Виховання ціннісного ставлення до природи дітей старшого дошкільного віку під час праці в куточку природи

ВИХОВАННЯ ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ПРИРОДИ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ПІД ЧАС ПРАЦІ В КУТОЧКУ ПРИРОДИ

Нові світоглядні орієнтири та соціальні завдання, які стоять нині перед людством, актуалізують проблему ставлення людини до природи, корекції ціннісних орієнтацій та утвердження гуманістичних соціально-моральних позицій щодо використання природи суспільством. У зв'язку з цим однією з важливіших проблем сучасної освіти, і перш за все природничо-наукової, є виховання у дошкільників ціннісного ставлення до природи, утвердження в їх свідомості природи як універсальної цінності для життя людини, необхідності поважного, дбайливого, ставлення до неї.

Метою дослідження є теоретичне обґрунтування різних методів та прийомів формування у дітей старшого дошкільного віку ціннісного ставлення до природи.

Куточок природи у дитячому садку — одна з найнеобхідніших умов наочного і дієвого ознайомлення дітей дошкільного віку з природою.

Уперше питання про створення науково-природничих кабінетів було розроблено Є.М.Водовозовою. Подальшу розробку воно знайшло у педагогічній діяльності Є.І.Тихеєвої, яка вважала кутки природи обов’язковою умовою обладнання кожного дошкільного закладу [1].

Вивчення стану проблеми екологічного виховання у педагогічній науці продемонструвало, що значна кількість досліджень у дошкільній педагогіці присвячена систематизації знань про природу (Л.Буркова, Т.Земцова, Л.Маневцова, Л.Міщик, С.Ніколаєва, А.Федотова, Т.Христовська, І.Хайдурова). В контексті нашого дослідження особливе значення мають роботи, присвячені формуванню у дітей дошкільного віку бережливого (В.Грецова), дбайливого (М.Ібраімова, Г.Марочко, З.Плохій), свідомого (І.Комарова), ціннісного (М.Роганова) ставлення до природи.

Любов до природи, навички бережного відношення до неї, турбота про живі істоти народжують не тільки інтерес до природи, але й сприяють формуванню в дітей кращих рис характеру, таких, як патріотизм, працелюбність, повагу до праці дорослих, які охороняють та примножують природні багатства. Формуючи ціннісне ставлення до природи, необхідно виходити з наступного: головне, щоб дитина зрозуміла, що людина і природа взаємопов'язані, тому турбота про природу є турботою про людину, його майбутнє, а те, що шкодить природі, завдає шкоди і людині.

Дослідження провідних науковців сучасності Л.Артемової, А.Богуш, З.Борисової, Н.Виноградової, Н.Лисенко, С.Ніколаєвої, З.Плохій [4], Т.Поніманської, Н.Яришевої [3, 1] та ін. засвідчують, що ефективними формами та методами ознайомлення з природою є ті, що забезпечують чуттєве сприймання, наочно знайомлять дітей з живою природою, дають чіткі уявлення про навколишній світ.

В дошкільному закладі під час ознайомлення дітей з природою, а саме в куточку природи, використовуються такі методи та прийоми: спостереження, розповідь, праця дітей у природі, бесіди, дидактичні ігри, досліди, показ, пояснення, переконання, нагадування  та особистий приклад.

У старшій групі діти починають  чергувати у куточку природи. Озброюючи дітей новими знаннями про природу, слід одночасно формувати розумне, дбайливе ставлення до рослин, тварин, розвивати естетичне сприймання природи.  Під час догляду за мешканцями куточка природи у дітей формуються трудові навички і такі цінні якості як любов до праці, бережливе ставлення до живого, відповідальність за доручену справу.

Динамічність об’єктів куточка живої природи забезпечує надходження нової інформації про них, що не дозволяє згаснути інтересу дітей, а навпаки, стимулює його. Через зміст праці у природі, скажімо, під час вирощування красивих квітів, задовольняються естетичні потреби дітей.

Слід зазначити, що у дітей під час праці  у куточку природи формуються перші елементарні навички дослідницької роботи, вміння користуватися нескладними, але реальними приладами та обладнаннями, розвивається пізнавальний інтерес і спостережливість.

Проаналізувавши вищезазначене, ми дійшли висновку, що робота в куточку природи займає важливе місце в практичній діяльності дітей  дошкільного навчального закладу, оскільки діти отримують необхідні знання, вміння та навички, вони починають цінувати та піклуватися про довкілля.

Отже, ціннісне ставлення до природи − це внутрішня готовність дитини до доцільної взаємодії з природою, яка базується на усвідомленні цінності об'єктів природи, їх значення для суспільства і кожної людини  зокрема, тому у процесі систематичного догляду за рослинами та тваринами вихователь за допомогою різних методів та прийомів формує у дітей перші трудові навички, поняття про моральну норму, сприяє розвитку пізнавального інтересу і спостережливості.

Література

1. Яришева Н.Ф. Екологічне виховання дошкільників / Н.Ф. Яришева.– К., 2000. – 74 с.

2. Скрипник С. В. Педагогічні умови формування ціннісного ставлення до  природи в учнів старших класів сільської загальноосвітньої школи / Сергій Скрипник // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Педагогіка.− 2009. − № 28− С. 126-131.

3. Яришева Н.Ф. Методика ознайомлення дітей з природою /                          Н.Ф. Яришева. – К., 1993. – 255 с.