ВИХОВАННЯ ПАТРІОТИЗМУ ЗАСОБАМИ НАРОДНОЇ СИМВОЛІКИ КРІЗЬ ПРИЗМУ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Оксана Галаєва,

вчитель-логопед,

заклад дошкільної освіти (ясла-садок)

№35 «Горобинка»

Черкаської міської ради

ВИХОВАННЯ ПАТРІОТИЗМУ ЗАСОБАМИ НАРОДНОЇ СИМВОЛІКИ КРІЗЬ ПРИЗМУ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Анотація. У статті розглядається питання патріотизму. Аналізуються відповідні дослідження науковців. Проаналізовано образ верби, калини, соняшника в художніх творах сучасних авторів. Наголошено на естетичній функції мистецтва слова. Розкрито  народознавчий напрямок щодо формування патріотичних почуттів засобами художньої літератури.

Ключові слова: художня література, верба, калина, соняшник, волошка, естетична функція.

Постановка проблеми. Сучасна освіта крокує із часом в ногу. Актуальності набувають як малі фольклорні жанри, так і твори сучасних авторів, у яких порушуються питання любові до України, а також оспівуються народні символи такі як: верба, калина. Педагоги повинні виховати справжнього українця, а це можливо, коли саме з дитинства прищеплюють любов до народних звичаїв, традицій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Особливе місце в наукових дослідженнях посідають праці, присвячені вивченні народних символів України . Валентина Телеуця  у статті «Архетип як основа національного самоусвідомлення» частково торкається і питання і на символи кліше, підкреслює, що мають традиційне значення,  «символи були відкритими для сприйняття нових нашарувань-значень (архетипічне значення калини – медіатора між світами – стає символом дівчини, краси, молодості, а також як символу України)» [1, с. 294]. Інна Александрова у матеріалі «Популяризація та збереження нематеріальної культурної спадщини через патріотичне виховання» перераховує напрямки роботи щодо патріотичного виховання, а також проведені заходи [2].  Л. В. .Домилівська закцентовує увагу на національні та народно-патріотичні символи [3]. Алла Кишинська у напрацюванні «Дружно граємо – Україну прославляємо» наводить приклад дидактичної гри «Символи моєї країни» [4], у статті  «Щоб країна пишалася нами»  під патріотизмом  розуміється «єдність когнітивного, емоційного та діяльнісного компонентів» [5, с. 2]. Юлія Сокач презентує форми роботи із батьками із патріотичного виховання [6].

Виклад нового матеріалу.

Перед тим, як практично досліджувати образ, символ важливо навести ці дефініції Так, Л.В. Домилівська «Лінгвістична проблематика текстової інтерпретації символу» підкреслює:  «Перехід від архетипового символу до власне національно локалізованого відбувається шляхом складних семантичних трансформацій, зумовлених метафоричним перенесенням на ґрунті певної етнокультури, з опорою на відповідні фонові знання, певний «набір позицій». Так, загальний образ – ідея світла, вогню на ґрунті слов’янської міфотворчості, народної традиції зазнає перевтілення в образ червоної калини як символу жіночості, дівоцтва (саме жінка уособлює ідею продовження життя, роду)» [3, с. 127].  Нещодавно вийшла друком збірка творів сучасних українських авторів для дітей «Вишиванка для сонечка». Щирі, теплі на різну тематику вірші захоплять навіть найвибагливішого читача.  Упорядники не обминули увагою і твори патріотичного спрямування, адже  саме крізь призму художнього слова педагоги в дошкільнят зможуть виховувати патріотичні почуття до України, державних та національних символів. Образ калини яскраво зображений у вірші Людмили Левченко із однойменною назвою. Образно, поетично із використанням тропів, зокрема метафор: кущ калини загорівся автор передає зміст отієї краси, яку можна лише уявити. Перед реципієнтом постають червоні кетяги. Певну дидактичну спрямованість має вірш і основне відповідає природовідповідності. Справді, по-різному можна тлумачити символ калини. Якщо звернутися до фольклору, то це і дівоча краса, і прекрасне, і надії на краще, і в той же час і розлуку, і тугу. В обрядовості українців, коли ховали дівчину, то обов’язково садили кущ цієї чудової ягоди. Існує чимало легенд про калину, з перевтіленням дівчини на калину. До того ж калину оспівано  багатьма митцями пера. Варто згадати і Тараса Григоровича Шевченка («Червона калина, чого в лузі гнешся?»). Вірш увібрав в себе і застереги, оспівані в усній народній творчості. Справжнім дослідником фольклору є В. Скуратівський, який підкреслює:  «Ламатимете цвіт калини – накличете морози» [8, і]. У вірші письменник від імені маленького реципієнта розкриває основні ознаки прикмети: восени калину не рвуть, адже ягідки втішають до морозу і до снігу. Той, хто смакував , той знає, що калина смачніша тоді, коли мороз сильніший. Навіть не дивно, що автор хоч і не називає кольорів, але ми чітко бачимо – білий – коли квітує, червоний – ягідки.

Марія Морозенко у вірші «Снігурі» використовує образ калини, адже саме на неї сіли ці пташки. Настільки вдало дібрані малюнки. Що перед нами постає не тільки червоний колір, а і його відтінок – рожевий : «фартушках рожевих» [7, с. 29].

Беззаперечно, актуальним є прислів’я «Без верби і калини – нема України»

Вербу ж оспівували у легендах, переказах,  прислів’ях, приказках. Де верба – там чиста вода», віршах для дітей, Так, Геннадій Горовий чітко розкрив ту силу і міць, яку дає дерево: «От і сплю я під вербою, Набираюсь сили» [7, 50].  Одухотворений вітер дрімає, розмова сонця із вітром надає вербі ще більшої вагомості.

Одним із важливих образів є соняшник. У багатьох квітка асоціюється із теплом, затишком, і, врешті-решт, сонцем. Оригінально, використовуючи епітети, метафори, Ігор Січовик розкриває у вірші-загадці чудернацького хлопчика, який має  «позолочений віночок» на голові. Обертається соняшник за сонцем. Метафора розкриває внутрішній світ, паралелізм (хоч він і не названий) підкреслює красу і велич України.

Україна здавна славиться чорнобривцями.  Вірш, який увібрав в себе  любов до України, щире та співчутливе замилування природою, адже лірична героїня прагне саме біля хати посадити м’яту, чорнобривці. Саме вони асимілюються із рідною домівкою, матір’ю, батьком. Ми всі родом із дитинства, а чорнобривці – символізують найпотаємнішу згадку про нього. На думку приходить пісня «Чорнобривців насіяла мати». Навіть тоді, коли людина знаходиться на чужині, перед очима пропливають як кадри кінофільму біла хата із чорнобривцями, вишиванка, рушник із рослинним  орнаментом. А ще ці ніжні жовтогарячі квіти мають унікальні лікувальні властивості. Справжній естет може не лише бачити, а й відчувати, як квітує гречка. Як можна не радіти унікальній природі України. Використано символ льону – як образ дівочої краси.

Любов Відута філігранно в один вірш Заповітні птиці-мрії» вплітала  образ дуба, верби, калини, бджоли… У невеликому вірші письменниця прищеплює любов до народних символів, України, як багатої країни із її чудовими людьми.

Ромашку, жоржину, руту вплітає у віночок Тетяна Череп-Перероганич.

Символом постійності та вірності є незабудка. Ігор Калинець у казці «Про розповіла незабудка» [7, с. 153–155] переосмислює сенс буття маленької дівчинка, яка ретельно доглядала за квітами. У багатьох казках на допомогу приходить добра фея. Тому розглядувана нами не є винятком. І вона з’являється, там, де потрібна допомога. Героїня, опинившись в лісі, розуміє, що заблукала. Невідомо-звідки виросли квіти: «блідо-блакитні дрібні-предрібні квіти», яких вона ще не бачила. Мова квіток чарівна, вони прийшли допомогти. Як і у фольклорі, так у казці авторській магічні дії відбуваються завдяки словам: «Незабудко, незабудко, допоможи хутко». Так як дівчинці не так легко було щось пригадати : назву села,  вулицю, прізвище бабусю, до якої приїхала прогостювати онука, то своєрідною паличкою стало звернення до маленьких квітів, які з часом додали дівчинці впевненості, а головне покращилась у неї пам'ять. Антитеза незабудка – і забудько – слова-пароніми, адже скільки в них вкладено змісту.

Отже, дослідивши теми символів-квітів у сучасній літературі для дітей (саме на це зорієнтовано нова редакція програми «Дитина»), приходимо до висновків, що «Вишиванка для сонечка» повністю відповідає існуючій програмі, Базовому компоненту дошкільної освіти, а ще якнайкраще допомагає реалізувати програму «Україна – моя Батьківщина». Важливо, що саме засобами художньої літератури сучасний педагог зможе прищепити любов до народних та національних символів, і, врешті-решт, до України. Усі твори мають естетичну функцію.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.                            Телеуця В.  Архетип як основа національного самоусвідомлення / Валентина Телеуця / Література. Фольклор. Проблеми поетики. Київський університет імені Тараса Шевченка, 2012. Випуск 36. С. 291–300.
2. Александрова І. Популяризація та збереження нематеріальної культурної спадщини через патріотичне виховання/ Інна Александрова // Електронний облік: система впорядкування інформації та реєстрації елементів нематеріальної культурної спадщини. Зб. наук. праць за матеріалами наук.-практ. конф., Київ, 10-11 листопада 2016 р. / Український центр культурних досліджень; заг. ред. О.А. Буценка ; упоряд. Снігирьова Л. М., відп. редактор Телеуця В. В.  К. : НАКККМ, 2016. С. 3–4.
3. Домилівська Л. Лінгвістична проблематика текстової інтерпретації символу / Л. В. Домилівська //Актуальні проблеми української  лінгвістики: теорія і практика. Київ. Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет». 2008.  Вип. 17.   С. 124–132. 
4. Кишинська А. Дружно граємо – Україну прославляємо / Алла Кишинська. Палітра педагога. 2017. №4. С. 6–8.
5. Кишинська А.  Щоб країна пишалася нами / Алла Кишинська // Дошкільне виховання. 2017. №8. С. 2–6.
6. Сокач Ю. Патріотичне виховання: як зробити дієвим / Юлія Сокач // Дошкільне виховання. 2017. №8. С. 7–9.
7. Вишиванка для сонечка. Збірка сучасних українських авторів для дітей. Харків. Юнісофт, 2018. 224 с.
8. Скуратівський В. Символ України. Режим доступу:  https://osvita.ua/school/certification/card/50367/