Сценарій позакласного заходу, присвячений прощанню зі школою 11 класу "День прощання зі школою"

День Прощання зі школою
На сцені плакат «Вітаємо!», серце з метеликів – витинанок, великі метелики з фотографіями учнів на екрані.
     
   Одинадцять років пройшло з того часу, 
 в  школі знов і знов дзвенів дзвінок.
Пам’ятаєш, як малим хлоп’ятком
Ти прийшов на перший свій урок?

            Пам’ятаєте Ви нас, маленьких, кирпатих, кумедних.
Із ротами відкритими, у коротеньких штанцях.
Неслухняних, а інколи зовсім нестерпних.
Із невмілою ручкою в наших дитячих руках.

             Пам’ятаєте наші наївні питання.
І вражаючі, вголос проказані наші думки.
Ви по перших  стежках  нас вели в добру гавань навчання,
Непомітно писали в журналі  життя сторінки.

   
Вихід учнів з першою вчителькою. На сцені вони грають в ігри, розважаються.

1. Пам’ятаєш, як це було?
2. Перше вересня. Ромашки.
3. Мама. Вчитель. Першоклашки.
4. Два на два. Буквар. Старання.
5. Перше в класі прибирання.
6. Фараони. Глобус. Карта.
7. Розмальована вся парта.
8. Ігрек. Піфагор. Кислоти.
9. Словники. Рівнини. Ноти.
10. Друг. І списане рівняння.
11. Спортмайданчик. Тренування.
12. Танці. Музика. Гітара.
13. Поцілунки. Знову пара.
14. Держекзамен. Бал прощальний.
15. Радість разом із печаллю.
16. Сцена. Зал. Букет в руках.
17. Чому ж сльози на очах?
        11 шкільних років… Як швидко вони пролетіли. Погляньте на (називає ім’я дівчинки) хто у цій стрункій, симпатичній дівчині впізнає ту маленьку кнопочку – дівчинку з величезними бантами і трішки зляканими очима, яка
з  таким трепетом віддала своє рученятко в турботливу руку вчителя?

         А хто в цьому високому і врівноваженому хлопцеві впізнає того гамірливого хлопчика, який був колись ледь – ледь вищим за свого портфеля, але поважно, хоча й поглядаючи  на маму,  пішов на перший в своєму житті урок?

      Так, з того прекрасного , неповторного часу пройшло не багато і не мало, а аж  11 років. З тих пір 11 раз вклонялися  шкільному ганку  білі осінні айстри, 11 зимових хуртовин відшуміло  над рідною школою, 11 весен буяли цвітом яблуні і паморочили голови пахощі бузку, 11  років кружляв над нами тополиний пух, як той вальс, що бентежить    душу.

     Перегляд   відеоролика

              Позаду залишилися уроки,
Щоденники, екзамени, дзвінки,
Ми були разом цілих 11 років!
Усе скінчилось. Ми – випускники.          

        Здавалось, 11 літ – це так багато,
Ніхто й не думав, що так швидко промайнуть.
Тепер нам хочеться, щоб перенесли свято,
Хоча би тиждень в школі ще побуть   

          Як довго ми чекали цього свята, 
Здавалось, радості не буде меж, 
І ось прийшла вона, остання  в школі дата, 
Та радості нема, і сміху теж. 

     Нам хочеться дуже багато сказати, 
І кожному щастя в житті побажати. 
Але найпалкіші слова нині вам, 
Рідним, улюбленим учителям. 

       Дорогі вчителі! За роки навчання в школі 
всього було і сльози,і радощі,  і гарні оцінки і погані. 
А які дивні сни ми бачили… 
А які мрії перед уроками, до яких не готувались…
А якими  фантазійними  і винахідливими ми іноді бували…..
 

 Сценка про спізнення на урок

• Добрий день діти, спасибі що прийшли
• Добрий день
• Що це вас так мало сьогодні?
• - Михайло?
• Спить ще, він же вчора тут був.
• Сашко?
• Ну що ви,ще ж тільки перший урок, він же на другий приходить.
• А вчора на третьому уроці він де був?
• Він не міг прийти, в нього велосипед зламався.
• Так він же зовсім поряд зі школою живе?
• В нього стрес, він переживав.
• А ти Юля вчора на третьому уроці де була?
• У мене нога заболіла, а Міша, Вовка, Микита і Єгор ходили мене до лікаря проводити. Ой, за мною Рома приїхав, будемо у Київ їхати, відпустите, добре?
• Йди вже
• Перевіряємо дз
• (прізвище (х)1), де домашнє завдання?
• Вдома, воно ж домашнє.
• От телепень
• Так, до дошки у нас піде (прізвище(хлопця) 2).
• А чого зразу (прізвище(х) 2)?
• Чого (прізвище (х) 2)? Як фізику на математиці робить так ти перший, йди двійки виправляти будеш. Так,що таке логарифм?
• Логарифм – це…
• Здрастуйте.
• Здрастуйте, Олена Ісаківна.
• Ви не звертайте на мене увагу, я просто подивлюся.
• Сідай дванадцять. Молодець (прізвище (х)2), молодець.
• Так, до дошки піде...
• А дозвольте я кого-небудь викличу?
• Так, звісно.
• До дошки піде (прізвище (д)3) .
• (прізвище (д) 3), да-да.
• (прізвище (д) 4), а ти чого вскочила? Сідай (прізвище(д) 4). (прізвище(д) 3) до дошки піде. Ти (прізвище(д) 3)зараз будеш відповідати.
• Термін «Логарифм» було введено…
(Тук-тук-тук)
• Здрастуйте, Світлана Миколаївна.
• Так, Олена Володимирівна...
• Дозвольте я на хвилинку. Так 11-й клас, де копії паспортів, я коли казала
вам принести? Так, розумієте, ви Світлану Миколаївну підводите,
здрастуйте…
• Що (прізвище (х)2), дострибався?
• Я між іншим сьогодні 12 отримав.
• Ну (прізвище (х)2), дивись у мене.
• Я бачу у вас все добре, я напевно піду…
• Так, до дошки піде (прізвище (х)2).
• Я вже сьогодні відповідав.
• 12 виправляти будемо.
• Продовжуй.
• Логарифм – це…
(Тук-тук-тук)
• Ви пробачте, я сумку забула.
• Сідай 12. Молодець (прізвище (х)2), дві дванадцятки за день, на медаль йде...
• Поздоровляю…
(дзвенить дзвінок)
• Так, 11-й клас, дорослі люди, всі знають, що дзвоник дають для вчителя…

    
  Школа – це величезний світ, всесвіт, у якому є два центри – вчитель і учень. Саме вчителі і учні перетворюють  звичайну будівлю в особливий, гамірливий, бурхливий,       але доброзичливий будинок, де з кожним роком одні розумнішають, інші   мудрішають    і всі разом стають ближчими і ріднішими один одному.

         Мабуть саме тому   вчителі терпляче  витримували  наші пустощі,  недисциплінованість, витримували, щоб вивести нас в життя.

      Пройде  час – і ми надіємось, що він зітре із пам’яті гіркоту усіх неприємних моментів, пом’якшить біль. А радощів  не зачепить… Навіть маленьких . Навіть незначних.  Саме ці радощі будуть миготіти в темряві минулого, як зірки  червневої ночі – яскраві, неповторні, красиві і трішки загадкові.

        11 років вів нас по життю учитель, віддаючи тепло свого   серця. Були хвилини, коли серце втомлювалось. І тоді учитель поспішав до своїх учнів. Їх веселе щебетання вливало нові сили в стомлене серце, дитячі посмішки народжували нову енергію, допитливий погляд пробуджував думки.

          І це продовжується вічно, доки здатне битися серце вчителя, віддаючи  дітям  любов і тепло. Ми  збережемо  у серцях маленькі вогники від вогню великої вчительської любові до нас.  Спогади про рідну школу будуть  світити нам навіть тоді, коли згасне   віра в себе.  Школа залишиться для нас тим  промінчиком любові і добра, котрий  вказує, як іти, щоб не спіткнутися.

            
   Танець  ( Після завершення  діти  дарують учителям кульки в формі серця)

Ось і пролетіли наші будні й свята. 
Непомітно швидко збігли ці роки. 
Ось і день прощальний. Рідна alma mater. 
На обличчі в когось сліз сумні рядки. 
 
Час прийшов прощатись. Хтось зітхає нишком 
І не вірить досі, що затих дзвінок. 
Вже з бібліотеки не загубить КНИЖКУ 
І не прогуляє сьомий  свій урок. 

Летять роки, немов пташина зграя,
Пливуть роки потоком бурних рік,
І мчать вони холодними вітрами,
Біжать мільйонами стежинок і доріг.

Як хочеться сказати: Зупинись!
Постій хвилинку не спіши  в дорогу!
А ти біжиш, пливеш і мчиш кудись,
Все далі від батьківського порогу.

Сьогодні ми із світлою печаллю 
Перейдемо через шкільний поріг. 
Хай буде з нами пісня українська
Як на шляху  незнанім   оберіг

 

«Чорнобривці»  Виконують дівчатка разом з учителями.

Чорнобривців насіяла мати
У моїм світанковім краю,
Та й навчила веснянки співати
Про надію квітучу cвою.
Приспів:
           Як на ті чорнобривці погляну,
           Бачу матір стареньку,
           Бачу руки твої, моя мамо,
          Твою ласку я чую, рідненька.
Я розлуки та зустрічі знаю,
Бачила у чужій стороні
Чорнобривці із рідного краю,
Що насіяла ти навесні.

Приспів
Прилітають до нашого поля
Із далеких країв журавлі,
Розцвітають і квіти і доля
На моїй українській землі.
Приспів

Минають роки й покоління,
маленький дорослим стає,
Та крила в житті лебедині
Нам рідная школа дає.

Учитель – батько й мати в рідній школі
Ми вдячність Вам свою несем.
В житті не так, як в чистім полі,
Та ми в життя сміливо йдем.

Ми пам'ятаєм кожне Ваше слово
Поради ваші кожен день і час,
Коли дзвонив нам дзвоник малиново
І ви завжди стрічали радо нас.

І сад лишається, і світлі класи,
Лишаються молодші школярі.
Тут вічна юність, непідвладна часу,
Дитинство вічне у шкільнім дворі.

Чому ж ,учителю, ти посмутнів,
Ховаєш сльози, щоб ніхто не бачив,
Ти ж нас терпляче у цей день привів,
Шляхи в майбутнє зорями позначив.

Така вже доля, вчителю, твоя
Зустрітись, аби знову попрощатись.
Щоб з серця в серце перелить добро
Й учителем навіки залишатись.

Любі вчителі!
Ми хочем пробачення в вас попросити
За те, що не завжди хотіли учитись,
Деколи ми пустували,
Бувало Ваші напутні слова забували.

Але Ви вели нас вперед крок за кроком,
З годиною кожною, з кожним уроком.
І ось підросли Ваші хлопці й дівчата
Тепер нам в дорогу пора вирушати.

         Сценка про поїзд

За наше шкільне життя ми багато подорожували, відвідали безліч екскурсій, а сьогодні наша остання екскурсія у доросле життя без зворотного квитка
Голос за сценою:Увага, увага потяг дитинство-доросле життя прибуває на першу колію
№1 Що ж, ось і настав час прощатися з дитинством
№2 Як швидко воно пролетіло
№3 Ти куди стільки набрав?
Учень з великою сумкою:тут все що потрібно у дорослому житті
№3 А де твої речі?
№5 А у мене все необхідне тут: помада, туш…
№3 А щось основне? Більш фундаментальне?
№5 тоналка чи що?
Голос за сценою: Увага, увага потяг  «Дитинство- Доросле Життя» затримується на 10 хвилин
№6 давайте хоч присядемо на доріжку (сідають на валізи)
№7 А пам`ятаєте як ми були маленькими і ходили по парах?
№8 Так, чи як малювали разом газети?
№9 А як Микита вкусив вчителя?
№10 Або як Льоша з Вовою фарбували туалет, а Льоша 
ремонтував парту
Льоша з Вовою : таак було діло
№11 Як запізнювалися та вигадували різноманітні відмовки, такі як: «балят горла» або «на улице галалет»
№12 Як займали чергу не доходячи до їдальні
№13 Як приходили рано вранці щоб зачинитися у класі та поздоровити вчителя
№14 А  як усі разом допомагали Радіону витягнути палець із он тих дірочок в батареї, а він із вдячності  відпускав нас з уроків?
Микита: Як Олена Ісаківна та Світлана Миколаївна розбороняли нас з Єгором , коли наша дружня штовханина переросла в справжню бійку…
№16 Як Микита чхав та бився головою об парту?
№17 Як жуйку Вові у волосся приліпили, це було ціле розслідування Шерлока Холмса за участю батьків
 

№18 А як Ксюша приклади біля дошки на колінах писала, ніби самій Математиці шану віддавала!?
№19 А як Олег зубрив означення рівняння і воно досі відскакує у нього від  зубів…
№20 А як їли на уроках чупа-чупси ?
Чого за наше шкільне життя тільки не було, але ми запам`ятаємо тільки найкраще, хоча і не дуже приємне теж будемо згадувати, але вже з посмішкою і воно не буде нам здаватися таким значущим…
Голос за сценою: Увага,  увага  потяг прибуває через 1 хвилину, пройдіть на першу колію. Щасливої дороги!

----  Шановні вчителі, а якими нас будете пам'ятати Ви? Що цікавого про нас Ви можете пригадати ?( учень підходить до вчителів і ті  пригадують цікаві випадки  з їх шкільного життя)

Сьогодні відлітають у життя
Маленькі пташенята з нашого подвір’я,
Ми кажемо: ніколи в забуття
Не кануть школа, вчителі, повірте.

Є вищий сенс  у тім, що після нас
Задзвонить школярами знову школа
І для малих почнеться перший клас,
В який ми не повернемось ніколи.

Прощаємось… А в душах бережемо
Усіх, кому для нас не шкода серця,
З легким і незабутнім вантажем
Ми відлітаєм, Школо, ти не сердся.

Клятва випускників:

    Ми, випускники 2015 року! У цю хвилину прощання із рідною школою, відчалюючи від берега Дитинства у незвідані світи, перед лицем своїх батьків, учителів, друзів, знайомих та близьких урочисто клянемось!

Випускники всі разом:

Клянемось!

    Прожити життя достойне людини, бути гідними синами і дочками своїх батьків, щоб ні смуток, ні біль, ні передчасна сивина не покрили наших душ і скронь.

Випускники всі разом:

Клянемось !

І нехай доля закине нас за три дев’ять земель від рідної домівки, – теплий промінчик родинного вогнища буде гріти наші серця, не дадуть збочити з правильної дороги батьківські заповіти, а синівський обов’язок постійно буде нагадувати про наші невідплатні борги перед батьками. Клянемось!

Випускники всі разом:

Клянемось!

    Сьогодні школа вручає путівку в життя і ми виходимо за її поріг з добрими знаннями, морально і фізично загартованими.

    Схиляючись перед вашою мудрістю, дорогі вчителі, ми обіцяємо керуватися в житті вашими уроками людяності і справедливості, з честю пронести звання учня, бути вірними синами і дочками свого народу, усі свої сили, знання і вміння віддати для добробуту і процвітання.

 Клянемось!

Випускники всі разом:
Клянемось!  Клянемось!   Клянемось!

        
Пісня під гітару  «Прощальная» ( Даша)


Шёпот ветра не дает уснуть,
За окошком дождик льет, как из ведра.
Я прощаюсь с вами, я опять иду в свой дальний путь –
Извините, мне уже пора.

Звёздочка моя, свети, свети,
Что бы ни случилось, ты должна светить.
Не беда, коль в лужу я ступлю ногой  на полпути –
Мне бы сердцем в грязь не наступить.

Я, как в зеркала, смотрюсь в друзей,
В тех друзей, с которыми судьба свела.
Может, я и впрямь такой, каким я отражаюсь в них,
Может, просто кривы зеркала.

За окошком ночь черна, как смоль,
Пусть мне говорят, что дальше нет пути.
Я благодарю вас за тепло, за свет, за хлеб, за соль –
Извините, мне пора идти.

Шёпот ветра не дает уснуть,
За окошком дождик льет, как из ведра.
Я прощаюсь с вами, я опять иду в свой дальний путь –
Извините, мне уже пора

 

  Пісня «Прощавай, рідна школо моя !» . Під час виконання ролик з фотографіями.

Пролунав дзвінок останній
соловейком відзвенів
ми йдемо в дорогу дальню
на очах учителів
на душі бринить тривога
занімів порожній клас
тут дитинство босоноге
проводжає тихо нас

ПРИСПІВ:
Прощавай,рідна школа моя,
тільки знай сумуватиму я
пам'ятай ті слова золоті
ти для нас найдорожча в житті

Упадуть на землю роси
зійде сонце на поріг
дітвора дзвінкоголоса
тихо стане на поріг
і здійсняться сни пророчі
на стежині будніх днів
і теплом зясяють очі
наших рідних вчителів

ПРИСПІВ:
Прощавай,рідна школа моя,
тільки знай сумуватиму я
пам'ятай ті слова золоті
ти для нас найдорожча в житті
 

Усі знання одержані  важливі
Вони згодяться потім у житті
За те, щоб добрі ви були, і терпеливі,
Спасибі, дорогі учителі.

 За труд важкий, недоспанії ночі,
Вклоняємося низько до землі,
За лагідні усміхненії ,очі
Спасибі, дорогі учителі!

За вашу ласку, чуйність і турботу,
За те, що підняли нас на крилі,
За повсякденну клопітну роботу,
Спасибі, дорогі учителі.

Бувало, біля дошки ми німіли,
Забувши теореми чи вірші,
Спасибі, що ви лагідно сварили,
Шановні, дорогі учителі

Ми любим Вас і поважаєм щиро
Хоч допікали як були малі,
Бажаємо здоров'я вам і миру,
Спасибі, дорогі учителі!

Як сонце зійде, ми покинем школу,
Розлетимось у світ по всій землі,
Та вас в житті ніколи не забудем!
Спасибі, дорогі учителі!

     Переступивши поріг школи, ми почнемо самостійне життя.  Нам доведеться зіткнутися з багатьма труднощами та проблемами, в тому числі і побутовими, але ці проблеми будуть мізерними для  нас, дякуючи Вам, Олена Ісаківна. Саме ви навчила нас розуміти «мову етикеток» на продуктах та побутовій хімії. Дякуємо Вам за науку і добре серце, за ваше щире ставлення до нас.

Ми розуміємо, що у дорослому житті все буде не так райдужно, як інколи здається. Поряд із радощами зустрічатимуться і труднощі, але в якій би ми складній ситуації не опинились,  ми згадаємо Вас – Вікторія Володимирівна і  вашу настанову «Вперед за орденами и медалями!», яка буде надавати нам сил і впевненості у собі.  Дякуємо Вам за те, що навчили нас вірити в себе і за ваше неймовірне почуття гумору в будь-яких ситуаціях.

Катерина Анатоліївна, ви завжди знаходили в нашому класі «парочку ммдемсів». Ви дали нам змогу  зрозуміти і чітко запам'ятати, що лижі «по асфальту не їдуть» і що «мы все прекрасные». Дякуємо Вам, , що ніколи не втрачали почуття гумору, завжди сумували та раділи разом з нами.

Де б ми не були, з ким би не спілкувалися, ми завжди будемо пам’ятати, що треба говорити «тисячА», а не «тища». Дякуємо Вам, Ірино Юріївно, за цікаві уроки літератури, приходячи на які, ми поринали у неповторний (неймовірний) світ книжок. Саме ви навчали нас філософії людського буття, завжди підтримували та надихали.  Ви назавжди залишитесь у наших серцях.

Дякуємо Вам, Галино Петрівно,  за ваше людяне ставлення до нас, за ваші цікаві питання, які часто змушували замислитися над відповідями. Ви завжди були з нами щирими і відвертими, дякуємо вам за це  та за те, що завжди вибачали нас за наші дурниці.

  Завдяки Вам, Інно Феліксівно та Олександр Павлович ,ми зрозуміли, що наші руки ростуть все-таки із потрібного місця. Тепер ми можемо робити ексклюзивні речі власними руками і не тільки ми, а це можуть робити навіть наші мами, тата родичі і знайомі.. Дякуємо Вам, що не дозволили нам вирости білоручками.

   Як це не дивно звучить, але саме на ваших уроках, Тамара Володимирівна, ми навчилися малювати. Малюнки наших бактерій було майже неможливо відрізнити від оригіналу. А як квітнули тюльпани та нарциси, посаджені нами на шкільній ділянці! Дякуємо, що навчили нас любити землю, все живе…

   Софіє   Миколаївно.  Саме Ви навчали нас чарівній українській мові, прищепили  любов до рідного слова. А на уроках української літератури кожен зміг знайти собі книгу до душі. Дякуємо вам за ті поради ,які  ви частенько нам висловлювали. Ми обов'язково ще не раз пригадаємо їх. Дякуємо за …

  Дякуючи Вам, Ангеліно Вікторівно  , ми опанували безліч корисних програм, які знадобляться нам у майбутньому. Завдяки Вам , ми залишили  на згадку безліч цікавих  журналів і презентацій! Сподіваємось, що на них будуть вчитися ті, хто прийдуть після нас.  Дякуємо за вашу строгість , принциповість.

    Завдяки Вам, Олександр Олександрович, ми змогли здобути багато перемог  у найрізноманітніших конкурсах та змаганнях.  Ми пройшли школу виживання і на Стартах Надій, і на Козацьких Стежках… Ви навчили нас витримці, наполегливості …

Олено Ігорівно  саме Ви допомогли нам пізнавати світ. Разом з Вами ми подорожували всіма континентами й океанами. Нам було так цікаво, що  у кожного з нас з'явилась мрія… А згодом Ви навчили нас як зекономити, щоб вона здійснилась.  Дякуємо Вам  за це!

  Незалежно від того є у нас музичний слух чи ні – ми всі співаємо … майже завжди, майже скрізь. Адже  саме Ви,  Тетяно Володимирівно, навчили нас вірити в те, що « все в мире приходяще, только музыка вечна».  Дякуємо Вам, що знайомили нас із чарівним світом музики та мистецтва, прищеплювали нам почуття прекрасного. Завдяки Вам ми збагатили свій внутрішній світ та розширили свій кругозір.

Завдяки Вам, Олено Юріївно, ми вміємо надавати першу медичну допомогу.

Кларо Павлівно, щиро дякуємо Вам за уроки правознавства. Саме тут ми почали розуміти, що окрім прав, у нас є і обов'язки. Ми навчилися гідно виходити із самих заплутаних ситуацій. Знання, які ми набули завжди знадобляться нам  у житті. 

Ви стали нашим першим вчителем, робили  разом з нами перші кроки у шкільне життя, коли нам було так важко. Ви розуміли нас, навіть коли ми самі не розуміли себе.  Дякуємо Вам , Наталіє Михайлівно     за Ваше терпіння, за добре серце. Ми обов'язково своїх дітей віддамо у Ваші надійні руки.
   Мине час  і ми знову прийдемо до школи . І вона знову зустріне нас чистими ,світлими коридорами

Життя — наче потяг. Зупинка під назвою «Школа».
А потім чекає на нас невідомий маршрут.
Прощання щемке і розчулені очі довкола.
Ми - линемо далі. А ви  залишаєтесь тут.

А тихий перон пам'ятає про голос дитячий.
Шляхи  як стрічки, що сплелися в дівочій косі.
А серце учителя знову  сміється і плаче.
Бо частку його ми з собою забрали усі!

 Ви стрінете інших. Таких  вже не буде ніколи.
Ви душі ліпили і нам дарували знання.
Якими смішними колись ми з'явились до школи!
Якими прекрасними йдемо сьогодні в життя!

 Дороги в майбутнє. Колись і вони завертають...
Відчиняться двері і рідний побачимо клас.
Тут нас зрозуміють, розрадять, тут завжди чекають.
Бо вчитель ніколи не зможе забути про нас!

 
Ну от і все. Останній день і мить,
Остання зустріч, погляди зріднілі,
Душа болить, сльоза в очах тремтить -
Учнівські роки в вирій відлетіли.

  Стараємось згорнути у клубок
Щасливі зими, осені і весни
А в підсумок: останній наш урок,                                                                                     
Що ластівки із вирію принесли.

Ну от і все, це та остання мить,
Яку ніхто у гості не чекає,
До нас вона розлукою спішить
І нас усіх сьогодні розлучає.

Фінальна пісня

Мы видим грусть у вас в глазах
быстро время на часах  вперёд умчалось
стрелки быстрее всё бегут
и лишь несколько минут у нас осталось
Всё, время тает на глазах
гаснут звёзды в небесах, тускнеют свечи
и остаётся нам опять с нетерпеньем ожидать
ближайшей нашей встречи
припев:
Песни отзвучат и прощальный взгляд
Подарив глаза печально улыбнуться
Кончится глава, прозвучат слова
мы уходим, чтобы к вам опять вернуться(2р)

Пусть вас минует боль и грусть
Огорченья злые пусть проходят мимо
пусть бесконечно много лет
согревать вас будет свет, в душе хранимый
ждать новой встречи каждый час
и не может быть у нас пути иного
если надежды луч горит, время быстро пролетит
и встретимся мы снова

Ми повернемося, ми завжди повертаєм
На незабутній юності поріг,
Своє шкільне дитинство пригадаєм
І припадемо пам'яті до ніг!