Уроки  №  80-81

Тема: Види складних речень. Способи передачі чужої мови. Складання діалогів відповідно до запропонованої ситуації.

Мета: систематизувати й узагальнити вивчене про види складних речень, способи передачі чужої мови; удосконалювати вміння здійснювати синтаксичний розбір складного речення, розрізняти пряму й непряму мову, замінювати пряму мову непрямою, складати діалоги на запропоновану тему відповідно до окресленої ситуації спілкування; удосконалювати пунктуаційну грамотність, навички роботи з таблицею, орфоепічні навички; розвивати логічне мислення, мовлення, пам’ять.

Тип уроку: урок узагальнення і систематизації вивченого.

Обладнання:

Хід уроку

І. Повідомлення  теми і  мети уроку.

ІІ.  Аналіз матеріалу з метою узагальнення  вивченого.

* Робота з підручником. Опрацювання таблиці “Види складних речень” (с.194)..

*Бесіда.

• Які речення називають складними?
• Які речення називають безсполучниковими складними? Навести приклад.
• На якій підставі складні речення, поділяються на складносурядні і складнопідрядні?
• Які речення називаються складносурядними? Навести приклад.
• Якими сполучниками поєднуються частини складносурядних речень?
• Якими сполучниками поєднуються частини складнопудрядних речень?
• Які речення називаються складнопідрядними? Навести приклад.
• Які є різновиди складнопідрядних речень? 
• Які є різновиди речень з кількома підрядними? 
• Яке речення називається складною синтаксичною конструкцією?

ІІІ. Виконання  вправ на застосування узагальнюючих  правил.

*Робота біля дошки. Записати речення, підкреслити в кожному граматичні основи, з’ясувати вид зв’язку між частинами. За схемою, поданою на с. 115 підручника, зробити синтаксичний розбір одного з речень (усно).

Збагни, як за зливами тужить калюжа мала, що лежить, як жива, і Всесвіту дзеркалом служить! (А.Волинська.) Бриніли сльози на очах фонтанів, бруківка спрагло знемагала ранку: водою вмитись хочеться їй, рос не дочекавшись. (В.Герман.)

ІV. Аналіз матеріалу з метою узагальнення вивченого.

* Робота з підручником.  Опрацювання таблиць “Способи передачі чужого мовлення” (с.207) та “Розділові знаки при прямій мові” (с. 208).

V. Виконання  вправ на застосування узагальнюючих  правил.

* Виразно прочитати записані на дошці речення. Вказати пряму мову й мову автора, пояснити вживання розділових знаків. Що називається прямою мовою?

І. Воді шепоче листячко з верби: “Люби мене, люби!” (Н.Циба.) Дзвіночки, чую, почали дзвонити: “Вставайте, трави, годі, сонні, снити, ростіть на всіх земних стежках!” (Ї.Ортен.) Плакучі верби з ставу воду п”ють, шепоче листя: “Хай так вічно буде”. (Б.Дегтярьов.)  Земля у теплий травень поспішає, гукає грозам радісним: “Гриміть!” (П.Перебийніс.) Ти все просиш: “Поясни таємницю весни”. (Ф.Г.Лорка.) Я вип’ю тихих звуків далечінь, і вітер донесе: “Аве Марія”. (О.Соболь.) У рака гасло самобутнє: “Гуртом задкуймо у майбутнє!” (В.Скомаровський.) “Постраждав за свою відкритість”, - скаржився  шлагбаум. (М.Левицький.)   Капусту вгледівши, аж скрикнула Трава: “Оце так да! Оце так голова!” “Ви чули новину? – розказував Петро. – Сула й Десна впадають у Дніпро”. (В.Симоненко.)

ІІ. Ісус сказав до свого учня: “Вклади свій меч назад до піхви: всі, що за меч беруться, від меча загинуть” (З Біблії.) “Христос воскрес - воскресне й Україна”, - ось заповіт, що йде від роду в рід. (Р.Купчинський.) “Вузька, важкая до добра дорога”, - се сказано десь у Письмі Святому. (І.Франко.). Заратуштра казав: “Не забруднюй води, бережи свою землю від скверни й розору, звірину доглядай, деревце посади...” (В.Базилевський.)

Для довідок. Заратустра (Заратустра) - пророк, реформатор давньоіранської релігії.

* Переписати,  розставляючи пропущені розділові знаки (подаємо речення без їх вилучення).

І. Похитали головами сивими старії: “Ой слухайте та навчайтесь, діти молодії!” (П.Куліш.) ”Ти до землі всім серцем прихились”, - мені шепоче рідна Україна. (І.Гончар.) Французький історик Шерер писав про українців так: “ Ми побачили батьків, що передавали своїм синам почуття гордості  бути незалежними й залишали їм у спадок саму тільки шаблю з девізом: “Перемогти або загинути!” Це, повторюю, так бачив українців француз. (Л.Костенко.)  Старий гуцул, який прибув з Канади, сказав мені: “Які вже там принади... В Америці немає солов’їв”. (П.Воронько.) Пам’ятаю, брате, як не пам’ятати: це було, здається, зовсім не колись. “Вчіться гарно, діти, - все казали тато, - щоб в житті чумацькім ви не розійшлись”. (П.Ткачук.)  “Учітеся! – ти нам прорік, - Борітеся з ярмом неволі!”. Ти певен будь: юнацький вік ми не змарнуєм вітром в полі. (С.Черкасенко.) “Ще не вмерла Україна! -  чувся голос дужий. -  Заспіваймо, козаченьки, заспіваймо, друзі”. (Г.Шанько.)

ІІ. Мене навчала мати ще колись: “Як виростеш, моя мала дитино, то мудрим будь і мужнім будь в житті”. Скупі два слова. Нелегкі два слова. (А.Малишко.) “Ти поглянь, - мені сказала мати, - розцвіла ромашка біля хати”. (Г.Кривда.)  А мати кличе нас: “Дивіться, - каже, - діти, он воду із Дніпра веселка позича”. (А.Малишко.) “Чи спиш, чи не спиш ти, мушу до тебе ввійти все одно!” – то вечір, ваблячи душу, постукав у біле вікно. (О.Фішер.) Над ліжечком схилившись, мама раптом промовила притишено-ласкаво: “Поспи ще, доню, спи, моя рідненька, свій сон я віддаю тобі, маленька”. (М.Косякевич.)

* Робота біля дошки. Записати речення, вказати пряму  мову. Пояснити вживання розділових знаків.

І. Йде Ярема, Залізняк гукає: “Чуєш, хлопче? Ходи сюди! Не бійсь, не злякаю” (Т.Шевченко.) “Україна воскресне, воскресне!” – скрикнув Залізняк, підводячись з місця. (М.Старицький.) Послухаймо завзяті речі – то присягають юнаки: “Тобі, Кобзарю, сину правди, ми клянемося в дні журби і в час великої  відради свою Україну любить. За неї станемо  стіною, а як впадем на битий шлях, хай схилиться понад труною  блакитно-золотавий стяг!” (І.Немченко.)

ІІ. Вийшла братія. “Останься, останься!” – почали вмовлять. – Ще не набридло по світах? Пора подумати про пристань. А пристань тут твоя – у нас, у Києві, у Лаврі. Стовпом істини будеш у нас і церкви окрасою на Україні”. Затремтів Сковорода, мов пламенем об’ятий: “Ой преподобнії! Яких вам  ще стовпів у церкву треба? Доволі й вас, стовпів неотесаних! Ви ж церкву завалили, що й за сто літ вона не встане!”

П.Тичина.

* Попереджувальний диктант. Вказати пряму й непряму мову.

І. Хвалилася вівця, що їй хвіст до лиця. Сам лежить в калюжі, а кричить: “Не бризкай!” Казала кума: “Дам пшона”, а в неї й самої нема. Хвалилась калина, що з медом солодка. Хрін каже: “Я добрий з м’ясом”, а м’ясо каже: “Я й без хрону добре”. Вівсяна каша хвалилась, ніби вона з маслом родилась. Заліз черв’як у хрін і кричить, що він вищий за всіх. Говори йому: “Стрижене”, а він тобі: “Голене”. Раділа кобила, що з возом горшки побила. І сова каже: “Мої діти найкращі”.

Народна творчість.

ІІ.  Дивлюсь я на небо та й думку гадаю, чому я не сокіл, чому не літаю? (М.Петренко.) Скажи мені правду, мій добрий козаче, що діяти серцю, коли заболить? (О.Афанасьєв-Чужбинський.) Ой скажіть мені, скажіть, любі мої сестри, браття, що в житті вас так гнітить, чому нема у вас завзяття? (П.Тичина.) Синиця славу розпустила, що хоче море запалить, що мое буцімто згорить... Одваживсь Вовк у Лева попросити, щоб старшиною до Овець  наставили його служити. (Л.Глібов.) Вже загомоніли по всім городочку, що дівчина козакові вишила сорочку.  Серед села липа, барвінком обвита, кажуть люди, Йванку, що я буду бита. Кличе мати свого сина в хату вечеряти: “Як не прийдеш вечеряти, прийди одвідати!” Кажіть, мамо, татусеві, щоб мене женили. Я би сказав, та боюся, щоб мене не били. (Нар.творч.)

* Диктант із коментуванням.

І. Чумак загубив десь кресало і їв непідсмажене сало. Побуркав, а потім подумав: “Дарма, як гіршого лиха нема”. Напали вовки у діброві, порвали воли чумакові. Заплакав сердега, а потім: “Дарма, як гіршого лиха нема”. Чужинці пішли на Вкраїну, чумак підійняв коліїну й поліг у нерівнім бою з чотирма, бо гіршого лиха нема.

П.Воронько.

ІІ. Козак умирає, дівчинонька плаче: “Візьми ж мене в сиру землю з собою, козаче!” (Леся Українка.) “Ой на морі хвиля грала, у долині роса впала, на калині поламала цвіт”, - так співала на Купала дівчина, що в серці мала вісімнадцять літ. (П.Воронько.) “Хто розплете тебе, моя ти косо руса?” – я чую пісню знов, і в’ється довгий шлях. (В.Сосюра.) Хай на твій клич: “Слов’янине!” – щоразу людина озветься, завжди в народі своїм втілення людства вбачай. (Я.Коллар.) “Ненавиджу”, - убивче слово із уст зірвалося її. Я остовпів, немов раптово торкнувсь гримучої змії. “Так, я ненавиджу...” – і  враз вона закінчила: “Не вас”. (В.Шекспір.)

* Прочитати. Вказати цитати, розповісти про цитату як різновид прямої мови. Вказати авторів, твори яких процитовано.

І жив мудрець без лестощів і прав, і грішний “світ ловив, та не спіймав” його душі, повитої нуждою. (А.Малишко.)  Були, як живодайна туча, слова, що варті добрих справ: “Мужицька правда є колюча, а панська на всі боки гнуча...” Мужицьку правду він обрав! Коли про пекло ми читали, то хто із нас не розумів, за що “панів там мордували і жарили зо всіх боків”! (М.Рильський.) Хай безмірно дорогою ціною, але він здобув собі право в найтяжчі дні свого життя, в засланні сказати про себе  з гідністю: “Караюсь, мучуся... але не каюсь!” (О.Гончар.) Солов’їно ллється у вишневих шатах, кобзою ще лине із джерельних струн  милозвучна мова, мова мами й тата з того “Заповіту” з вічним: “Як умру...”. (В.Івасик.) Печалі, ви душі не крайте: Кобзар іде безмежним світом. І – “Як умру, то поховайте...” гримить священним заповітом. (Д.Луценко.) Безстрашні лицарі, що встали проти мли, сподвижники безсмертного Шевченка, вони нас вчать своїм “ми чесно йшли...”. (М.Гринів.) Занечищують чисту воду, щоб ніхто не розказав, як “за горою сонечко сідає, як у Дніпра веселочка воду позичає” (В.Голобородько.) Доходить пісня в кожне серце і кличе в гай, сади, поля, туди, де “Ятрань круто в’ється”, де жовтий лист сади встеля. (І.Турчин.).Вода журливо жебонить, шумлять над нею верби, і пісня здалеку бринить, створить таку тепер би: “Там, де Ятрань курто в’ється, з-під каменя б’є вода, там дівчина воду брала чорнобрива, молода”. (Д.Луценко.)

* Навчальний  диктант.

І. Панове! Підпанки! Припанчики! Український народ не для того встав з колін, аби танцювати під ваші дудки. “Не вчіть яблуню родити яблука, - писав великий Сковорода, - Краще відженіть від неї свиней”. (З газ.) Якось, блукаючи за Уралом, я зустрівся з Шевченком. “Як воно там, - запитав він мене, - чи є ще безбатченки?” “Нема, - кажу, - і бані церков золотять, і Дніпро став золотий, і золоті люди на золотій землі” (Т.Мельничук.) Хоч раз почуйте, грамотні руїни, нікчемні слуги чорного добра, як, обіпершись вітрові на спину, кричить Тарасова Гора: “Нема на світі України, немає другого Дніпра!” (В.Симоненко.) Ніколи ті, що б’ються саме з-за якогось шматка, не скажуть, що вони б’ються саме з-за шматка, а наговорять “великих слів велику силу” – се звичайний хід історії. (П.Грабовський.)

ІІ. На українському небосхилі час від часу спалахують духовні зірки першої величини, позбавляючи нас комплексу меншовартості. Такий  Іван Франко, “розум і серце нашого народу” (М.Рильський.). “Академія в одній особі”, як називали його  сучасники, енциклопедист, людина універсальної обдарованості, титанічної працьовитості, І.Франко, коли йому дорікали за те, що він розкидається своїм талантом, відповідав: “Може, брак концентрації  зашкодив мені як письменникові, але у нас довго будуть потрібні такі, як я, щоб збуджували інтерес до духовного життя і громадили матеріал... Фундаменти всі так будуються...”

М.Грушевський, який не один рік трудився з І.Франком пліч-о-пліч, називав свого товариша “геніальним галицьким хлопом, безконечно витривалим і працездатним”.

За В.Бурбаном.

* Прочитати записаний на дошці (або спроектований на дошку) діалог за  особами. Прокоментувати вживання розділових знаків.

І. – Їдьмо!

• Та ще не запряжено.
• Нічого, по дорозі запряжемо!

      - Смачна каша!

• А ти їв?
• Ні!
• А почім знаєш, що смачна?
• Чув,  як говорили, що бачили, як їли!

Народна творчість.

ІІ. – Добрий вечір, паніматко!

• Добрий вечір, чемний пане!
• Чи приймете в свою хатку, заки дощик перестане?
• Поступіть, нам любо буде.

Будьте ласкаві сідати.

Таж недаром кажуть люди:

Гість до хати – Бог до хати.

Б.Лепкий.

ІІІ. Я питав у вітру, в білого роздолля:

• Що вам найдорожче?
• Найдорожче – воля!

Я питав у весен лагідних, мов казка:

-    Що вам наймиліше?

• Материнська ласка!

Я питав у друга, я питав у брата:

• Що вам найсвятіше?
• Найсвятіше – правда!

Д.Луценко.

ІV. -Де взяв ти стільки барвних слів?

• На людські юрби я дививсь.
• Де взяв ти стільки світлих слів?
• На сяйво сонця я дививсь.
• Де взяв ти стільки гордих слів?
• На хвилі моря я дививсь.
• Де взяв ти стільки тихих слів?
• До себе в душу я дививсь.
• Де взяв ти стільки ніжних слів?
• У вічі я твої дививсь.
• Милий, ох, милий...

Ян Райніс.

VІ. Виконання  ситуативних  вправ  для створення діалогів.

o       Скласти й розіграти діалог, можливий між  дев’ятикласником та  працівником шкільної бібліотеки наприкінці навчального року. Мета дев’ятикласника: з’ясувати, чи може він після закінчення навчання у школі користуватися бібліотечними підручниками  в процесі підготовки до вступу до технікуму  протягом літа.

• Скласти й розіграти діалог, можливий між випускником дев’ятого класу й секретарем приймальної комісії  професійно-технічного училища (технікуму). Мета випускника: здати документи для вступу, з’ясувати форму   та дату  проведення співбесіди.

o       Скласти й розіграти діалог між  двома  випускниками дев’ятого класу наприкінці літа: один з них вступив на навчання до професійно-технічного училища, другий навчатиметься у десятому класі. Кожен обстоює  слушність свого вибору.

VІІ. Підведення підсумків уроку.

VІІІ. Домашнє завдання. П.33, вправа 441.