Виховна година 1 клас "Ігри для дитинки з бабусиної скриньки"

Виховна година у групі продовженого дня

1-х класів

Тема:

Ігри для дитинки «З бабусиної скриньки»             

Вихователь: Крайня М.М.

Тема: Ігри для дитинки «З бабусиної скриньки»

Мета: привернути увагу учнів, їх батьків до народних ігор, як зникаючого виду малих фольклорних жанрів. Збагатити ігровий досвід дітей іграми попередніх поколінь. Спонукати до самостійної пошукової роботи, сприяти у здобутті комунікативних навичок, вміння працювати в групах, виконувати ігрові ролі. Розвивати вміння творчо інтерпретувати гру, пристосовувати її до сьогодення. Виховувати любов до рідного краю, повагу до українського народу, народних звичаїв, обрядів, ігор.

Форма проведення: бесіда з елементами гри.

Обладнання: аудіо запис «Подоляночка», хустина.

Хід виховної години

І. Організація початку виховної години.

ІІ. Бесіда на тему «Які ви знаєте народні ігри?»

Мета: Виявити знання дітей народних ігор. Розвивати інтерес до вивчення народних ігор, у які грали в давнину. Викликати потребу у набутті нових знань, розширити уявлення дітей про шляхи і способи їх набуття.

• Я знаю, що ви дуже любите грати в рухливі ігри. Гра була вигадана ще первісними людьми як частина складного ритуалу. Давні люди передавали її з вуст в уста. Багато українських народних ігор збереглися до сьогодні. Навіть ви часто в них граєте.

ІІІ. Мотивація діяльності.

- Як ви розумієте вислів «Народні ігри»?

-        Які народні ігри ви знаєте?

- Чи гралися ваші батьки, бабусі й дідусі? А прабабусі й прадідусі?

- А чи хочете дізнатися, які ж ігри були їх улюбленими?

- Як же ми можемо про це дізнатися?

Отже, ми можемо запитати у старших, прочитати в журналах та газетах, побачити по телебаченню або знайти в Інтернеті. Протягом виховної години ми розучимо деякі народні іграми, спробуємо зрозуміти для чого вони потрібні у нашому житті.

Перехід до ігрової зали. Шикування у шеренгу.

      IV. Розучування дитячих народних ігор.

 Діти, скажіть яка зараз пора року? Одна з давній українських традицій – обряд зустрічати прихід весни. Дорослі й діти виходили на галявину співали веснянок, закликали весну. Зараз ми розучимо гру-веснянку «Подоляночка».

1. Гра-веснянка «Подоляночка».

Діти стають у коло, обирають дівчинку-подоляночку, яка стає в середину кола. Всі учасники ходять по колу і співають, а дівчинка виконує відповідні рухи, потім підходить до одного з учасників, який стає на її місце. Аудіозапис пісні.

Пісня. Десь тут була подоляночка,

Десь тут бала молодесенька.

Тут вона сіла, тут вона впала,

До землі припала,

Сім літ не вмивалась,

Бо води не мала.

Ой устань, устань, подоляночко,

Ой устань, устань, молодесенька!

Умий своє личко,

Та личко біленьке,

Біжи до Дунаю,

Бери молоденьку,

Бери ту, що скраю.

2. Гра «Панас».

У грі можуть брати участь хлопчики і дівчатка. За бажанням хтось стає Панасом. Йому зав’язують очі хустинкою чи рушником, виводять на середину кола і звертаються до нього з такими словами:

Панас, Панас! На чому стоїш?

На камені!

Що продаєш?

Квас!

Лови курей, але не нас!

Панас починає ловити. Кого піймає, той стає Панасом.

3. Гра «Лобода».

Ведучий запитує у  гурту: А звідки це ви йдете?

Всі: З нашого городу.

Ведучий: А що в мішку несете?

Всі: Зелену лободу.

Ведучий: А на город за руку йшли?

Всі: Йшли!

Ведучий: А за плечі?

Всі: Ні!

Ведучий: То ходімо!

Діти стають у коло, беруться за руки і, рухаючись один за одним, говорять:

Лобода, лобода – це така весела гра.

І так далі: за лікті, за колінця, за ніс, за чуб.

4. Гра «Струмочок».

Діти стають парами в колону один за одним, беруться у парах за руки і піднімають їх вгору. Учасник без пари стає в кінці колони, проходить під руками вперед, беручи когось за руку. Так утворюється нова пара, яка проходить під руками учасників і стає попереду колони. Учасник, який залишився без пари йде в кінець колони і повторює те саме.

 V. Підведення підсумків виховної години.

1. Вправа «Мікрофон».

- Про які традиції та звичаї ви дізнались?

- У які ігри ви любите грати?

- Чи сподобались вам дитячі народні ігри?

- Чого навчають нас народні ігри?

Гра - важливий засіб виховання, який доступний кожному, має тісний зв’язок з життям. Граючись, дитина пізнає світ, навчається спілкування з іншими, виконує побутові дії, фантазує. Для маленької дитини гра - це життя.

2. Вправа «Незакінчене речення».

Продовжити речення: «Я дізнався …, зрозумів …, навчився …, повторив …, запам’ятав …, зацікавився …»

Нині відбувається духовне відродження української нації, відтворення найкращих народних традицій і обрядів.

Тож народні звичаї та обряди потрібно знати кожній людині. Треба завжди пам’ятати, хто ми на нашій землі, де наше коріння.