Видатні односельці в історії розбудови Батьківщини Т.П.Горячова

Відділ культури і туризму Нікольської райдержадміністрації

Музей історії села Темрюк Нікольського району Донецької області

 

 

 

 

Видатні односельці в історії розбудови

Батьківщини.

 

 

 

Тамара Павлівна Горячова – людина і педагог,

патріот. Покликання – школа.

 

 

 

Роботу виконала:

Макаренко Юлія Сергіївна

учениця 10 класу

Темрюцької ЗОШ

 

 

Темрюк –2016

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………3

Розділ 1

Т.П.Горячова – дитячі та юнацькі роки.

        1.1. Дитинство і виховання у колі сім’ї…………………………………….4

        1.2. Захоплення  і дитячі мрії……………………………………………… .4

        1.3. Шлях до професійного досягнення…………………………………….5

        1.4. Подолання труднощів та вплив на досягнення мрії…………………..5

Розділ 2

На професійній ниві.

        2.1. Праця у Старченківській середній школі……………………………...6

        2.2. Професійні досягнення…………………………………………………7

        2.3. Наслідування професійної майстерності учнями майстра ………….8

Розділ 3

Становлення нової школи незалежної України.

        3.1. Основні напрямки розвитку школи – реформування.

        Досягнення і труднощі………………………………………………………8

       3.2. Громадська діяльність………………………………………………….10

       3.3. Чим живе майстер педагогічної справи сьогодні…………………….10

Висновки…………………………………………………………………………11

Список використаних джерел…………………………………………………..12

Додатки…………………………………………………………………………..12

 

 

 

Вступ

Моя країна: багата, сильна, незалежна, вільна сьогодні. Століттями доводилося їй виборювати ту волю, политою кров’ю. Та сила не згасла, стала ще сильнішою, ще багатішою. Найдорожче багатство моєї країни – люди, свободолюбиві нащадки козацької слави.
            В своїй роботі я хочу розповісти про вчителя свого улюбленого села, який виховав не одне покоління самовідданих людей-трударів.
            Щось у своєму житті ми пам’ятаємо, щось забуваємо, але завжди пам’ятаємо свого першого вчителя, який на все життя для нас став другою шкільною мамою. Якою виросте дитина, якою віллється в суспільство залежить стан цього суспільства. Яким буде суспільство, яке вплине на людину залежить формування нації. Суспільство вперед завжди ведуть особистості. Саме життєвий шлях такої особистості я й хочу дослідати.

Предмет дослідження: діяльність на педагогічній ниві Т.П.Горячової.

Об’єкт дослідження: викладач початкових класів Старченківської школи Тамари Павлівни Горячової.

Мета дослідження: на основі інтерв’ю існуючих матеріалів музею, спогадів учнів дослідити життєвий шлях сільської вчительки та її вплив на розвиток суспільства.

Завдання:

1.На основі дослідження життєвого шляху Т.П.Горячової розкрити значення праці для нашого села.

2. Виявити основні витоки наснаги вчителя.

3. Осмислити, виявити значення досягнень на педагогічній ниві

Наукова новизна: спроба вперше розкрити вплив пересічного українця на суспільство у новітній період історії.

Практичне значення: ця робота може бути використана для поглиблення знань з історії школи с.Темрюк, а також у вивчені питання «Роль особистості в історії рідного краю, значення її діяльності і її внесок в розбудову новітньої історії України».

 

 

Розділ 1 .

Т.П. Горячова – дитячі та юнацькі роки

Дитинство і виховання у колі сім’ї

            Тамара Павлівна народилася у с.Темрюк у 1938 р. в сім’ї Марії Юхимівни і Павла Дмитровича Філіпових. Батько провчився рік у Артемівському учительському училищі, але потім змінив свої погляди і поступив на ветеринара і все життя працював ветеринаром на шахті.
( Перед війною сім’я виїхала з Темрюка у м. Сталіно). Народилася Тамара Павлівна п’ятою, найменшою донечкою. Сім’я була велика: три дівчинки й два хлопчика (найстарша - Ганна, потім Олена, Тамара, меншенький братик помер у п’ятирічному віці, другий – 17 років, Леонід загинув на річці Молочній поблизу Мелітополя під час Великої Вітчизняної війни. Тому Марія Юхимівна займалася господарством, дбала про порядок у сім’ї. Разом з батьком вони виховували у дітей доброзичливість, людяність, повагу до старших, чесність, працелюбність, відданість своєму ділу.
            У школу пішла у 1946 р. і закінчила у 1956.  За всі роки навчання школу пропустила всього два рази, згадує Тамара Павлівна. Батьки виховували відповідальність перед школою.
            Коли пішла до школи, то була зачарована першою вчителькою – Ганною Павлівною, своєю сестрою. Вона була вимогливою, але дуже доброю, любила спорт, танці, була сміливою, рішучою, чого не хватало Тамарі Павлівні. вона дуже любила дітей і вирішила, що обов’язково стане вчителем початкових класів.

Захоплення і дитячі мрії

            Улюблена гра – ляльки, їх вона вперше «навчала» , читанню, рахуванню та старанності.
            Згодом, дуже полюбила літературу, декламувала вірші. На  районному конкурсі одержала І місце і 30 карбованців премії. Читала уривок з роману Фадєєва «Молодая гвардия – Руки Матери». ( В ті часи – це були дуже великі гроші, а для Тамари Павлівни – велика перемога).

Шлях до професійного досягнення

У 1956 р. Тамара поїхала скласти іспити у Вінницький педагогічний інститут. Батьки дали 10 карбованців . На них треба було і проїхати, і прожити. Сталося так, що не пройшла по конкурсу, але була  у запасному списку. Потім відбувалося «відсіювання». Два рази її визивали. Але поїхати знову було неможливим: по-перше, дуже далеко, по-друге, не було грошей. І в цьому же році Тамара Павлівна поступила до школи у якості піонервожатої  у Старченково - українську  восьмирічну школу, де директором працював Іван Тимофійович Гусєв. У минулому – фронтовик, відданий майстер своєї справі, чемний чоловік, одним словом – Людина з великої літери, дуже вплинув на молоду дівчину і всіляко її підтримував.
            Тамара Павлівна намагалася бути старанною, відчувала відповідальність покладену на неї. Організовувала піонерські збори, допомагала вчителям, підмінювала класних керівників під час хвороби, оформляла класні куточки. Все що вона робила з великим натхненням, охайністю виявлялося зразковим.

Подолання труднощів та вплив на досягнення мрії

            Молода вчителька з головою занурилася в шкільне життя.
            Надія Василівна Гусєва очолювала шкільний драматичний театр. Вона ж і привила любов до драматичної гри. Гру шкільної трупи дивилися з захватом не тільки односельці. Вона виїжджала у сусідні села свого району і навіть у Запорізьку область. Грала Тамара роль Софії у п’єсі Карпенка-Карого «Безталанна». Це була найулюбленіша,  незабутня роль.
            У 1957 р. поступила заочно у Бердянський педагогічний інститут на факультет початкових класів. Звісно було навчатися і цікаво, і складно. Бо приходилося поєднувати і роботу у школі, яка забирала увесь вільний час, і самостійно працювати над своєю освітою ночами, бо в 1960 р. ще додався сімейний клопіт. Тамара Павлівна вийшла заміж за Миколу Трохимовича Горячова. У 1961 р. народилася єдина і улюблена донечка – Оленка. Сімнадцять років працювала у цій школі, доки її не реорганізували. Школа жила великою дружньою сім’єю. Вчительський колектив – сплав талановитих, енергійних людей, об’єднанних любов’ю до дітей, вихованих в кращих українських традиціях. Вчителі у батьків користувалися великою повагою і завжди знаходили неабияку підтримку.
Розділ 2

На професійній ниві

Праця у Старченківській середній школі

У 1973 р. була реорганізація восьмирічної школи, перейшли до Старченківської середньої школи. Знову зустріч з Гусєвими Іваном Тимофієвичем та Надією Василівною. У цей час він займався розбудовою нової будівлі школи. Згодом став найкращим директором Володарського району (Сьогодні – Нікольського). Надія Василівна займалася створенням музею села. Ця справа стала справою її життя. Талановиті педагоги Гусєви      стали для неї прикладом на все життя.
            Де було трудніше, складніше, де відмовлялись інші – там ставала Тамара Павлівна. Так у 1974 р. їй під класне керівництво дали 7-Б клас. З неорганізованого згодом став одним із кращих. І до сьогодні, вже дорослі учні з повагою відгукуються  про свою вчительку, пишуть їй вітання, листуються з нею.
            Н.В.Гусєва згадувала і писала в історії школи, що всі хто працював з Тамарою Павлівною поруч, знали її як людину доброї душі, уважну, чуйну, справедливу, охайну, дуже освічену. З історії школи: «Як квіти до сонця так і до неї тягнуться з цікавістю хлопчики й дівчатка. Свої уроки Тамара Павлівна проводить цікаво, вміло заохочуючи в роботу класу всіх дітей. Кожна важка ситуація стає у неї основою активного пошуку, вчителька ніколи не роздратовується, якщо учень допустив помилку, вона вірить в те, що він її обов’язково знайде та виправить. Її розумні, уважні очі слідкують за кожною душою вихованця, і якщо треба, намагаються підтримати, підбадьорити, укріпити віру в допомогу товаришів, які завжди до неї готові. Надія Василівна пише, що у Тамари Павлівни всі учні славні, улюблені і вона завжди підтримує з ними зв’язок. На слабких вона дивиться з надією, терпляче пояснює незрозуміле. Вчителька цінує кожну хвилинку уроку, глибоко вивчає здібності і проблеми кожного учня, охоплює посильною роботою учнів всього класу, визиває у них жагу до своєрідного змагання, результатом якого є систематичне підтягування слабких учнів до середнього рівня, середніх – до рівня успішних. Тамара Павлівна вчить своїх дітей перемагати труднощі, досягати нових вершин».
            Висока науко-теоретична та методична підготовка вчительки, ініціатива в розв’язанні навчально-виховних завдань, щирість, активна життєва позиція сприяли зростанню авторитету у колективі. У 1976 р. вона стала завучем з навчально-виховної роботи. Плідно працювала на цій посаді 2 роки, ведучи за собою колектив до нових успіхів.

Професійні досягнення

За багаторічну плідну працю Тамара Павлівна Горячова нагороджена грамотами районного відділу освіти. Та не тільки.
            У 1980 р. їй було присвоєне звання «Відмінника освіти» за досягнення у виховані дітей.
            У 1981 р. – Нагороджена званням «Старший вчитель».
            У 1985 році вона стала Відмінником освіти СРСР та нагороджена медаллю А.С. Макаренка.

 

 

Наслідування професійної майстерності учнями майстра

Шкільне життя… Десятки, сотні запитань і на уроках, і на перервах. У кожного учня свій характер, свої уподобання, своє світосприймання. До кожної душі треба дійти. Вчителька вміє сіяти в дитячі серця зерна доброти, творчого непокою, людяності та щирості. А посіяні зерна проросли добрими сходами. Багато вихованців продовжили діло Тамари Павлівни на педагогічній ниві: Н.С. Марковська, О.М. Кірей, В.І. Кашуба, І.М. Гаврікова-Жукова, Н.Б. Дуднік, О.М. Антонова, Н.В. Велігоненко- Папсуєва та інші. Всі вони намагалися працювати як Тамара Павлівна і стали творчими особистостями.
            Згадує І.М. Гаврікова-Жукова: «Тамара Павлівна жила нашим життям, нашими дитячими проблемами, радощами та печалями. Вона всіх могла зрозуміти. Всім намагалася допомогти. Вона вчила нас, як стати хорошими людьми, вчила жити у колективі і для колективу, намагалася нас об’єднати, хоч ми були такі різні. Мій вчитель – це ніби людина, яка спустилась до нас з небес. Він як «путеводная звезда». Це людина, яка віддала нам частину свого життя, віддала кожному і у цьому ніколи не попрікнула, вклала в нас все, що могла найкраще, нічого не вимагаючи для себе».
            Хороший письменник живе в книгах… А хороший вчитель, педагог за покликанням і від Бога живе в серцях і душах своїх вихованців.

Розділ 3

Становлення нової школи незалежної України

Основні напрямки розвитку школи – реформування. Досягнення і труднощі

У 1985 році грянула перебудова. Вона відкрила великі можливості для лібералізації суспільного життя, демократизації. До цих процесів активно залучилася інтелігенція.
            Після проголошення незалежності України почалася модернізація освіти.
            У 1991 році був прийнятий Закон «Про Освіту». В ньому йшлося про гуманізацію і демократизацію навчання, освіту з шестирічного віку та обов’язком навчанням у школі до 15 р.
            Але педагоги - новатори спиралися на принципи закріплені в Законі, вже давно.
            Тамара Павлівна – одна із них.
            У 1980 р. на базі Старченківської середньої школи було відкрито експериментальний перший клас діточок-шестирічок. З створенням підготовчої групи. Перед нею постають завдання обладнати клас, спальню, ігрову кімнату. Приходилось багато читати, працювати над собою, творчо мислити, створювати нове. За ходом експерименту слідкувала і шкільна адміністрація, і районний відділ освіти. Треба було багато і тяжко працювати, та в грудях палав вогонь любові до дітей, який підтримував сили. Вчителька пам’ятала батьківський наказ – завжди бути відповідальною у своєму житті.
            Уроки Тамари Павлівни відвідав заммінстир освіти України – був задоволений станом виховання.
            Підготовчий клас, спальню, ігрову кімнату відвідала  Голова Ради Міністрів України - Валентина Семенівна Шевченко. Відзначила плідну працю вихователя.
            За досвідом приїжджали колеги з шкіл району. Тамара Павлівна давала відкриті уроки, виховні заходи. За цим крилася велика копітка робота та відданість школі, людям. Її вихованці стали найкращими в школі – дружні, виховані і дуже працьовиті, переможці конкурсів, змагань, найактивніші учасники шкільних заходів. Тамару Павлівну любили і діти, і батьки. Серед них вона мала великий авторитет і завжди своєчасно знаходила підтримку. Експеримент завершився вдало. За самовіддану працю вчительку нагородили медаллю А.С.Макаренка.
            Та слава і постійна увага громадськості, адміністрації ( семінари, зустрічі, круглі столи з презентацією досвіду) не засліпили вчителю очі. Вчителька працювала ще з більшою відданістю бо була відповідальна за саме найдорожче – життя і виховання дітей. Йшли роки. Життя складалося не завжди, як хотілося.
            Після проголошення незалежності України, з розвитком свободи, демократизації прийшли й проблеми. Матеріальні труднощі, коли школа не фінансувалася, коли не виплачувала декілька місяців заробітну плату, вона продовжувала працювати з вірою і надією, що її вихованці стануть справжніми патріотами, самовідданими будівниками незалежної держави.

Громадська діяльність

Дивуємося скільки може зробити одна людина! Тамарі Павлівні притаманна велика енергія, працелюбність заради людей. Спочатку її вибрали до професійного комітету, а згодом вона стала депутатом декількох скликань. Тамара Павлівна працювала над виконанням наказів своїх виборців, добивалася, стукала у кабінети партійних керівників і голів колгоспів. Найбільше допомагав, йшов на зустріч Іван Олександрович Суковатий. Вчителька домоглася, щоб вул. Калинову асфальтували, зробили тротуари, збудували спортмайданчик, паркан у перевулку, два колодязя, виправдала довіру виборців – своїх односельців.

Чим живе майстер педагогічної справи сьогодні

У 1998 р. Тамара Павлівна вирішила піти зі школи. Великих успіхів вона досягла не тільки завдяки своїй працелюбності, відданості справі, любові до дітей, а й тому, що мала велику підтримку свого чоловіка – Миколи Трохимовича. Він не завжди вчасно їв, не шкодував свого часу, допомагав, співчував, підтримував завжди. Сьогодні Тамара Павлівна намагається надолужите те, чого не змогла зробити раніше – приділити як найбільше уваги чоловіку, оточити любов’ю і  турботою дітей та онуку. Разом вони виховали єдину донечку Олену, яка пішла шляхом своєї мами і стала вчителем англійської мови. Наслідуючи досвід своєї мами, маючи сильний характер, стала директором своєї рідної школи.
            Велику увагу Тамара Павлівна приділяє своїй онуці – Олені, яка продовжує справу матері і бабусі.
            Улюблене хобі – вишивання. Вона вишиває рушники, ікони з великою любов’ю і терпінням. Цю любов і терпіння передала своїй онуці. Про їх майстерність писала районна газета «Зоря Приазов’я». Роботи експонувалися у музеї селища Нікольське, музеї історії рідного села Темрюк.
            Також Тамара Павлівна живе успіхами, досягненнями своїх учнів, радіє, співчуває, чим може – допомагає. Цікавиться життям школи, по-можливості відвідує її.
 

 

 

 

Висновок

У своїй роботі я намагалася розповісти про те, що може досягти звичайнісінька людина, у якої в серці горить вогонь любові до своєї улюбленої справи. І цим вогнем вона може запалювати інших. У чому ж секрет наснаги сільської вчительки Тамари Павлівни? У чому ж секрет життєдайної сили? – У любові до Батьківщини!
            - Що ж для Вас Батьківщина? – спитала я.
            - Це земля моїх батьків, їх історія, традиції і культура, повітря, яким дихаєш, сонце яким милуєшся, люди, які живуть і працюють поруч, їх мудрість і відповідальність за те, щоб зберегти і передати все це наступному поколінню.
            Тамара Павлівна виховала не одне покоління вихованців, своїх послідовників, які стали педагогами і працюють в різних куточках України. Вогонь любові до дітей, запалений Тамарою Павлівною в їхніх душах, палає з новою силою. Підростає нове покоління, яке впевнено іде вперед.
Майбутнє України в надійних руках.
 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1.Матеріали музею:
           Історія школи 1868-1998рр.

2. Інтерв’ю з Т.П.Горячовою, вчителькою початкових класів середньої школи.

3.Спогади учнів: Гаврікової-Жукової Ірини Михайлівна.

Додатки