Видатні спортсмени Харківщини

Харківський обласний медичний фаховий коледж.

Харківської обласної ради

 

 

Відкрита виховна година на тему:

"Видатні спортсмени Харківщини"

Підготувала:

класний керівник

Черемісова І.І.

 

 

Харків – 2021 рік

Комунальний заклад охорони здоров’я

«Харківський обласний медичний фаховий коледж»

Харківської обласної ради

 

Матеріали

Відкритої виховної години з теми:

 

 

 

«Видатні спортсмени Харківщини»

 

 

 

Спеціальність: «Медсестринство ІІІ»

Курс ІV

Група М - 43

Класний керівник: Черемісова І.І.

 

 

 

Обговорено і затверджено

на засіданні циклової комісії

класних керівників ІІІ– IV курсів

Протокол № ____ від ______2021 р.

Голова ЦК _______Ірина Форостянова

 

 

Харків - 2021 р.

Методична розробка відкритої виховної години: «Видатні спортсмени Харківщини».

Підготувала: Черемісова Ірина Іванівна - класний керівник групи М - 43, викладач вищої категорії.

 

Викладено методику проведення виховного заходу з національно- патріотичного виховання з використанням інтерактивних методів навчання.

 

 

Для класних керівників груп, голів циклових комісій КЗОЗ «ХОМФК»

 

 

Рецензенти:

Масляна Н.М. - заступник директора з гуманітарної освіти та виховання, викладач вищої категорії, викладач - методист.

 

 

Розглянуто та затверджено на засіданні ЦК класних керівників.

(протокол № ____ від _______р.)

 

 

 

Дата проведення заходу: 7 грудня 2021р.

Місце проведення: аудиторія № 4.

Відповідальна група: М -43

 

Мета:

- ознайомити студентів з видатними спортсменами які народилися, тренувалися в місті Харків та їх спортивними досягненнями;

- розвивати логічне мислення, пам’ять, уміння висловлювати свої думки;

- виховувати патріотизм, любов до Батьківщини, повагу до досягнень видатних людей.

Обладнання: слайд-шоу і обладнання для його демонстрації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План заходу.

І. Організаційна частина

Привітання зі студентами та гостями виховного заходу.

ІІ. Мотивація.

ІІІ. Основна частина.

3.1. Оголошення теми виховного заходу: «Видатні спортсмени Харківщини».

3.2 . Вступне слово класного керівника групи Черемісової Ірини Іванівни про актуальність даної теми.

3.3. Виступи студентів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступне слово класного керівника.

Україна не така вже й велика держава, набагато менша, ніж Росія чи деякі інші країни. Але, мабуть, тому, що багато століть їй доводилося боротися за свою незалежність, свою волю, витримувати знущання ненависних завойовників, терпіти голод, осади, вона стала такою міцною, незламною. Та й люди, що живуть в ній ні в чому не поступаються нікому за своїми якостями, витримкою, силою волі та прагненням перемоги. І їх не так вже мало на українській землі.

Так, наша українська земля багата на славних синів та дочок. Вона народжувала і продовжує народжувати не тільки талановитих письменників, поетів, музикантів та художників. Щедра вона і на талановитих спортсменів, які прагнуть возвеличити власну Батьківщину, досягаючи для неї найгучніших, найвизначніших звань.

Кому зараз не відомо ім'я славетного стрибуна з жердиною Сергія Бубки?! Він прославив рідну Батьківщину, як неодноразовий чемпіон світу та Олімпійських ігор. Його майстерність викликала заздрощі багатьох іноземних спортсменів, які, незважаючи на кращі умови тренування, так і не змогли досягти його рекордних результатів. Світовий рекорд, встановлений Сергієм Бубкою, ще й досі не побитий, хоч як не намагаються зробити це його конкуренти. Î хоча його шлях як спортсмена-професіонала вже завершився, але Сергій продовжує тренувати юнаків та дівчат, які згодом, можливо, через кілька років, стануть теж знаменитими спортсменами і встановлять нові рекорди. Я пишаюся, що на нашій українській землі живе така талановита людина, здатна випередити, здавалося б, найкращих стрибунів світу. Тепер вже ніхто не зможе сказати, що в Україні немає чудових спортсменів, що вона настільки слабка держава, що не може підготовити власних рекордсменів.

Не треба забувати і про Олімпійську чемпіонку Лілію Підкопаєву. її ім'я зараз не сходить з уст, примушуючи заздрісників прикусити язика. Ніхто не очікував, що ця маленька тендітна дівчинка зможе перемогти усіх своїх суперниць і отримати найвищу нагороду на Олімпіаді.. Зараз настільки відомим стало її ім'я, що навіть відбувся спортивний фестиваль, який називається "Золота Лілія". Отже, спортивна гімнастика України не нижча за світові стандарти, а навіть вища.

Брати Кличко, відомі українські спортсмени усе більше привертають до себе увагу спортивних уболівальників усього світу. Брати намагаються не програти жодного боксерського бою. Вони б'ються до останнього, докладаючи усіх зусиль, щоб обов'язково перемогти. Мені здається, що більшість іноземних спортсменів вже просто бояться з ними зустрічатися, бо Віталій, який частіше змагається на світовому рівні, ніж його брат Володимир, майже кожен бій закінчує посиланням у нокаут. Та й Володимир не відстає від нього.

Не можна обійти мовчанням і рекордне досягнення в шахах українського хлопця Руслана Пономарьова. Вісімнадцятирічний парубок несподівано для світової громадськості зайняв почесне перше місце і став новим чемпіоном світу з шахів за версією ДІДЕ, обійшовши досвідчених гравців. Ми можемо тільки радіти за юного спортсмена, який ще раз підтвердив високий рівень України у світі спорту. Хочеться вірити, що це буде не остання перемога українського шахіста, а тільки початок його славетного шляху поряд з досвідченими гравцями планети.

Так, наша країна багата на таланти. А з часом, я маю надію, їх буде народжуватися ще більше. Адже Україна росте, міцнішає, розцвітає. А разом з нею ростемо і ми, її зміна. Спортсменів теж стає усе більше, до того ж таких, якими могла б пишатися будь-яка країна. Тому і забирають від нас найталановитіших, таких, як Андрій Шевченко з київського футбольного клубу "Динамо", а потім ще сперечаються, в який клуб його забрати, бо дуже багато на Андрія претендентів. Добре, що більшість українських спортсменів залишаються вдома, що вони вірять своїй Батьківщині і намагаються прославити її ім'я.

А зараз ми розкажемо про талановитих спортсменів Харківщини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 студентка.

Яна Олександрівна Клочкова (народилася 7 серпня 1982 р.) — знаменита плавчиня, найтитулованіша спортсменка України в історії Олімпійських ігор. Яна народилася у Сімферополі, потім переїхала до Харкова. Клочкова виграла п'ять олімпійських медалей, із них чотири золоті. Спортсменка брала участь в Олімпіадах 2000 та 2004 років.

«Мені шалено подобалася вода. Батьки жартують, що плавати я навчилася раніше, ніж ходити. Спочатку вони прямо у дворі ставили ванни - і я хлюпалася годинами. А коли ми поїхали до моря, пропливала, вражаючи весь пляж. Адже мені тоді не було й двох років».

Коли Яні виповнилося 4 роки, батьки відвели дівчинку до секції спортивної гімнастики. Маля відразу ж захопилася: ставала на шпагат, місток і подавала великі надії.

Але невдовзі секцію закрили і батьки вирішили відправити дитину на художню гімнастику. Але й тут дівчинка не затримується:«Незабаром з'ясувалося, що тут мені лаври не світять — я була надто перекачана».

Залишалося одне - плавання.У віці 7 років вона вирушає на своє перше тренування. Незабаром наставниками спортсменки стають Заслужені тренери України – Олександр та Ніна Кожух.

Спортивна кар'єра Яни Клочкової.

З перших занять з плавання, Яна показала себе як перспективний спортсмен. Першу медаль їй вручили у Данії 1996 року на Юніорському чемпіонаті Європи. Тоді 14-річна дівчина стала срібною призеркою. Наступного року у Глазго Яна отримує золото, а 1998 року в Антверпені. Після цього їй вручають ще кілька срібних медалей, і Яна виходить на більш масштабний рівень.1998 року Яна Клочкова стає переможницею Кубка світу серед жінок. Через рік здійснює поїздку до Гонконгу та повертається Чемпіонкою світу.Життя Яни перетворюється на чергування тренувань, поїздок та сну. Під пильним наглядом тренера, вона суворо дотримується режиму, поки її однолітки ходять на дискотеки, спілкуються з протилежною статтю та цікавляться новинками моди.

Яні Клочковій вдалося встановити 50 рекордів України. Основні досягнення та нагороди: золото та срібло на Чемпіонаті Європи у 1997 році, срібло на Чемпіонаті світу у 1998 році у Перті, бронза на Чемпіонаті Європи у 1999 році, триразова чемпіонка Європи у Гельсінкі у 2000 році, срібло на чемпіонаті світу у 2000 році дворазова чемпіонка Всесвітньої Універсіади у Пекіні у 2001 році.

Нагороди та звання Яни Клочкової.

Перемоги на міжнародних та світових змаганнях принесли популярність не лише плавчині, а й усій Україні. Вона зробила величезний внесок у розвиток українського спорту та культури. За це жінці було надано безліч нагород.Яна Клочкова двічі нагороджена Орденом княгині Ольги у 1999 та 2000 роках.У 1999 та 2004 р. жінці було вручено Почесну грамоту Кабінету Міністрів України.2004 року Яна Клочкова отримує звання Героя України. Державну нагороду було вручено за виняткові спортивні досягнення на Олімпійських іграх, виявлені самовідданості та волі до перемоги. Підвищення спортивного авторитету України у світі.

 

 

 

 

 

 

2 студентка.

Богдан Вікторович Бондаренко – стрибун у висоту, бронзовий призер Олімпійських ігор 2016 року, чемпіон світу 2013 року. Богдан народився 30 серпня 1989 року у Харкові. 2006 року спортсмен стає чемпіоном світу серед юніорів, пізніше бере участь у чемпіонаті світу 2011 року, але не потрапляє у фінал. На Олімпіаді 2012 року входить до десятки стрибунів із найкращими результатами.

2013 року Богдан стає чемпіоном світу та встановлює новий світовий рекорд — 241 см. Цього ж року у Катарі Богдан Бондаренко стає переможцем етапів Діамантової ліги. У 2013 році його визнають найкращим легкоатлетом Європи.

2014 року Богдан перемагає на чемпіонаті Європи, а 2015 — посідає друге місце на чемпіонаті світу. Ще одне досягнення 2015 року – спортсмен виграв змагання з легкої атлетики Seiko Golden Grand Prix у Японії. На Олімпійських іграх 2016 року Богдан виграв бронзу, показавши результат 2,33 м. Нагороди спортсмена: орден "За заслуги" ІІ ступеня, орден "За заслуги" ІІІ ступеня.

 

 

3 студентка.

Максим Сергійович Крипак (нар. 23 травня 1995, Харків) — український параплавець, Герой України (2021), п'ятиразовий чемпіон і триразовий срібний призер літніх Паралімпійських ігор 2016 року в Ріо-де-Жанейро, п'ятиразовий чемпіон літніх Паралімпійських ігор 2020 року в Токіо (2021), заслужений майстер спорту, багаторазовий паралімпійський чемпіон світу та Європи з плавання.

Український плавець Максим Крипак - спортсмен, який здобув найбільше медалей на Паралімпіаді-2020 у Токіо.

У його активі сім медалей, п'ять з яких золоті та по одній срібній і бронзовій.

Але паралімпійських нагород у Максима Крипака ще більше - на минулих змаганнях в Ріо у 2016 році він так само виборов п'ять золотих медалей і ще три срібла.

Тож всього в українця 15 паралімпійських медалей на дистанціях від 50 до 400 метрів вільним стилем, а також в естафетах.

Максим Крипак вигравав нагороди на чемпіонатах світу та Європу у 2018-2021 роках.

Все це робить його одним з найтитулованіших паралімпійців у світі.

Але шлях до цього у Максима був нелегким, у якийсь момент він міг залишити спорт.

Максиму Крипаку 26 років, він харків'янин.

Народився з вродженими порушеннями опорно-рухового апарату - має проблеми з правою ногою.

Але попри це починав змагатися зі здоровими плавцями у школі олімпійського резерву, таким було рішення батьків.

"Проте з віком інвалідність все більше давала про себе знати, на рівних конкурувати зі здоровими суперниками Максиму ставало важче. Щоб не розлучатися зі спортивною кар'єрою, Максим перейшов у паралімпійське плавання«.

Отримав міжнародний С 10-й спортивний клас - з мінімальними ураженнями, вважається, що такі спортсмени зовсім мало відрізняються від олімпійців.

Батьки якийсь час взагалі приховували від хлопця його інвалідність.

"Мало хто знав, що він має інвалідність з дитинства. Ми не говорили йому правди. У нас була вигадана історія, що він просто забився й треба було відрізати пальчик", - розповідала матір Максима у 2016 році.

У Харкові займався плаванням у структурі "Інваспорту" - української системі спорту для людей з інвалідністю.

Через перехід у паралімпійський рух мав проблеми з олімпійськими тренерами, з якими тренувався раніше.

"Його відрахували зі спортивної школи й заборонили відвідувати орендований ними басейн. Тоді Крипаку довелося за власні гроші купувати абонемент у басейн й готуватися до головного спортивного змагання чотириріччя", - пригадувала матір Крипака.

У 2015 році він виграв чемпіонат України, а у 2016 здобув перші серйозні міжнародні нагороди на дебютній для себе Паралімпіаді в Ріо.

У підсумку на двох паралімпіадах Максим Крипак встановив кілька рекордів і зараз вважається один із найсильніших плавців світу на дистанції 400 м вільним стилем.

Тільки після першої медалі я зрозумів, що все можливо, треба просто викладатися. На чемпіонаті світу перший день для мене погано склався - я був четвертий. Це мене і розсмішило, і налякало. Я засмутився, але зрозумів, що сам зробив помилку. І тому на наступний старт мені потрібно буде трохи по-іншому налаштуватися та виправити ці помилки. В результаті наступного дня все вийшло",  перші перемоги Максим Крипак у 2020 році.

А про перехід до паралімпійців розповідав так: "Довго я займався серед здорових та навіть не знав, що є паралімпійський рух. Плюс на той момент мої батьки були, так би мовити, не в особливому захваті від того, що я можу займатися інваспортом. Вони боялися, що я якось зможу неправильно сприйняти цю атмосферу, і так далі".

І сам каже, що в нього вийшло здолати цей бар'єр.

"Але з часом у кожного спортсмена буває якийсь певний переломний момент, або яма. І в той період, коли у мене була ця яма в планах результатів, мені запропонували, не втрачати часу та спробувати себе в паралімпійському спорті. Я спробував і вийшло", - резюмував Максим Крипак.

У серпні 2021 року 26-річний Крипак переміг у запливі на 100 метрів батерфляєм у класі S10 на XVI літніх Паралімпійських іграх 2020 року. Максим побив світовий рекорд з результатом 54,15 секунди, попередній рекорд складав 54,71 секунди — він належав українцю Денису Дуброву. Також встановив світовий рекорд у запливі на 100 метрів на спині у класі S10 (57,19 секунди) та три рекорди паралімпійських ігор — 100 метрів батерфляєм у класі S10, 100 метрів на спині у класі S10 та 200 метрів в комплексному плаванні у класі SM10 (2 хвилини 05,68 секунди).

Загалом на Паралімпіаді 2020 року Максим здобув 7 медалей: п'ять золотих і одну срібні в індивідуальному заліку та бронзову медаль у командній естафеті 4 х 100 метрів вільним стилем. За підсумками літніх Паралімпійських ігор 2020 став найтитулованішим спортсменом.

Відзнаки та нагороди.

•                 Звання Герой України з врученням ордена Держави (16 вересня 2021) — за визначні спортивні досягнення на XVI літніх Паралімпійських іграх у місті Токіо (Японія), виявлені самовідданість та волю до перемоги, утвердження міжнародного авторитету України.
•                 Орден «За заслуги» III ст. (4 жовтня 2016) — за досягнення високих спортивних результатів на XV літніх Паралімпійських іграх 2016 року в місті Ріо-де-Жанейро (Федеративна Республіка Бразилія), виявлені мужність, самовідданість та волю до перемоги, утвердження міжнародного авторитету України^.
•                 Переможець щорічного Харківського міського конкурсу «Молода людина року — 2016» в номінації «Фізична культура і спорт».
•                 8 грудня 2016 р. рішенням VIII сесії Харківської обласної ради присвоєно звання «Почесний громадянин Харківської області» за вагомий внесок у розвиток Харківської області, піднесення її авторитету як на державному, так і міжнародному рівнях.

Герой спортивного року в номінації «Сильні духом» (2016)

 

4 студентка.

Шаріпов Рустам Халімджанович

Рустам Халімджанович Шаріпов (нар. 2 червня 1971 року в Душанбе) — український гімнаст, дворазовий олімпійський чемпіон.

Народився в Таджикистані, мешкав і тренувався у Харкові.

На Олімпіаді в Барселоні Шаріпов здобув золоту медаль у командній першості, виступаючи за Об'єднану команду. На Олімпіаді в Атланті, виступаючи вже за Україну він виграв золото у вправах на паралельних брусах. Крім того, в складі збірної України, Шаріпов отримав також бронзу в командній першості.

Був чемпіоном світу і двічі чемпіоном Європи.

Проживає в США.

Державні нагороди

•                  Відзнака Президента України - хрест "За мужність" 7 серпня 1996 - за видатні спортивні перемоги на XXVI літніх Олімпійських іграх в Атланті, особистий внесок у піднесення авторитету і престижу України в світі

•                  Джуманіяз 1911 - ? Шаріпов Жусупбек Шаріпович Шаріпов Ісагалі Шаріпович Шаріпов Мухамед 1927 - 1973 Шаріпов Рустам Халімджанович Шаріпов Сухроб Ібронович
•                  4 рази, ще троє два спортсмени і одна спортсменка - по два рази. Рустам Шаріпов двічі ставав олімпійським чемпіоном, представляючи різні країни: 1992
•                  бронзову медаль на Олімпіаді 2016 року, представляючи Азербайджан Рустам Шаріпов здобув золоту медаль на Олімпіаді 1992 року, представляючи Об єднану
•                  олімпійські чемпіони Україна на Паралімпійських іграх Україна на Універсіадах Рустам Шаріпов був також олімпійським чемпіоном у 1992р, в складі Об єднаної команди

 

5 студентка.

Шишкова Оксана Валеріївна

Шишкова Оксана Валеріївна (нар. 10 червня 1991, м. Харків) — українська лижниця, біатлоністка. Майстер спорту України міжнародного класу.

Учасниця зимових Паралімпійських ігор 2010 у Ванкувері, Канада.

Чотирьохразова бронзова призерка зимових Паралімпійських ігор 2014 у Сочі, Росія.

Дворазова чемпіонка зимових Паралімпійських ігор 2018 у Пхьончхані, Південна Корея, де крім золотої медалі також стала тричі срібною та один раз бронзовою призеркою.

Оксана Валеріївна Шишкова народилася 10 червня 1991 року в місті Харків.

З трьох років займалася у секції акробатичної гімнастики. У сім років почала займатися кунгфу.

У десятирічному віці у неї почав погіршуватися зір і вона отримала інвалідність з дитинства по зору.

З тринадцяти років почала займатися паралімпійською легкою атлетикою (100 м і 200 м), отримала звання «Майстра спорту України».

У 2003 році взяла участь у Чемпіонаті України з легкої атлетики.

А вже із 2004 року, навчаючись у школі-інтернаті № 12 для дітей з ослабленим зором, почала займатися лижними гонками та біатлоном.

Після закінчення школи у 2009 році поступила на перший курс до Харківської зооветеринарної академії, на спеціалізацію «Кінолог».

Зараз займається спортом у Харківському обласному центрі «Інваспорт». Тренер — Ворчак М. В.

Спортивна кар'єра. Оксана Шишкова є фіналісткою кубку світу 2009 року з лижних гонок та біатлону м. Сьюсьоен (Норвегія). Вона зайняла 4 та 6 місця з біатлону, 8 місце — лижні гонки). Також є фіналісткою чемпіонату світу 2009 року у м. Вуокатті (Фінляндія), де зайняла 4 місце з біатлону (довга дистанція) серед спортсменів-інвалідів з вадами зору.

Брала участь у зимовій Паралімпіаді 2010 у Ванкувері (Канада).

На Кубках світу 2011 року спортсменка здобула дві срібні медалі у біатлоні (перегони з переслідування та 7,5 км).

У Кубку світу 2012 Оксана отримала «срібло» та «бронзу» в естафеті.

На Чемпіонаті світу 2013 року у Соллефтео (Швеція) була нагороджена бронзовою медаллю в біатлоні (середня дистанція) і стала срібною призеркою фіналу Кубку світу 2013 року.

2014 року на змаганнях у м. Вуокатті (Фінляндія) спортсменка отримала «бронзу» у змаганнях з біатлону (гонка переслідування).

У Оберстдорфі (Німеччина) вона брала участь у змаганнях за першість фіналів Кубку світу з зимових видів спорту серед спортсменів з вадами зору та ураженнями опорно-рухового апарату. Лижні гонки проходили із 16 по 19 січня 2014 року і Оксана Шишкова отримала срібну (спринт вільний стиль) та бронзову медалі (довга дистанція 15 км, вільний стиль).

Цікаві факти. На зимових Паралімпійських іграх у Сочі Оксана, разом з двома іншими українськими паралімпійцями: Віталієм Лук'яненко та Юлією Батенковою-Бауман, здобула найбільшу кількість нагород серед паралімпійської команди України - по 4 медалі. При цьому усі її нагороди - бронзові.

На зимових Паралімпійських іграх 2018 Оксана стала найбільш титулованою спортсменкою паралімпійської збірної України (6 медалей).

На тій Паралімпіаді вона здобула 6 нагород, тобто майже четверту частину від усієї суми медалей команди України (всього 22 нагороди).

У Пхьончхані Оксана взяла участь у семи змаганнях і лише один раз вона не підіймалася на п'єдестал пошани, зайнявши сьоме місце.

У Оберстдорфі (Німеччина) вона брала участь у змаганнях за першість фіналів Кубку світу з зимових видів спорту серед спортсменів з вадами зору та ураженнями опорно-рухового апарату. Лижні гонки проходили із 16 по 19 січня 2014 року і Оксана Шишкова отримала срібну (спринт вільний стиль) та бронзову медалі (довга дистанція 15 км, вільний стиль).

Зустріч української команди паралімпійців після успішного виступу на зимових Паралімпійських іграх 2018 у Київі, Україна. Оксана стоїть другою з лівого боку у першому ряді.

У лижних перегонах на Паралімпіаді 2018 року Оксана здобула повний комплект нагород, зайнявши перше, друге й третє міісце у різних дисциплінах.

7 студентка.

Ю́рій Володи́мирович Анікє́єв

Ю́рій Володи́мирович Анікє́єв (нар. 11 червня 1983, Ківшарівка) — український шашкіст (шашки-64 й міжнародні шашки).

Чемпіон світу (2004), срібний (2008, 2018) і бронзовий (2002) призер з шашок-64 (бразильська версія); чемпіон світу (2018), бронзовий (2002) і срібний (2004) призер з шашок-64 (бразильська версія) у бліці; бронзовий (2018) призер чемпіонату світу з шашок-64 (бразильська версія) у рапіді.

Чемпіон Європи (2021) з шашок-64 (бразильська версія).

Чемпіон Європи (2019) та бронзовий призер чемпіонату Європи (2021) у рапіді з шашок-64 (російська версія). Бронзовий призер чемпіонату світу (2020) з шашок-64 (російська версія).

Чемпіон світу (2016, 2020) у швидкій грі (рапід) з міжнародних шашок (шашки-100) в особистому і командному (лише 2016 рік) заліках. Срібний (2017) та бронзовий (2020) призер чемпіонату світу у бліці з міжнародних шашок.

Чемпіон Європи (2005, 2021), бронзовий призер (2008, 2019) у бліці та срібний (2019) і бронзовий (2021) призер у рапіді з міжнародних шашок.

Багаторазовий чемпіон України з шашок-100 (2003, 2004, 2007, 2008, 2015, 2016). Чемпіон України з шашок-64 (2015, 2016). Багаторазовий чемпіон світу та Європи серед молоді з багатьох видів шашок. Капітан збірної команди України з шашок, ЗМСУ.

Особисте життя. Юрій Анікєєв, уродженець селища Ковшарівка Харківської області, мешкає в Харкові з 2000 року. Навчався в Харківському національному університеті радіоелектроніки та Харківській державній академії фізичної культури.

Веде блог «Шашки на Слобожанщині».

Спортивна кар’єра. Переможець і багаторазовий призер Кубка Європейської конфедерації у складі різних команд. Дворазовий чемпіон Голландії (2006, 2008) у складі клубу «Van Stigt Thans», срібний призер чемпіонату Росії у складі клубу «Машиностроитель» (Башкортостан) й бронзовий призер чемпіонату Польщі у складі клубу «Тор». Грав за бразильські клуби: «Sao Caetano do Sol» (2002—2004) і «Sao Jose de Rio Preto» (2007, 2008), в складі яких ставав переможцем Відкритих ігор (Jogos Abertos) штату Сан-Пауло.

7—14 березня 2019 року виграв етап Кубка світу з міжнародних шашок в Анталії (Туреччина), набрав 7 очок із 8 можливих. Здобуття перемоги гарантувало включення Юрія до складу учасників І чемпіонату світових майстрів Міжнародної асоціації інтелектуальних видів спорту ІМСА (The 1st IMSA World Masters Championship), який відбувся в КНР 12—19 травня 2019. На цих змаганнях у Китаї він здобув бронзову медаль у швидкій програмі (рапід).

Дискваліфікація. У січні 2017 року на три роки відсторонений від участі у всіх заходах Міжнародної федерації шашок (IDF) за «порушення Етичного кодексу IDF».

За словами президента української федерації шашок Анатолія Яценка, гросмейстера покарали за критику російського лідера Володимира Путіна і вихід на церемонію нагородження у вишиванці. На його думку таким чином правління Міжнародної федерації шашок, де керівник і 6 членів з 8 складають росіяни, усунула від змагань головного конкурента російських шашистів. На даний час згідно рішення Міжнародного спортивного суду в Лозанні (CAS): усі претензії IDF до українського спортсмена недійсні, трирічна дискваліфікація з 16 грудня 2016 року по 15 грудня 2019-го повністю анульована, Міжнародна федерація шашок має виплатити Анікєєву компенсацію у розмірі 5 тисяч швейцарських франків, та покрити витрати за хід судового процесу в CAS. IDF відмовилась виконувати рішення CAS і не виплачує призначену компенсацію.

Класний керівник.

Справді хто б там що не казав, нашій країні є ким та чим пишатись. Не перерахувати всіх видатних діячів спорту, але ж насправді ці люди не потребують гучних висловлювань у свій бік, вони просто працюють день і ніч та сумлінно роблять свою справу. На славу України!!!