Виховання екологічної культури учнів на уроках

Виховання екологічної культури  учнів на уроках

Гордієнко Ю. В.¹

¹Запорізький навчально – виховний комплекс № 60

Резюме. Система екологічного виховання передбачає формування умінь аналізувати явища природи, бережливого ставлення до її багатств як надзвичайно важливого середовища існування людини.Одним з осередків екологічного виховання можна вважати комунальні заклади освіти, які відіграють важливу роль у формуванні екологічного світогляду. Співпраця профільних шкіл та комунальних закладів дозволяє надавати більш повне та гармонічне екологічне виховання школярів.

Summary.Gordianko Y.V., Education of environmental culture of students at lessons. The system of ecological education involves the formation of the ability to analyze the phenomena of nature, a thrifty attitude to its wealth as an extremely important human environment. One of the centers of ecological education can be considered communal institutions of education, which play an important role in shaping the ecological world outlook. Collaboration of specialized schools and community institutions can provide a more complete and harmonious environmental education for school children.

          Актуальність роботи пов’язана із сучасними масштабами екологічних змін у світі, які в наш час створюють реальну загрозу для життя людей, що робить украй гострою проблему зміни ставлення всього людства до природи. Цій меті служить саме екологічне виховання. Людина з давніх-давен цікавилася «біологією навколишнього середовища». Щоб вижити, вона мусила мати уявлення про рослинний і тваринний світ, що її оточував. “Гадаємо, - писав В.Сухомлинський, - що школа майбутнього повинна найповніше використовувати для гармонійного розвитку людини все, що дає природа і що зможе зробити людина для того, щоб природа служила їй. Уже через це ми повинні берегти і поновлювати природні багатства, які маємо”.

           Екологічні проблеми, що особливо загострились в останні десятиріччя, викликають стурбованість і тривогу людей Землі. Рішенням міжнародного Стокгольмського форуму з 1972 року в календарі з'явився особливий день. Дата 5 червня закликає людство загалом і кожного зокрема зробити все, щоб зберегти дивосвіт кольорів на планеті.

Екологічне виховання слід розглядати як частину загальноосвітньої підготовки учнів, адже екологічна культура є складовою загальної національної культури. Тому екологічне виховання є одним із напрямів виховної роботи, що сприяє громадському усвідомленню екологічних проблем сучасності, їх наслідків, шляхів вирішення та запобігання виникненню нових.

Екологічне виховання повинне допомагати виробити екологічний стиль мислення, екологічну культуру підростаючого покоління.        Цьому сприяє організація діяльності факультативів, гурткової роботи, а також  використання різних форм позакласної та позаурочної роботи для формування в учнів екологічного мислення.

Екологічне виховання та формування ключових компетентностей екологічної думки в учнів – важливе завдання сучасної школи. Важливо виховати особистість, здатну бачити, відчувати і передбачати стан довкілля, вміти зберегти і відновити його, розуміти місце людини в ньому. Формування екологічних компетентностей має бути безперервним процесом, що охоплює всі вікові, соціальні та професійні групи населення. Проте її центральною ланкою є школа, оскільки саме за шкільних років формування особистості відбувається найінтенсивніше, тому екологічна освіта є творчим процесом, пов’язаним з розвитком, самоутвердженням і самовираженням особистості.

Розвиток екологічної культури дітей шкільного віку здійснюється з метою формування основних екологічних понять у процесі вивчення природничих дисциплін і в позакласній роботі, а також відповідального ставлення підростаючого покоління до навколишнього середовища та здоров’я людини.

     Формування екологічної культури учнів є і метою і результатом екологічної освіти на уроках біології. Саме шкільній екологічній освіті відводиться одна з провідних ролей. Адже саме у школі учням пропонується найбільший обсяг відомостей з екологічних проблем (деякі з них у ході навчання стають знаннями), так і спектр виховних впливів різної ефективності з метою формування загальнолюдської культури, зокрема й екологічної.

               На жаль, більшість людей вважає, що садіння дерев, спорудження очисних споруд і тому подібне є екологією. Ні. Це лише дія, вчинок, факт. Екологічного змісту вони набувають тоді, коли певні знання об'єднують ці дії у систему. Необхідність системи дій пов'язана з тим, що кожна з них окре­мо додає чи забирає щось в одному місці, а це спричиняє зворотний процес у іншому. Тобто кожна дія передбачає протидію. Врешті-решт виникає про­блема «великої гойдалки»: коли ми в одному місці перетворюємо пустелю на квітучий сад, а в іншо­му, навпаки, квітучий сад — на пустелю. Дії, не узгоджені між собою, не приведені до певної сис­теми, не можуть бути збалансовані.

            Зведення екології до окремих дій перетворило її на аматорство. Відтак збереження довкілля пе­ретворилося на прогресуючу хронічну хворобу: «цей мурує, той руйнує». Таке ставлення до природи зрештою стрімко веде людство до самознищення.

           Екологічна культура складається з трьох взаємопов’язаних складових: екологічних знань, екологічних переконань, екологічної діяльності. Це визначає форми і методи діяльності, спрямовані на накопичення екологічних знань, формування екологічних переконань та необхідних умінь в умовах проведення уроків біології.

      Перша складова – накопичення екологічних знань – передбачає: дослідження учнями на уроках біології досвіду природоохоронної роботи (анкети, бесіди, випуск, стінгазети з біології); оволодіння знаннями про екологічну ситуацію в Україні (бесіди, екскурсії, відеофільми); ознайомлення з традиціями культури природокористування нашого народу; оволодіння знаннями про охорону рослин та тварин (екопрогулянки, збирання гербаріїв);

         Друга складова – становлення екологічних переконань. Через диспути, обговорення, дискусії, утвердження власної позиції у класі, школі, за допомогою конкретних справ, пов’язаних з біологією, формується переконання в тому, що до природи треба ставитися відповідально, берегти все живе; розв’язувати екологічні проблеми можна тільки спільними зусиллями, на основі знань законів природи.

         Третя складова – екологічна діяльність – включає:

- природоохоронну діяльність (ведення щоденників спостереження за природою, догляд за кімнатними рослинами, клумбами біля школи, конкретна трудова діяльність під час екодесантів); біологічна розвідка околиць, польові ігри на природі «Як посадити сад», «Як розбити квітник»;

- ігрові форми діяльності: конкурси, проекти з охорони навколишнього середовища, конкурс розповідей про рослини, тварини; вікторини, ігри-екскурсії, пізнавальні екскурсії, наприклад «Лісова стежка» - гра на природі з зупинками «Змішаний ліс», «Мурашник», «Пташині голоси», «Як поводитися в лісі», пізнавальна гра «Лісові загадки», рольові ігри.

       Практика свідчить, що екологічне навчання на уроках біології не забезпечує становлення у школярів бережливого ставлення до природи. Недостатнє знання природних компонентів і їх взаємозв’язків робить школярів байдужими і безвідповідальними щодо навколишнього середовища, рослинного і тваринного світу. Вихід і з такого становища можливий за умови, якщо діти вивчатимуть природу не тільки на уроках біології, а також по інших предметах і шляхом безпосереднього контакту з навколишнім середовищем. Тому велика роль у вирішені цього питання належить екологізації всього навчального процесу, а також навчальним екскурсіям.

В екологічній освіті пріоритетними методами вважають методи ігрового активного навчання. Ділові ігри сприяють підвищенню інтересу до поставлених питань, кращому засвоєнню інформації, є важливим методичним прийомом, що дозволяє успішно вирішувати завдання природоохоронної освіти і виховання. Збуджуючи розумову активність, вони дають змогу учням ґрунтовні знання, набуті в результаті особистого досвіду; різноманітність думок з проблеми навчає сперечатися, відстоювати власну точку зору. Кожен повинен відчувати свою причетність до того, що відбувається навколо нього, бути спроможним приймати рішення, діяти, виконуючи свій обов’язок перед природою.

Метод екологічних проектів дає можливість формувати в учнів творчий підхід до пізнання природи, оцінки екологічної ситуації, виявляти, аналізувати та оцінювати вплив антропогенних факторів на навколишнє середовище, прогнозувати зміни, пропонувати своє вирішення екологічних проблем, сприяє вихованню екологічної свідомості учнів, формує природоохоронну компетентність.

Екологічна освіта і виховання невіддільні, екологічна освіта сьогодні є прикладом здійснення психолого-педагогічного принципу єдності освіти й виховання, в результаті чого формується особистість школяра, його світогляд. У розв’язанні цих проблем пріоритет належить формам позакласної роботи, оскільки вона має більше переваг порівняно з навчанням у класі. Вона набагато повніше враховує знання й інтереси школярів, їхні пізнавальні й інтелектуальні можливості, дає змогу застосовувати здобуті знання, набуті уміння й навички у практичній діяльності з охорони навколишнього середовища. Важливо, що розширюються безпосередні контакти учнів з природою, і вони мають змогу побачити результати своєї роботи.

Робота екологічного факультативу, участь у Всеукраїнських та обласних екологічних конкурсах, написання МАНівських робіт, проведення екологічних заходів, екологічних віталень та багатьох інших виховних заходів екологічної тематики сприяє формуванню відповідального ставлення учнів до природи та накопиченню власного досвіду розв’язання екологічних проблем довкілля.

Все ж таки, першооснови екологічного мислення закладаються в сім'ї, яка покликана прищепити дітям систему екологічних цінностей, норм поведінки у природному середовищі.

У тісному взаємозв'язку із сім'єю має працювати і дитячий садок. Його завдання – через казки, міфи, ігри розвивати пізнавальні здібності дітей, знайомити їх з елементарними зв'язками живої і неживої природи, впливом людини на природне середовище, завдяки чому в дитини формуватиметься потреба у спілкуванні з природою. Розпочате в дошкільному віці екологічне виховання триває на всіх етапах навчання у школі. Кожен із них має свою мету, завдання, відповідну віковим особливостям школярів методику.

На першому етапі (молодші школярі) забезпечується комплексне вивчення природи і розкриття учням її багатогранних аспектів: естетичного, санітарно-гігієнічного, екологічного, економічного. Також, діти мають зрозуміти залежність якості життя і здоров'я від стану довкілля, прагнути поліпшувати його. Діти – наше майбутнє, і вони повинні зберегти середовище для наступних поколінь.У нашій школі для молодших школярів були проведенні екскурсії до живого куточку у ЗОЦЕНТУМ. Також, на базі Позашкільного навчального закладу«Дитячий парк» Запорізький міський ботанічний сад» Запорізької міської ради Запорізької області(далі ПНЗ «ДП «ЗМБС»») школярі молодших класів відвідували гуртки «Природна майстерня», «Диво світ», «Юні валеологи», «Маленькі розумники»,«Природа рідного краю».

На другому (5 – 7 класи) і третьому (8 – 9 класи) етапах учні накопичують знання про природні об'єкти, закономірності розвитку та функціонування біологічних систем, аналізують і прогнозують нескладні екологічні ситуації, закріплюють правила поведінки в навколишньому середовищі. Водночас поглиблюються і збагачуються відомості про явища і закони природи, розкриваються причини екологічної кризи та усвідомлюється необхідність збереження природних комплексів (екосистем). Так, на базі Навчально-виховного комплексу №60 для школярів впроваджено окремий курс «Екологія рідного краю». Крім того, проводиться гурткова робота, акції «Чисте місто», «Довкілля», місячник «Краса Землі моєї».

На четвертому етапі (10 – 12 класи) завершується узагальнення здобутих екологічних знань, здійснюється моделювання простих кризових ситуацій. У навчальні плани включають інтегровані курси різних природничих, екологічних дисциплін.Також, в старших класах, здійснюється профільне та поглиблене вивчення біології та екології,впроваджено проект«Екологічний вектор».

Крім цього, з метою формування екологічної культури на базі нашої школи створено екологічне об’єднання «Юний еколог». Учасники об’єднання мають реальну можливість навчитися сприймати людину як невід’ємну частину природи. Члени об’єднання «Юний еколог» тісно співпрацюють з позашкільними установами, а саме з Ботанічним садом та ЗООЦЕНТУМом з питань проведення спільних проектів та заходів.

Віриться, що учні, які перейнялися екологічними проблемами, в майбутньому будуть грамотно поводитися у побуті, у природі та виробництві. Сформовані екологічні компетенції та набуті в школі знання допоможуть бережно ставитися до природи та жити в гармонії з нею.

Екологічне виховання підростаючого покоління сьогодні стало нагальною потребою суспільства. Причини та наслідки негативних екологічних ситуацій, можливість і необхідність подолання екологічної кризи – ці питання є обов’язковою складовою шкільної екологічної освіти. І таким чином, комунальні заклади допомагають профільній освіті сформувати в учнів різних класів уявлення про місце людини в природі, та дозволяють практично закріплювати отримані теоретичні знання з загальної біології та екології. Співпраця профільних шкіл та комунальних закладів дозволяє надавати більш повне та гармонічне екологічне виховання школярів.

Література:

1) Концепція екологічної освіти та виховання в Україні: проект. - /Б. м./ /б. р./. - 13 с.

2)Можарова З.А. Программа по экологическому воспитанию /З.А.Можарова // Биология в шк. - 2001. - № 5. - С. 49-52.

3)Агейкіна Р.В. Екологічне виховання: досвід організації / Р.В.Агейкіна // Виховна робота в шк. - 2005. - Січ. (№ 1). - С. 28-29.

4).Баклицька Т.В. Робота шкільної бібліотеки з екологічного виховання / Т.В.Баклицька // Шкіл. світ. - 2001. - Трав. (№ 18). - С. 7.

5)Висоцька О.Є. Екологічна культура особистості на основі формування індивідуальної свідомості /О.Є. Висоцька // Відкритий урок. - 2003. - №13/15. - С.73-76. -Бібліогр.: 10 назв.

6).Вороніна Л. Екологічне виховання: сучасні аспекти / Л.Вороніна //Шкіл. світ. - 2002. - Жовт. (№ 38). - С.3.

7). Жалковська В. Екологічне виховання — у кожну школу! / В. Жалковська // Краєзнавство. Географія. Туризм. - 2001. - Листоп. (№ 41). - С.3.

8)Лабій Ю. Педагогічні основи екологічного виховання / Ю.Лабій // Вертикаль. - 1999. - № 1. - С 10-12.

9)Лазебна О. Проблемні ситуації як засіб формування активної екологічної позиції школярів / О.Лазебна //Рід. шк. - 2004. - Трав. (№ 5). - С. 37-39. - Бібліогр.: 7 назв.

10).Морозова Л. Виховання екологічної культури особистості / Л.Морозова // Вища освіта України. - 2001. - №2. - С. 88-92. - Бібліогр.: 4 назв.

11)Химинець О. Психолого-педагогічні аспекти екологічного виховання в сучасних умовах / О.Химинець, М.Талапканич, В.Химинець // Обрії. - 1997. - №1. - С. 47-51. -Бібліогр.: 9 назв.

12)Хоменко В. Екологічне виховання в школі / В.Хоменко // Завуч. - 2000. - Серп. (№ 23/24). - С. 23-25.

13)Концепція екологічної освіти України. Затверджено Рішенням Колегії МОН України № 13/6-19 від 20.12.01. [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://shkola.ostriv.in.ua/publication/code-148B3B2021C2C/list-B407A47B26

14) Пустовіт Г. П. Теоретико-методичні основи екологічної освіти і виховання учнів 1 - 9 класів у позашкільних навчальних закладах : монографія. / Г. П. Пустовіт. - К. - Луганськ : Альма-матер, 2004. - 540 с. 5.

15)Прокопенко О. О. Екологічне виховання у процесі вивчення біології / Прокопенко О., Демидова Т. // Рідна школа. – 2005. - № 3. – С. 72 -75.