Виховна година 7 клас Харків у роки німецької окупації

Класна година  «Харків у  роки німецької окупації»

Мета:

- надати учням інформацію про події Другої Світової війни в історії Харкова, Харківської області, свого населеного пункту, описати життя населення під владою німецьких загарбників;

- розвивати інтерес до історії своєї Вітчизни;

- сформувати в учнів розуміння того, що війна - найстрашніше лихо, яке калічить людські долі, зншцує життя;

- виховувати повагу до ветеранів війни, гордість за своїх земляків.

Обладнання :

карта України; вірші про  війну; фотографії  та відеоматеріали  Харкова та Новобаварського району його героїв часів війни, телевізор, ноутбук, презентація.

Хід  класної години

Мотивація учнів:

- Покажіть на карті сучасну українську державу. (Учні показують на карті.)

- Які українські символи ви знаєте?

- Як називається наш обласний центр? (Показати його на карті).

- Що вам відомо про сучасний Харків?

- Чи подобається вам місто Харків? Чому?

Розповідь вчителя:

Сьогодні на виховній годині ми поговоримо про дуже важливу подію нашого рідного краю. В історії Харківщини не завжди були мирні часи. Наш край пережив одну з кривавих війн в історії людства Другої Світової війни, яка тривала впродовж 1941-1945 років. У 2019 році виповнюється 75 років визволення Харківщини від німецько-фашистських загарбників.

22 червня 1941 року Німеччина без оголошення війни перетнула кордони України, яка на той час перебувала у складі Радянського Союзу, і розпочала військові дії. Як і багато інших українських територій, Харківщина була загарбана ворогом.

2013 рік - знаменний рік в історії Харкова та Харківської області. 70 років тому, 23 серпня 1943 року, Харків та Харківська область були звільнені від німецьких загарбників.

Сьогодні ми згадаємо трагічні події Великої Вітчизняної війни в історії нашого краю. Ви дізнаєтеся про героїзм і мужність мешканців Харкова та області, про життя дорослих і дітей на окупованій (загарбаній) території. А головне - ми повинні зрозуміти, якою високою ціною ми вибороли мир, навчитися його цінити. (демонстрація відеоролику Харків під час окупації https://www.youtube.com/watch?v=v_he5PNgFEY)

І сторінка. Харків воєнний.

Учень1:

Дуже швидко, уже в жовтні, війська загарбників наблизилися до Харкова. П’ять діб стримували наші війська ворога. 350 тисяч харків’ян працювало на оборонних земляних роботах. Але місто не вдалося втримати. Німецькі війська ввійшли до Харкова. Були встановлені нові порядки.

Учень2:

Жах охопив місто. Окупанти вбивали без суду та слідства, грабували. Було встановлено комендантську годину. Всі. хто опирався, або не підтримував нову владу, були арештовані або розстріляні.

Учень3:

Люди вмирали від голоду та хвороб. Тільки в 1942 році в Харкові померло понад 20 тисяч мешканців (з них - понад 10 тисяч від голоду). Загалом загинуло кілька сотень тисяч чоловік. На примусові роботи в Німеччину вивезено понад 160 тисяч юнаків і дівчат. Радянські військовополонені перебували у спеціальних таборах, де їх морили голодом, пораненим не надавали ніякої медичної допомоги.

Учень 4:

Важко жилося як у містах, так і в сільській місцевості: 12-, 14-годинний робочий день, низька заробітна плата, тяжкі умови праці, за невихід на робот)' - штрафи та покарання.

Учень 5:

Під час воєнних дій і внаслідок окупації Харківщина зазнала великих збитків. Місто і села були перетворені на руїни. Гітлерівці пограбували і зруйнували 500 промислових підприємств, електростанції, залізничний транспорт. Було вивезено в Німеччину 230 тисяч тонн зерна, сотні тисяч голів продуктивної худоби, технічне устаткування, верстати, трактори.

Учень 6:

Було пограбовано і знищено 1500 шкіл, 475 масових бібліотек, 37 вищих навчальних закладів, 46 науково-дослідних інститутів, 14 театрів. 9 музеїв. Була пограбована фашистами Харківська картинна галерея, із якої вивезено 96 картин українських, 185 картин західноєвропейських авторів, 12 гравюр і багато інших цінностей.

Учень 1:

І все ж таки харків’яни опиралися загарбникам - діяли підпільні організації, партизанські загони. Було знищено будинок штабу воєнного командування, пошкоджено залізниці, підірвано Холодногірський міст тощо. Прикладом мужності є діяльність підпільної організації на чолі з професором Міщаниновим Олександром Івановичем, який лікував поранених бійців та командирів Червоної Армії, замаскувавшії лікарню під інфекційну. Лікарів не лякало, що в будь-яку мить німці можуть розкрити їх діяльність і розстріляти. Для поранених збирали продукти харчування, медикаменти, а тих, хто одужував, забезпечували цивільним одягом і документами.

Учень 2:

У нашому Новобаварському районі діяла підпільна комсомольська організація, яка активно боролася з ворогом.

Ми розповідаємо про дівчину-героя.

 Марія Тимофіївна Кисляк (6 березня 1925, село Лідне, нині в межах міста Харкова, Україна — 18 червня 1943, там же) — радянська антифашистка-підпільниця. Герой Радянського Союзу.

Народилася в селянській сім'ї. Українка. Закінчила Харківську фельдшерсько-акушерську школу. Працювала в госпіталі медсестрою.

Учень 3:

Під час Великої Вітчизняної війни підпільниця-комсомолка Марія Кисляк у лютому 1943 року організувала і керувала підпільної комсомольської організацією міста Харкова, яка в дні окупації міста активно боролася проти ворога. Кисляк писала і поширювала листівки серед жителів села Лідне, знищувала офіцерів СС, переводила через лінію фронту радянських бійців, які потрапили в оточення. Вона врятувала життя 43 пораненим воїнам Червоної Армії.

Учень 4:

Марія Кисляк була заарештована гестапо в кінці травня 1943 року в рідному селі. Страчена окупаційною владою 18 червня 1943 року. За проявлений героїзм в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1965 року Кисляк Марії Тимофіївні посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

Учень 5:

23 серпня 1943 року м. Харків було звільнено від загарбників. Десять дивізій, які відзначилися при взятті міста, отримали звання «Харківські». За героїчні вчинки на Харківській землі понад 200 солдатів і офіцерів нагороджені Золотою зіркою Героя Радянського Союзу, 64 з них - посмертно.

Учень 6:

Ось яким представ Харків визволителям (перегляд електронної презентації або фотографій часів війни). Так виглядало майже кожне українське місто, яке перебувало в руках ворога.

Вчитель: Які почуття викликають у вас фотографії? Чому?

2 сторінка «Діти і війна»

Учень1: По-різному склалася доля дітей у роки війни. Багато з них стали сиротами, втративши на війні батьків, рідних. Вони виховувались у дитячих будинках. Деякі йшли на фронт і ставали розвідниками, підривниками, медичними сестрами. Юні герої отримували медалі, ордени, звання Героїв Радянського Союзу за мужність та героїзм. Інколи посмертно.

Про що мріяли, на що сподівалися діти в роки війни? Як вони згадують про своє дитинство? Звернемося до спогадів сучасників подій.

 (Учні  під музичний супровід читає дитячі спогади про війну жителів міста)

Учень 2:

 «Коли почалася війна, я ще була зовсім малою, але деякі фрагменти й факти мені запам’ятались і вкарбувалися в пам’ять.

...Коли радянська армія відступала, то німецькі літаки стали бомбити наше та сусіднє село. Було страшно, ми плакали. Через наше село відступали колонн червоноармійців. Вони були змучені, але в очах, я це добре пам’ятаю, читалася віра в те, що вони обов’язково повернуться і визволять нас.

Учень 3:

Потім у село вступили німці, але надовго вони не затримувалися, то відступали, то поверталися. І коли вони відступали, то наші матері добровільно йшли копати окопи, щоб не допустити ворога до Харкова. Ми, діти, у цей час замикалися вдома і доглядали за господарством.

Учень 4:

А найстрашніше було, коли німці зайняли наше село. Вони почали скрізь встановлювати свої порядки, стали забирати в Німеччину дівчат та хлопців, які були дома. І нам, малим (мені на той час було 13 років) доводилося ховатися від німців. Особливо тим, хто був високим на зріст. А я була височенька, тож мені доводилося переховуватися і на горищі, і в кущах. Багатьох із нашого села забрали до Німеччини...

Учень 5:

Пригадую, коли радянські війська вже звільнили наше село, то селяни почали обробляти землю. У кого були коні, то кіньми обробляли, а в кого їх не було, то обробляли коровами. Об’єднувались сусіди і їхали в поле... Жінки косили косами, молотили кінними молотарками. Ми, діти, завжди були поряд, допомагали старшим у всьому. Адже наші батьки і старші брати воювали на фронті.

Учень 6:

Після звільнення від окупації ми знову стали ходити до школи. Наші матері стали працювати в колгоспі. Було тяжко, але ми всі вірили в перемогу і тому старалися цього не помічати. У школі організували гурток. На занятті цього гуртка дівчата вишивали хустинки і писали солдатам на фронт листи, а потім відправляли посилки з подарунками на фронт.

Учень 1:

Можна згадувати ще багато, але найголовнішим було те, що ми, діти, завжди були поряд із дорослими, завжди їм допомагали і вірили, що перемога обов’язково буде за нами».

Вчитель:

1.Чим дитинство прабабусь та прадідусів відрізнялося від вашого?

2.Чого навчила їх війна?

3.Війна та моя родина (учнівські проекти)

4.Чи є у вашій родині рідні, які воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни? Або пережили її в тилу, працюючи на перемогу?

Вчитель:

Дома, готуючись до зходу ви дізналися про героїв нашого міста. Ми пам'ятаємо всіх, хто віддав життя за майбутнє нашого народу. Немає жодного міста чи села в Україні, де б не було увічнено подвигів героїв війни. Вулицям міста Харкова на честь тих подій присвоєно імена героїв Великої Вітчизняної війни – назвіть їх імена

(Діти р за бажанням розповідають про героїв)

І. Конєва. П. Широніна, Е. Асхарова, П. Кандаурова, О. Яроша та ін.

Воїни Радянської Армії, які загинули 20 червня 1942р. під час залишення і 23 серпня 1943 року при звільненні  Харкова від німецько-фашистських загарбників були захоронені на місцях загибелі. У 1948 році останки воїнів були перезахоронені на братське кладовище. 

Вправа «Мікрофон» (учні задають питання)

1.Коли Харків було звільнено від німецьких загарбників?

2.Як харків'яни вшановують пам'ять загиблих у роки війни?

3.Що ми дізналися про роки Другої Світової війни в історії рідного краю?

4.Що корисного ми винесли для себе з виховної одини?

5.Як нам слід ставитися до покоління, яке пережило війну?

 (перегляд відеоролику «Ми є, тому що їх нема»)

http://memorial.4uth.gov.ua/the-great-patriotic-war-1939-1945/poesy

Вчитель:

Ми сьогодні багато дізналися про наш рідний Харків та його героїв. Нехай  і у ваших серцях не згасне вогник пам’яті.