Відкритий урок з фізичної географії у 8 класі на тему "Степ"

Баштанський опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1

Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області

 

 

 

 

 

 

 

ВІДКРИТИЙ УРОК З ФІЗИЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ УКРАЇНИ В 8 КЛАСІ НА ТЕМУ: « СТЕП »

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                              Дуб’яга Н.Г.

       вчитель географії

       

      

 

 

ТЕМА. Степ

МЕТА: розкрити особливості географічного положення степу, взаємозв’язки між компонентами природи в степу, особливості зони в порівнянні з іншими природними зонами; на прикладах проаналізувати результати впливу господарської діяльності людини на природу степу; продовжити формувати навички роботи з тематичними картами географічного атласу  та вміння працювати з різними джерелами інформації, характеризувати географічні комплекси ; сприяти формуванню краєзнавчої компетентності та  дбайливого ставлення до довкілля.

ТИП УРОКУ: вивчення нового матеріалу .

ФОРМА ПРОВЕДЕННЯ: урок-експедиція.

ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ  І МЕТОДИ ПРОВЕДЕННЯ:

Форми організації: індивідуальні, колективні, групові.

Методи навчання: словесний, наочний, навчально-дослідницький, пошуковий, рефлексивний.

 

ОБЛАДНАННЯ: фізична карта України, географічні атласи Миколаївської області, комп’ютерна презентація ходу уроку, картки із завданнями.

 

Підготовча робота до проведення заочної експедиції по Степу.

 

Серед учнів класу формуються дослідницькі групи (з 2-3 чоловік). «Фахівці» розподіляються по професіях: географи, геоморфологи, кліматологи, гідрологи, ґрунтознавці, біологи, ландшафтознавці, краєзнавці, екологи.

Начальник експедиції координує роботу фахівців.

 

     СТРУКТУРА УРОКУ:

І. Організаційний момент…………………………………………………………….1 хв.

ІІ. Актуалізація опорних знань і умінь………………………………………….3 хв.

ІІІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів………….1.хв.

ІV. Вивчення нового матеріалу……………………………………………………32 хв.

V. Закріплення нових знань і умінь учнів……………………………………..5 хв.

VI. Підсумок уроку………………………………………………………………………….2 хв.

VII. Домашнє завдання…………………………………………………………………..1.хв.

                                                          ХІД УРОКУ

І.ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ.

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ.

Прийом «Географічна розминка»

1.У межах яких природних зон розташована Україна?

2.Які особливості природної зони мішаних лісів? Лісостепу?

3.На карті покажіть межу між лісостеповою і степовою зонами.

4.Які підзони виділяються в зоні степів? За якими ознаками?

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Так склалося, що дуже велика територія нашої країни знаходиться саме в степовій зоні. Безкрайні простори, вкриті рослинами, широкий простір, свобода. Могутній, широкий та незбагненно красивий, степ водночас ніколи не був для пересічного українця просто частиною природи. Степ – ніби жива істота, що пережила багато поколінь українців та увібрала у себе всю історію української нації, ставши частиною нашого світобачення, хранителем нашої культури та дійовою особою знакових історичних подій.

Степова зона, що буде вивчатися сьогодні, є основою життєдіяльності Української держави. Її територія – основа для виробництва основних сільськогосподарських продуктів, надра активно розробляються, створюється безліч антропогенних ландшафтів. Все призводить до значних змін природи. Треба розуміти ПТК, щоб використовувати його грамотно й намагатися максимально відновлювати.

Тож наше завдання на уроці — дати комплексну фізико-географічну характеристику степу та встановити, які природні умови нашого краю.

 То ж вирушаємо в експедицію до степової природної зони.

ІV.ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ.

Учні працюють у малих творчих групах над конкретними завданнями з використанням географічної інформації упродовж невеликого відрізку часу. Для формування колективної відповіді використовується комп’ютерна презентація «Степ» , яка підготовлена  у випереджальному домашньому завданні.

Для складання характеристики зони степу учні груп отримують картки-завдання , з’ясовують певну інформацію та презентують її (затрата часу на роботу і презентацію до 4 хв.).

ГРУПА №1 «ЮНІ ГЕОГРАФИ»

Визначити:

1.В якій частині України розташована природна зона?

2.Які області ( чи їх частини) України охоплює?

3.Який відсоток території країни їй належить?

ГРУПА №2 «ЮНІ ГЕОМОРФОЛОГИ»

Визначити:

1.В межах яких тектонічних структур розташована  територія?

2.Які великі форми рельєфу їм відповідають?

3. Корисні копалини та їх місця видобутку.

ГРУПА №3 «ЮНІ КЛІМАТОЛОГИ»

Визначити

1.Тип клімату .

 2.Температура повітря (  середні, температури січня та  липня.

 Максимальні температури січня та липня ).

 3.Опади (їх кількість та розподіл).

 4.Циркуляція повітряних мас .

 5.Несприятливі погодні умови за порами року.

ГРУПА №4 «ЮНІ ГІДРОЛОГИ»

Визначити:

1.Які річки протікають(тип їх живлення, режим, характер течії ).

 2.Чи є канали ,болота, озера, водосховища . З’ясувати причини їх появи .

 3. Яке значення внутрішніх вод для степової зони і для населення.

ГРУПА №5 « ЮНІ ГРУНТОЗНАВЦІ»

1.Типи грунтів. Їх родючість.

2.Меліорація грунтів.

ГРУПА №6 « ЮНІ БІОЛОГИ»

Визначити:

1. Характерна рослинність.

 2. Тваринний світ. Пристосування до умов життя в зоні.

 3. Рідкісні тварини і рослини.

ГРУПА №7 «ЛАНДШАФТОЗНАВЦІ ТА ЕКОЛОГИ»

Визначити:

1.Який фізико-географічний поділ має? Чим він пояснюється?

2.Природоохоронні території зони.

3. Які екологічні проблеми характерні для зони? Шляхи їх вирішення.

ГРУПА №8 «ЮНІ КРАЄЗНАВЦІ»

Визначити:

1.Яке місце займає Миколаївщина у системі одиниць природного районування – грунтово-рослинного, геологічного і рельєфу?

2.Які групи та види ландшафтів притаманні Миколаївщині?

3.Чим відрізняються природні ландшафти від антропогенних? Навести приклади.

 

Учні класу, слідкуючи за  виступами  представників груп, складають у робочих зошитах схему зв’язків природних компонентів у степовій зоні.

 

V.ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І УМІНЬ УЧНІВ.

Тест

1.Степова зона знаходиться:

А) на півночі України;

Б) в центральній частині;

В) на півдні України.

2. Рельєф, який переважає в межах степової зони:

А) височинний;

Б) низовинно-рівнинний;

В) височино-гірський.

3.Кількість підзон степу в межах України:

А) 2;           Б) 3;         В) 4.

4.Найпоширенішими грунтами сухостепової підзони є:

А) чорноземи типові;

Б) чорноземи звичайні;

В)темно-каштанові грунти.

5.В степовій зоні зволоженість:

А) недостатня;

Б) надлишкова;

В) достатня.

6. Коефіцієнт зволоження ( К) в степу:

А) К =2;        Б) К=1,5 -1;       В) К менше  1

7.Для клімату степу характерні:

А) дуже холодна зима і дуже жарке літо;

Б) прохолодна зима і жарке літо.

8.Найнесприятливішими фізико-географічними явищами степу є:

А) заболочення та селі;

Б) посухи та суховії;

В) картування.

9.Сухі яри та балки порослі деревами називають:

А) діброви;

Б) терикони;

В) байраки.

10) Суфозійні западини степу:

А) кари і ози;

Б) поди і степові блюдця;

В) зсуви та зандри,

11. В степовій зоні переважаючими ландшафтами сьогодні є:

А) природні;

Б) антропогенні.

12.Характерними представниками тваринного світу степу є:

А) тушканчик, бабак, жайворонок.

Б) білка, перепілка, полоз.

В)олень, вуж, тетерук.

 

VІ .ПІДСУМОК УРОКУ.

 Прийом «Роблю висновок» .

 Учні за допомогою вчителя роблять висновки щодо особливостей природної зони степів.

 VІ.ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.

 1.Опрацювати відповідний текст підручника .

 2.Вивчити записи в зошиті .

 

 

 

 

 

 

 

 

             ДОДАТКОВІ МАТЕРІАЛИ ДО УРОКУ

                                   

                 Миколаївщина – степовий край

                                  

                                 «Якщо перейти Борисфен, перша від моря країна – Гілея,

                                    якщо йти нагору від неї - там живуть скіфи-хлібороби,

                                                         яких елліни, що живуть біля річки Гіпаніс,

                                   звуть борисфенітами, а самих себе ольвіополітами...»..

 

                                                                                                                    Геродот

 Миколаївщина - це благодатний край, де жаркий родючий степ зустрічається з прохолодою чорноморських хвиль, терпкі запахи чебрецю й полину змішуються із солоним рибним вітром морських просторів. Порізане цілющими лиманами - залишками древніх рік - узбережжя древнього Євксинського Понту. Вікно в середземноморський історичний простір, колиска європейської цивілізації. Житниця України. Край суднобудівників і хліборобів. Це безліч куточків для створення туристичних маршрутів та об`єктів відпочинку.

Миколаївська область розташована в межах двох фізико-географічних зон лісостепової (Кривоозерський і західна половина Первомайського району) і степової (решта території). Ландшафти представлені заплавними комплексами (заплавні ліси й луки), ділянками піщаного степу, петрофітними (вапняковими) степами, прибережно-водними комплексами, наскельними дібровами, кам’янистими степами тощо.

В межах лісостепу природний рослинний покрив утворює ковилово-лучний степ, по балках – байрачні діброви, по відслоненнях вапняку й граніту – кам’янисті степи. Луки розвинені мало, болота майже зовсім відсутні.

Загальна лісистість області – 3,9%. По районах вона досить неоднорідна й коливається від 2% у Березанському районі до 6,3% у Вознесенському. Всі ліси віднесені до лісів першої групи. Ліси виконують захисні, серед яких протиерозійні, водоохоронні та санітарно-гігієнічні функції. На схилах в верхів’ях річкових долин і балках зростають байрачні ліси, в яких переважають дуб, клени татарський і гостролистий, в’яз, липа, груша, яблуня, в чагарниковому ярусі – бересклет, крушина, терен, глід, шипшина. Трапляються заплавні ліси.

Степова зона в межах Миколаївської області включає різнотравно-кострицево-ковилові угруповання, які сьогодні збереглись не більш, ніж на 10% території. У складі різнотрав’я переважають лучно-степові види (пирій повзучий, тонконіг вузьколистий, костриця валіська, костриця лучна, покісниця розставлена, ситник Жерара, скорзонера дрібноквіткова та багато інших). Цілинні степи містять варіації підзональних рослинних угруповань – типові степи, петрофільні угруповання на оголеннях скельних породах. Справжні степи представлені pізнотpавно-типчаково-ковиловими, типчаково-ковиловими та їх кам’янистими різновидами. Тут зустрічаються: типчак, ковила, калофака волзька. Із степового різнотрав’я на цих ділянках звичайними є шавлія поникла, залізняк бульбистий, чебрець двовидний, льон Черняєва, чистець прямий тощо.

Серед рослинних угруповань значна кількість видів, що підлягають особливій охороні. Це «червонокнижні» види: ковила Лессінга, ковила волосиста, ковила українська, ковила Граффа, ковила шорстка, дрік скіфський півник понтичний, шоломниця весняна, сон чоpніючий, тюльпан південнобузький, бpандушка pізнокольоpова, шафран сітчастий, каpагана скіфська, астрагал шеpстистоквітковий, зіновать гранітна, гвоздика ланцетна.

Серед видів рослин, що увійшли до списку регіональної охорони, відзначені горицвіт весняний, ломиніс цілолистий, лещиця гоpбкова, белевалія саpматська, півники солелюбні, льонок великохвостий, льон лінійнолистий, анемона лісова.

В регіоні налічується понад 500 видів представників тваринного світу, у тому числі ссавців – близько 100, птахів – близько 300, риб – близько 100. Трапляються лось, козуля, дика свиня. У Чорному морі промислове значення мають скумбрія, ставрида, кефаль, осетрові, в річках – судак, лящ, сазан та інші.

Поверхня області являє собою рівнину, нахилену в південному напрямі. Більша частина області лежить у межах Причорноморської низовини. На півночі простягаються Подільська височина (правобережжя Південного Бугу) та Придніпровська височина (лівобережжя Південного Бугу).

У Миколаївській області немає значних корисних копалин. Мінерально-сировинні ресурси на території області представлені запасами будівельних матеріалів. Республіканське значення мають родовища різнобарвних гранітів, що відзначаються широкою гамою кольорів і високими декоративними якостями, з них виготовляються декоративно-оздоблювальні вироби. Розвідані запаси чотирьох родовищ гранітів досягають 20 млн. м3, що становить близько 10% запасів України.

Серед інших будівельних матеріалів домінують розвідані запаси будівельного каміння – понад 6,1% запасів України, матеріалу для виробництва буто-щебневої продукції. Запаси сировини для виробництва цементу – карбонатні та глинисті породи досягають 85 млн. тонн (3,5% запасів України).

Промислове значення мають також поклади вапняків, гнейсів, кварцових пісків та глини для виробництва вапна, цегли, шляхових матеріалів тощо. На території області розвідані поклади кобальто-нікелевих руд – понад 3 млн. тонн (що складає близько 7% запасів України), мінеральних вод, лікувальні грязі тощо. Невеликі поклади бурого вугілля залягають в Єланецькому районі. Також трапляється торф.

Клімат помірно-континентальний. Літо спекотне, з частими суховіями; середня температура липня +27°C. Зима малосніжна, порівняно тепла. Середня температура січня -4,5°C. Висота снігового покрову 9-11 см. Річна кількість опадів коливається від 330 мм на півдні до 450 мм на півночі області. Максимум опадів випадає влітку, переважно у вигляді злив. Море у купальний сезон (червень – серпень) прогрівається біля берега до +24°C.

Ґрунтовий покрив у північній частині області представлений переважно чорноземами глибокими, далі на південь – чорноземами звичайними та південними, а в приморській смузі – темно-каштановими ґрунтами на лесових породах.

Серед цих зональних ґрунтів на значно менших площах сформувалися чорноземи на щільних глинах, елювії щільних карбонатних та некарбонатних порід, пісках, а також лучно-чорноземні, лучні та інші ґрунти.

Чорноземи глибокі на лесових породах мають поширення на Кривоозерщині, Врадіївщині та Первомайщині. Це одні з найбільш родючих ґрунтів області.

Чорноземи звичайні мало- та середньо-гумусні на лесах найбільш поширені в області й займають майже третину її території. Чорноземи південні бідніші на гумус і поживні речовини, ніж чорноземи звичайні. Вони в більшій мірі піддаються дії вітрової ерозії, ніж чорноземи звичайні.

Темно-каштанові залишково-слабо-солонцюваті ґрунти на лесових породах поширені на крайньому півдні області.

Екологічна ситуація в Миколаївській області досить напружена. Промисловий комплекс і багатогалузеве сільське господарство здійснюють значний негативний вплив на довкілля.

Сільськогосподарське освоєння території області в порівнянні із земельними фондами інших регіонів надзвичайно високе (86,6%). Тому всі землі потребують захисту та охорони від негативних процесів, забруднення й погіршення екологічного стану. Загальний рівень забруднення земель області можна оцінити як слабо- та середньозабруднений.

Основними джерелами забруднення ґрунтів внаслідок антропогенного впливу є сільське господарство, промисловість і транспорт. Характерними забруднювачами земельних ресурсів виступають важкі метали та пестициди.

Істотним фактором техногенного забруднення ґрунтів є, перш за все, транспорт. Викиди вихлопних газів підвищують вміст свинцю у ґрунтах біля автотрас та в ґрунтах придорожньої смуги уздовж доріг з інтенсивним рухом.

Має місце значна деградація ґрунтів. Основними факторами деградації земель в області є:

порушення екологічно допустимого співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових насаджень, що негативно впливає на стійкість агроландшафту;

інтенсивне сільськогосподарське використання земель, що призводить до зниження родючості ґрунтів через їх переущільнення, втрати грудко-зернистої структури, водопроникності та аераційної здатності;

значну шкоду землі завдає водна та вітрова ерозія. По області об’єм змитого ґрунту дорівнює 13459,8 тис. тонн, або 524,9 тис. т гумусу;

інтенсифікація сільськогосподарського виробництва, необґрунтоване та некваліфіковане застосування засобів хімізації, меліорації та механізації призводить до погіршення агрономічних якостей ґрунту через знищення гумусу в ньому.

Природно-заповідний фонд Миколаївської області включає біосферні та природні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва. Загальна площа природно-заповідного фонду займає 2,19% території області. 126 ділянок Миколаївщини набули природоохоронного статусу відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України», і ще дві території увійшли до списку водно-болотних угідь міжнародного значення згідно з Рамсарською конвенцією.

На землях природно-заповідного фонду області створені та функціонують наступні регіональні ландшафтні парки: «Кінбурнськая коса», «Гранітно-степове Побужжя», «Тілігульский», «Приінгульский». Всього площа чотирьох парків складає 35,5 тис. га.

В даний час розглядається питання розширення площі регіонального ландшафтного парку «Гранітно-степове Побужжя», відомого своїми унікальними для степової зони півдня України каньйоноподібними долинами, скельними відслоєннями, історичними пам’ятками та чисельними представниками ендемічних представників  рослинного і тваринного світу.