Виховна година «Бій під Крутами: присвячується героїзму українських січовиків»

Про матеріал

поглибити знання учнів про історичне минуле нашої держави, формувати національну свідомість школярів; розвивати пізнавальні інтереси, виховувати патріотів, повагу до синів-героїв держави; виховувати любов до рідного краю, його історичного минулого і сучасності;

Перегляд файлу

Виховна година

«Бій під Крутами:

присвячується героїзму українських січовиків»

Виховна година «Бій під Крутами»

Мета:

поглибити знання учнів про історичне минуле нашої держави;
формувати національну свідомість школярів;
розвивати пізнавальні інтереси;
виховувати патріотів, повагу до синів-героїв держави;
виховувати любов до рідного краю, його історичного минулого і сучасності;

Обладнання: Оформлена зала, мультимедійний проектор, комп’ютерна презентація з елементами аудіо та відео матеріалів, фотографій, документів, карта України, українська символіка, свічки, українська поезія.

Форма уроку: Урок-реквієм

Епіграф уроку -

«Безвусі, юні, вічно молоді, ви склали голови за рідний Київ,

скріпивши крок державницькій ході вписавши подвиг у свободи вияв..»
Я. Славутич

Хід уроку

І. Організаційний момент

Слайд 1

Захід починається з розповіді вірша

Слайд 2

Під Крутами бій, під Крутами кров…

Про давню трагедію згадаю я знов.

Під Крутами смерть, під Крутами плач…

І кулю у серце націлив палач.

Під Крутами юність, під Крутами сум.

Над життям юнацьким надруга і глум.

Під Крутами розум і нації цвіт.

А хто за цей злочин дасть нам отвіт?...

Під Крутами сльози, зітхання тяжке...

І як же це сталось, здатний хто на таке?

Стало каменем серце отут біля Крут

І заповідь божа затоптана в бруд.

А заповідь п’ята каже; "Не вбий!"

То хто ж породив тебе кате людський?

Під Крутами вбивство, під Крутами гнів...

І все пам’ятаю через тисячі днів.

І пам'яті свічка горить не згаса

І 300 сердець - наша гордість, краса.

Під Крутами квіти, "Реквієм" спів...

Пам’ятай, Україно, патріотів синів!

Ведучий 1: Школа увага! Під час виконання державного гімну стояти струнко!

Гімн

II. Основна частина

Ведучий 1: Події 29 січня 1918 року, які живуть в душі українського народу, і сьогодні ятрять його серце. То ж давайте зазирнемо в ті дні, відкриємо ще одну сторінку нашої історії, усвідомимо суть трагедії, ім’я якої Крути.

Ведучий 2: Уже багато років поспіль наша країна на державному рівні вшановує відвагу, вічну пам’ять студентам-гімназистам, які у січні 1918 року полягли у страшному бою біля залізничної станції Крути. Невеличка станція, що розташована на Чернігівщині уздовж лінії Бахмач-Київ, увійшла в історію України як символ духовного злету нації. Саме в цей день 300 українських юнаків-добровольців виступили на захист Української Народної Республіки і прийняли на засніженому чернігівському полі нерівний бій.

Ведучий 3: Ця подія – біль поразки та втрати і тріумф національного самоусвідомлення, безумство хоробрості, стійкість волі й самовідданості. У бою під Крутами пролилася кров української інтелігенції та молоді, що несла духовне визволення. Бій став символом жертовності, на якому виховували і виховуються, й будуть виховуватись молоді покоління.

Слайд 3

Ведучий 1: Буремний і незабутній 1917 рік. В ході першої світової війни і наслідками Лютневої революції, 4 березня 1917 року в Києві з представників різних політичних партій утворилася Українська Центральна Рада на чолі з професором Михайлом Грушевським. 20 листопада 1917 року Центральна Рада проголошує Українську Народну Республіку.

Ведучий 2: А вже через пару днів у Петрограді було прийнято рішення відправити армійські частини для придушення "контрреволюції" на півдні Росії, до контрреволюції була віднесена і Центральна Рада.

25 грудня 1917 року північна московська армія почала загальний наступ. Так розпочалася війна Радянської Росії з незалежністю Українського народу.

У грізному полум'ї громадської війни поставав 1918 рік. Окуповано Харків, Полтаву, Чернігів.

Ведучий 3: Вояки-українці, розкидані по всіх фронтах, свідомо віддали себе в розпорядження Центральної Ради, готові були йти на великі жертви заради визволення своєї поневоленої Батьківщини. Але саме цих патріотичних прагнень Центральна Рада не врахувала. І це було однією з трагічних помилок.

А час і працював проти України, бо „червоні” скористалися цим часом для зміцнення власних сил і позицій. За допомогою посиленої агітації вони перетворили національну революцію в Україні на соціальну. Фронтовики-українці, які складались в основному з робітників і селян, поволі відходили від гасел національних і йшли за кличами соціальними.

Слайд 4

Ведучий 1: Саме на ту мить - 22 січня 1918 року – було проголошено Четвертий Універсал Центральної Ради, яким Україну було проголошено як вільну самостійну державу. Але військо втомлене довгою війною, підбурене більшовицькими пропагандистами, байдуже сприйняло цю звістку, а подекуди навіть вороже. Така поведінка військовиків сіяла тривогу, породжувала непевність.

У Четвертому Універсалі уряд УНР закликав до боротьби з більшовицькими військами — а вже 5 січня 1918 року на зборах студентів молодших курсів Київського університету св. Володимира і Українського народного університету було ухвалено створення студентського куреня Січових Стрільців. Незабаром з'явилося у київських газетах звернення до українського студентства.

Слайд 5

Ведучий 2: Добре усвідомлюючи ту страшну небезпеку, що нависла над Україною, Симон Петлюра розпочав формувати Слобідський Кіш, на який могла покластися молода держава, оточена ворогами.

В той самий час, студенти-націоналісти виступають ініціатором створення Організаційного комітету-який взяв на себе обов'язки створити надійні збройні сили для захисту молодої Української держави.

Слайд 6

Ведучий 3: Таким чином почали формувати Український Студентський січовий курінь. До складу якого входили студенти Українського Національного університету, Київського університету ім. Святого Володимира, Академії ім. святих Кирила і Мефодія та гімназисти.

Ведучий 2: Вночі 27 січня Студентський січовий курінь під командуванням сотника Омельченка та ще двохсот юнаків військової школи проти шеститисячної орди червоноармійців, що під командуванням Муравйова сунули від Бахмача на Київ.

Слайд 7 (Розповідь по карті)

Ведучий 1: У ранці 28 січня потяг досяг станції Крути. Тут юнаки отримали наказ вивантажитись і рушити вздовж залізничного полотна на схід. На широкій засніженій рівнині колона зупинилася. Віддано новий наказ – окопатися.

Слайд 8 (Розповідь по карті)

Слайд 9 (Розповідь по карті)

Ведучий 1: Цілу ніч, у глибокому снігу, при п'ятнадцятиградусному морозі, у своїх благеньких шкільних шинелях просиділи бійці у холодних окопах. Хлопці перемерзли до кісток, вранці вони ледь могли розігнути задубіле тіло.

Слайд 10

Ще не засіріло над Крутами, як банди “червоних” щільними колонами розпочали наступ.

Та коли вони підійшли на віддаль пострілу, ці діти, тримаючи зброю в замерзлих недосвідчених руках, зустріли їх рясним вогнем. Заговорили довгими чергами кулемети. На допомогу молоді наспіла на відкритій залізничній платформі гармата під орудою сотника Лощенка. Саме вона якийсь час влучним вогнем стримувала атакуючий запал червоноармійців.

Ведучий 2: Пять годин без перестанку Студентський курінь стримував червоні банди сам будучи під градом куль і гранат.

Здавалося перемога не за “горами”. Але раптово в атаку пішла піхота. Ворог обійшов лінію оборони з боків.

Сотники Тимченко і Богачевський спішно подалися до Ніжина за допомогою, яку так і не знайшли. В бою були застрілений сотник Омельченко.

Серед студентів почалася паніка. Підбадьорений своєю перевагою, ворог кинувся в атаку. Більшовики безжалісно багнетами кололи груди юнаків розбивали їм голови прикладами рушниць, добивали поранених.

Слайд 11

Ведучий 3: Після жорстокого бою під Крутами червона армія заволоділа Дарницею. Командуючий червоноармійцями Муравйов наказав відкрити по Києву вогонь з важких гармат. П'ять діб ураганного обстрілу перетворили життя киян на пекло. Полковник вимагав від підлеглих нещадно знищити всіх ворогів революції. Такої кривавої різанини столиця України не бачила з часів татаро-монгольського нашестя. У літературі вказується різне число жертв від 2 до 20 тисяч. 7 лютого члени Центральної Ради під охороною Січових стрільців залишили столицю. Наступного дня вуличні бої припинилися.

Ведучий 2: Першого березня 1918 року Організаційний комітет, який очолював студент С. Король, вирішив розшукати місце загибелі своїх товаришів під Крутами. Це виявилося нелегкою справою. Після тривалих пошуків за допомогою місцевих селян було знайдено ями, в яких лежали тіла героїв. Однак всіх загиблих знайти не вдалося.

Ведучий 1: 17 березня 1918 року тіла 28 юнаків привіз сумний потяг до Києва. Впізнано було тільки 18 з них, а решту не могли. 19 березня 1918 року Українська Народна Республіка прощалась з своїми першими Героями, котрі по-лицарські поклали душу і тіло за незалежність, за волю нашої Батьківщини. Поховали Крутянців на високому дніпровському березі, неподалік могили першого українського князя Аскольда.

Слайд 12

Ведучий 3: І в тисячі сердець озивалися болем і гордістю слова голови Центральної Ради Михайла Грушевського "стримайте ваші сльози! Ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни і Вітчизна збереже про них вдячну пам'ять на віки вічні".

Слайд 13

Ведучий 1: Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну. Вже в березні 1918 р., після підписання більшовиками Брестської мирної угоди і з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради від 19 березня 1918р. було вирішено врочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі в Києві. Тіла вояків-студентів було перевезено до Києва, де відбулися громадська жалоба і поховання. На церемонії виступив Михайло Грушевський, який назвав цей вчинок київської молоді героїчним. Протягом десятиліть існували різні суперечливі трактування перебігу подій і кількості загиблих — від декількох до декількох сотень. Щодо точної кількості загиблих, то офіційного підтвердження їх кількості ще й досі немає — за свідченням учасників подій, імовірно, вбито було близько 250-300 осіб з українського боку, але відомі імена тільки тих, що потрапили в полон і були поховані на Аскольдовій могилі в Києві. До нашого часу збереглися тільки імена тих, хто був похований на Аскольдовій могилі. Ось деякі з них:

• Сотник Андрій Омельченко
• Володимир Шульгин
• Лука Дмитронко
• Микола Лизогуб
• Олександр Попович
• Андріїв
• Божко-Божицірький
• Ізидор Курик
• Олександр Шерстюк
• Кирило Головощук
• Микола Чижів.
• Василь Кирик
• Андрій Соколовський
• Микола Корпан
• М. Ганькевич
• Євген Тарнавський
• Гнаткевич
• Григорій Пипський

Слайд 14

Ведучий 3: Організаційний комітет оголосив постанову про спорудження пам’ятника полеглим героям. Та після приходу більшовицької влади могилу юних героїв було зрівняно з землею, місце поховання поглинув парк, а їх імена - морок забуття.

Слайд 15

А.М. Верстовський – Аскольдова могила

Вірш читають учні 9 класу

ПАМ'ЯТІ ТРИДЦЯТИ

На Аскольдовій могилі

Поховали їх —

Тридцять мучнів українців,

Славних, молодих…

На Аскольдовій могилі

Український цвіт! —

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

На кого посміла знятись

Зрадника рука? —

Квитне сонце, грає вітер

І Дніпро-ріка…

На кого завзявся Каїн?

Боже, покарай! —

Понад все вони любили

Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті

З славою святих.

На Аскольдовій могилі

Поховали їх.

Павло Тичина, 1918

Ведучий 1: Тож, схилімо свої голови перед світлою пам’яттю тих молодих лицарів, які далекого січневого ранку заступили собою шлях ворогам на Київ в ім’я воскреслої сьогодні України.

Слайд 16

Хвилина мовчання

Слайд 17

Ведучий 2: 2006 року Меморіал пам'яті героїв Крут на залізничній станції Крути нарешті відкрили за участю Президента Віктора Ющенка. Автор меморіалу, Анатолій Гайдамака, представив пам'ятник як насипаний пагорб заввишки 7 метрів, на якому встановлено 10-метрову червону колону. Червона колона мала нагадувати про подібні колони Київського Університету, звідки були більшість студентів під Крутами.

Ведучий 1: Бій українських вояків проти більшовицької армії на станції Крути затримав ворога на чотири дні. Таким чином добровольці утримали столицю на час, необхідний для укладання Брест-Литовського миру, який de-facto означав міжнародне визнання української незалежності.

Слайд 18 (Перегляд короткометражного відеофільму про Григорія Пипського (сучасний фільм)

ІІІ. ПІДСУМКИ

Слайд 19

Ведучий 1: Загиблих студентів прозвали в народі першими «кіборгами». А сьогоднішніх захисників України народ із гордістю називає також «кіборгами». Який час, такі й асоціації про героїчне. І вони своїм патріотизмом, мужністю і героїзмом гідно продовжують славетну історичну військову традицію наших предків.

Слайд 20

На цьому виховна година завершується. Дякую за увагу!