Відкритий урок на тему "Будова і функції хромосом "

 

Дата                                   Клас    9

Тема: будова і функції хромосом

Мета уроку: сформувати знання про хімічний склад, будову й функції хромосом на різних стадіях клітинного циклу; розвивати вміння порівнювати, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки; удосконалювати вміння спостерігати, аналізувати, творчо розв’язувати поставлені завдання; виховувати почуття відповідальності.

Обладнання: підручник, зошит, презентація, ноутбук, наочність.

Тип уроку: комбінований.

 

Хід уроку

1. Організаційний етап.

2. Актуалізація опорних знань учнів.

 

Усний термінологічний диктант

1.  Наука яка вивчає будову та функції клітин  ………………

2. Хромосоми містяться у …………………

3. Біосинтез білків відбувається на ………………

4. До двомембранних органел клітини належать ……………..

5. Мітохондрії містять власну ……………..

6. Пластиди поділяють на лейкопласти ………., ……………..

7. Мономерами білків є …………, кількість яких …………

8. ДНК складається з двох  …………………

9. Фотосинтез має дві фази ……………і……………...

10.За принципом комплементарності напроти аденіну завжди ………а  напроти  гуаніну……

 «Шпаргалка з помилками». 

Учні обмінюються «шпаргалками», підготовленими вдома, знаходять і виправляють у них помилки.

 

3. Мотивація навчальної діяльності.

Слово вчителя

До середини ХІХ ст. ріст організму трактували як загальне збільшення маси. На старовинних гравюрах можна побачити зображення сперматозоїда, у голівці якого міститься маленький хлопчик, який притиснув коліна до тулуба, поклав на них голову й обхопив її рученятами. Тоді стверджували, що, потрапивши в  організм матері, дитина починає рости — збільшуватись у масі.

У 1856 р. німецький учений Рудольф Вірхов відкрив явище поділу клітин. Стало зрозумілим, що:

— ріст відбувається за рахунок збільшення кількості клітин;

— у процесах поділу провідну роль відіграють процеси перебудови ядра, а не участь оболонки клітини, як до того вважалося.

Що відомо про життя і поділ клітин сьогодні?

Повідомлення теми уроку. Визначення разом з учнями мети і завдань уроку.

 

4. Засвоєння нового матеріалу.

1. Хімічний склад і будова хромосом.

Запитання до учнів:

— Пригадайте, що таке хромосоми. (Хромосоми — це найважливіший компонент ядра, утворений ДНК.)

Складання опорної схеми

 

 

 

 

 

 

 

Розповідь учителя

Молекула ДНК кожної хромосоми дуже довга, тому для компактності вона щільно намотана на специфічні білки — гістони. Це явище має назву суперскручування, або суперкомпактизація. Вісім-десять нуклеосом сполучаються в глобули (нуклеомери), між якими містяться відрізки молекули ДНК. Далі нуклеомери формують численні петлі, об’єднані скріпками із негістонових білків (хромонемний рівень). Хромомерні петлі зближуються у лінійному порядку з утворенням хромонемної нитки, яка спірально вкладається.

Розгляд слайда презентації

Рівні компактизації молекули ДНК:

• нуклеосомний;

• нуклеомерний;

• хромомерний;

• хромонемний;

• хромосомний.

Завдяки такій організації досягається компактне розміщення молекул ДНК у хромосомах, бо ці молекули у розгорнутому стані значно довші від хромосом (довжина хромосом під час клітинного поділу становить у середньому 0,5–1 мкм, іноді — до 50 мкм, тоді як молекула ДНК може досягати кількох сантиметрів).

 

Розповідь учителя

Хромосоми найкраще вивчати в момент їх найбільшої конденсації — у фазі поділу клітини, що називається метафазою.

Кожна хромосома складається з двох поздовжніх частин — хроматид. Коли клітина ділиться, хроматиди розходяться до дочірніх клітин, завдяки чому останні одержують однакову спадкову інформацію від материнської клітини. Обидві хроматиди сполучаються між собою в зоні первинної перетяжки, яка поділяє хромосому на ділянки — плечі. Якщо перетяжка розташована посередині і плечі мають однакові або майже однакові розміри, то хромосоми називають рівноплечими, якщо ж розміри плечей істотно відмінні — нерівноплечими. У ділянці первинної перетяжки розміщена центромера — пластинчастий утвір у вигляді диска. До неї приєднуються нитки веретена поділу. Деякі хромосоми мають ще й вторинні перетяжки (зони ядерцевого організатора), де розташовуються гени, що відповідають за утворення ядерець.

Розгляд слайда презентації

Схема будови метафазної хромосоми:

1 — хроматида; 2 — центромера; 3 — коротке плече; 4 — довге плече

Запитання до учнів:

— Пригадайте, які можуть бути хромосомні набори ядра клітини. (Гаплоїдний, диплоїдний.)

— Які особливості гаплоїдного набору? (У гаплоїдному наборі (умовно позначається 1n, або просто n) усі хромосоми відрізняються між собою.)

— Які особливості диплоїдного набору? (У диплоїдному наборі (2n) кожна хромосома має свою пару, подібну до неї за розмірами та формою.)

Розповідь учителя

Хромосоми, що належать до однієї пари, називають гомологічними, а до різних негомологічними. Виняток становлять лише статеві хромосоми, які можуть відрізнятися за будовою у різних статей. Тому їх називають гетерохромосомами, на відміну від нестатевих — аутосом. Якщо число гомологічних хромосом перевищує два, то такий хромосомний набір називають поліплоїдним (триплоїдним — 3n, тетраплоїдним — 4n тощо).

Складання опорної схеми

 

 

 

 

 

 

Пригадайте:

— Які ви знаєте статеві хромосоми?

— Які статеві хромосоми характерні для чоловіків, а які — для жінок?

Постановка проблемних питань

— Як ви вважаєте, чи є число хромосом у ядрі видоспецифічною ознакою?

— Як ви вважаєте, чи є певна закономірність між числом хромосом і рівнем організації організму?

Учитель вислуховує відповіді учнів, а потім пропонує звернути увагу на такі показники (наочний матеріал прикріплений на дошці)

Диплоїдні набори хромосом в ядрах соматичних клітин
деяких видів рослин і тварин

Малярійний плазмодій — 2 Воша головна — 12

Ясен — 46 Шпинат — 12

Шимпанзе — 48 Кінська аскарида — 2

Муха домашня — 12 Тарган — 48

Перець — 48 Плодова мушка — 8

Окунь — 28 Вівця — 54

Сазан — 104 Собака — 78

Людина — 46 Голуб — 80

Як видно, число хромосом не залежить від висоти організації і не завжди вказує на філогенетичну спорідненість: одне і те ж число може траплятися у видів, дуже далеких один від одного в систематичному відношенні, і значно відрізнятися у близьких за походженням організмів. Отже, число хромосом не є видоспецифічною ознакою.

Розповідь учителя

Проте характеристика хромосомного набору в цілому видоспецифічна, тобто властива тільки одному якомусь виду рослин або тварин. Сукупність кількісних (число і розміри) і якісних (форма) ознак хромосомного набору соматичної клітини називається каріотипом (від грец. karyon — горіх, ядро горіха і typos — зразок, форма).

 

Розгляд слайда презентації

Хромосомний набір людини (каріотип):

А — жінки, Б — чоловіки. Цифрами позначені номери хромосом за прийнятою класифікацією, X — Х- хромосома, Y — Y-хромосома

 

Дослідження каріотипу має важливе значення в систематиці для розпізнавання морфологічно близьких видів (видів-двійників). Цей напрям систематики дістав назву каріосистематики. Наприклад, два близькі види хом’ячків — китайський і даурський — різняться за кількістю хромосом (відповідно 22 і 20 у диплоїдному наборі).

Стабільність каріотипу забезпечує існування виду. Якщо внаслідок мутацій каріотип організму змінюється, то такі мутантні форми вже не здатні схрещуватися з особинами з нормальним каріотипом.

Розповідь вчителя

Хромосомні захворювання

Зміна числа хромосом у каріотипі людини може призвести до різних захворювань. Найпоширенішим хромосомним захворюванням у людини є синдром Дауна, обумовлений трисомією (до пари нормальних хромосом додається ще одна така сама, зайва) за 21-ю хромосомою. Трапляється цей синдром із частотою 1–2 на 1000. Нерідко трисомія за 21 парою хромосом є причиною загибелі плоду, проте іноді люди із синдромом Дауна доживають до значного віку, хоча в цілому тривалість їх життя скорочена. Відомі трисомії за 13-ю хромосомою — Синдром Патау, а також за 18-ю хромосомою — синдром Едвардса, при яких життєздатність новонароджених різко знижена. Вони гинуть у перші місяці життя через множинні вади розвитку.

      Досить часто у людини трапляється зміна числа статевих хромосом. Серед них відома моносомія Х (із пари хромосом присутня тільки одна (Х0)) — це синдром Шерешевського — Тернера. Рідше трапляється трисомія Х і синдром Клайнфельтера (ХХХ, ХХY, ХХХY, ХYY і т. д.). Люди зі зміною кількості статевих хромосом за наявності Y-хромосоми розвиваються за чоловічим типом. Це є наслідком того, що чинники, які визначають чоловічий тип розвитку, знаходяться в Y-хромосомі. На відміну від мутацій аутосом (усі хромосоми, крім статевих), дефекти розумового розвитку у хворих виражені не так чітко, у багатьох він у межах норми, а іноді навіть вище середнього. Разом з тим у них постійно спостерігається порушення розвитку статевих органів і росту. Рідше трапляються вади розвитку інших систем.

• Деякі хвороби людини, викликані аномаліями каріотипів:

• Синдром Клайнфельтера — полісомія по X-хромосомі у чоловіків;
•  Синдром Шерешевського — Тернера — моносомія по X хромосомі, в тому числі й мозаїцизм;
• Синдром Дауна — трисомія по 21-й хромосомі;
• Синдром Едвардса — трисомія по 18-й хромосомі;
• Синдром Патау — трисомія по 13-й хромосомі;
• Синдром котячого крику — делеція короткого плеча 5-ї хромосоми;
• Синдром Прадера-Віллі — аномалія 15 хромосоми.

Вивчення хромосом дозволило встановити такі факти:

1. У всіх соматичних клітинах будь-якого рослинного або тваринного організму число хромосом однакове.

2. У статевих клітинах міститься завжди вдвічі менше хромосом, ніж у соматичних клітинах даного виду організмів.

3. У всіх організмів, що належать до одного виду, число хромосом у клітинах однакове.

 

5. Узагальнення і закріплення знань.

            Проблемне запиитання

• Чому каріотип людини є важливим для діагностики й профілактики спадкових захворювань людини? 

 

Заповнення таблиці «Хромосомні захворювання людини».

Опрацювавши додатковий матеріал заповнити таблицю та презентувати свої дослідження.

ХВОРОБА	ХАРАКТЕРИСТИКА

 

Хромосомні хвороби обумовлені зміною числа або структури хромосом. Такі порушення можуть виникати або в статевих клітинах батьків, або в процесі ділення заплідненої яйцеклітини (зигота) під дією біологічно активних фізичних, хімічних, вірусологічних, бактеріологічних та інших факторів. Частота хромосомних хвороб серед новонароджених дітей становить близько 1%. Грубі аномалії хромосом несумісні з життям і часто є причиною мимовільних викиднів і мертвонароджень.

Розрізняють хромосомні синдроми, зумовлені зміною статевих хромосом, і синдроми, викликані аномаліями аутосом (будь-який з 22 пар нестатевих хромосом). Серед аномалій статевих хромосом найбільш часті синдром Шерешевського - Тернера, при якому в хромосомному наборі відсутня одна статева хромосома, і синдром Клайнфелтера, при якому є одна або кілька додаткових статевих хромосом.

Найбільш поширеним синдромом, обумовленим аномалією аутосом, є хвороба Дауна. У хромосомному наборі хворих присутній зайва 21-а хромосома. Клінічна картина хромосомних синдромів складається з поєднання вроджених вад, дізембріогенетіческіе стигм (знак, ознака), відставання у фізичному і нервово-психічному розвитку. У структурі захворювань, що протікають з недоумством, хромосомні синдроми складають 2,5 - 4%.

 

СИНДРОМ Шерешевського-Тернера

Синдром обумовлений браком генетичного матеріалу, локалізованого в Х-хромосомі. Набір хромосом становить 45X0. Синдром виявляється у однієї з 2500 - 3000 новонароджених дівчаток. Хворі з синдромом Шерешевського - Тернера мають характерні зовнішні ознаки. У них коротка шия. Маленький зріст поєднується з нормальними пропорціями тіла. У половини хворих відзначається крилоподібна складка шкіри, що йде від шиї до плеча. Волосся густі, з низькою межею росту на лобі і шиї. У багатьох вільних виявляються аномалії скелета: порушення прикусу, бочкоподібна або плоска грудна клітка, зрощення хребців, деформації кистей і стоп. Часто спостерігаються вроджені пороки серця і великих судин - аорти і легеневої артерії. Можлива патологія очей у вигляді помутніння рогівки і кришталика, недорозвинення ока (мікрофтальм), розщеплення століття і райдужної оболонки (колобоми). На шкірі зустрічаються різні плями, ангіоми (судинні пухлини).

До періоду статевого дозрівання у хворих виявляються ознаки фізичного і статевого недорозвинення. Дівчатка мають дитяче статура. До 18 - 20 років зріст досягає 129 - 150 см. Незважаючи на різке відставання в рості, хворі виглядають старше своїх років. Вторинні статеві ознаки недорозвинені; відзначається порушення менструального циклу або відсутність менструацій. Жінки з синдромом Шерешевського - Тернера безплідні.

У психічному стані хворих провідним є симптомокомплекс своєрідного психічного інфантилізму. Вираз обличчя, міміка, жести хворих ті ж, що і у дорослої людини, однак з поведінки хворі нагадують маленьких дітей. Вони вимагають до себе уваги, охоче приймають опіку дорослих навіть у юнацькому віці, примхливі, одночасно схильні до навіювань і вперті. Разом з тим, поряд з незрілістю суджень, дитячими реакціями та ігровими інтересами, іноді зі схильністю до фантазій у них спостерігаються не властиві дитячому віку статечність, докладність, схильність до резонерству. У деяких випадках дуже рано з'являється надмірний інтерес до побутових питань. Хворі розважливі, ощадливі. Зазвичай вони знаходяться в благодушному настрої і недостатньо критично ставляться до свого дефекту. Лише у деяких хворих, починаючи з періоду статевого дозрівання, спостерігаються риси сором'язливості, замкнутості, афективної нестійкості.

Діти з синдромом Шерешевського - Тернера зазвичай закінчують масову школу. Однак для них характерні невисокий рівень розвитку абстрактного мислення, повільність, зайва докладність, схильність до деталізації. У процесі навчання у них виявляють цілеспрямованість, посидючість, працьовитість. Це компенсує легку інтелектуальну недостатність Хворі з синдромом Шерешевського - Тернера нерідко переоцінюють свої можливості, прагнуть вибрати професії, що не відповідають їх фізичним і психічним даними.

Значно рідше при цьому синдромі виявляється слабоумство (зазвичай олігофренія в ступені дебільності).

Синдром діагностують на підставі характерного зовнішнього вигляду хворих, дослідження статевого хроматину і каріотипу (набір хромосом). Хроматин - це грудочки особливої ??речовини в ядрах клітин; його беруть шляхом соскоба зі слизової оболонки, а потім фарбують. У нормі хроматин виявляється у жінок; у чоловіків його немає. У 80% хворих статевої хроматин відсутній. Каріо-тип хворих 45X0.

Під час лікування застосовують гормональні препарати, що сприяють фізичному розвитку, зростанню; в пубертатний період вони стимулюють статеве дозрівання. При відставанні в психічному розвитку призначають засоби, що поліпшують функціональні можливості нервової системи. Медико-педагогічні заходи та шляхи подальшої соціальної та трудової адаптації повинні бути диференційовані залежно від психічних особливостей хворих.

 

СИНДРОМ Клайнфелтера

Синдром обумовлений присутністю додаткової Х-хромосоми. У хворого є 47 хромосом (47 XXV). Частота синдрому Клайн-Фелтера 1:400 ... 700 хлопчиків.

Клінічні ознаки синдрому повною мірою виявляються в період статевого дозрівання. Хворі мають характерну статура: високий зріст, непропорційно довгі руки і ноги; на стегнах і грудях відкладення жиру, як у жінок. Розвиток вторинних статевих ознак затримується. Оволосіння часто за жіночим типом. Статевий член і яєчка недорозвинені.

У деяких випадках виявляються деформації зубів, зрощення пальців (сіндактілія), різні аномалії скелета, зміни очей і внутрішніх органів.

Для більшості хворих характерні психічна млявість-зниження спонукань до діяльності, недостатня активність-спостережувані з раннього дитинства.

трусы женские хлопок

У дітей відсутній живий ІНТЕРА до навколишнього. Вони повільні, нетовариські. Зазначені особливості призводять до грубих порушень працездатності. Продуктивність в заняттях значно нижче інтелектуальних можливостей. Психічна млявість поєднується з підвищеною сугестивністю, схильністю до афектних спалахів. Цими емоційними особливостями пояснюється те, що хворі рано починають усвідомлювати свою неповноцінність. Нестача фізичної сили і спритності в дитинстві, відкладення жиру в області грудей і стегон, надмірно бурхливе зростання в пубертатний період - все це хворі важко переживають. У підлітковому віці через усвідомлення власної неповноцінності вони цураються однолітків. У більшості випадків підвищена дратівливість і виражена схильність до афектних спалахів, які виникають навіть з незначного приводу. Інтелект хворих з синдромом Клайнфелтера може варіювати. Приблизно у 50% хворих зберігається нормальний інтелект, у решти відзначається слабоумство в ступені дебільності. При олігофренії інтелектуальна недостатність може посилюватися зниженням психічної активності. При психопатоподобном поведінці у зв'язку з афективною нестійкістю, підвищеною сугестивністю підлітки нерідко стають на асоціальний шлях.

Діагноз захворювання підтверджують дослідження статевого хроматину і каріотипу. Якщо у чоловіків виявляється статевий хроматин, то існує велика ймовірність збільшення числа хромосом. При дослідженні каріотипу виявляється 47 хромосом внаслідок наявності додаткової Х-хромосоми. Однак число Х-хромосом може бути і більше двох. У таких хворих симптоми захворювання більш виражені. Обов'язково знижується інтелект.

При лікуванні в дитячому віці призначають психофармакологічні препарати залежно від характеру порушень. У період статевого дозрівання проводять гормональне лікування. Враховуючи великі труднощі, що виникають при навчанні цих дітей як в масовій, так і в допоміжній школі, велику увагу слід приділяти організації диференційованих медико-педагогічних і виховних заходів. Характер психічних порушень слід враховувати і при працевлаштуванні хворих.

 

СИНДРОМИ полісоми Х-ХРОМОСОМИ

Набір статевих хромосом при синдромах полісоміі Х-хромосом може бути XXX, ХХХХ, ХХХХХ і т.д. Серед цих форм патології найбільш частим є синдром, при якому набір статевих хромосом становить XXX (синдром трисомії-Х). Синдром трисомії-Х виявляється у однієї з 2000 новонароджених дівчаток. Синдроми тетра-Х, пента-Х і т.д. зустрічаються дуже рідко.

Хворі з синдромами полісоміі Х-хромосом зазвичай низькорослі. Характерні численні дізембріогенетіческіе стигми: аномалії вух, прикусу, високе (готичне) небо, короткі пальці, короткий викривлений мізинець, широке відстань між I і II пальцями на стопах, неповна сіндактілія і т.д. У деяких хворих можуть бути вади розвитку внутрішніх органів. У багатьох випадках відзначається нормальне статевий розвиток. Іноді в період статевого дозрівання виявляється недорозвинення вторинних статевих ознак. Порушення статевого дозрівання особливо виражено при синдромах тетра-і пента-X. При синдромі трисомії-Х можливі розлади менструального циклу, проте більшість жінок здатні до дітородіння.

Психічний розвиток хворих широко варіюється. У жінок з трисомией-Х з більшою частотою, ніж у популяції, зустрічаються порушення інтелекту. Зазвичай це олігофренія в ступені дебільності. Із збільшенням числа Х-хромосом ступінь психічного недорозвинення наростає. Для полісоміі-Х характерні емоційні розлади. Хворі запальні, нерідко агресивні, відзначаються нестійкість настрою і (іноді) невмотивовані вчинки. Дівчатка з синдромом трисомії-Х звичайно навчаються в масових школах. Тетра-Х або пента-Х синдроми як правило, супроводжуються розумовою відсталістю.

 

СИНДРОМ XYY

Хворі з набором статевих хромосом XYY мають багато спільних рис з тими людьми, які страждають синдромом Клайн-Фелтера. Зазвичай це чоловіки високого зросту. У деяких з них спостерігається недорозвинення вторинних статевих ознак. Фізичний і статевий розвиток більшості хворих нормальне. Можуть відзначатися ознаки дізембріогенеза: асиметрія обличчя, помутніння кришталика ока (катаракта), колобоми райдужної оболонки, виступання надбрівних дуг, збільшення нижньої щелепи, вкорочення пальців і т.д. Іноді спостерігаються аномалії розвитку кісткового скелета, варикозне розширення вен, трофічні виразки на нижніх кінцівках. Ступінь розвитку інтелекту різна. Незважаючи на те що в літературі описані хворі з нормальними розумовими здібностями, синдром часто виявляється у розумово відсталих чоловіків. Інтелект звичайно знижений до ступеня дебільності, рідше - імбецильності. Характерні виражені психопатологічні розлади: схильність до афектів гніву, нелагідність в колективі, агресивність. Це часто є причиною асоціальної поведінки.

Діагноз синдрому XYY ставлять на підставі дослідження статевого хроматину і каріотипу.

Навчання розумово відсталих хворих у допоміжних школах передбачає комплекс медико-педагогічних заході, спрямованих головним чином на корекцію психопатологічних рис характеру. Залучення хворих в трудову діяльність (робота на пришкільній ділянці, у трудових майстерень і т. п.) та їх рання професійна орієнтація сприяють соціальній адаптації.

 

ХВОРОБА ДАУНА

Захворювання обумовлене наявністю трьох хромосом 21-ї пари замість двох. Хромосомний набір представлений 47 хромосомами. У 2% випадків надлишковий хромосомний матеріал перенесений на одну з аутосом, зазвичай групи Д і G (транслокаціонние форми), Найбільш рідкісним різновидом хромосомних аномалій при синдромі Дауна є мозаицизм. У такого хворого в одних клітинах виявляється нормальне число хромосом, а в інших - 47. Випадки мозаїцизму зустрічаються майже у 1% хворих хворобою Дауна. Частота захворювання серед новонароджених (за даними різних авторів) становить від 1:290 до 1:1935, в середньому 1:700.

Частота народження дітей з хворобою Дауна підвищується зі збільшенням віку матері. У жінок старше 45 років вона становить 1:20 - 1:45. При патоморфологічної дослідженні виявляють аномалії нервової системи: недорозвинення мозку в цілому або його окремих частин, неправильна будова мозкових звивин, мікроцефалія, гідроцефалію, порушення диференціації нервових клітин, їх неправильне розташування, порушення процесів миелинизации провідних шляхів, патологію судинної системи мозку. Нерідкі пороки серця, великих магістральних судин, інших внутрішніх органів.

Захворювання можна діагностувати вже в період новонароджене ™ на підставі характерного зовнішнього вигляду дитини: череп округлої форми, потилицю скошений, косий розріз очей, широке перенісся, додаткове повіку, плями світло-сірого кольору на райдужній оболонці, "готичне" небо, маленькі вуха. Рот зазвичай напіввідкритий; мова товстий, часто висовується з рота, покритий поперечними борознами. Кліть широка, пальці кистей і стоп вкорочені, мізинець часто викривлений. Іноді пальці зрощені (часткова або повна сіндактілія). На долоні нерідко виявляється повна поперечна (мавпяча) складка.

У дітей більш старшого віку фігура приземкувата, кінцівки короткі, плечі опущені, голова нахилена вперед. Часті порушення прикусу і аномалії зубів. Губи, особливо нижня, потовщені. Нижня губа нерідко вивернута. З великою постійністю виявляються значні офтальмологічні відхилення (короткозорість, далекозорість, астигматизм).

  У багатьох хворих є ендокринні порушення: ожиріння, зниження основного обміну. Мабуть, це пов'язано з пониженням функції щитовидної залози. До числа частих порушень відносяться сухість шкіри, зміни слизових оболонок, нігтів, волосся аж до їх повного випадання.

  У неврологічному статусі у хворих можуть бути виявлені сходяться косоокість, ністагм, асиметрія особи, легкі координаторні порушення. М'язовий тонус звичайно знижений. Рухові навички розвиваються з затримкою, відзначається незручність рухів.

  Характерною ознакою є недорозвинення інтелекту. ступінь цього недорозвинення може варіювати. У більшості випадків інтелект знижений до рівня імбецильності, рідше - до ступеня дебільності або ідіотії.

  Емоції цих дітей щодо сохранни, чого не спостерігається при інших формах слабоумства. Діти з хворобою Дауна ласкаві і дуже прив'язані до близьких. Однак у них нерідко відзначається нестійкість настрою: підвищений настрій може супроводжуватися афективними спалахами або змінюватися негативізмом. Діти з хворобою Дауна слухняні і мають гарну здатність до наслідування, тому їм легко прищепити навички самообслуговування, їх не важко навчити виконувати домашню роботу або будь-які інші прості трудові операції.

  Тривалість життя хворих обмежена. При хворобі Дауна, як правило, спостерігається раннє старіння організму. У віці тридцяти років хворі вже виглядають як старі люди.

  Причиною смерті хворих є зазвичай вади розвитку внутрішніх органів і декомпенсація їх функцій.

  Діагностика порівняно легка завдяки характерним зовнішніми ознаками. Однак навіть за відсутності сумнівів у діагнозі показано дослідження каріотипу. Виявлення Транслокаційний варіантів служить показанням для дослідження хромосом у батьків. Це важливо в цілях профілактики повторного народження дітей з хворобою Дауна. При стертих формах хвороби Дауна іноді виявляється мозаицизм.

  Лікування хвороби Дауна повинно проводитися постійно, починаючи з народження дитини. Велике значення надається загальнозміцнюючу терапії, профілактики захворювань внутрішніх органів, раціональному вигодовуванню, лікувальної гімнастики. Широко застосовуються медикаментозні препарати, що покращують функціональні можливості нервової системи.

  Діти з олігофренією в ступені дебільності повинні навчатися в школах для розумово відсталих дітей. Корекційно-педагогічні заходи при хворобі Дауна передбачають виховання психомоторних навичок, соціальну адаптацію хворих, корекцію мовних функцій. У процесі навчання максимально використовується механічна пам'ять хворих, здатність чуттєвого сприйняття навколишнього, відносна збереження емоцій і здатність до наслідування. Під час занять з дітьми необхідно якомога більш повно використовувати наочний матеріал. Слід постійно залучати хворих в активну діяльність. Заняття з дітьми повинні носити яскравий, емоціо-нальна забарвлення. При цьому треба використовувати музику, кольорові діапозитиви, барвисті наочні посібники.

  Розвитку мислення й мови сприяє ігрова діяльність, в організації якої активна роль належить педагогу. Гра будується за принципом наслідування дорослому. Ігрова діяльність сприяє розвитку рухових навичок, розуміння і формуванню мови, розвитку соціальних відносин. У процесі гри в дитини виникає необхідність використовувати мова як спосіб спілкування. Під час гри формується наочно-образне мислення; діти вчаться встановлювати елементарні причинні і тимчасові зв'язки. Спостерігаючи за дитиною під час гри, можна найбільш яскраво виявити його схильності, особливості характеру і психічної діяльності.

  З метою розвитку позитивного емоційного ставлення до процесу навчання широко використовується спостереження за явищами природи. У процесі таких спостережень діти знайомляться з закономірностями навколишнього світу. На цій основі розвиваються їх пізнавальні інтереси. Важливо, щоб діти бачили результати своєї практичної діяльності. Найбільш раціональним є виховання дітей з хворобою Дауна в колективі (спеціалізовані ясла, садки, школи-інтернати). У процесі такого виховання формується почуття обов'язку, відповідальності, дружби і т.д.

  Спільні зусилля лікарів, педагогів та сім'ї у вихованні та навчанні дітей з хворобою Дауна забезпечують порівняно високий рівень їх соціальної адаптації.

 

6. Підбиття підсумків уроку.

    Технологія «Незакінчені речення»

— На сьогоднішньому уроці для мене найважливішим відкриттям було…

— Урок важливий, тому що…

— Мені сподобалося…

— Мені не сподобалося…

— Від наступного уроку я чекаю…

 

7. Домашнє завдання.

             Опрацювати відповідний параграф в підручнику.

             Індивідуальні та творчі завдання.

             Скласти сенкан на теми «Хромосома», «Каріотип».