Весняне диво і краса довкола нас

                                Весняне диво і краса довкола нас

          Квітневий ранок видався дощовим, мокрим і прохолодним. Рясні краплини дощу активно стукали у вікно, щоразу зазираючи в кімнату. Дощові хмари закрили сонце, пробігаючи по небосхилу… Дощик продовжував стукати в шибки; по склу пробігали довгі дощові коси, після чого воно ставало прозорим, красивим та привабливим.

        Час спливав швидко, а дощ не вщухав. Він намочив міста і села, водички додав у річки й озера, полив квіти й дерева…Повітря стало свіжим, приємним, прозорим. Ясне сонечко активно посміхається людям, птахам, деревам і квітам, ніби підморгує їм, підіймає настрій…І настрій отримує позитив, сонце світить яскравіше, очі посміхаються від щастя. Увесь світ радіє, серденько співає…

Позитивні емоції перемагають, душа співає, бо радіє, настрій у нормі! На першому місці, звичайно, позитив… Навіть дощовий ранок і день не змогли на нього вплинути, зіпсувати настрій. Живемо за правилом: усе буде добре!

       Головне – тримати себе в кулачку, думати тільки про хороше, прекрасне…І тоді весь світ стає кращим, веселішим, симпатичнішим… Позитив – це дуже добре! Увесь світ посвітлішав, небо стало голубим-голубим! Сонечко розсипало щедро  промінчики по всьому небесному простору – і це чудово! Радість на серці неймовірна!

      Горобчики в сіреньких піджачках стрімко злітають угору, прагнуть до ясного сонечка, завзято тренують крила. Щиро радію  їхній наполегливості, вони – справжні пілоти! Так тримати, горобці-молодці!

      Наступного дня квітневий ранок прокинувся в гарному настрої: дощу не було, тільки поодинокі калюжі у дворі віддзеркалювалися красиве голубе небо з ніжними кучерявими хмаринками. Весело розмовляли горобчики, стрімко літали ластівки, тренували висотний пілотаж, розглядаючи несподівану красу неба.

      Тихий весняний вітерець легенько розгойдує високе гілля струнких берізок, кучерявої вербички, не оминув розкішних вишень, слив та  високих  абрикосів.

Зненацька зявився сильний вітер, розгойдав верхівки дерев так,  що пташки розлетілися в різні боки, не сподіваючись на непередбачуваний поворот подій…

       Сьогодні у дворі  не просто тихо – затишно й спокійно. У глибокій височині розважаються  стрімкі ластівки, змагаються, навіть наспівують особливих своїх пісень. Сонечка ще немає, але вся природа сподівається на весняне тепло. Вітер

притих, ледь-ледь розхитує високе віття дворових дерев, на яких розмістились пташки й спостерігають за цікавими подіями у дворі. Ось на прогулянку вийшли дворові котики, озирнулися навкруги й підійшли  до  їдальні, яку організували їм турботливі дітлахи.  Котики присіли біля мисок – сніданок у розпалі! Навіть весняний дощик не зіпсував настрою нікому: ні турботливій дітворі, ні котикам, ні голосистим пташкам…

        А сонечко піднімається все вище й вище, посилає свої теплі промінчики на землю, зігріває її, дає можливість людям і природі побачити неймовірну красу…