Урок № 84

Контрольний диктант. Контрольне читання мовчки

Мета: з’ясувати рівень засвоєння мовних знань, сформованості мовних умінь та навичок, а також комунікативних умінь, зокрема вміння читати мовчки; рівень сформованості вміння використовувати здобуті теоретичні знання відповідно до конкретних випадків; розвивати логічне мислення, орфографічну і пунктуаційну грамотність.

Тип уроку: урок  перевірки і обліку здобутих знань, умінь та навичок.

Обладнання: текст для диктанту та читання мовчки.

 

 

Хід уроку

 

 

І. Повідомлення мети перевірки і способів її проведення. Мотивація навчання.

 

ІІ. Написання диктанту.

 

ІІІ. Проведення контрольного читання мовчки.

 

ІV. Відповіді вчителя на запитання учнів (після того, як зібрано  зошити).

 

V. Підведення підсумків уроку.

 

VІ. Домашнє завдання. Вправа  452.

 

Тексти для контрольного диктанту

 

1. Cтеп

 

У пам’яті степ чомусь найчастіше постає в сліпучу спеку, коли марево прозорою рікою біжить по горбах, і небо аж біліє від власної світлості, а на ньому ніде ні хмарини. А на сон хилить, бо рано збудили, а сонце не рухається, бо ж літо, воно таке довге, та що там літо – тоді звичайний день тривав для нас цілу вічність!

Струмує повітря, тиша мліє, і ніде нікого. Спіймаєш коника-стрибунця і чуєш, як він, маленький, рветься в тебе крізь пальці своїм пругким, повним енергії тільцем, а ти, маючи безмежну владу над ним, над його життям і смертю, тримаєш це тріпотливе створіння й думаєш: пустити чи ні? Підкинеш його з долоні: живи! І зникне в житах твій зелений крилатий кінь щастя, що його тепер уже не зловити, хіба сам колись ізрине, нагадавши тобі про себе.

Зупинився, не рухається степовий час. Дрімає дорога, небом укрита. В небі ні хмарини, і наче янголи співають – все щось бринить і бринить. Чи то степ бринить нагріваючись? (За О.Гончаром;  160 сл.).

 

2. У пущі

 

Ранок у лісі триває довго. Сонце  вже викотиться над обрієм, золотом заллє маківки дерев, а хаща  ще цупко тримає  загуслі сутінки. Сонцю доводиться піднятися аж за верхівки дерев, щоб усе в лісі заграло, заструменіло  в  його  широких гарячих променях.

Аж ось крізь плетиво гілок  линуло проміння -  ліс враз став казково-барвистий.  Повиступали із сутінків не чорні, а пурпурові, як із густої кіноварі, клени; попритулювалися до них зблідлі тендітні берези; жовтим вогнем заятріли тополі. І все це на темно-зеленому тлі  велетенських гостроверхих ялин. Шепіт трави і тремтливий шерех листя робили  лісову тишу ще дзвінкішою.

На щастя, бабине літо було для мандрівника ласкаве. Невидиме павутиння нечутно лягало на обличчя, і вершник на це не зважав. Кінь ступав м’яко, обережно затоплюючи копита у вогкий мох, вкритий листям. 

На одній з численних галявин натрапили на здорованя ведмедя. Хазяїн пущі був гладкий, а тому, мабуть, добрий. Затуливши лапами дрібні оченята, він відвернувся: ідіть, мовляв геть, а я вас не бачу і не чую!  (За  Ю.Ячейкіним; 160 сл.).

 

Текст  для контрольного читання мовчки

 

Вчений космічної ери

 

Він здобув усі можливі наукові ступені й звання, мав найвищі державні нагороди, був лауреатом  найпрестижніших премій. І в той же час, як і годиться  істинному  інтелігенту, залишався  простою й скромною  людиною.

Завдяки  вражаючій цілеспрямованості й фантастичній наполегливості, надзвичайним здібностям  і великому талантові  він пройшов  “від тернів до зірок”, подолавши непросту путь від берегів сибірського Іліму до космодрому Байконур. Він зробив неоціненний внесок  у створення ракетно-космічної техніки, в дослідження навколоземного простору.

Його ім.’я – Михайло Кузьмич Янгель.  Народився він  25 жовтня 1911 року  в Нижньоілімській Тушанській слободі в оточенні непрохідної тайги в родині переселенця з Чернігівської губернії.

 Своїм українським походженням учений дуже пишався. Коли його запитували про значення прізвища Янгель, він переповідав те, що почув від  свого  діда: “Наше прізвище  походить від слова янга – так зветься ківш, в якому козаки в походах варили юшку. Куховарів  козаки називали янгалами, або янгелями.  Наче й до ладу виходить: дід мій – нащадок запорозьких козаків, тому дуже може бути, що хтось із моїх пращурів  варив козакам юшку”.

Батько  Михайла, Кузьма Лаврентійович, серед односельців користувався  особливою повагою.  Дітей виховував просто й по-селянському мудро:  змалечку любити працю й  поважати старших.  Незважаючи на постійні злидні, неписьменні батьки докладали зусиль, аби їхні діти навчилися грамоти й вийшли в люди.

Шоста дитина в сім’ї, Михайло після сьомого класу вступив до ФЗН при ткацькій фабриці, де незабаром став помічником майстра. Захоплювався спортом -  бігом, лижами, шахами, футболом.  Потім “захворів” авіацією  й блискуче склав  вступні  іспити до  Московського  авіаційного  інституту.

Вже студентом, поєднуючи навчання з роботою на авіазаводі, Микола Ягель бере участь у розробці проекту швидкісного літака.  Працюючи над дипломним проектом “Висотний винищувач  з герметичною кабіною”,  Ягель намагається спроектувати літак з максимальними швидкісними характеристиками. Завершивши навчання, молодий інженер залишається працювати  у конструкторському бюро, де проходить справжню школу інженерного мистецтва, розв’язуючи все складніші наукові завдання, ознайомлюючись із досвідом  роботи авіаційних фірм США.  Ставши помічником головного конструктора, Ягель працює над  створенням найсучаснішого  як на той час винищувача та інших типів літаків, які блискуче показали себе в роки другої світової війни.

У 50-ті роки особлива увага приділялася  розвитку ракетно-космічної техніки. До цієї справи був залучений і Михайло Янгель. Вже через рік після приходу  до конструкторського бюро  Сергія Корольова Янгеля призначають заступником головного конструктора, а ще через рік – директором науково-дослідного інституту.

Для створення першої радянської ракети, з якою пов’язували мрії про вихід у космос, засновується  конструкторське бюро, керівником якого стає Михайло Янгель.

І ось з космодрому, стрімко набираючи швидкість, віддаляється у синяву неба космічна  ракета. Це був дійсно феноменальний успіх конструктора Янгеля та його сподвижників.

Розробляються все нові й нові  зразки космічної техніки. Конструкторське бюро  зростає як фахово, так і чисельно, залишаючись, до речі,  молодіжним: 54 відсотки його працівників не мають тридцяти років, і  лише десяти відсоткам спеціалістів  виповнилося більше  сорока.

Видатний учений і конструктор академік Михайло Янгель створив чудовий творчий колектив однодумців, виховав  цілу плеяду  видатних науковців, заснувавши власну конструкторську школу.

Створені під керівництвом Михайла Янгеля  ракетно-космічні системи відзначалися  винятковою оригінальністю. Ракети-носії “Космос” та “Інтеркосмос”,  створені  в КБ Янгеля  понад тридцять п’ять років тому,  використовуються  в інтернаціональній  програмі  дослідження космосу й сьогодні. Різноманітні модифікації “Космосу” й “Інтеркосмосу”  демонструвалися в багатьох країнах світу -  Канаді, Франції, Італії, Австрії, Японії.

В останні роки свого життя Михайло Янгель, незважаючи  на прогресуючу хворобу – він переніс п’ять інфарктів – працював з граничним напруженням сил.  Він був щасливий з того,  що багато встиг зробити. На відзначенні свого 60-річчя Михайло Ягель раптово помер.

Своєю творчою працею  він зробив неоціненний внесок  у справу розвитку й удосконалення ракетно-космічної техніки й дослідження навколоземного космічного простору. Звертаючи погляд у Всесвіт, видатний науковець відійшов у безсмертя. Його ім.’я по праву належить  українській науці: творча біографія  Михайла Янгеля тісно пов’язана з гігантом машинобудування дніпропетровським заводом “Південмаш”. (За В.Горбуліним; 600 сл.)

 

На кожне із запитань вибрати правильну відповідь:

 

1. Походження свого прізвища Михайло Янгель пояснював так: янгелями  козаки називали

а) перекладачів;

б) зброярів;

в) кухарів;

г) розвідників.

2. Батько Михайла Янгеля був переселенцем

а) з Київської губернії;

б) з Харківської губернії;

в) з Полтавської губернії;

г) з Чернігівської губернії.

3. Михайло Янгель народився неподалік від

а) озера Ілім;

б) річки Іртиш;

 в) озера Світязь;

г) озера Байкал.

4. У сім’ї Михайло Янгель був

а) третьою дитиною;

б) п’ятою дитиною;

в) шостою дитиною;

г) десятою дитиною.

5. Середня освіта Михайла Янгеля розпочалася

а) з ФЗУ при ткацькій фабриці;

б) з ФЗУ при слюсарній майстерні;

в) з авіаційного технікуму;

г) з радіотехнічного технікуму.

6. Вищу освіту Михайло Янгель одержав

а) в Московському університеті;

б) в Московському політехнічному інституті;

в)  в  Московському  авіаційному  інституті;

г) в Харківському авіаційному інституті.

7. Ще студентом Михайло Янгель брав участь у проектуванні

а) космічної ракети;

б) космічного супутника Землі;

в) швидкісного літака;

г) надшвидкісного літака.

8. Завершивши навчання, молодий інженер Янгель

а) вступає до аспірантури;

б) вступає до іншого  інституту;

в) їде на навчання за кордон;

г) працює у конструкторському бюро.

9. У 50-х роках Михайло Янгель працює

а) на авіазаводі;

б) у конструкторському бюро Сергія Корольова;

в) у науково-дослідному інституті;

г) в одній із конструкторських фірм США.

 10. Під керівництвом Михайла Янгеля було  створено

а) найперші штучні супутники Землі;

б) ракету “Восток”;

в) ракети-носії “Космос” та “Інтеркосмос”;

г) космічну станцію  “Аполлон”.

11. Видатний учений Михайло Янгель  прожив

а) 50 років;

б) 60 років;

в) 70 років;

г) 80 років.

12. Михайло Янгель зробив неоціненний внесок  у справу

а) дослідження фізичних можливостей людини в екстремальних умовах;

б)  випробування штучно створених металів у екстремальних умовах;

в) удосконалення оборонної військової техніки;

г) розвитку ракетно-космічної техніки й дослідження навколоземного космічного простору.