Розробка містить матеріали до виховної години у 8 класі на тему "Цінуйте кожну мить життя"
Тема: Цінуйте кожну мить життя.
Хід виховної години
(Грає мелодія з пісні «Два кольори»)
1.Слово вчителя:
Людське життя... Неповторне та звичне, радісне й сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин.
Люди, їх мільйони... усі вони зовсім різні й чимось неповторні. Вони, мов ті зорі на небі, що горять своєрідним світлом.
Так, життя кожної людини - це стежина, устелена жовто-гарячими чорнобривцями, духмяними вишеньками, стежина з червоними та чорними тонами.
Бо й справді, кожне життя дається нам якоюсь дивовижною квіткою, яка вранці вмивається росою, зустрічаючи новий день, ніжно простягає руки-пелюстки до сонця, щоб захистило її від усього злого й недоброго, а ввечері тихо й сумовито складає свою голівку до матері-землі, сподіваючись наступного дня побачити цей світ кращим.
Стежина життя... Це по ній кожен має пройти гідно. Але якою вона буде? І хочеться гукнути: «Життя! Ну зупинись хоч трішки! Почекай хоч одну мить! Візьми мене на свої крилечка й понеси ген-ген за небокрай, де люди у вічності живуть».
ВЧИТЕЛЬ Прекрасні слова, правда? І як хотілося б кожному з нас, щоб і життя наше було таким же прекрасним. Але як цього досягти?
Щоб у нас вийшла цікава розмова, мені потрібна буде ваша допомога, ваша активність, щирість, відвертість.
Уявіть, що кожен з вас має банківський рахунок, на який щоранку вплачують $86 400. Але цей баланс не переноситься на наступний день. Тобто, кожного вечора банк забирає з вашого ранку все те, що вони не змогли витратити за день. Що б ви робили? Використовували б кожен цент, правда? Кожен з нас має такий банк. І це - ЧАС. Кожного ранку ви отримуєте 86 400 секунд. Кожної ночі, час, який ви не використали для певних цілей, вичеркується як втрачений. Він не переноситься на наступний день. Перевищити баланс не можна, тож кожного ранку для вас відкривається новий рахунок. А кожної ночі все невикористане згоряє. (слайд 3)
Щоб зрозуміти цінність ОДНОГО РОКУ, уявіть себе студентом, що правалив курс.
Щоб зрозуміти цінність ОДНОГО МІСЯЦЯ, уявіть себе матір'ю, що передчасно народила дитину.
Щоб зрозуміти цінність ОДНОГО ТИЖНЯ, уявіть себе редактором щотижневика.
Щоб зрозуміти цінність ОДНІЄЇ ГОДИНИ, уявіть себе закоханими, що чекають на зустріч.
Щоб зрозуміти цінність ОДНІЄЇ ХВИЛИНИ, уявіть себе людиною, що запізнилася на потяг.
Щоб зрозуміти цінність ОДНІЄЇ СЕКУНДИ, уявіть себе особою, яка щойно уникнула нещасного випадку.
Щоб зрозуміти цінність ОДНІЄЇ МІЛІСЕКУНДИ, уявіть себе спортсменом, що виграв золоту медаль на Олімпіаді.
2. ПЕРЕГЛЯД ВІДЕО 1
Найцінніше, що є у людини – це її життя. Воно дається їй тільки раз і кожній своє. Довге чи коротке, воно триває лише від народження і до смерті, його не можна прожити двічі.
Так, життя – це безцінний дар, який людина одержує при народженні. Проте як вона зуміє розпорядитись цим даром залежить від неї самої. Життя можна витратити на різні задоволення, на те, щоб отримати якомога більше приємних вражень, насолод. Але таке життя – порожнє.
Життя має величезну цінність вже само по собі, не варто розтринькувати його на щось менш цінне, в тому числі лише на самі задоволення.
Людина повинна дорожити своїм життям навіть тоді, коли воно у неї чомусь не складається, коли у ньому більше незгод ніж радощів.
Підлітковій вік - особлива пора людського життя. Як часто ми - дорослі, ваші вчителі, батьки, не розуміємо вас, не розуміємо, які емоції охоплюють чисте поле ваших уявних подвигів, як тривожно б'ється серце в кожного з вас у передчутті нового (майже дорослого) світосприйняття.
І тому інколи дивимось на легкий вибух непокори, суперечок, неслухняності як на загрозу власного розуміння добропорядності й чеснот, котрі, на нашу думку, повинні збігатися з нашими критеріями «позитивної поведінки в суспільстві».
Вдумаймось у слова Леонардо да Вінчі: «Пам'ятай! Життя є дар, великий дар, і той, хто його не цінує, цього дарунка не заслуговує».
Щодня перед кожним із вас постають запитання: хто я? Навіщо я прийшов у цей світ? Куди йде моє життя? Що залишу після себе? Чи хтось колись про мене згадає? Здається, це прості запитання, але дати відповідь на них стає все важче й важче.
Життя - це ваша таємниця, проте ви повинні реалізувати себе, свої можливості, свою суть . людина повинна пройти молодість, зрілість, залишити спадщину, тобто посадити дерево, збудувати дім, виростити дитину.
Як ви думаєте, чи може кожна людина жити так, як вона хоче, і що для цього потрібно?
(Людина може запланувати своє життя, визначивши мету існування, вибрати шлях її реалізації. Усе залежить від характеру людини, вольових зусиль. Для того щоб жити так, як хочеш, треба вміти долати перешкоди, труднощі. Мало одного тільки бажання хотіти, потрібна ще й праця, боротьба, щоб чогось досягти...)
Який слід повинна залишити людина на землі?
3.Слухання притчи.
Прослухайте притчу.
Старий Майстер звів кам'яний будинок. Став осторонь і милується. «Завтра в ньому оселяться люди», - думає з гордістю.
А в цей час біля будинку грався Хлопчик. Він стрибнув на сходинку й залишив слід своєї маленької ніжки на цементі, який ще не затвердів.
- Для чого ти псуєш мою роботу? - сказав з докором Майстер.
Хлопчик подивився на відбиток ноги, засміявся й побіг собі.
Минуло багато років. Хлопчик став дорослим Чоловіком.
Життя його склалось так, що він часто переїздив з міста до міста, ніде довго не затримувався, ні до чого не прихилявся - ні руками, ні душею.
Прийшла старість. Пригадав старий Чоловік своє рідне село на березі Дніпра. Захотілося йому побувати там. Приїхав на батьківщину, зустрічається з людьми, називає своє прізвище, але всі знизують плечима - ніхто не пам'ятає такого.
- Що ж ти лишив після себе? - питає у старого Чоловіка один дід. - Є в тебе син чи дочка?
- Немає в мене ні сина, ні дочки.
- Може, ти дуба посадив?
- Ні, не посадив я дуба...
- Може, ти поле випестував?
- Ні, не випестував я поля...
- То, мабуть, ти пісню склав?
- Ні, й пісні я не склав.
- То хто ж ти такий? Що ж ти робив усе своє життя? - здивувався дід.
Нічого не міг відповісти старий Чоловік. Пригадалася йому та мить, коли він залишив слід на сходинці. Пішов до будинку. Стоїть той, наче вчора збудований, а на найнижчій сходинці - закам'янілий, відбиток хлопчикової ніжки.
- Ось і все, що залишиться після мене на землі, - з болем подумав старий Чоловік. - Але цього ж малою, дуже мало...Не так треба жити...
Діти, ви як думаєте, як потрібно жити?
Що для цього треба зробити?
4.Народна мудрість про цінність людського життя.
Слово вчителя Діти вам дано було завдання пригадати, або знайти прислівʾя чи приказки про цінність людського життя. Прошу, хто хоче зачитати і пояснити, про що саме говориться, чому вчить, або від чого застерігає нас народ.
Життя прожити — не поле перейти.
Літа пливуть, як вода.
Вік звікувати — не в гостях побувати.
День довгий, а вік короткий.
З віком розум приходить.
Як жили наші діди та прадіди, так нам веліли.
Як родивсь, то без пам'яті був, як ріс, то розуму не мав, а як уже до розуму дійшов, тоді б то й лічить, та багато літ уплило.
Виходиш з дому — кланяйся життю молодому.
Де є життя, там є й надія.
Життя любить того, хто за нього бореться, а нищить того, хто йому піддається.
Життя закоротке для щастя, а задовге для терпіння.
Ніхто не знає, що його в житті чекає.
Чоловік змінюється у житті, а по правді життя змінює чоловіка.
Який порядок у себе заведеш, таке й життя поведеш.
Які люди, таке і життя буде
Я хочу, аби ви прослухали твір-притчу. «Життя людини - це найвища цінність»
5. Твір-притча. «Життя людини - це найвища цінність»
В одного батька було двоє синів. І ось настав час, коли кожен з них мав піти власною дорогою. Покликав їх батько до себе і каже: «Віддаю я вам усе своє багатство. Кожному даю коштовності, землі та все, що є на цих землях. Розпоряджайтеся ними, примножуйте та пам'ятайте мою настанову: найвища цінність - це життя людини. Обіцяйте мені, що будете берегти життя, як найдорожчий скарб». Сини пообіцяли та й розійшлися своїми дорогами.
Старший син, прийшовши у свої землі, одразу найняв собі найкращу охорону та велику кількість прислуги. Звелів побудувати найміцніший палац і не зводити з нього очей ні вдень, ні вночі, щоб його дорогоцінному життю нічого не загрожувало. Слуги приносили йому найкращу їжу та напої, виконували всі його забаганки. Відокремився він від усього світу, щоб ніяка хвороба чи тривожна звістка не турбували його життя - батькові ж обіцяв.
Молодший син часом обходив свої землі. Однак невдовзі побачив велике скупчення людей, що збиралися воювати між собою. Він запитав у них: «Навіщо ви вирішуєте свої проблеми насиллям? Ви ж маєте змогу все обговорити та домовитись». «А ми про це ніколи не думали. Бійкою все вирішували наші батьки, діди і прадіди, тому й ми так робимо. А й справді, чому не домовитись». Війна скінчилась, навіть не розпочавшись, а вдячні матері та жінки кинулись до ніг молодшого сина, дякуючи за збережене життя їхніх синів і чоловіків.
Попрямував він далі. Незабаром його очам відкрилася жахлива картинка. Змарнілі, обідрані люди жебракували на дорозі, ведучи за собою малих, немічних, голодних дітей. «Що змусило вас так жити?», - запитав їх. І люди розповіли, як жили вони колись у прекрасному місті, поряд з яким була повновода ріка, зеленів чудовий ліс, повний різноманітної живності. Та сталось так, що для своїх потреб люди вирубали всі дерева. Кудись зникла вся живність, мисливці вже нічого не приносили з полювання. Згодом пересохла й річка, що витікала десь із лісу. На місто весь час обрушувався буревій, родючі землі перетворились на пустирі. Не стало ні їжі, ні води. Прекрасне місто почало перетворюватись на пустелю, вякій люди не змогли б жити. «Спробуймо всі разом відродити ліс і річку, та і все місто!» - вигукнув молодший син. За його прикладом люди почали насаджувати дерева, пізніше туди повернулися тварини і птахи. Десь у глибині лісу задзюрчав струмок, поступово перетворюючись у річку, переповнену рибою. Ожила природа навколо міста, щедро обдаровуючи всіх своїми плодами. Повернулось до людей життя, не боялись вони вже за майбутнє своїх дітей.
З того часу в цих землях усі живуть у мирі, любові, достатку, бо молодший син й інших навчив батьківської мудрості.
Докотилася звістка про долю синів до самого батька. «Лише один з моїх синочків правильно зрозумів мою настанову», - із жалем промовив він.
А люди й досі в тих землях пам'ятають про життя одного із синів, ще й своїм дітям переказують, а про життя іншого й згадки не лишилося.
Бесіда:
Про кого йшлось у притчі? (Про двох синів та їхнього батька.)
Кого ж із синів люди й досі пам'ятають, а про кого і згадки не лишилось? Чому? (Пам'ятають молодшого, бо він присвятив своє життя іншим людям.)
Як ви вважаєте, чиє життя можна назвати найціннішим скарбом?
А яку цінність має життя старшого сина? Чому?
На кого ви б хотіли бути схожими?
Що для цього необхідно?
Наведіть приклади життя таких людей - наших сучасників.
Продовжіть речення: «Життя людини найцінніший скарб, якщо...»
6. Які звички, вчинки скорочують життя?
Людство почало винаходити «еліксир життя» одночасно з винаходом колеса. Важливо знати закономірності людського життя, що впливають на його тривалість.
Пропоную вам невеликий тест, що містить відомі з публікацій в пресі
7. ТЕСТ «Вірю-невірю»
Отже, чи вірно, що (відповідайте «так чи ні»)
(слайд 5) Відповіді:
(слайд 6)Це тривалість усього життя. Але, маючи довге життя, ми однаково нераціонально використовуємо час.: «Той хто безглуздо витрачає свій час, найчастіше жаліється на його недостачу»
(слайд 7) Як часто тобі не вистачає часу на щось важливе, те що ти вже давно хотів зробити? Куди ж тікає такий цінний час? Спеціалісти радять почати з аналізу так званих «Пожирачів часу»
(слайд 8) В списку нижче наведений перелік найбільш поширених причин через які ми часто нічого не встигаємо.
Тепер виділи два пункти, які ти вважаєш для себе найважливішими. З ними можна починати ціленаправлено боротися прямо зараз. Послідовно переходь до інших. Головне, щоб боротьба з «пожирачами часу» не стала 14 –м пунктому в цьому списку.
8. Що продовжує людське життя
(слайд 8) Фахівці кажуть, що існують аксіоми довголіття.
Їх аж три.
10. Робота з Конституцією України
А в Конституції - Основному Законі нашої держави - ось що говориться про життя.
11. ПЕРЕГЛЯД ВіДЕО 3
Учениця.
Я народилась в Україні
Учитель.
А що складніше й важливіше - будувати життя чи пристосовуватись до нього? (Звичайно, складніше й важливіше будувати життя, а пристосуватись - легше та простіше, але це нецікаво...)
12. Технологія «Захист ідеї».
Робота проводиться в малих групах ( по 3-4 учні)
Роздаються картки із висловленнями про значення, мету життя. 2-3 хвилини йде обговорення, потім учні зачитують висловлення, пояснюють, як їх розуміють.
Завдання
1. Світ належить оптимістам, песимісти — тільки глядачі. (Ф. Гізо)
2. Жити — це не означає дихати, це означає — діяти. (Ж.-Ж. Руссо).
3. Наше життя — це те, що ми думаємо про нього. (Марк Аврелій)
4. Ключ до життя — служіння людям. (Д. Джексон)
5. Найвища із книг — книга життя, яку не можна ні закрити, ні знову відкрити за своїм бажанням. (А. Ламартін)
6. ЖИТИ — означає не тільки задовольняти матеріальні запити організму, головне — розуміти свою людську необхідність. (Жуль Берн)
7. Людське життя — це найвища цінність, щастя можливе, але воно залежить від людини.
Праця — на користь інших людей, країни.
Боротьба — повинна мати гуманну мету.
Любов — не повинна бути егоїстичною.
Дружба — повинна бути чесною.
8. Людина повинна зрозуміти свою життєву мету, намітити шляхи її досягнення і йти до неї, поважаючи оточуючих, не залишаючи за собою руїни, тобто «за будь-яку ціну».
13.ВПРАВА «ПОЛОРОЖ У МАЙБУТНЄ»
• Далі дитина підростає, починає замислюватись над змістом свого життя: ким вона стане, яку професію обере, що дорого зробить для інших, який буде вести спосіб життя, чи недаремно проживе свій вік.
14. Робота з картками ( скласти шкалу цінностей життя).
Обговорення основних пріоритетів життя підлітків
Побудуйте шкалу цінностей життя за такими даними:
наркотики,
алкоголь,
здоров'я,
праця,
родина,
щастя,
друзі,
хобі,
лінь
15.Гра-роздум “Що б я хотів”.
Уявіть собі надзвичайно широку ріку, в якій, один біля одного, пливуть багато човнів, кожен з яких уособлює людську долю. Вільна течія річки –це ніби плин часу.
16.Гра “Сонячні промінчики життя”
(Що треба людині, щоб життя стало найвищою цінністю) кожен ставить промінець до сонечка з написом)
17.Заключне слово вчителя: - Як ви думаєте, чому я саме так назвала тему нашої сьогоднішньої зустрічі: «Життя ~ це мить, зумій його прожити»?
Духовний заповіт видатної діячки – Матері Терези
(Леонардо да Вінчі) І
ПЕРЕГЛЯД ВіДЕО 4