Виховна година " День гідності"

Про матеріал

має на меті вшанувати патріотизм і мужність громадян, які у листопаді 2013 року-лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів України та її європейського вибору, прищеплювати любов до Батьківщини, зберегти та донести до учнів об'єктивну інформацію про доленосні події в Україні початку ХХІ століття, розвивати бажання стати гідними громадянами України.

Перегляд файлу

Урок мужності

 

21 листопада День гідності і свободи

 

Мета: вшанувати патріотизм і мужність громадян, які  у листопаді 2013 року-лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів України та її європейського вибору, прищеплювати любов до Батьківщини, зберегти та донести до учнів об’єктивну інформацію про доленосні події в Україні початку ХХІ століття, розвивати бажання стати гідними громадянами України.

 

Оформлення сцени. На заднику сцени фото колаж подій, які ілюструють Євромайдан взимку 2013-14 рр. (Сергій Нігоян, Руслана, «Йолка», Київ у вогні, поранені), у глибині – імітація барикади, розкидані шини, ще 2-3 шини (на рівні людського зросту) підвішені до стелі. Біля «барикад» знаходяться, відповідно одягнені учасники, що виступатимуть у ролі протестувальників, очевидців відтворюваних подій. Біля сцени – екран, на якому будуть демонструватися світлини, відео. Емблема заходу – гроно калини з синьо-жовтими стрічками.

 

Вед.1 Україна – це отча земля, рідний край, де ми народилися. Наша держава розташована в центрі Європи. Через усю Україну з півночі на південь протікає могутній Дніпро – одна з найбільших річок Європи. На берегах Дніпра розкинувся красень-Київ – столиця нашої держави. З півдня Україну омивають моря – Чорне й Азовське.

Вед.2 На заході здіймаються у небо вершини Карпат, а на півдні розкинулися Кримські гори. Густі ліси на півночі – це Полісся. А далі на південь природні пейзажі поступово змінюються, переходячи у вільні степи. Ось така дивовижна природа нашої України!

Вед. 1Україна – це територія гідності й свободи. Такими нас зробила Революція 2013 року – Революція гідності. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи.

Давайте з’ясуємо, що ж таке гідність?

Гідність - сукупність рис, що характеризують позитивні моральні якості, а також  усвідомлення людиною своєї громадської ваги, громадського обов’язку

Ведучий 2: Указом Президента України від 13 листопада 2014 року, з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного та майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку ХХІ століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які  у листопаді 2013 року-лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів України та її європейського вибору, установити в Україні День Гідності та Свободи, який відзначати щорічно 21 листопада.

 

Ведучий 1 : Урок мужності  до Дня Гідності та Свободи оголошую відкритим.

 

(звучить Гімн України)

 

Ведучий2. 21 листопада 2013 року за кілька днів до укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, український уряд радикально повернув курс держави від євроітеграційного до  курсу, спрямованого на розвиток  співпраці з державами-членами СНД. Поступальний рух колеса історії зупинено.

 

Ведуча1.Обурена таким рішенням уряду України молодь виходить на Майдан Незалежності у Києві. Невдоволення підтримують по всій Україні. Це був початок  Революції Гідності.Відтоді минуло п’ять  років…

(На екрані демонструється хроніка подій)

 

І читець. Палає Київ у вогні,

горять сталеві БТРи

там на межі – передовій,

народ боронять волонтери.

Палають шини і серця,

ніхто не хоче помирати.

Перед екраном матері

і там, і там їхні солдати…

 

ІІ читець. Там у шоломі зі щитом

стоїть з Волині хлопчина.

З червоним на грудях хрестом

поранених несе дівчина.

Стоїть із Харкова Андрій,

Сашко тримає оборону,

він тут вже 48 днів,

як сам приїхав з Краснодону.

Ось знову хвиля йде атак,

усе змітають водомети,

морозно трішки: «-2»,

горять позаду вже намети…

 

ІІІ читець. Всіх щільно взяли у кільце,

здається ось наш дух зламають,

та хтось із права затягнув

Вкраїни Гімн… усі співають.

Тримати крепко треба щит,

бо там позаду наші діти,

батьки стоять і матері,

нема куди нам відступити.

Лунає вибух поруч десь,

то світло-шумова граната,

це «Беркут» мило передав,

нам подарунок від Ґаранта.

І ще учора ти і я

були звичайні активісти,

А вже сьогодні всі ми тут

банд формування, терористи.

 

Пісня «Воїни світу»

 

 

 Фінальним і найбільш драматичним етапом революції стали події у Києві 18-20 лютого, в ході яких загинуло більше сотні кращих наших синів і дочок. Розгони Євромайдану відзначилися брутальним побиттям сотень людей, десятків журналістів. Поступово ці «штурми та розгони» переросли у велетенські акції спротиву, били дзвони всіх церков, а кожен штурм сприймався в Україні як «боротьба не на життя, а на смерть».

 

 На початку революційних подій, нікому і в голову не могло прийти, чим усе це обернеться… Слова «Слава Україні! Героям Слава!», що видавалися простим вітанням, набувають нового й особливого значення.

 

Кліп «Герої не вмирають»

 

ДВОЄ НА МАЙДАНІ…

 

Не шукайте таємного змісту,

Просто доля, мов карта лягла:

Двоє хлопців зібралися в місто,

Двоє хлопців з одного села.

Незіпсовані, сильні, красиві,

Їм обом ще нема й двадцяти,

Їхні мами ще зовсім не сиві.

Їх просили себе берегти…

І шляхи їх згубились в тумані,

Різні долі, як різні пісні…

Хто ж міг думати, що – на Майдані,

Знов зустрінуться раптом вони.

Як від повені вруниться річка,

Так зіткнулись – очима й чолом.

Та в одного в руках єврострічка,

А на іншому – чорний шолом.

Двоє хлопців спізнались одразу

І від подиву вклякли немов.

Перший знав тільки волю наказу,

Другий з власної волі прийшов.

І дивились – не те щоб привітно,

Але злоби не знала душа,

Та між ними в ту мить непомітно,

Вже лягла неприступна межа…

І запахло в повітрі війною,

І накрила Хрещатик імла.

Та між тою й цією стіною –

Двоє хлопців з одного села!

І у темному мороці ночі

Ніби промінь з небес зазорів, –

Їм згадалися мамині очі

І прощальні слова матерів:

“Там іконка в кишені сорочки,

Матір Божа на щастя лежить…

Бережіть себе в світі, синочки

І Вкраїну свою бережіть!

І ніколи нікому не дайте,

Щоб земля наша кров’ю спливла,

Пам’ятайте про це, пам’ятайте!!!

Ви ж бо хлопці з одного села!”

 

НЕБЕСНИЙ СОТНИК

 

Не хотів я бути героєм,

Хоч вони і не помирають,

Не хотів я стояти за волю,

Бо неволі у собі не маю.

Але йду і пробач мені,мамо,

Що назад вже не повернуся,

І твоя не загоїться рана,

Хоч героєм між люди назвуся,

Бо твій син до небесної сотні,

Долучився від кулі у спину,

Не хотів я стати героєм,

Просто я любив Україну!

 

Читець.

 

А сотню Небесну вже зустріли небеса…

Летіли легко, хоч Майдан ридав…

І з кров´ю перемішана сльоза….

А батько сина ще не відпускав..

Й заплакав Бог,побачивши загін:

Спереду – сотник ,молодий,вродливий

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній-сивий-сивий..

І рани їхні вже не їм болять..

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла…

Небесний загін відлетів у небеса

Їх душі вже світять зорею.

У відблиску сяйва ранкова роса

Нас живить вогнем Прометея.

Колесо історії тільки вперед

Нові підминаєте милі

Новітня історія пише сюжет

Від ваших сердець легкокрилих.

Герої у вічності… Кожен їх крок

Торує шляхи без упину

Герої ведуть нас до нових зірок

Во славу і честь України!

 

Ведучий 1 Кожен із цієї Небесної сотні, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну.

 

Ведучий 2. Низький уклін матерям і батькам, що виховали таких синів і дочок! Вшануємо хвилиною мовчання всіх, хто поклав життя за долю, за волю, за незалежність і свободу нашої з вами єдиної України!

 

Хвилина мовчання

 

Ангел. Не плачте, мамо. Ваш син у Небеснiй сотнi. Йому вже не болять рани. Вiн прийде, коли Ви спатимете, i розкаже, як любить Вас. Не плачте,тату. Дайте поплакати Українi. Вже не тече кров iз ран Вашого сина. Не пече йому у грудях бiльше. Вже у сотнi своїй небеснiй стоїть на вартi. Праворуч  вiд Бога. А ліворуч –  його побратими. Андрiйки, Васильки, Iванки, Назари, Устими–  усі тi, хто нинi названний Небесною сотнею. Вони були звичайними хлопцями, а стали Героями, бо в мить останню вiддали нам найдорожче, що мали,  – життя своє. За нас вiддали. Аби ми жили. Долюбили за них, дiтей їхнiх доколихали, пiсень за них доспiвали. Не плачте, мамо. Дозвольте поплакати свiтовi.

 

Ведучий 1. Герої Небесної Сотні віддали своє життя за кожного з нас! Ми будемо пам’ятати про це!

 

Ведучий 2. По країні вже з’являються перші вулиці, майдани, школи, названі на честь Героїв Майдану, будуть зведені пам’ятники, відкриються музеї…

 

Ведуча 1. А ще ми  маємо піклуватися про тих, хто залишився без найдорожчих людей… Без своїх дітей та батьків, сестер та братів, чоловіків і дружин, рідних і друзів… І щоразу, при кожній нагоді, не залишати їх з горем наодинці. Це найменше, що ми можемо зробити для них. Вічна пам’ять героям!Слава Україні! Слава нації!

 

Небесна сотня (казка лучанки)

 

– Мамо, чуєш? – спитав маленький Назар у мами увечері перед сном. А хто нас охороняє?

– Ангели, сину.

– Ангели? Хто це?

– Небесні охоронці, маленький. Вони бережуть нас від зла, від сліз, від усього поганого.

– Але ж, мамо, хіба поганого не стається?

– Стається, Назарчику, та тільки ж ангели нас боронять, але не можуть з нами боротися. Коли людина хоче добра, то й лиха з нею не станеться, а як ця людина недобра, то чинить зле. І тоді ангели плачуть.

– А які вони?

– Хто?

– Ангели, мамо.

– Ну, це довга історія, – усміхнулася мама, підбиваючи сину подушку.

– Розкажи.

– І ти ляжеш уже спати?

– Так, мамо.

– Гаразд. Було колись…

– Давно? – перебив Назарчик.

– Та не те, щоб, та уже минуло, – спокійно відповіла мама. – Не перебивай, бо не розповідатиму.

– Не буду.

– Так от. Була колись одна країна. Та ж така, що прекраснішої від неї не було на цілий світ. З одного боку омивало її ніжне блакитне море, з іншого на сторожі стояли сиві, старі-старі гори, від лютих вітрів її захищали густі ліси, багаті на усілякого звіра, а в серці її пашіли золотом степи. Бурхливі ріки, щедрі врожаї, мудрі люди – така була ця країна. Та сталося лихо. Захопив цю країну володар, та такий злий і жадібний, що не сказати. Його посіпаки обкрадали народ, відбирали зерно, будинки, усі статки, які чесною працею збирали люди за своє життя. А хто не погоджувався, того хапали і саджали у в’язниці. Хоча й це не найгірше… І зайшло сонце над країною.

– Як це? – запитав Назар.

– Так кажуть, коли все навколо стає погано. Ніби, немає просвітку серед лиха.

– Але ж ці люди, вони скинули володаря?

– Зачекай же! Одного дня не сила стала народові терпіти знущання. Повстав він. Аж від моря вже до гір, лісів і степів, здійнялася буря. Страшна вона була, сину. Божевільний володар дістав гармати і рушниці, його посіпаки, які тоді ще нікого та нічого не боялися, теж узялися до зброї та розбоїв.

– І що? – хлопчик вболівав за чудесну країну з її сміливими мешканцями.

– Не злякався мужній народ. Беззбройні, та сміливі, виходили люди один на один проти володаревих посіпак. Спочатку поодинці, потім хвилями, і день за днем ці хвилі ставали усе нестримнішими, усе сильнішими, поки одного дня людський гнів не змив володаря з його челяддю геть з країни.

– Мамо, а де ж про ангелів?

– Бачиш, сину. Люди, молоді та не дуже, йдучи на бій з темною силою, втрачали життя. Перший упав, другий, третій – їхні серця зупинялися від ворожих куль. Але побачили люди, що герої не вмирають, що, насправді, їхні душі, у світлі, сходять у небо, в золотих, сяючих обладунках, стаючи небесними ангелами, воїнами добра. Цілий загін ангелів, ціла небесна сотня постала перед райськими ворітьми. І Бог забрав їх до себе, всіх до одного, героїв з чистими душами, та наказав берегти свій народ, боронити від лихого. З тих пір, синочку, наші ангели-охоронці ось такі, вродливі, сміливі, загартовані у бою воїни. І це вони бережуть нас від усього на світі зла.

– Мамо, а наш тато, він теж ангел?

– Так, сину. І наш тато – ангел. Найсміливіший ангел…маленький, а ти так на нього схожий.

Хлопчик уже спав, уві сні йдучи посеред райського саду за руку із золотим крилатим воїном. А мама ще довго сиділа над ліжком сина, уже не стримуючи сліз.

 

Ведучий. Реальна соборність України сьогодні означає не просто підпорядкованість українських земель, а громадянське порозуміння усіх регіонів нашої країни. Це національна ідея, яка зумовлює консолідацію українців. Адже всі ми – дніпропетровчани, донеччани, луганчани, кияни, волиняни, галичани, подоляни, полтавчани, слобожанці, закарпатці, кримчани – є єдиним народом. Відчуття єдності допомагає нам будувати свою державу, свою правду і свою волю, як заповідав Великий Кобзар українського народу Тарас Григорович Шевченко. Бо саме в єдності – наша сила і наше майбутнє!

 

Ведучий 2. Шлях до гідного життя непростий, треба змінюватися і у власному сприйнятті світу, і у суспільних відносинах. Тимчасове погіршення економічного добробуту, яке слід очікувати при проведенні реформ, не повинно вести до зневіри, а навпаки – до посилення віри в краще майбутнє України. Сподіваємося, що найзаповітніше бажання українців сьогодні – жити під мирним небом єдиної України без війни – здійсниться.

 

Вірш «Я люблю свою землю»

 

Я люблю свою землю,запах рути і м’яти,

Під вікном цвіт калини і доріжку до хати.

Буйні трави у лузі і пшеничне поле,

Смерекові Карпати і безмежне море.

Я щаслива,що нині живу в Україні,

Хоч потоптаній в крові,та сильній родині,

Я горджуся народом,що за правду піднявся,

За свободу пішов і Кремля не злякався.

Я хочу тут жити,а не лише існувати,

І боротись за правду,але не вмирати.

 Щоб на віки пліч – о – пліч Схід і Захід стояли,

Та на Майдані Свободи Гімн держави співали.

Чи є інша країна, де так вміють співати,

І в бою замість зброї Шевченка читати,

Де за правду і волю враз піднялися діти,

Хіба можна,мій друже,землю цю не любити?

Я люблю свою землю родючу й багату,

Вірю щастя прийде в українську хату,

І принизити нас ніхто вже не зможе.

З нами правда і віра,нам Бог допоможе.

 

Ведучий 1 Урок мужності  до Дня Гідності і Свободи України оголошую закритим.

Виконання пісні:

Друзі єднаймося і не цураймося

Бо Україна одна.

Вічна й не скоренна з самого корення

Піснею квітне вона.

З росами зрошені трави не скошені

Квіти в саду запашні

Де народилися там і згодилися

Доньки твої і сини.

 

приспів:2 рази

А на небі сонце світить

Ясним променем сія.

Ти одна така на світі

Українонько моя.

 

2.Часу не гаючи пісню співаючи

Підемо в сердці з добром

Хвилі підійме на нас споглядаючи

Батько наш сивий Дніпро.

Так нам судилося ми народилися

У солов'їнім краю.

Станем громадою щирою правдою

Землю вшануєм свою.

 

приспів:2 рази

 

Ведучий 2 А ми вам бажаємо всім світлих днів і нехай вам щастить. Дякуємо за увагу!

Підсумок: діти на вибір виготовляютю янголів та розташовують по контуру карти , як символ оберегу.

docx
Додано
18 листопада 2018
Переглядів
792
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку