Виховна година - тренінг Тема "Я – будівник свого життя"

Виховна година

 

Тема: Я – будівник свого життя

 

Мета: формувати у підлітків відповідальність за свої вчинки, навички спілкування в колекти­ві; формувати активну життєву позицію, вміння бути самим со­бою; розвивати логічне мислення, увагу, комунікативність, уміння аналізувати власні вчинки, давати їм моральну оцінку; виховувати у підлітків високі моральні якості.

 

Обладнання: заготовки листів, завдання для груп, ватман, це­глинки, дах, квіти з кольорового паперу.

 

Форма проведення: тренінг

Хід заходу

(Учитель пропонує дітям поділитись за покликом душі, за покликом серця. Учні сідають за групами своїх уподобань: І група - ті, хто любить майструвати, щось моделювати, виготовляти своїми руками;ІІ група – ті, хто любить слово, книгу, любить творити за допомогою слова; ІІІ група – ті, хто любить сцену, бути перед людьми, мають творчу натуру:танцюють, співають, малюють .)

Учитель:

У драмі людській не­багато дій:

Дитинство, юність, молодість і старість.

Роби, що хоч, ридай або радій —

Неси свій хрест.

Все інше — позосталість.

Настане час, і піде все в архів,

Уламки долі винесе на сушу.

Життя — спокута не своїх гріхів,

Життя — це оббирання реп'яхів.

Що пазурами уп'ялися в душу

                       (Ліна Костенко).

Дорогі друзі, сьогодні ви 7-класники, а через кілька років ви вже будете самостійними, дорослими людьми зі своїми поглядами на життя, зі своїми моральними цінностями. Кожен з вас обере в майбутньому свій шлях. Та який би ви шлях не обрали, для того щоб життя було барвистим, світлим, варто кольори підбирати уже сьогодні, щоб відчути себе справжньою людиною, потрібною, цікавою, інтелігентною, а головне – милосердною.  

Ви є будівничими свого майбутнього. Сьогодні ми з вами уявимо себе в ролі будівельників і спробуємо побудувати, змоделювати свої взаємини з людьми...

Але для початку зверніть ува­гу на цей клубок ниток, який би я порівняла з клубком життя,зітканим із ниток буття, наших думок, почуттів. Почнімо його розмотувати і при цьому будемо говорити, яким ми бачимо навко­лишній світ, за що ми його люби­мо,    

(Діти розмотують клубок і го­ворять:«Я люблю цей світ за те, що.»)

 

Учитель: Ось і вийшло у нас із вами замкнене коло наших емо­цій та почуттів. Так і в світі все зв'язано, все переплітається. І ко­жен із вас є частинкою цього світу. Як важливо уважно дивитися навколо себе. Адже людям, що на­вколо нас, може бути дуже незручно від нашої бездушності, нашої бай­дужості, нашої невихованості. Буду­ючи людське суспільство, дуже важ­ливо по-людськи побудувати і себе.

Кожна людина формує себе як особистість з раннього дитинства. А що ж таке особистість? Це те , що відрізняє одну людину від іншої, це як будинок, де кожна цеглинка – риса вашого характеру

Із яких же якостей споруджу­ють будинок  особис­тості, як ви вважаєте?

(Відповіді учнів.)

Учитель: Для сьогоднішнього нашого будівництва ми приготу­вали з вами будівельний матеріал. А оскільки будівництво наше не­звичайне, то і матеріал у нас осо­бливий — кращі ваші якості. Хай кожен із вас у будову загального Будинку особистості дасть одну свою цеглину — одну свою кращу якість. Отже, починаймо.

Першим у будь-якому будів­ництві закладають фундамент, бо саме від нього залежить міцність будинку.

Що, на вашу думку, ми повин­ні закласти у фундамент Будинку 

особистості?(Здібності, здоров 'я, родина, темперамент, традиції і звичаї народу, інтуїція.)

Стіни можна порівняти з харак­тером людини. З яких цеглинок, на вашу думку, ми побудуємо стіни Будинку особистості? (Доброта, любов, дружба, розуміння, мило­сердя, толерантність, повага, чесність, справедливість, 

 дисциплінованість, принциповість, мужність, ініціативність, наполегливість,  працелюбність,  акуратність , щирість, відкритість, відвертість, чуйність, доброзичливість , довірливість, ввічливість, мудрість, порядність, цікавість, гідність,  відкритість,  старанність, лідерство, вдячність, , скромність, організованість тактовність, вимогливість, відповідальність, дотримання слова, щедрість, відданість, колективізм, розсудливість, товариськість, гордість, організованість, захопленість, ощадливість, енергійність, послідовність)

Що може бути світлом у вікон­ці нашого будиночка? (Уміння лю­бити людей.)

І нарешті, що завершує будь-який будинок? Правильно. Це його дах. У нашому розумінні — це те, до чого прагне особистість. (Мрія, ціль, реалізація планів,опанування професією(професійність), створення сім’ї )

Що прикрасить наш будинок? ( кольорова квітка, на пелюстках якої слова: життєрадісність, оптимізм, зо­внішній вигляд, духовність, захо­плення)

Ось і побудували ми прекрасну будівлю — Будинок особистості.

Мені б дуже хотілося, діти, щоб кожен із вас побудував такий пре­красний будинок у своїй душі і беріг його від усього, що могло б його зруйнувати.

Учениця:

Запам'ятай, дитино, з юних літ

На все життя, щоб знала, як прожити: 

Людина для добра приходить в світ

Й покликана завжди добро тво­рити.

Нелегко це, що б хто не говорив.

Й не кожному зробити це вда­ється,

Бо в світі стільки смертних є гріхів,

Що доброта не завжди йде до серця.

Та ти людина і тому учись

Добро творити, людям спів­чувати.

До цього світу пильно при­дивись,

Злим помислам навчися лад да­вати.

Йди з добротою — це собі затям,

Із ласкою, прихильністю, при­вітно.

Й не розлучайся з добрим по­чуттям.

Хай доброта в душі суцвіттям квітне.

Учитель: Дорослість дитини визначає її моральність. Подумайте і скажіть, завдяки якій рисі ви відчуваєте, що дорослішаєте.

 (Інтерактивна вправа «Мікро­фон»: діти по черзі називають свої якості,  які їм  допомагають відчути дорослість «» Я вважаю, що мені..».)

Учитель:  Усі названі вами якості допомагають нам комфорт­но жити серед людей, знаходити вихід із будь-яких життєвих ситу­ацій, вирішувати конфлікти. Наші вчинки характеризують нас самих. Попрацюємо в групах, розв’язуючи конкретні життєві ситуації. Зро­біть висновок, закінчивши думку: «Щоб добре жилося серед людей, необхідно...».

(Кожна група отримує свою ситуацію, обговорює її і записує висновок на листку, прикріплює на дошці під початком думки, ознайомивши інших із ситуацією. Виступ почати словами:»Ми обговорили цю ситуацію і вирішили…», «Ми у групі дійшли такого висновку…», «Порадившись, ми вирішили…»

Ситуація 1. Сергій поспішав додому після тренування. Несподі­вано його увагу привернув мобіль­ний телефон, що лежав на дорозі. Він дуже зрадів такій знахідці,підняв її, а в голову спала думка: «Ось і подарунок для тата на день народження».

Ситуація 2. Учитель захворів, і на заміну в клас прийшов його колега. Урок почався з перевірки домашнього завдання, але всі учні, змовившись, сказати, що не готові відповідати з теми, бо цей мате­ріал ще не вивчали. І тоді новий учитель, за рахунок нового мате­ріалу, повторно пояснив цю тему.

Ситуація 3. Ви стали свідкам того, що над вашим однокласни­кам насміхаються хлопці з інших класів, користуючись його наївніс­тю, довірливістю.  Вчись жити середлюдей і для людей.)

 

Учитель: Діти, у житті часто буває, що ми занадто поблажливо ставимось самі до себе, жаліємо себе, виправдовуємо власні вчинки, з одного боку, а з іншого, насміхаємось над товаришем, учителем, ставимо інших людей в незручне становище. Прислухайтесь до моїх порад, щоб душа і совість залишались чистими перед своїм сумлінням. 

1.     Учись переборювати свої корисливі бажання.

2.     Перш ніж завдати комусь прикрощів, постав себе на його місце.

3.     Не соромся добрих поривань.

4.     Сильніший той, у кого не кулаки більші, а багатша душа.

Наступне завдання для груп. Пропоную вам написати ві­ршовані поради «Правила гідної поведін­ки».

1 група

Злом на зло не відповідай,

Добро в людині  помічай,

Лінь і заздрість проганяй,

Любов і щирість зберігай.

2 група

Допомагай,

пробачай,

пожалій,

зігрій.

3 група

пробачай,

    простягай,

усміхнись,

    поділись

Учитель. Милосердя, доброта, співчуття, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати, допомог­ти в горі чи біді, чесність — це кращі якості людини. Мені дуже хотілося б. щоб вони були прита­манні й вам, щоб ви виросли високоморальними людьми.

А зараз я пропоную скласти розповідь про себе, але про себе — в майбутньому. Уявіть себе дорос­лими. Ваші розповіді я збережу, до них ми повернемося в 9 класіта порівняємо, як змінилися ваші думки і мрії за ці роки.

(Учитель роздає заготівки листів:

 

Лист до себе в майбутньому

 

У майбутньому я,  звичайно, буду  ______________людиною — це означає

Я буду працювати _____________________________________________________

На роботі я буду намагати­ся працювати так, щоб людям з  мною було ______   

_____.  А для цього важливо пам 'ятати про те, що__________________  

У мене буде сім 'я. Я хочу, щоб взаємини між всіма _______________________        

У своїй поведінці з ними я буду ___________________________________________ Особливу увагу, турботу я будуприділяти _________________________________ ______________________________________________________,  тому що

У мене будуть друзі, з якими я___________________________________________

Але головне, до чого я буду прагнути у майбутньому,—  це__________________

 

Учитель: Можливо, хтось із вас хоче прочитати свій лист?(Відповіді учнів.)

Учитель: Закінчити сьогод­нішню розмову з вами я хочу сло­вами Стендаля, які, власне кажу­чи, об'єднують все сказане вами сьогодні: «Щоб добре жити середлюдей, не треба жити для себе». Людина повинна жити для людини!

Будьмо милосердними, не ску­пімося на добро, поспішаймо його творити. А ще всім серцем любіть свою землю; своє коріння.

Учень.

Моє село не вмерло і не вмре! —

Тут кожен дім — поезія у прозі.

Живлюща сила напува мене,

Як тільки стану на своїм порозі.

Тут на грядках ростуть кущі поем

І стигнуть на гілках добірні вірші...

Найменша квітка й дерево — тотем.

Щодня і схід, і захід сонця — віщі.

Сиваське — це моє село —

Його так предки називали не­відомі.

Не стань коротка, пам'яте моя,

Вертай мене з усіх усюд — до­дому

Короткою дорогою — в Едем,

У купіль із жасмину й маті­оли...

Моє село не вмерло і не вмре — ніколи!

Учитель. Хай нове тисячоліт­тя стане тисячоліттям душі й сер­ця. Дуже хочеться, щоб панівною була мода не тільки в одязі, а були «моди» в житті і такі, про які го­ворить Любов Забашта в поезії «Моди».

Є моди на зачіски,

На гострі носки в черевиках,

На декольте, на сукні

І на короткі штанці,

На плечі — вузенькі і широкі,

На вуха малі і великі,

І навіть на форму браслета

На ніжній дівочій руці.

    І ми, незалежні, зайняті завжди ділом,

Хоч пізно, а все ж плетемося

У моди тієї в хвості.

    Та тільки, правду кажучи, я б дуже хотіла,

    Щоб стали навік панівними моди в житті:

    Моди на світлі душі,

На прямоту, на сердечність,

На серце, повне щедрот...

А ще, скажімо, мода

На щиру людську бентежність.

На вічний дух непокори

До скритих лакуз і підлот.

І наостанок, я хочу побажати, щоб будинок, який ви сьогодні побудували, і в реальному житті був будинком любові, радості і добра.