Сценарій Вечора пам’яті до Дня партизанської слави

Сценарій Вечора пам’яті  до Дня партизанської слави

 

Мета: виховувати в учнів патріотичні почуття, гуманізм, гордість за історичне минуле нашої держави, любов до України, пошану до подвигу загиблих і тих, хто пережив війну.

(Святково прибрана сцена. Лунає музика)

(Розповідь супроводжується презентацією «Підпільний рух на Одещині»)

 

Читець 1:

Пам'яті  наших  батьків,  дідів

Матерів  і  старших  братів

Пам'яті  вічно  молодих  солдатів  і  офіцерів

Полеглих  на  фронтах

Великої  Вітчизняної  війни

 

Читець 2:

Ми не діти війни,
Лихоліття страшного не знаєм.
Із книжок про війну, про бої читаєм.
Ми не діти війни,
Ми дітьми її пітьми не були.
Ми у мирі, у щасті, у тиші росли.
Але пам’ять про те, що творила
Кривава війна,
В наших душах ожива.

 

Ведучий 1:

Доброго дня, шановні присутні! Сьогодні ми зібралися, аби вшанувати героїчний подвиг уславлених партизанів і підпільників Великої Вітчизняної війни. 30 жовтня 2001 року Указом Президента України  « …на підтримку ініціативи ветеранів війни та з метою всенародного вшанування подвигу партизанів і підпільників у період великої Вітчизняної війни 1941–1945 років, увічнення їх пам’яті…» було встановлене щорічне  відзначення Дня партизанської слави 22 вересня.

 

Ведучий 2:

День партизанської слави – 22 вересня – збігається з початком героїчної підпільно-партизанської боротьби з нацистськими загарбниками.

Цей день є державним визнанням неоціненного внеску народних месників у велику Перемогу над нацистськими загарбниками, відновлення історичної справедливості щодо визнання масової участі українського народу у визвольній боротьбі проти гітлерівської навали.

 

Читець 3:

Все починалося з грому небесного, 
Такого жорстокого, такого нечесного. 
Із ненависного, злісного грому, 
Який на світанку вигнав із дому…
А небо світле закрили чорні хрести! 
Господи! Боже! Якщо ти є, захисти!..
 

 

Читець 3:

Крізь руки у двір гусенята малі... 
І кров на травиці... І кров на землі...
І шипить у ставку гаряче залізо, 
І полум'я дике шугає над лісом...
І мама мовчазно-бліді, мов стіна... 
І тато поволеньки кажуть: «Війна...»

  

Ведучий 3:

22 червня 1941 року фашистські загарбники віроломно напали на радянську державу.

(Звучить оголошення про початок ВОВ виступ Левітана)

 Найтяжчі випробування випали на долю українського народу під час Великої Вітчизняної війни.  В умовах тотального терору і нехтування ворогом елементарних прав людини,  насамперед права на життя, в Україні сформувався Рух Опору, який став грізною силою і перешкодою на шляху здійснення фашистами жахливого плану поневолення народів.

 

Ведучий 4:

Ні жорстоким кривавим терором, ні підступною  пропагандою окупантам так і не вдалося погасити полум’я підпільно-партизанської боротьби. Перемоги воїнів Червоної Армії були нерозривно пов’язані з героїзмом партизанів і підпільників. Це були нескорені, сильні духом люди великого патріотизму і чистої совісті.

 

Ведучий 1:

З початку липня до середини жовтня 1941 року частини Окремої Приморської армії і підрозділу Чорноморського флоту героїчно обороняли Одесу, але ставало ясно, що рано чи пізно доведеться залишити місто ворогу. Проте відхід наших кадрових частин не повинен був означати закінчення опору німецько-румунським загарбникам.

(Звучить уривок з «Священної війни»)

 

Ведучий 2:

 16 жовтня 1941 року, після 73 днів оборони, війська Одеського оборонного району залишили місто. Румунсько-німецькі частини увійшли до Одеси.

На зміну регулярним частинам Червоної Армії і Військово-морського Флоту, що героїчно захищали Одесу, пришли солдати «невидимого» фронту: у боротьбу з окупантами вступили розвідники, підпільники, партизани, багато радянських патріотів, для яких свобода і життя соціалістичної Батьківщини були над усе. Усі 907 днів під ігом фашистів вони не припиняли героїчної боротьби. Допомагаючи захисникам міста відійти з останніх рубежів, підпільники і партизани сховалися в катакомбах — розгалуженої мережі підземних галерей, що залишилися від багаторічної вирубки каменя-черепашника

 

Ведучий 3: Під час окупації на території Одеси і області діяло 13 партизанських загонів. А перший партизанський загін, яким командував Володимир Олександрович. Молодцов-Бадаєв,  розташувався в катакомбах села Нерубайського. Спочатку до складу загону ввійшли  64 чоловіка і 5 жінок. Окрім цього в загоні були діти, які були зв'язковими і розвідниками

 

Ведучий 4:

Тут, у великому, недоступному для ворога підземному лабіринті, базувалися об’єднані в партизанські загони народні месники, тут були зосереджені основ­ні сили радянського підпілля. Багато місяців патріоти провели в катакомбах, стійко витримуючи всі труднощі, відчайдушно борючись із ненависним ворогом.

 

 

Ведучий 1:

 

Ще один диверсійно-розвіду­вальний загін базувався на приватних квартирах міста й об’єд­нував три групи, які очолювали П. Продишко (на Одеському пивоварному заводі № 1), Г. Шилін (у районі Великого Фонтану) Їхні запаси зброї, боєприпасів, вибухівки та продовольства зосереджувались у дворі конспіративної квартири К. Булавіної.

 

Ведучий 2:

Серед відважних захисників Вітчизни були і юнаки,  і  діти.

В героїчні дні оборони Одеси в серпні 1941 року в загоні В. Молодцова зявився юнак, якого зарахували в загін зв’язним. Це був комсомолець Яша Гордієнко.16-річний юнак мріяв про подвиги, горів бажанням із зброєю в руках захищати рідне місто від фашистських загарбників

 

Читець 4:

Привели його на світанні

У багнюці всього, у крові

Захлиналися постріли дальні,

І дрижали бліді вартові.

Мов примари, гайдалися тіні,

На колисках скуйовджених віт.

І було партизану-хлопчині

Вісімнадцять – не більше – літ.

 

Ведучий 3:

В загоні Молодцова-Бадаєва Яша Гордієнко був розвідником. Він збирав інформацію про дії фашистів, розповсюджував листівки. Сміливий юнак неодноразово виводив з ладу телефонні з’єднання. А одного разу дякуючи кмітливості й відважності Яші Гордієнку вдалося врятувати 50 військовополонених

 

 

Читець 5:

За кожен колос, опалий

З твоїх, Батьківщина, полів;

За кожен волос, що впав

З головок наших дітей;

За стогін від болю жорстокої

Що злітає з братських ryб

Oтплатимо ми око за око

Oтплатимо ми зуб за зуб.

Не бути рабинею Батьківщині

І нам рабами не житъ!

За щacтя вільного життя

Не жаль голів скласти!

Звідси наше бесстрашье

Початок свій бере.

Священна ненависть наша

Розплати близька черга!

Heма красивіше, країни рідної

Щacrя - тобі служитъ

Йдемо ми, смерть зневажаючи

Не yмиparи, а жити!

 

Б. И. Беpeзнuцкuй.  «За честь Батьківщини».

 

 

Ведучий 4: Відповідно до назви загону, а точно він називався "диверсійно-розвідувальним", він ділився на дві частини. Половина загону базувалася  в катакомбах, інша ж половина, розбившись на три групи, розміщувалася в місті на конспіративних квартирах. Це були розвідники –"очі  і вуха загону". Вони збирали важливу військову інформацію та впроваджували агентуру  у фашистські органи.

 

 

Ведучий 1: Якось Яша Гордієнко, який більшу частину часу проводив за завданням Молодцова - Бадаєва біля залізничного вокзалу, роздобув і приніс в катакомби розклад руху залізничних потягів. Один ешелон був підкреслений і названий ешелоном "люкс", що свідчило про його важливість. Партизани вирішили цей ешелон підірвати.

Ведучий 2:

В ніч на 17 листопада 1941 року потяг було підірвано.  Під його уламками знайшли загибель близько 200 високопоставлених румунських чиновників, які їхали до Одеси.

Агентам румунської сигуранци (політичної поліції) з доносу зрадника стало відоме місце явки підпільників. Вони були засуджені до смерті і розстріляні.

 

Ведучий 3:

10 квітня 1944 долі Одеса була звільнена. Із заслуженими почестями поховані герої.

 

Ведучий 4:

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 листопада 1944 року за мужність і стійкість при виконанні спеціальних завдань капітанові Молодцову Володимиру Олександровичу посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора.

Яків Гордієнко посмертно нагороджений орденом Леніна, Вітчизняної війни I ступеня і медаллю «Партизану Вітчизняної війни» I ступеня, «За оборону Одеси»

 

Ведучий 1:

Нинішнє покоління  дізнається про військові подвиги дідів та прадідів знайомлячись з експонатами музею "Партизанської Слави" в с. Нерубайське Біляївського району (поряд з Одесою), - єдиного в Україні музею в катакомбах. Поряд з меморіальною площею встановлено  скульптурну композицію "Народні месники", що зображає групу партизан, які виходять з катакомб на виконання бойового завдання.

 

 

Ведучий 2:

Навіки застигли в строю героїв, чий дорослий подвиг в роки війни не має ціни. Їх імена і в 21 столітті сяють зірками на мирному небі нашої батьківщини.

 

Ведучий 3:

Безцінними є розповіді про подвиги нашого народу в ті грізні роки учасники та очевидці тих подій.

Пригадати тяжке воєнне дитинство, про дії у тилу ворога ми запросили… (Представлення ветерана Великої Вітчизняної війни) ­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­

 

Виступ ветерана Великої Вітчизняної війни, учасника партизанського руху

 

Читець 6:

Я ніколи не бачила війни

Не бачила, як падають снаряди

Не чула гнітючої тиші

У замерзлих провулках Ленінграда.

Гул літаків в хмарах над Невою

У спалених селах скрекіт автоматів.

Не бачила пожежі над землею

І на снігу обвуглені хатини

Під грізним небом остови печей

Дерев, почорнілі скелети

І в темноті жовтневих ночей

Далеких вибухів яскраво-червоні відсвіти

Зеніток крики, пробудження страх

У обламаннях удома - вікна точно рани

Дівчати-медсестри в госпіталях

Війну і смерть тих, що побачили так рано.

Не бачила переможну весну

Ворогів не навчилася ненавидіти.

Я ніколи не бачила війну

І так боюся хоч раз її побачити.

 

(відео Пам'ятайте!)

 

Ведучий 4:

На згадку про всіх  загиблих в 20 столітті і в 21, що стали знаряддям в руках варварів, в роки війни і в мирний час ми оголошуємо хвилину мовчання. Попрошу всіх  встати.

(хвилина мовчання)

Читець 7:

 

Де б не був - в Москві, а чи Соренто,
Де б не був - в Парижі, чи Варшаві,
Зупинися біля монументу -
Де в граніт закута вічна слава.
Зупинися... Друже, зупинися -
Там твої батьки, а може, й діти...
Уклонися, низько уклонися
Тим, що вічно в серці будуть жити.
Не пройди, сучаснику, спокійно,
Квіти поклади на ці могили,
Кинь прокляття розпроклятим війнам.
И тих вшануй, які життя любили.

 

Ведучий 1:

Наша країна мирно живе більше 60 років. І хотілося б сказати,  вже виросло покоління, що не знає, що таке війна. Проте щодня ми чуємо про новий конфлікт між народами, про нову дитячу біду. І тому про події тих страшних років ми не маємо права забувати. Таке не повинне повторюватися.

 

Читець 4

Нам не треба війни, не треба -
Ми за спокій і мир на Землі,
Щоб не коршаки в чистому небі,
А космічні пливли кораблі,
Щоб щасливо зростали діти
І не бачили жаху війни,
Щоб зловісний воєнний вітер
Був розвіяний вітром весни.
Вітром правди і сили людської -
Силу ту не здолати в віках -
Нас даремно лякають війною,
Міць народу - в народних руках!
Нам не треба війни, не треба -
Ми за спокій і мир на Землі.
Щоб не коршаки в чистому небі.
А космічні пливли кораблі.

 

 

Ведучий 2:

    Нехай День партизанської слави передається з покоління в покоління і надалі, нехай  зберігає в наших серцях такі поняття, як Батьківщина, честь, обов’язок і пам’ять.

Діти вручають ветеранам квіти і вітальні листівки