Анотація
Минуло 30 років із дня, коли стався вибух на Чорнобильській атомній електростанції. Але й досі такі терміни як Чорнобиль, Припʼять, чорнобильська катастрофа, сталкери… викликають великий інтерес не тільки у людей, які пам’ятають катастрофу, а й у молоді. Величезна кількість інформації Інтернету, документальні та художні фільми про аварію, так звані «сталки» сучасних блогерів ютюбу тільки підігрівають інтерес до цієї теми. Серед усіх трагедій, які пережило людство, чорнобильська катастрофа не має аналогів за масштабами рукотворного забруднення екологічної сфери, негативного впливу на здоров’я, психіку людей, їх соціальні, економічні і побутові умови життя. Здавалося б, не лише ця катастрофа стосується нашої держави, адже шкоди завдано усьому світу. Піднімати питання цієї трагедії, обговорювати її обов’язок усіх.
Сценарій відкритого виховного заходу
Тема: Чорнобиль – наш біль…
Мета:
Обладнання: дошка, роздруковані фото, екран для показу презентацій та відеоврагментів, компʼютер, колонки.
Термін: 2 год.
Хід заходу:
Для даного заходу використовую компʼютерний клас та його обладнання. Учні 9-11 класів зручно розміщуються за партами, створюється приємна обстановка для комфортного сприйняття інформації. Для проведення заходу заздалегідь обираються ведучі, яким надається слово на початку заходу.
1-й ведучий:
26 квітня! В пам’яті українського народу це день чорнобильського лиха, болю, суму, і забути це й викреслити із нашої пам’яті – неможливо.
2-й ведучий:
26 квітня!
В ніч із забуття
Йде страшне створіння – атомне дитя.
Суть його безкровна і зіниць нема
І уста безмовні, і душа німа.
Вирвавшись на волю з мороку ночей,
Вже калічить долі і батьків.
Виродок – створіння ціль страшну таїть
Поглина сумління, душі нам двоїть.
Простяга до серця щупальця страшні
І вселяє муки, муки неземні.
Присипляє мозок посвистом глухим
Стронцієву дозу сипле, наче дим.
1-й ведучий:
Чорнобиль. Це назва невеличкого районного центру, що знаходиться в 130 км від Києва. Заснований ще за часів Київської Русі, стародавній Чорнобиль дав свою гірку назву потужній атомній електростанції, будівництво якої було розпочато в 1971 році. В 1983 році вже працювало 4 енергоблоки цієї електростанції із запланованих шести.
Але в історію Чорнобиль увійде назавжди, як місто, що дало назву одній з найбільших в історії людства катастроф.
2-й ведучий:
Для України, для всіх, хто прямо чи побічно причетний до трагедії Чорнобиля та її наслідків, час ніби розділився на дві частини: до 26 квітня 1986 року і після нього.
Відео 1 (фрагмент)
1-й ведучий:
Ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була, як зараз усім здається, найтихішою і найтеплішою. І не сповіщала про біду. Навпаки всім жителям містечка атомників ще звечора, під вихідний, жадалося отримати від природи хорошу погоду. Проте в ту саму ніч з 25 на 26 квітня відлік часу став уже не мирним, а бойовим і аварійним. Відлік пішов на хвилини і секунди. О першій годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної станції несподівано велетенське полум’я розірвало нічну темряву.
2-й ведучий:
Зойкнула Земля чаіним криком
- Сину, вбережи і захисти!
Вийшла мати із іконним ликом:
- Йди, синочку, хто ж коли не ти?
Спалахнуло небо, впало крижнем
- Сину, вбережи і захисти!
Вийшла жінка з немовлятком ніжним:
- Йди, коханий, хто ж коли не ти?
Презентація 1 (до хвилини мовчання)
1-й ведучий:
За покликом рідної землі на захист свого народу першими до палаючого реактора по тривозі прибули пожежники по охороні Чорнобильської АЕС на чолі з начальником корпусу Володимиром Правиком.
2-й ведучий:
23-річний Правик, як потім було встановлено комісією, вибрав найбільш правильне рішення – направив свій загін з 14 чоловік на дах машинного залу площею в 500 м2. Адже в цьому залі знаходились всі турбіни, через нього йшли численні кабелі високовольтної лінії, які від вогню могли б перетворитись на бікфордів шнур.
1-й ведучий:
Незабаром прибуло підкріплення з міста Прип’ять на чолі з лейтенантом Віктором Кібенком. Вступивши у вируюче полум’я, у смертельну небезпеку, якою дихав реактор, пожежники в ту ніч, не шкодуючи ні сил, ні самого життя, виконали присягу на вірність народу України.
А вогонь все лютував не затихав. Коли на місце аварії прибув начальник попарної частини майор Телятников, то побачена картина вразила його: відкритий реактор, а зверху над його смертельним радіоактивним диханням, на величезній висоті (приблизно 70 м) маячили маленькі фігури. Майор піднявся на дах машинного залу, в полум’ї тріскотіла вся стріха. Навколо разом з вогнем клубочився їдкий дим, киплячий бітум пропалював черевики і в’їдався у шкіру.
До п’ятої години ранку пожежа була ліквідована. Подув легенький вітерець і величезний стовп диму, пилки, копоті відірвався від реактора і посунув територію України, Білорусі сіючи смертоносну радіацію.
Ціною життя 28-ми пожежних були врятовані інші блоки АЕС, Київ, Україна й інші країни від страшної небезпеки. Ось імена перших жертв чорнобильського полум’я: Віктор Кибенок, Микола Ващук, Василь Ігнатенко, Микола Титенок, Володимир Правик, Володимир Тищура.
Прошу всіх піднятися і вшанувати пам’ять загиблих хвилиною мовчання.
Їх було 28—пожежних Чорнобиля. Вони першими прийняли найжорстокіший удар на четвертому блоці станції. Ніхто із них не здригнувся, не відступив перед обличчям неймовірної небезпеки. Відважними героями, як відомо, не народжуються, ними стають.
Велике лихо спіткало нашу землю. Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який заплачено дорогою ціною. Тож не треба повторювати помилок. Давайте берегти оточуючий світ. Нашій планеті вистачить одного Чорнобиля.
За днями дні, мина повільно рік,
За днями дні-другого немає.
Нехай же лихо наше проминає
І в світі не повториться повік.
Хай стане мир міцнішим у стократ,
Хай над землею чисте небо буде.
Чорнобиль-попередження,набат,
Його уроків людство не забуде.
Відео 2.
Я доповню інформацію, яку Ви почули.
Разом з учнями та присутніми вчителями обговорюються наступні питання:
Давайте підведемо підсумки та перевіримо чи не даремно пройшов наш захід:
Фронтальні запитання до учнів:
Не можна забувати усі ці жахливі події. І головне, намагатися не втрачати самовладання і застосовувати свої знання і уміння, для того щоб уникнути найжахливіших наслідків.
Джерела:
Підготовка сценарію
Інші корисні посилання