Відгук на улюблений фільм

Практична робота № 2

з предмету:

«Психологія мистецтв у вищій школі»

студентки групи

Відгук на улюблений фільм

Фільм «Імаджинаріум доктора Парнаса» знятий в стилі сюрреалізму - з переплетінням сну і реальності, бажаного і дійсного, духовного і матеріального, доброго та поганого.  Під час перегляду у мене було відчуття, що картини Сальвадора Далі стали живими. Режисеру Тері Гіліяну вдалось створити чудову казкову атмосферу з контрастами добра і зла.

Головного героя зіграли чотири актори – Гіт Леджер, Джонні Депп, Колін Фаррел та Джуд Лоу, тому, що Гіт Леджер помер під час зйомок фільму, від передозування наркотичними речовинами. Дуже сподобався режисерський хід, тобто, коли головний герой потрапляв в Імаджинаріум, його обличчя змінювалось, що показувало нас справжню його сутність. Кожну наступню зміну втілював у своїй грі інший актор.

В честь Гіта Леджера Джонні Депп у фільмі, спочатку не за сценарієм режисера, виголошує промову про те, що люди, які померли молодими, вони насправді безсмертні, вони не старіють, не товстіють, не хворіють, вони не дрябліють, їх не мучить страх, тому що вони навіки молоді. Тері Гіліян вирішує залишити цю сцену у фільмі.

Я раджу переглянути цю стрічку, бо вона наповнена глибоким філософським змістом, який захований за якравими декораціями про вічну боротьбу протилежностей. Імаджинаріум – це чистилище, в якому людина сама відкриває для себе ті чи інші ворота, в ньому розкриваються його світлі мрії, фантазії, також людські вади, а людина вже сама вибирає свій шлях.