Виховання та удосконалення вокально-технічних навичок.

Про матеріал
Актуальність роботи: Висвітлення основних традицій розвитку голосу. Музичне виховання відіграє важливу роль у духовному становленні особистості дитини. «Пізнання світу почуттів неможливе без розуміння й переживання музики, без глибокої духовної потреби слухати музику й діставати насолоду від неї, - писав видатний український педагог В.Сухомлинський.
Перегляд файлу

Виховання та удосконалення вокально-технічних навичок.

Малахова А.В.

Малахова Ангеліна Валеріївна/Anhelina Malakhova- студентка I курсу Мелітопольського Державного Педагогічного Університету .

 

     Спів є складним комплексом взаємопов’язаних функцій голосового апарату та психіки. Тому основними принципами виховання співака є:

- необхідність індивідуального підходу;

- єдність технічного й художнього розвитку;

- поступовість і послідовність;

- постійне врахування не тільки фізичного стану, а також стану нервової системи, психіки.

          В основі вокально-технічного розвитку голосу головним завданням є навчання співака свідомо користуватися власним голосовим апаратом для отримання інтонаційно-стійкого, міцного, насиченого звука, приємного й рівного тембру.

         Першочерговими завданнями педагога чи керівника колективу при знайомстві з новим учнем або учасником самодіяльності є виявлення його природних даних. Перші заняття необхідно проводити у формі бесіди, бажано наодинці, що може допомогти у налагодженні потрібного контакту, постаратися підмітити особливості його характеру, психологічний стан. Попросити заспівати декілька знайомих пісень, звернути увагу на музичність, організацію дихання, інтонацію. Запропонувати повторити нескладну пісню або вправу.

        Заняття зі співаками початківцями повинні бути не більше 25 хвилин. Спів потребує великої концентрації, уваги, оскільки ми маємо справу зі складною системою координації численних органів, і звичайно, під час занять стомлюється передусім нервова система, а не м’язи. Тому педагогові необхідно бути чутливим до найменших змін у тембрі й точності виконання навчального завдання. І, якщо немає необхідної точності, краще припинити заняття, а співакові пояснити, що для досягнення мети не обов’язково співати більше й частіше. Треба працювати вірно й поступово. Починаючи роботу над голосом, слід зосередитись на центрі діапазону й краще відштовхуватись від найбільш вірно і природно сформованих голосних та приголосних для даного співака, співати різні голосні на одному звуці. При цьому слідкувати, щоб перехід від одної голосної до іншої не змінював положення гортані і одна голосна плавно перейшла в іншу. Від зручної голосної переходити до інших і співати їх з різними приголосними. Чітко треба формувати голосні та коротко приголосні.

   Важливу роль відіграє також і сила звука, з якою слід починати роботу над голосом. Для першого етапу голосний та тихий спів мало раціональний. Голосний може призвести до звички форсувати звук, а тихий до «зняття з опори», тобто бездиханного співу. Треба відштовхуватися від найблагозвучнішого за якістю звучання голосу і використовувати природну силу, що властива даному виконавцю.

   Вправи для початківців слід використовувати нескладні для запам’ятовування. Завжди вимагати точної атаки звука й чіткої інтонації.

   При визначенні типу голосу основну увагу необхідно звернути на тембр, діапазон та місце розташування перехідних нот. Різні типи голосів мають перехідні звуки на різній висоті, а у співака початківця вони особливо відчутні.

   На початкових заняттях не треба акцентувати увагу на невірних навиках. Треба проаналізувати всі недоліки у формуванні звука і скласти приблизний план роботи зі співаком.

   На початку кожного заняття необхідно «розігріти» голос на зручних вправах та добре виспіваних, без крайніх верхніх звуків, творах. Можна використовувати музичні фрази із творів з текстом у зручній теситурі.

   Починати роботу треба з усунення того кардинального недоліку в голосі, який заважає правильному звукоутворенню в найбільшій мірі. В залежності від цього визначається характер вправ та художніх творів, які слід давати виконавцю. Серед співаків-любителів розповсюджений спів у відкритій манері «білим звуком» (плаский різкий звук). Кращим способом усунення цього недоліку вважається округлення звука при використанні вправ на «лю», «ну», «зо» (ці голосні збирають, округлюють звук, а приголосні роблять його близьким).

   При глибокому, затемненому звуці використовують вправи на «мі», «зі», «ді», «за».

   При набутих навичках співу в низькій позиції корисно застосовувати вправи у низхідному русі, вибудовуючи їх від тонів головного регістру та вимагаючи чіткої атаки першого звука.

   Істотної шкоди співакові завдає форсування звука. Щоб виправити цей недолік, необхідно поступово тренувати голосовий апарат у напрямку пом’якшення звука: переходом до співу творів елегійного змісту, а також навпаки, рухливих. Кращий спосіб боротьби з форсуванням звука – рухливість.

   Взагалі робота над розвитком рухливості призводить до вироблення гнучкості голосу, звільняючи голосовий апарат від зайвої напруги та сприяє виробленню вірної координації між усіма органами, які беруть участь у голосоутворенні.

   Серед тембрових вад розрізняють такий недолік, як гугнявість. Виправляється він співом вправ на голосну «у» з відчуттям слабкого позіхання.

   Горловий «зажатий» звук виникає тоді, коли занадто активно функціонують голосові зв’язки й надмірно включена в роботу гортань. Для виправлення цього дефекту використовують голосні «о», «у». А також, з власного досвіду, причиною такого звука може бути психологічна скутість. Тому дуже важливо звернути увагу на психологічний стан співака і створити гарний психологічний клімат на занятті.

   «Розсипаний», «незібраний» характер звука буває у співаків із в’ялою гортанню, коли зв’язки недостатньо активно включенні в роботу. Цей дефект можна виправити шляхом співу вправ на «стаккато» й «маркато» та твердої атаки звука. Однак тверда атака може бути лише тимчасовим прийомом у співі.

Важливим моментом у навчанні співака є наявність показу педагогом голосових прикладів, що формує у слуховому досвіді так званий звуковий та інтонаційний ідеал професійного звукоутворення. Але повною мірою показом може користуватися лише той вокаліст, який сам володіє вірно поставленим голосом. В іншому випадку краще використовувати записи професійних співаків.

Велика роль у роботі над розвитком правильних вокальних навичок належить і усним поясненням. Звукові та м’язові відчуття не завжди піддаються точному словесному визначенню й тоді необхідно вживати різноманітні порівняння, образні вирази, але вони повинні бути зрозумілими виконавцю й викликати в нього у відповідь потрібні дії.

   У роботі над розвитком та удосконаленням вокально-технічних навичок необхідно звертати постійну увагу на: вірну співочу поставу; вірне співоче дихання; високу позицію звучання голосу; вільне положення гортані; чітку роботу артикуляційного апарату та вірну дикцію; правильний початок звука; чистоту інтонації; рівне тримання звуків та правильний їх зв’язок.

   При підборі навчально-методичного, концертного репертуару та вокальних вправ необхідно дотримуватися принципу поступовості і послідовності, а також враховувати фактичні можливості співака, його вокально-технічну підготовку.

   У процесі освоєння вокальної техніки слід пам’ятати, що голос – це інструмент, який можна настроїти тільки тоді, коли добре настроєний весь організм. Що ж мусить співак знати про свій голосовий апарат і умови його гігієнічного стану? Під гігієною голосу мають на увазі всі умови, які благотворно впливають на голос. Перед усім, це спосіб життя, що характеризує установлений режим праці і відпочинку, відсутність респіраторних та загальних захворювань горла і органів дихання. Бажано лягати спати в один і той самий час. Тривалість сну має бути не менше 8 годин. Треба добре харчуватися і проводити час на свіжому повітрі. Корисно щодня робити ранкову гімнастику. Гігієна самого голосу вимагає припинити спів та довгі розмови при захворюванні голосового апарату. Надзвичайно шкідливо співати під час запалення бронхів, трахеї, навіть при нежиті: наслідком такого співу може стати довготривале не змикання зв’язок, втрата голосу – як співочого, так і розмовного на тривалий час. Під час занять не можна зловживати крайніми верхніми та низькими тонами діапазону голосу, співати у невластивій голосові теситурі, занадто голосно співати і форсувати звук, бо це може призвести до голосової втоми та появи співацьких вузликів. До голосової втоми призводить також сидіння в неправильному положенні під час співу, коли легені затиснуті.

Співає весь організм, тому порушення в будь-якому органі тіла, зміна настрою, загальна втома і багато інших факторів впливають на звучання голосу.

   Жінкам бажано не співати під час менструального циклу, коли голос дещо слабшає та втомлюється. Після народження дитини поновлювати заняття професійним співом рекомендується через півроку. Захоплення дієтами не допустимо під час професійних навантажень на голос, оскільки викликає дистрофічні зміни в голосових зв’язках.

docx
Додано
13 червня
Переглядів
135
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку