Міністерство освіти і науки України

Комунальний вищий навчальний заклад

«Олександрійський педагогічний коледж імені В.О. Сухомлинського»

Конспект  відкритого заняття

з навчальної дисципліни «Підвищення спортивної майстерності (Футбол)»

проведеного  19.02.2019

Погоджую:

завідувач навчально-методичного кабінету

                                                                                  ____________ В.А.Косенко

                                           Викладач: Ткаченко С.В.                          

                                                Затверджую:

                                                 голова циклової комісії:

                 _________ С.В.Ткаченко

м. Олександрія

2019 рік

Конспект заняття

Навчальна дисципліна: Підвищення спортивної майстерності (футбол)

Дата: 19.02.2019 р.

Місце: Спортивний зал КСК «Олімп».

Група: 23-43

Тема: Техніка гри. Вправи для розвитку спритності. Навчальна двостороння гра.

Тип заняття: практичне

Інвентар: футбольні ворота, м’ячі, фішки, координаційна драбина.

Мета:

- ознайомити студентів з методикою навчання основних технічних елементів футболу;

- сприяти формуванню у студентів професійних умінь і навичок, щодо викладання уроків фізичної культури за варіативним модулем «Футбол» в школі та вміння застосовувати їх в своїй практичній діяльності.

-  формувати вольові якості, спостережливість, осмисленість дій;

- сприяти розвитку спритності та швидкості.

Завдання:

1. Ознайомити з методикою навчання: передач м’яча внутрішньою стороною стопи і зупинок підошвою та внутрішньою стороною стопи; ведення м’яча внутрішньою і зовнішньою частинами підйому правою та лівою ногою; ударів по м’ячу з місця та після ведення і передачі від партнера.
2. Розвивати тактичне мислення за допомогою гри «Квадрат».
3. Розвивати спритність та швидкість за допомогою координаційної драбини.
4.  Виховувати сміливість наполегливість та дисциплінованість.

5)  Сприяти  формуванню правильної постави та зміцненню здоров’я.

Література:

1. Соломонко В.В. Футбол. Посібник для футболістів і тренерів аматорського футболу / В.В. Соломонко, Г.А. Лисенчук, О.В. Соломонко. – К.: Олімпійська література, 2005. – 193 с.
2. З власного досвіду.

Навчальна картка № 1

Технічна дія: удари по м’ячу (передачі м’яча) .

Удари по м’ячу виконують такими способами: внутрішньою стороною стопи; внутрішньою, середньою і зовнішньою частинами підйому; носком; п’ятою. Удари здійснюються по нерухомому м’ячу, по м’ячу, що котиться чи летить з місця, у русі, у стрибку, з поворотом, у падінні і т.д.

Вправи на розучування ударів ногою:

1. Жонглювання м'ячем на місці й у русі однією й по черзі обома ногами, ударяючи підйомом, внутрішнім і зовнішнім боком стопи, стегном тощо.

2. Удари по нерухомому м'ячу, що котиться, стрибаючому й летючому у повітрі способом, що вивчається (внутрішнім боком стопи, підйомом, носком тощо) з місця і з ходу (одного і більше кроків) у стінку, сітку, ворота, партнеру та ін.

3. Удари по підвішеному м'ячу.

4. Удари в ціль. Гравець із лінії штрафного майданчика виконує удари по воротах, розмічених на шість квадратів.

Навчальна картка № 2

Технічна дія: зупинка м’яча

Зупинки - це спосіб прийому м’яча і оволодіння ним. Мета зупинки – зменшити швидкість м’яча, який котиться або летить, для здійснення подальших дій.

Зупинка м’яча має відбуватися швидко, виконуватися у відповідному напрямку і узгоджуватися з подальшим розгортанням гри, а головне – вводити в оману суперника щодо наміру гравців. Зупинка не мусить бути легко розгаданою. Залежно від положення м’яча виконують зупинки – м’ячів, що котяться, після відскоку від землі, і м’ячів, що летять назустріч із різних напрямків. Крім того, зупинки виконуються ногою, тулубом і головою.

М’ячі, що котяться, зупиняють внутрішньою і зовнішньою частинами стопи, підошвою.

Після відскоку від землі м’ячі зупиняються підошвою, внутрішньою, зовнішньою частинами стопи і підйому, стегном, грудьми.

М’ячі, що летять, зупиняють серединою підйому, внутрішньою стороною стопи, стегном, головою, животом, грудьми. Зупинки виконуються ногою, тулубом і головою.

Вправи на розучування зупинок:

1. Імітація способів зупинок м'яча, що вивчаються.

2. Зупинка м'яча, що відскочив від навчальної стінки, щита та іншим способом, який вивчається.

3. Зупинка м'яча, що опускається або відскочив від землі після підкидання або удару ногою самим гравцем.

4. Зупинка м'яча під час ведення способом, який вивчається (у визначеному місці, за сигналом викладача).

5. Зупинка м'яча способом, який вивчається, у парах.

6. Зупинка м'яча, переданого партнером, визначеним способом із переводом і наступною ігровою дією.

Підготовча фаза– характеризується прийняттям одноопорного положення. Вага тіла на опорній нозі, яка злегка зігнута для утримування рівноваги. Нога, що зупинятиме м’яч, виноситься назустріч м’ячеві.

Робоча фаза – уступаючий (амортизуючий) рух ногою, яка зупиняє. Ця нога дещо розслаблена. В момент дотику м’яча з поверхнею ноги починається рух назад, який поступово уповільнюється, і швидкість м’яча гаситься.

Заключна фаза– прийняття вихідного положення для наступних дій.

Зупинка цим способом використовується для прийому м’ячів, які котяться і летять.

Завдяки значній частині зупиняючої поверхні і великого шляху амортизації, цей спосіб має високий ступінь надійності та ефективності.

Послідовність навчання:

- імітаційні вправи без м’яча;

- зупинка м’яча, що котиться назустріч;

- зупинка в русі;

- зупинка м’яча, що котиться з різною швидкістю і з різних напрямів.

Типові помилки:

- нога, що зупиняє м’яч, напружена;

- поспішний чи запізнілий контакт стопи із м’ячем;

- із м’ячем контактує не вся поверхня стопи;

- відсутність зорового контролю за рухом м’яча;

- неправильна постановка опорної ноги.

Навчальна картка № 3

Технічна дія: ведення м’яча

Ведення м’яча здійснюється за допомогою всіляких переміщень, у процесі яких застосовується біг (іноді ходьба). Відповідно до тактичних завдань, удари по м’ячу виконують з різними послідовністю, ритмом і силою.

Якщо треба швидко подолати значну відстань, м’яч відпускають від себе на 10-12 м. При протидії суперника потрібно постійно контролювати м’яч і не відпускати його далі ніж на 1-2 м. Щоб вести м’яч по землі, гравець ставить опорну ногу збоку від м’яча, в той самий час другою ногою починає рух уперед. Перш ніж дати їй опуститися на землю, гравець ударяє нею м’яч у необхідному для нього напрямку, після чого рухається далі, наносячи черговий удар по м’ячу, але вже іншою ногою.

Напрямок і характер ударів по м’ячу залежить від різних умов, і в першу чергу – від намірів гравця і обставин на полі, які його оточують. Ведучи м’яч у безпосередній близькості від суперника, гравець не відпускає його від себе. З цією метою він акуратно штовхає його вперед або злегка вдаряє носком під м’яч, надаючи йому обертання, що не дає змоги м’ячу далеко відскакувати.

На практиці футболіст повинен вміти застосовувати три способи ведення м’яча: внутрішньою частиною підйому, зовнішньою частиною підйому, середньою частиною підйому, зрідка вдаються до ведення носком.

Вибір способу ведення залежить від обставин. Так, під час ведення у прямому напрямку майже не виникає складнощів, пов’язаних з вибором способів ведення. Однак вибір ускладнюється, якщо ведення м’яча об’єднується з іншими завданнями (наприклад, зміна напрямку руху), а також, якщо перед веденням або під час нього потрібно використати інші елементи техніки.

Вибір способу ведення залежить також від місцезнаходження суперника.

Якщо суперник біжить поруч, то м’яч треба вести по можливості дальньою від нього ногою, внутрішньою або зовнішньою частиною підйому. Так легше обійти суперника, зробити відволікальну дію.

Застосування того чи іншого способу ведення м’яча залежить також від швидкості бігу. Під час повільного бігу можна застосовувати будь-який вид.

Під час швидкого бігу краще вести м’яч зовнішньою або середньою частиною підйому.

Вправи на розучування ведення:

1. Ведення м'яча в різних напрямках по прямій, по колу, змійкою тощо; у рівномірному темпі і зі зміною швидкості руху.

2. Ведення м'яча навколо стійок, прапорців, пасивних (активних) партнерів, розташованих на різній відстані один від одного.

3. Ведення м'яча в сполученні з іншими ігровими прийомами.

Приклад:

а) одержання паса від партнера, ведення навколо 5 стійок, удар по воротах або передача партнеру;

б) почергове ведення м'яча гравцями в парах з передачами його один одному по сигналу;

в) гравець 1 веде м'яч, грає в «стінку» із гравцем 2, продовжує ведення з ударом по воротах або передачею партнеру.

4. Розташування групи з 5-8 осіб у зустрічних рівнобічних колонах, у шеренгах, у колах. Почергове ведення м'яча зі зміною місць у сполученні із зупинками, передачами й ударами по м'ячу.