Види презентацій до циклу уроків за темою "Дієслово"

Урок №1

Тема: Дієслово як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Неозначена форма дієслова

 ( урок-презентація №1)

Дієслово – це повнозначна частина мови, яка означає дію або стан. Дієслово відповідає на питання що роботи? що зробити? і в реченні найчастіше буває присудком. Н-д: вже обтрусили айстри роси, коли торкнув їх змах; багряне листя в жовті коси вплітає осінь у садах. Початковою формою дієслова є неозначена форма, або інфінітив. Інфінітив – це

форма дієслова, яка означає дію, але не виражає способу, часу, особи, числа і роду.

Неозначена форма дієслова вживається тоді, коли треба назвати дію взагалі, безвідносно до того, хто її виконує і коли.

Інфінітив закінчується на -ти або –ть.                                                                                                             

Можна вибрать друга і по духу брата, та не можна рідну матір вибирати.

Дієслова у формі інфінітива бувають доконаного і недоконаного виду: йти – прийти, прати – випрати, стукати – стукнути.

Неозначена форма дієслова найчастіше витупає у ролі головного члена -присудка у безособовому реченні:

І миті жодної не можна повернути,

Щоб заново, по-іншому прожить.

- підмета та складеного іменного присудка:

Лиш боротись – значить жить.

- другорядних членів речення:

 Ішла швидко, дивлячись під ноги, ніби боялася спіткнутися; Зосталася тільки надія одна: надія вернутись ще раз на Вкраїну.

Урок №2

Тема: Види дієслів (урок-презентація №2)

Вид – одна з найважливіших ознак дієслова. Дієслова можуть означати дію завершену і незавершену. Залежно від цього вони поділяються на дієслова недоконаного і доконаного виду. Дієслова недоконаного виду означають незавершену дію і відповідають на питання що робити? що робив? що роблю? що буду робити? Дієслова доконаного виду означають дію завершену і відповідають на питання що зробити? що зробив? що зроблю?

Дієслову даного виду переважно відповідає дієслову іншого виду. Лексичне значення таких дієслів на має змінюватися: іти - прийти, шити – пошити. Такі дієслова утворюють видові пари.

Доконаний вид дієслова утворюється від недоконаного виду за допомогою:

а) префіксів: казати – сказати, рости – вирости;

б) суфіксів: стукати – стукнути, записувати – записати;

в) чергування звуків: сидіти – сісти, замітати – замести; скакати – скочити;

г) наголосу: виміряти – виміряти, розкидати – розкидати;

д) різних основ: брати – взяти; ловити – піймати.

           Лише доконаний вид мають дієслова: розговоритися, наговоритися,                                                                                                  

розгомонітися, розгніватися, роздратуватися, надуматися, натерпітися, надивитися, насміятися, напрацюватися. Лише недоконаний вид мають дієслова: гордувати, грабувати,

бродити, літати, володіти, зимувати, лихоманити, тріумфувати, намагатися, прагнути,

марити, потребувати, зорити, імпонувати.

Окремі дієслова поєднують у собі значення як доконаного, так і недоконаного виду. До них належать дієслова з суфіксом – ува- ; переважно іншомовного походження: гарантувати, організувати, телеграфувати, наслідувати, воєнізувати, а також веліти, женити.

Урок №3

Тема: Способи дієслів (урок-презентація №3)

         В українській мові розрізняють три способи дієслів: дійсний, умовний і наказовий.

Дійсний спосіб означає реальну дію, тобто таку, яка відбулася чи відбувалася, відбувається чи відбудеться. Н-д: пожовтіла картопля. Жовте листя так легко летить повз вікно.

Дієслова дійсного способу можуть вживатися із заперечною часткою не: Не гріє сонце на чужині.

Дієслова дійсного способу змінюються за часами, а в теперішньому і майбутньому часі – за особами.

Умовний спосіб означає дію бажану або можливу за певних умов: Хотіла б я піснею стати у сюю хвилину ясну.

Дієслова умовного способу утворюються від дієслів минулого часу за допомогою частки б і би.

Дієслова умовного способу не мають часу і особи, а змінюються за родами і числами.

Наказовий спосіб дієслова через наказ, прохання, побажання, заклик, пораду виражає спонукання до дії. Дія реально ще не існує і не існувала, але той, хто говорить, сподівається, що вона повинна відбутися: Грай же, море, мовчіть, гори, Гуляй, буйний, полем! Плачте, діти козацькії, - Така ваша доля!                                                                                                             

Дієслова наказового способу не мають форм часу, але вони змінюються за особами в однині і множині. В однині вони мають форму 2-ї особи, а в множині – 1-ї і 2-ї.

Спеціальної форми 3-ї особи наказовий спосіб не має. Якщо треба передати наказ у 3-їй особі, то вживаються частки хай, нехай і форма 3-ї особи дійсного способу: Хай не зітруться підкови, хай не підіб’ються ваші коні (Гонч).

 Урок №4

Тема:  Часи дієслів (урок-презентація №4)

              В українській мові є три часи дієслова: теперішній, минулий і майбутній.

Теперішній час означає дію, яка відбувається постійно або в момент мовлення. Дієслова у теперішньому часі завжди недоконаного виду і змінюються за особами й числами.

Минулий час означає дію, яка відбувалася до моменту мовлення про неї. Дієслова

минулого часу можуть бути і недоконаного, і доконаного виду. Минулий час змінюється

за родами і числами.

Майбутній час означає дію, яка відбувається після мовлення про неї. Майбутній час має три форми: просту доконаного виду (посаджу, зберу), просту недоконаного виду (садитиму, збиратиму) та складену недоконаного виду (буду садити, буду збирати).

Дієслова майбутнього часу змінюються за особами і числами.

Урок №5

Тема: Дієвідмінювання дієслів (урок-презентація №5)

Зміна дієслів за способами, часами і числами називається дієвідмінюванням.

До І дієвідміни належать дієслова, які у 3 особі множини мають закінчення

 –уть(-ють), до ІІ - -ать(-ять).

При дієвідмінюванні можливе чергування приголосних.

Дієслово бути в усіх особових формах однини і множини має одну форму –є.

Урок №6

Тема: Безособові дієслова (урок-презентація №6)

       Безособовими називаються дієслова, що означають дію (або стан), яка                                                                                                                    

 реалізується сама по собі, незалежно від діяча (особи чи предмета).

Н-д: вечоріє, смеркає, підмерзає, розвидняється, щастить.

Безособові дієслова означають:

явища природи (розвидняється, підмерзає, смеркає);

стихійні явища (замело, занесло, висушило, залило);

фізичний стан людини або її відчуття (нудить, трусить);

психічний стан людини (гнітить, хочеться, не віриться);

буття, існування, стан або нестачу їх (минулося, не стало);

випадковість явища, незалежність його від особи (щастить, таланить).                 

                         Контрольне тестування

                      Морфологічні ознаки дієслова

1. Існують такі способи дієслова:
а) доконаний і недоконаний;
б) дійсний, умовний, наказовий;
в) минулий, теперішній, майбутній.
У реченні визначити спосіб ужитих дієслів.
Чесним словом лікуйся, живи Україною (В. Кочевський).

2. Безособове дієслово означає
а) дію без відношення до будь-якої особи;
б) дію, можливу за певної умови або бажану;

в) дію, яка відбуватиметься після розповіді про неї.
Скласти (пригадати) й записати речення з безособовим дієсловом.

3. До І дієвідміни належать дієслова:
а) жити, знати, біліти, шити;
б) сидіти, стояти, кричати;
в) вірити, боятися, муркотіти.
Визначити дієвідміну дієслова стелити.

4. Букви е(є) пишуться в особових закінченнях дієслів:
а) люб_ш, приход_ш, колот_ш;
б) кол_ш, поверта_шся, продовжу_ш;
в) сид_ш, пронос_ш, весел_шся.

5. Найбільш поширеним у дієслів є
а) суфіксальний спосіб творення;
б) префіксальний спосіб творення;
в) префіксально-суфіксальний спосіб творення.                                                                                                           

Доберіть дієслова-антоніми, що відрізняються від поданих префіксами

( напр:. озброїти – роззброїти).
Закріпачити, одягти, засекретити, зсипати, зайти.

1. За допомогою часток хай, нехай утворюються форми
   а) дійсного способу дієслова;
   б) умовного способу дієслова;
   в) наказового способу дієслова.
   З дієсловом у формі наказового способу скласти спонукальне речення.