Виховання патріотизму на уроках української мови та літератури

Про виховання патріотизму на уроках української мови та літератури

 Кравцова Н.М.

    Національне виховання – це виховання дітей на культурно – історичному досвіді рідного народу, його традиціях, звичаях і обрядах, багатовіковій виховній мудрості. Патріотичне виховання – складова частина національного світогляду і поведінки людини, її ставлення до рідної країни, всіх націй та народів. Відданість Україні - невід’ємна ознака національно свідомого громадянина.

    Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності – віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином.

    Рідна мова – найважливіший засіб патріотичного виховання. Вона була і є важливою сферою впливу на національну свідомість молоді, ідентифікаційним кодом нації. Розуміння учнями процесу повернення до рідних коренів, витоків українства, національного самоствердження і саморозвитку вже є проявом патріотизму.

    Українська мова як навчальний предмет несе надзвичайно високу пізнавальну цінність: прищеплення почуття любові до рідної мови, осмислення загальнолюдських цінностей, виховання особистості з високим почуттям патріотизму. Для досягнення цих цілей на уроках української мови  використовую  матеріал  підручників, різноманітні тексти та дидактичний матеріал: вправи, диктанти, твори та ін.

    Основна вимога: правильний підбір дидактичного матеріалу. У процесі проведення навчальних диктантів, переказів  пропоную учням визначити основну думку тексту, акцентувати увагу на тих думках, почуттях, які формують патріотизм і громадянськість.

    Розумінню ментальності рідного народу, вихованню поваги до його мудрості, спостережливості, дотепності сприяє збагачення учнівського словника витвореними попередніми поколіннями колоритними фразеологічними одиницями.

    Учні добре сприймають і легко запам’ятовують народні прислів’я патріотичного змісту: «Без Батьківщини нещасна людина», «Вітчизни не діліть, краще землю захистіть», «Собором ворога поборем», «Краще загину, ніж зраджу батьківщину», «Коли хата горить, хазяї не сваряться», «Нема без кореня рослини, а людей без батьківщини».

    Особливий вплив мають на учнів козацькі прислів’я, які увиразнюють особливості національного характеру українців: «Козача потилиця ворогам не хилиться»,  «У бою козак береже не життя, а честь», «Не журися, козаче, нехай ворог плаче»! «Козацькому роду нема переводу». «Береженого Бог береже, а козака шабля стереже».

   Використовуючи прислів’я як дидактичний матеріал, звертаю  увагу   на такі риси українців, як волелюбність (нескореність, незалежність, самостійність), честолюбство (прагнення до самовиявлення, наполегливість, цілеспрямованість), оптимізм (упевненість у своїх силах, переконаність у незборимості народу, життєрадісність, веселість, почуття гумору.

    На уроки підбираю такі народознавчі тексти, які мають глибокі виховні можливості, свідчать про багатогранне життя українців, їх героїзм, високі моральні якості, працелюбність, гостроту спостережень і дотепність, поетичність у поглядах на природу.

   Наприклад завдання:

Прочитайте текст. Що нового ви дізналися про козаків?

Списуючи, вставте пропущені букви. Поясніть їх правопис. Підкресліть в реченнях вставні слова, поясніть розділові знаки.

Озбро…ні люди з України оборонялися від татар, не раз самі гинули в битві, але часто й побивали татар і відб…рали від них їхні табуни, а здобич ділили між собою.

Ці люди наз…валися "к…заки", - може, від татарс…кого слова "кайзак", що значить "віл…ний ч…ловік", "бе…страшний вояк". А що к…заки жили за порогами Дніпра, то їх названо запоро…цями. (За кн. А. Лотоцького "Історія України для дітей").

   Уроки української літератури завжди мали не лише освітнє, а й виховне значення. Вплив засобів мистецтва слова на юну душу величезний. Духовна спадщина нашого народу зберігає характерні риси українського виховного ідеалу, якому має підпорядковуватися формування національної самосвідомості підростаючого покоління.

    Література відіграє особливу  роль  у  формуванні  соціального  й морального  обличчя  юних  громадян  нашого  суспільства,  оскільки  література  є  могутнім джерелом  національної  духовності,  своєрідним  генетичним  кодом,  пам'яттю  народу.  У художній  літературі  знаходять  своє  вираження  його  історія,  його  моральні  цінності,  ідеали, традиції, його ментальність, національний характер. Оволодіння національною літературою – це шлях до досконалого  оволодіння  українською мовою.

    Як учитель  ставлю перед собою мету: сформувати гармонійно розвинену, освічену, соціально активну й національно свідому молоду людину, яка має почуття громадянської відповідальності, високі духовні якості, є носієм кращих надбань національної та світової культур.

    Національно – патріотичне виховання на уроках літератури здійснюю на основі проблемного вивчення художніх текстів, де є активна чи пасивна позиція героїв у ставленні до проблем національного відродження.

    Однією із центральних проблем у творчості вітчизняних письменників є збереження національних культурних цінностей. Образи рідного слова, (О.Олесь «О слово рідне…»), собору    (О.Гончар «Собор» ), червоної калини ( В.Стус « Ярій, душе» ), які символізують духовні набутки народу, порівняння мови з хлібом ( Л.Костенко «Біль єдиної зброї»), що підносить національно – мовну проблему до рівня найвищих життєвих проблем, протиставляється картинам нищення культурних надбань українців, у відтворенні яких головну роль відіграють образи з негативним емоційним зарядом: Мина Мазайло, його дружина і дочка, тьотя Мотя        ( М.Куліш «Мина Мазайло»), Володька Лобода (О.Гончар «Собор»), біла стужа, чорні води ( В.Стус  «Ярій, душе…»). Ці образи уособлюють тих, хто втілює в життя антинаціональну політику або є прикладом духовної аморфності.

    Говорячи про твори  І.Багряного «Тигролови», О.Довженка «Україна в огні» та інші,  намагаюсь показати процес формування української національної   ментальності під дією історичних факторів. У них відтворено причинно – наслідкові зв’язки   між суспільними ситуаціями насильства та утвердження у психіці людини активного чи пасивного ставлення до проблеми національного відродження.

   Вивчення творів Т.Шевченка, Лесі Українки, В.Сосюри, О.Гончара, О.Довженка, П.Загребельного, В.Симоненка, Л.Костенко, В.Стуса та інших письменників передбачає виховання любові до Батьківщини, рідної мови, історії та культури, почуття національної самосвідомості, господаря власної землі, повагу до славних синів і дочок України, шанобливе ставлення до культур усіх народів світу, відповідальність кожного за долю нації.

   Сучасна  літературна  освіта  зорієнтована  на  вивчення  літератури  як  мистецтва  і  як образного  вираження  духовного  життя  народу,  а  програма  з  літератури  є  часткою культури  нації.

   Твори  української  літератури,  які  вивчаються в  старших класах,  є  надзвичайно  ефективним  засобом  патріотичного  виховання  учнів.    Українська література переступила рубіж тисячоліть в незалежній Україні.

Вагомих результатів  учитель-словесник досягне тільки тоді, коли він має продуману систему роботи  над  формуванням  національно-патріотичної  вихованості  учнів  упродовж  вивчення поетичних,  прозових  і  драматичних  творів  художньої  літератури. Вивчення творів   Лесі Українки,  В.Сосюри,  О.Гончара,  О.Довженка, П.Загребельного,  В.Симоненка,    Л.Костенко,  В.Стуса  та  інших  письменників  передбачає виховання  любові  до  Батьківщини,  рідної  мови,  історії  та  культури,  почуття  національної самосвідомості,  господаря  власної  землі,  повагу  до  славних  синів  і  дочок  України, шанобливе ставлення до культур усіх народів світу, відповідальність кожного за долю нації.

    Готуючись до уроків літератури,   підбираю такий матеріал, який був би не тільки пізнавальним, але й реалізував виховний потенціал.

    На уроках української літератури  використовую такі форми роботи при вивченні художніх творів, акцентуючи увагу на етнографічних традиціях:

інсценування уривків;

підготовка повідомлень, рефератів.

екскурси в минуле;

створення презентацій та проектів;

уроки-конкурси народних пісень;

складання кросвордів, тестів, вікторин з метою визначення кращого знавця усної народної творчості.

   Не помилюсь, якщо скажу, що кожен твір української літератури дає нам багатющий матеріал для реалізації національного виховання.

   Тільки  систематичне  національне  виховання  може  подолати  почуття  національної  меншовартості  і  сформувати  людину –  громадянина  з  національним  складом  мислення  та природним  почуттям  гордості,  що  ти –  українець.  Отож, національно - патріотичне виховання - це суспільна категорія, яка формує ставлення людини до себе, до свого народу й Батьківщини.