Відкрита виховна година, присвячена до Дня матері

Про матеріал
Тема. Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько Мета: розширити уявлення учнів про родину, про традиційні стосунки в родині; - викликати бажання дізнатися коріння свого роду, примножувати його славу; - розвивати пізнавальні інтереси; - виховувати бережне і шанобливе ставлення до усіх членів родини. Обладнання: вишиті рушники, крилаті вислови про сім ‘ю та про родину, народні прислів’я і приказки, повітряні кульки, скатертини. Діти у вишитих сорочках. Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько (на екрані заставка)
Перегляд файлу

1

 

Відкрита виховна година, присвячена до Дня матері

 

Тема. Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько

 

Мета: розширити уявлення  учнів про родину, про традиційні стосунки в родині;

-                      викликати бажання дізнатися  коріння свого роду, примножувати його славу;

-                      розвивати пізнавальні інтереси;

-                      виховувати бережне і шанобливе ставлення до усіх членів родини.

Обладнання: вишиті рушники, крилаті вислови про сім ‘ю та про родину, народні  прислів’я і приказки, повітряні кульки, скатертини. Діти у вишитих сорочках.

Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько (на екрані заставка)

 

Лунає мелодія пісні «Рідна мати моя»

В супроводі мелодії учні говорять на фоні

 

1 учень.  Одного  ранку  я  прокинувся  від  ніжного  дотику,  повільно  розплющив очі  й  на  своїй  щоці  відчув  теплий  промінь  сонця.  Я  подумав: «Який  добрий Бог, що  створив  сонце,  яке  дає  нам  світло  й  тепло».

2 учень.  Одного  ранку  я  прокинулась  від  ніжного  дотику,  повільно  розплющила очі  й побачила,  що  біля  мене  стоїть  моя  мама.  І  я  подумала:  «Який  добрий  Бог,що  дав  мені  маму ,  яка дарує  мені  тепло  й   любов  свого  серця».

3 учень.  Який  добрий  Бог, що дав нам  найбільший  скарб  на  землі – наших  матерів.

4 учень.  Який  добрий  Бог, що  дав нам   мужніх  і  сильних  батьків,  братів,  сестер, бабусь  і  дідусів.

5 учень.  Який  добрий  Бог,  що  дав  нам  сім’ю,  родину,  рідну та вільну землю.

 Вчитель

Шановні гості! Дорогі діти, батьки, гості, вітаємо вас на нашому святі. Сьогодні ми зібралися, щоб провести виховну годину, присвячену Дню Матері. «Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько!».

У травні по всій Україні святкують День матері. Свято матері – свято любові. Воно схоже на ніжну травневу квітку, від якої не хочеться відводити очей.

В Україні говорять: «Без сім’ї немає щастя на землі». Саме в сім’ї дитина робить свої найперші кроки, звідси вона виходить у широкий світ, навчається любові і добра,

Батьки – це найцінніше, що є в кожної дитини.
Для мене, крім моїх батьків, родина – це мої  25 учнів, з якими ми  
переступили поріг 5 класу!   А сьогодні ми – дружня, цікава, шкільна родина.

 

Учень 1.    Урочиста зустріч у нас

                  В пам’яті буде завжди

                  Тож розпочнемо піснею свято

                  Для тих, хто прийшов сюди.

 

Пісня «Зеленеє жито, зелене» у виконанні матусь і бабусь і учнів.

                                               

Учень 1.                        

                      Сьогодні в нас родинне гарне св’ято

                      Зійшлися мами, тата, бабусі усіх,

                      Сестрички, братики – тут нас так багато!

                      Нам так хотілось, щоб зібрались всі.                    

                      Ми до батьків сказати хочем слово

                       І привітати хочем від душі,

                       Подарувати пісні вам чудові,

                       Найкращі побажати вам вірші.

                       Бо без батьків чого ми варті

                       Без маминої ласки і тепла,

                       Без батьківської строгості і жарту,

                       Без нашого родинного тепла.

                       В сім ‘ ї  розпочинається життя дитини,

                       Тому від мами й тата в неї все!

                       Тож усі звички й правила з родини

                       Дитя в життя з собою понесе.

                       Тому народ не раз попереджає:

                       Гни деревце ще поки молоде.

                       Вчи діток, як малі – це кожен добре знає,

                       Від цього правила не дінешся ніде!!!!

 

(Виходять хлопчики і дівчатка, розпочинають розмову про сім’ю)

 

Учень 1.    Скажіть мені, хто знає, що таке сім’я?

Учень 2.    Та ти що? Не знаєш? Отакої! Сім’ я – це сім – Я! Це означає, що в повній сім’ї повинні Бути мама, тато і п’ятеро дітей! Це найменше ! Зрозумів?

Учень 1.    . Тепер ясно, зрозуміло. То що , у мене сім’я  неповна? Бо ж у нас тільки троє дітей…

Учень 2.     Отож – неповна. А треба, щоб було так, як  у народній приказці: « У нашого Омелька – невеличка сімейка : тільки він та вона, Ще старий та стара , тільки Сидір та Нестірко, та ще дітей шестірко, та батько і мати, та їхні три брати»!

Учень 1.    Ого ! Оце так сімейка! Там, напевно ,забувають, як кого  звати… Бо ж їх так багато…

Учень 2.    . Не забувають, не бійся! Зате там діє правило: у кого діток сім, там є щастя всім!

Учень 1.     У великій сім’ ї діти виростають дружними, роботящими, щедрими, вміють допомагати один одному, тому вони і щасливі. Оце і є переваги великої сім’ ї. А як росте одне дитя, воно частіше буває жадібним , бо  звикло, що все  - для нього  одного…

Учень 2.     Мабуть так, бо й народна мудрість говорить про це. Де одинець – хазяйству кінець, а де діток сім , там є щастя усім.

Учень 1.    . Так, бо колись в українській родині було багато доньок і синів, росли вони дружними і добрими. Як буде дружно то не буде сутужно, каже народна мудрість Тому то в нашого народу є стільки приказок і прислів’їв про родину, батьків, дітей, що всіх і не перелічиш. Вони багато чого навчають.

Учень 1.    Так, так. В народі кажуть «Добрі діти – батькам вінець, а погані – батькам кінець».

Учень 1.    таке знаю: «Яке дерево, такі його квіти, які батьки, такі й діти».

Учень 2.    Спавді кажуть : «Нема того краму, щоб купити маму», бо « Все купиш, лиш татка і мами  - ні!» Тому будемо цінувати свою сім’ю, свою родину,що б не бути у цьому світі одинокими. Батьки наші піклуються про нас, думають, оберігають від біди, годують, вчать , виховують і найголовніше - нас дуже  люблять, понад усе на світі.

Учень 1.     Батьки -  найдорожчі люди у цілому світі.

А тому за науку цілуй батька й неньку в руку(кажуть всі разом).

 

 

Вчитель. Діти, а ще ви знаєте прислів’я  про батьків, родину і сім’ю.

 

В – дь учнів: так.

     ( Учні називають прислів’я)

Прислів’я (надрукувати і дати дітям на партах

  1. Мамин  гнів, як весняний сніг: рясно випаде та скоро розтане.
  2. Мати одною рукою б’є, а другою гладить».
  3. Хто свою матір забуває, тoro Бог карає.
  4. Матері ні купити, а не заслужити.
  5. Нема батька — півсироти, нема матері — сирота повна.
  6. Є три біди у людини: смерть, старість і погані діти
  7. Сім'я без дітей, що квітка без запаху.
  8. Яка гребля ,такий млин, який батько , такий син.
  9. Яблучко від яблуні недалеко відкотиться.
  10. Від малих дітей голова болить, а від великих — серце.
  11. Коли дитину не навчиш у пелюшках, то не навчиш і в подушках.
  12. Не бий дубцем, а карай слівцем.
  13. Батька з матір'ю шанувати — горя не знати.
  14. Чоловік у домі — голова, а жінка — душа.
  15. Батьки бережуть дочку до вінця, а чоловік жінку до кінця.
  16. Дерево тримається корінням, а людина сім'єю.
  17. Батька з матір'ю шанувати — горя не знати.
  18. Годуй діда на печі, бо й сам там будеш.
  19. Не бажай синові багатства,  а бажай розуму.
  20. Всяка пташка своє гніздо знає.
  21. У своєму домі і стіни допомагають.

 

 

 

Вчитель. 

І ще в народі кажуть “Рушник – це дому давній оберіг, споконвіків  родину він беріг”

Гарно оздобленими рушниками накривають кошики з пасхою на Великдень , коли ідуть до церкви.

Хлібом і сіллю зустрічали дорогих гостей.

З вишитим рушником приходили в хату, де наробилася дитина.

З рушником матері проводжали своїх синів в далеку дорогу.

Рушником перев’язували сватів.

Рушник стелять під ноги молодятам які одружуються.

Учень 1.    Стара  ікона  у  старій  хатині  -
Їх  небагато  у нашому  селі  вже  нині.
І  так  врочисто  світиться  рушник,
І  ти  до  нього  як  до  брата  звик.

            Ці  кольори  -  від  сонця  і  від  неба,

І  маків  в  полі,  і  твоєї  долі.

Ці  кольори  -  з  барвистої  веселки,  -

Живуть з дитинства  у  моєму  серці.

 

Вчитель. З давніх-давен наші бабусі та прабабусі вишивали українські рушники. Цей процес увінчувався особливим таїнством, бо наші предки ніколи не сідали вишивати, хворі або з поганим настроєм. Вони віддавали нитці всю свою любов, позитивні емоції, світлі думки, заряджаючи тканину на добре служіння людям. Часто вишиті рушники називали оберегом родини.

Учень 1.      читає легенду

Легенда про рушник

Було це дуже давно, коли зродилися кришталеві сльози-намистинки, що росою в народі звуться, коли пташки до сонечка літали та щоранку тією росою вмивалися.

Жила тоді в одному селі мати і мала вона трьох красенів-синів. Працьовиті були вони і люди їх поважали. Одног­­о лише хлопці не вміли — вишивати як їх ненька. Сядуть біля неї, коли з усім упораються, та й кажуть:

— Ви, матусенько, шийте та вишивайте, та пісню співайте, а ми подивимось, як народжується у ваших руках квіти та птахи.

Горнулася мати до синів і такі мудрі слова їм говорила:

— Долю я вам кожному вишию, а пам’ять про себе в рушниках залишу, то ж бережіть їх.

Багато вишила мати за своє життя рушників і всі між синами розділила. Даруючи, навчала:

 Сини мої, мої голуби! Пам’ятайте навік прохання своєї неньки. Куди б не їхали, куди б не йшли, а рушник в дорогу беріть. Хліб у нього загортайте та людей пригощайте. Хліб на рушнику життя величає, здоров’я береже.

Та життя людини, як дитина, швидко минає. Померла старенька, мати. Осиротіли сини. Поховали свою неньку, а на могилі рушник білий прослали, щоб вітер порох на неї не трусив.

Правду кажуть чи ні, та чутка про те диво й понині ходить. Переповідають, що на тому рушникові квіти через три дні розцвіли. Хто вишив їх, ніхто не знає. Лише вітер про те розповідає і просить вишити рушник на згадку.

 

 

(дівчата беруть рушники 2 шт і виходять)

1

Я вишитий рушник тримаю,

На нім історія твоя

Мій рідний ти, Карпатський краю

Благословенная земля!

 

Рушник розстелимо в дорогу

Усім, хто з дому на війну руша

Щоб ви забули про тривогу

В дорозі Бог Вас вберіга

 

Рушник розтелем  -  буде мир...
І вишні зацвітуть
У рідному моєму краї.
Лелеки добру звістку принесуть:
"Кінець війні, ми ворога здолали!"

 

(Хвилина мовчання)
 

2

І на світанку вмиється Земля
Ранковою холодною росою.
І буде чути пісню солов'я,
А не ревіння літаків над головою.

 

Рушник розстелем у чистім полі

Де вишиті на нім стежки

Щоб ми цінили з вами волу

Щоб не згубили, вберегли!

 

Рушник розтелем як дві долі,

як лебедині два крила

На нім наш хліб, що виріс в полі

На нім земля – твоя й моя!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Звучить пісня «Рушники наче лебеді»  співають всі учні

 

Рушники наче лебеді, рушники, рушники

 З материнської легкої позлітали руки.

 І на світі нема миліш понад їхнє тепло

Рушники милі мамині над відкритим вікном

 

Розрослись вони казкою ніжно білим крилом

Пахнуть світлом і ласкою, материнським теплом

Зірка котиться ранняя, на стіні зацвіла

Не лічіть мамо синові його сиві літа

 

За високими горами неба синього вись

За горами за долами вже і я посивів

І сльозиночки ранньої  неутішна печаль

Наче лебеді зранені рушники закричать

 

Вчиитель. Діти, а ще в давнину було за обов’язок знати свій родовід до 5 чи 7  коліна. За кожним членом роду стояли цікаві історії, реальні події. Люди повинні триматися свого родоводу,оберігати сімейні традиції, передавати їх у спадок своїм дітям.

Пам’ять родоводу  - це  і пам’ять про дідуся чи бабусю, їх фотографії, портрети на стіні, документи роду, листи.  Це і пісні та обряди, це і наша мова, культура. Недарма говорять  в народі, що «сім’я – це домашня церква, на якій увесь світ стоїть».

 

Основу кожного роду складають  чиїсь батьки.  

Від народження дитини до кінця свого життя  тато і мама  ту­рбуються про долю своїх нащадків.  

 Батько - захисник роду, годувальник сім'ї. Споконвіку сини слухалися батька, брали з нього при­клад.

Матері. Їх мільйони, і кожна несе у своєму серці материнську любов і кожний, якщо в ньому є хоч крапля людяності, скаже: «Найкраща мама — моя мама».

 

Відео з фото дітей і батьків  «Моя мама- найкраща»

на фоні цього відео учениця виконує відео-поезію «Подяка мамі»»

Учень 1.   

Дивлюся мамо в ніжні твої очі

Читаю в них довіру і  любов

Вони мені як зорі серед ночі

Вони в морози – сонячне тепло

Пригадую дитинства літню зливу

Горіхи що лежали на землі

Для мене ти весела і щаслива

Збирала їх в нескошеній траві

Пр:

Я дякую Тобі, Великий Боже

Що мамою мене благословив

Ніхто в житті любити так не може

Як мама і як Ти нас полюбив

О, Господи, тримай її на світі

ЇЇ душа з тонкого кришталю

Щоби не впала, не була розбита

Тримай, бо я її люблю.

 

Така любов, що є в моєму серці

Не може поміститися в словах

Тож передати часом не вдається

Яка мені ти мамо дорога!

В душі і сонце і веселка буде

Моменти щастя, може і тривог

Та я в житті ніколи не забуду

Як мама любить і як любить БОГ.

Пр:

Чому буває так що із роками

Як сивина торкається до скронь

Ми починаєм цінувати маму

Тепло її потрісканих долонь

І з часом найдорожчою на світі

Вона для нас немолодих стає

Бо знаємо що невблагання вічність

Не запитає, і візьме своє

 

                Учень 1.    (В світі все починається з мами).

                                   Чи є у світі що світліше, як мамині очі,

                                   Які зорять за дітками вдень і серед ночі?

 

                                  Чи є в світі що світліше, як серденько мами,

                                  Яке б’ється для дитини днями і ночами?

 

                                  Чи є в світі щось миліше, як мама кохана,

                                  Яка робить для дитини звечора до раня?

 

                                  Всі ночі не спала, сон наш берегла,

                                  Ніжне серце і тепло дала.

 

                                  Як нам не любити неньку дорогу

                                  Ми перед матусею вічно у боргу.

 

Учень 1.             Бува таке, ми  скажем  прямо ,

                             Що через нас сумують мами.

                             Тож всі сьогодні просим вас:

                             Пробачте, любі мами, нас. (всі разом)                      

Учень 1.   

                Матуся й тато – два крила дитини,

                 Які допомагають в світ злетіти.

                 Це світлий вогник і тепло родини.

                 Що не дають людині збайдужіти.

            

                 Матуся й тато – сонечко крилате,

                 Яке дає і силу і наснагу.

                 Від них обох залежить так багато,

                 Щоб дітям вирости й отримати відвагу,

            

                 Щоб доля діток зіркою світила,

                 Батькам щодня належить працювати.

                 Бо щоб дітей поставити на крила,

                 Потрібно сили і снаги багато.

 

                Словечко хочу мовити за тата,

                  Бо він мені порадник , захисник.

                 Він так мені розказує багато,

                 Він вчить мене у цьому світі жити,

                 До праці залучає кожен раз

                 Вчить бути вірним, відданим, дружити.

                 І не підводити ніколи друзів, клас.

                 Бо щира дружба всіх людей єднає

                 І робить добрими і чесними людьми.

                 Життя хорошого без дружби не буває,

                 А в дружбі всі зростемо мудрі ми.

 

 

 

 

 

 

 

 

Пісня « Батьки мої, батьки мої» ( у виконанні 3 х дівчат)

 

Заповітна мрія батьків,

Аби діти жили в любові,

Щоб у кожного у житті

Була тільки щаслива доля!

Щоб сестра любила сестру

Так, як Бог заповів любити,

Щоб у мирі жили брати,

Бо направду так треба жити!

 

Приспів:

Батьки мої, мої батьки,

Куди ж той час біжить куди?

Я Господа за Вас молю,

Він знає як я Вас люблю!

Нехай біжить собі той час,

Я Богу дякую за Вас

І прошу для усіх батьків

Здоров'я і щасливих днів!

 

Хоч і різне буває в житті

Та змінити ніхто не в змозі

Моїх до Вас почуттів,

Завжди серцем на Вашім порозі.

Ми цінуєм, коли залишаєм

Та без тої гіркої розлуки,

Ми ж і вдячності не пізнаєм

І любові нам не збагнути...

 

Приспів.

 

Слова подяки:

Дякуєм щиро вам всім за добро,за  вашого серця тепло!

Нехай Господь вас оберігає, і здоров’я добавляє!

 

Вчитель: Сьогодні на нашому святі присутні особливі мами. Це молоді, красиві, енергійні, сповнені сил і безмежної любові – ваші милі бабусі. Це вони невтомлені трудівниці, найкращі казкарки, берегині родоводу.

Народна мудрість стверджує: «Діти – це діти, а справжні діти – це онуки».  Як часто наші мами за щоденними турботами не мають багато часу для дітей. А вони – бабусеньки, бабуні – і нагодують, і пожаліють, бо люблять онуків більше, ніж своїх дітей. Це так, бо бабуся прожила на світі удвічі більше за них. А ви для неї удвічі дорожче, бо ви – діти її дітей. За щоденними турботами ми не маємо часу подякувати за добро, яке ви робите для дітей і онуків. Здоров’я Вам, добра, щастя, довгих років життя, терпіння та любові до своїх дітей та онуків. І нехай ця любов повернеться до вас сторицею.

 

(Дівчинка підходить до своєї бабусі, обіймає її і читає вірш).

 

Учень 1.   

Бабуся моя дорогенька,

Матуся моєї матусі,

Присядь біля мене близенько,

Я ніжно отак пригорнуся.

Накину тобі я на плечі

Хустинку новеньку, святкову

Як гарно мені із тобою,

Бабусю, завжди будь здорова!

               На руки твої подивлюся,

               Що ніжно голівку ласкали,

               Ці руки моєї бабусі

               В колисці мене колихали.

               Вони хоч старенькі та вправні,

               Все вміють ці руки робити:

               Хустиночки вишити гарні,

               Сніданки, обіди варити.

               За все найкраще у житті,

               За ваші руки золоті

               За ваші лагідні серця

               Ми, внучки, вдячні вам, бабусі, без кінця!

 

Вчитель:          

 Що ж це Ви засумували?

Справу виправимо враз

Й подаруємо на втіху

Вам великий букет сміху!

 

Інсценізація «Вихідний». Можливо, хтось і себе в ній впізнає. 

 

Сьогодні неділя. Бабуся ще спить.

                  не буду я рано бабусі будить:

                  Насмажу картоплі сама на сніданок,

                 Сама підмету я і сіни, і ґанок,

                  Пиріг із повидлом спечу я одна —

                  Хай буде бабуся хоч раз вихідна.

                  Картопля парує. Букет на столі.

                  А де ж це бабуся? Немає її.

                  — Бабусенько, де це ви? Я вас чекаю!

 

 

— Лушпиння на кухні з картоплі збираю,

                Знімаю повидло зі стелі й зі стін, 

                Змітаю розсипані цукор і тмин...
                          А зараз з воріт повискрібую тісто

              I сяду з тобою, онученько, їсти!

 

Вчитель. Ми говорили з вами про батьків, сім’ю, родину, та не згадали ми про шкільну родину.  «Батьківські  посмішки»     так називаються мініатюри із нашого щоденного шкільного життя.Тож не забудьте посміхнутися! ( додаток окремо)

 

 

Вчитель:   А зараз запрошуємо наших любих матусь до випробування «Вгадай мелодію».  Матусі, ми хочемо знати чи любите ви українські народні пісні. Для вас звучатимуть мелодії, а ви, будь ласка,  відгадайте назви пісень, можна і піспівувати на 1 куплетик.

 1. «Несе Галя воду»,                     5 «Ти ж мене підманула», 

2 «Ой у вишневому садочку»,      6 «Ой на горі два дубки»,  

3 «Розпрягайте, хлопці коні»,     7 «Цвіте терен»,

4 «Ой під вишнею».                     8 «Пісня про рушник»

 

Вчитель: Ви були просто неперевершені в цьому випробуванні.

 

Як приємно чути нам від мами теплі слова. Та й мамі від нас, дітей, теж хочеться почути ніжні ласкаві слова.

Тож до  випробування «Комплімент»  син запрошує матусю.

Конкурс «Комплімент». Треба іти назустріч один одному маленькими кроками і на кожен крок говорити ласкаві слова. І так до зустрічі один з одним.

 

Вчитель:  А тепер черга дітей ска­зати своє слово про матусь.

 

          моя матуся схожа на веселку

          Бо така чудова і така весела!

Моя мама -  найдорожча в цілім світі,
Завжди підтримує мене,
Мені даруєш крила щоб злетіти
Я так люблю, матусенько, тебе!

       А моя — як ніжний лісовий дзвіночок!"

         Ніжні в неї руки, ніжний голосочок

        Найдорожча для мене людина — 

        Люба матінка, єдина!

         Моя добра і привітна,
                   Ніби сонце в небі, світла.

      А моя матуся гарна, як калинка,

         В неї чорні брови, губки — як малинка.

         Ти весела, найщиріша,

         Твої обійми - наймиліші

          Моя Мама люба, добра, мила

          Щира, ніжна і дуже смілива

        Знаю точно, кожен ранок

        Мені моя мама смачний приготує сніданок

        Ваші мами гарні,  з вами згодна я.

        Та найкраща мама  все ж таки моя!

  Моя матуся – схожа є на квітку

  Тендітну, ніжну і привітну

І моя красуня!   Ніде правди діти!

        Мабуть, тут зібрались  всі красуні світу! 

         Знай моя лебідко, мамо – ти найкраща

          І твоя усмішка, і  любов твоя і ласка

       У моєї мами – усмішка красива

        Кожен день від неї – я черпаю сили     

          У моєї мами руки золоті,

          Очі карі, вії — довгі і густі!

Моя рідненька- люблю вас, моє серденько

        Ти весела і дуже красива

        З тобою завжди я щаслива

Моя мама красива, сильна й неповторна   

                  За братиком і сестричкою доглядає  вдома

        Моя матусенькаа привітна,  гарна, ніжна, як весна,

        I ласкава, і тендітна,   ніби пролісок вона!

Мамочко, матусю , мая рідненька мамо!

        Завжди твоя  посмішка – незрівнянна!

Ти найкраща в світі мама,
                     Ніжна, добра і ласкава!

Елегантна ти й  прекрасна,

Стильна, симпатична – супер, класна!

 

 

Учень 1. Мама – це ще й ангел-хранитель, завжди оберігає від неприємностей, переживань і проблем. Ви більше, ніж будь-хто, радієте успіхам дітей, розумієте, підтримуєте їх і з глибоким болем переживаєте невдачі. У цей святковий день, дорогі мами, прийміть слова вдячності, любові і повапги. Нехай у Ваших очах не гаснуть усмішки!

Побажання від батьків

 Любі діти, милі діти,

 Виростайте, наче квіти!

 Білозубі, чорноброві,

 Виростайте ви здорові!

 Чуйні серцем, чесні, щирі

 Виростайте в дружбі й мирі.

 І на радість всій родині,

 Та на славу Україні!

 

Учень 2.   Для почуттів найкращих на землі

Створили люди сотні добрих слів —

Таких, як щирість, ніжність... їх багато.

Це милосердя, спокій, чистота,

Це вірність, співчуття і доброта,

Любов, надійність. Всіх і не назвати!

Та і навіщо, коли є одне. Що вмістить все це?

Слово головне — моя мати...

Ангеліна: Дорогенькі наші мами та бабусі, прийміть від нас сердечка на пам’ять, як символ відданості, добра і любові.

Діти дарують мамам «сердечка»   під  пісню  Наталії Май «Родина»

 

Учень 1

   Хай щастя і злагода будуть у вас

   У кожній сім'ї і родині.

   Родина свята найдорожча для нас,

   Без неї нема України!

   Хай рікою щастя ллється,

   Хай в сім'ї добро ведеться.

   Хай серце не знає печалі і болю,

   Бажаєм здоров'я, щасливої долі.

 

Вчитель: Дорогі наші милі жінки, мами! Прийміть і мої найщиріші вітання з ніжним, ласкавим і світлим для всіх святом – Днем матері! Зараз для вас звучить пісня «Рідна мами моя» (співають 2 учні і грають на гітарі, всі підспівують)

 

Звучить пісня «Рідна мати моя» (діти співають під фонограму)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

docx
Додано
27 листопада 2023
Переглядів
324
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку