8 липня о 18:00Вебінар: Проєктне навчання: розвиваємо логічне, критичне та креативне мислення школярів

Виховна година "День українського добровольця"

Про матеріал
Виховна година "День українського добровольця" для учнів 7-8 класів, метою якої є познайомити дітей із поняттям "доброволець", дізнатись про роль добровольців у нашій країні та познайомитись із основними добровольчими батальйонами України.
Перегляд файлу

День українського добровольця

Учень 1: Я дивлюсь на світлини бійців,

Щирі посмішки, втомлені очі,

Сиві скроні та безліч рубців…

А мій розум сприйняти не хоче:

Це не сон, не синдром маячні,

Ця війна не в далекій країні,

Не в Іраку чи десь там в Чечні,

А в вишневій моїй Україні.

Саме тут всі її вояки

Схід країни від зла захищали,

Бились на смерть мої земляки,

Кров’ю землю святу поливали.

Щоб країна ввійшла в майбуття

Вільна, сильна, без чвар та війни.

Віддали найцінніше – життя,

України найкращі сини!

 

Вчитель: День українського добровольця — свято, що відзначається в Україні 14 березня. В цей день 2014 року перші 500 бійців-добровольців Самооборони Майдану прибули на полігон Нові Петрівці для формування першого добровольчого батальйону.

Заснування

День установлений 17 січня 2017 року Верховною Радою України з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, посиленню суспільної уваги та турботи до учасників добровольчих формувань та на підтримку ініціативи громадськості.

За відповідну постанову № 4261 «Про встановлення Дня українського добровольця» на пленарному засіданні українського парламенту проголосував 231 народний депутат.

Постановою рекомендовано Кабінету Міністрів розробити із залученням громадськості, а також активних учасників добровольчих формувань, які брали участь у Революції гідності (листопад 2013 — лютий 2014), та затвердити в місячний термін із дня прийняття постанови комплексний план заходів з відзначення на державному рівні Дня українського добровольця. Зокрема передбачено проведення щороку заходів із належного вшанування подвигу українських добровольців; проведення у навчальних закладах, військових частинах, закладах культури тематичних заходів, бесід про масові акції громадського протесту в Україні, що відбувалися в листопаді 2013 — лютому 2014 року, та про участь у них добровольчих формувань.

14 березня 2017 року по всій Україні відбулися заходи з відзначення Дня українського добровольця.

 

Учень 2: Добровольчі військові формування України (знані також як Добровольчі батальйони або Добробати) — військові, поліцейські та парамілітарні формування, вступ до яких відбувався на добровольчій основі, створені з 2014 року у відповідь на російську агресію з метою захисту територіальної цілісності та суверенітету України.

17 січня 2017 року Верховна Рада України ухвалила Постанову, якою установила День українського добровольця, що відзначатиметься щорічно 14 березня.

 

Учень 3: Історія

Згідно призначення і підпорядкування розрізняються на чотири групи: створені під керівництвом Міністерства оборони України батальйони територіальної оборони, під керівництвом Міністерства внутрішніх справ — добровольчі формування Національної гвардії України і патрульної служби поліції особливого призначення, а також на незалежні від державних силових структур добровольчі формування.

З початком збройної агресії РФ проти України навесні 2014 року, Міністерство оборони України почало набір до батальйонів територіальної оборони (скорочено — БТрО), що формувалися при облдержадміністраціях з мешканців-добровольців областей. Оголошення про створення львівського 3 БТрО «Воля» було оприлюднене вже 18 березня 2014 року, у день прийняття Криму до складу РФ. Загалом було створено 32 батальйони територіальної оборони, серед яких: 24 БТрО «Айдар», 25 БТрО «Київська Русь», 39 БТрО «Дніпро-2», 40 БТрО «Кривбас».

Учень 4: Восени 2014 року батальйони територіальної оборони були переформатовані у мотопіхотні батальйони.

На повністю добровольчій основі формувалися також деякі підрозділи кадрових формувань Збройних сил України. Так була сформована ОЗШР «Карпатська Січ» в складі 93 ОМБР та 3-й аеромобільний батальйон «Фенікс» у Миколаєві.

Внаслідок переформування добровольчого батальйону Нацгвардії «Донбас», з військовослужбовців, що висловили бажання перейти під командування Збройних сил України, було створено 46-й батальйон спецпризначення «Донбас-Україна».

Станом на 15 травня 2014 з добровольчих батальйонів МВС в зоні АТО діяли лише «Дніпро-1» та «Азов».

Вчитель: Зараз ми докладніше дізнаємось про українські добровольчі батальйони: Добровольчий український корпус, Українська добровольча армія, Батальйон «Січ», Підрозділ «Сармат», Грузинський національний легіон та інші.

Повідомлення груп учнів.

Вчитель: Важко усвідомити, проте, тисячі наших бойових побратимів не повернулись додому. І тепер їхні сім'ї – це наші сім'ї, а наш хліб – це хліб і їхніх родин. Ми маємо пам'ятати кожного і вшановувати їхню пам'ять. Адже вони тепер поруч із дружинниками Святослава, козаками Хмельницького, повстанцями Шухевича й посеред мільйонів інших незнаних на імена захисників, стали нашим Безсмертним Військом.

Учень 5: У нашій пам'яті Ви назавжди лишились,

Історія одна, і Ви - її частина.

Ви тільки знайте, браття, ми за Вас молились,

І молимось: за Вами - ненька Україна!

Вже не повернеться додому той хлопчина,

Що його вчора тільки мати відпустила,

Поцілувала, тихо мовивши: "Іди, дитино,

За щастя України, бо вона - єдина".

Казала мати берегти себе. Але даремно,

Бо хлопець був готовий йти безстрашно,

Аби лише країна, котру так кохав страшенно,

Не стала на коліна, а боролася відважно.

Вчитель: День українського добровольця – це і нагадування всім нам, що одного разу, ставши на захист Батьківщини, ми до кінця нашого життя залишаємось її добровольцями. Вояками доброї волі. І нашим святим обов'язком залишається боротьба за справжню Державу без псевдоеліт, корупції та політичного лихварства. Ставши на захист України, ми вже не маємо права відступати.

Учень 6: Тихо янгол над світом летів

І згубив ненароком пір'їну ,

Вже спустився , підняти хотів ,

Та побачив в ту мить Україну .

Споглядав неймовірну красу ,

Вся земля , ніби та вишиванка ,

І не стримав сердешний сльозу ,

В небеса полетів на світанку .

Спозаранку до Бога прийшов

І повідав недавню пригоду ,

Розповів , як літав і знайшов

Край чудовий ,з могутнім народом .

Знов до Господа він шепотів ,

Все казав , як же мова лунає ,

Кожне слово , мов спів солов'їв ,

Кожен звук в серці слід залишає .

Потім він на коліна упав ,

І почав Бога щиро благати ,

Щоб Він милість Вкраїні послав ,

Щоб дав сили всі бІди здолати .

Досі молиться янгол за нас ,

Ця молитва свята не стихає ,

На колінах стоїть повсякчас ,

Україну крилом захищає !

 

 

E:\Долженко Наташа\Школа\Класне керівництво\Окрема_добровольча_чота_«Карпатська_Січ».png

3 бат 79 ОАеМБр.png 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ФЕНІКС

 

 

Emblem of the Donbas Battalion.svg

2-й батальйон спеціального призначення «Донбас»

46 обсп.svg 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

46-й окремий батальйон спеціального призначення «Донбас-Україна»

 

 

E:\Долженко Наташа\Школа\Класне керівництво\Eмблема_полку_спеціального_призначення_«Днiпро-1».png

 

 

 

 

 

https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/d/d5/Azov_Batallion_logo.jpg

 

 

 

 

 

Pidrozdil-Sarmat.png

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ГрузинськЛегіон.jpg

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ГРУПА №1

Окрема зведена штурмова рота «Карпатська Січ» — український добровольчий підрозділ у складі 93-ї механізованої бригади Збройних сил України. Підрозділ був створений у 2014 р. як окрема добровольча чота «Карпатська Січ», названий на честь організації народної оборони «Карпатська Січ». Командир — Олег Куцин.

Історія

З початком військових дій на сході України, наприкінці травня — початку червня 2014 року, Олег Куцин організував волонтерську групу з свободівців, яка почала збирати та доправляти допомогу українським військовим, які несли службу в районі окупованого Слов'янська Донецької області. Допомагали в основному бійцям Національної гвардії і суміжних підрозділах Збройних Сил України. Спочатку волонтерів було всього півтора десятка чоловік, основу складали хлопці зі Стрия, Закарпаття та Києва.

На початку літа 2014 року волонтерами було прийнято рішення вступити до лав Національної гвардії України. Добровольці пройшли навчання на тренувальній базі в Нових Петрівцях. Було вирішено створити єдиний підрозділ з побратимів-волонтерів, яких на той момент було вже 35 осіб. Так була створена Окрема добровольча чота «Карпатська Січ» 93-ї механізованої бригади Збройних сил України, яка отримала назву на честь однойменної української парамілітарні організації «Карпатська Січ», яка існувала на Закарпатті у 1938–1939. Місцем постійної дислокації Окремої зведеної штурмової роти «Карпатська Січ» стала Дніпропетровська область.

У жовтні 2014 року «Карпатська Січ» зайняла позиції у селищі Піски, та залишалась там до березня 2016 року.

23 травня 2015 року бійці окремої добровольчої чоти «Карпатська Січ» разом з командиром склали Присягу на вірність Українському народові й влились до складу Збройних Сил України[1].

За час участі у військових дій на сході України чота стало ротою, взяла участь в обороні Донецького аеропорту, боях за Піски, шахту «Бутовка», Водяне, Опитне[2], Первомайськ.

Останні 10 місяців свого існування Окрема зведена штурмова рота «Карпатська Січ» перебувала під постійними обстрілами ворожої артилерії в околицях ДАП. Під час виконання бойових завдань «Карпатська Січ» втратила 7 вояків, 40 вояків отримали поранення.

13 квітня 2016 року Окрема зведена штурмова рота «Карпатська Січ» була розформована[3].

Втрати

15 квітня 2015 року внаслідок прямого влучання артилерійського снаряду у розташування медичної частини в селищі Піски Ясинуватського району загинув старший солдат Олександр Чирцов. Олександр в тому часі допомагав медикам, осколок від снаряда поцілив йому в серце, врятувати не вдалося.

 

Олександр Чирцов, псевдо «Піонер», санітарний інструктор, (24.05.1977 — 15.04.2015).

Олександр Єрмаков, «Генерал» (26.06.1972 — 12.05.2015)

Ігор Канаков, «Риба» (20.10.1969 — 14.06.2015)

Леонід Москотін, «Лаврінович», солдат, старший стрілець, загинув 11 липня 2015 року.

Данило Касьяненко, «Телефон», «Телефончик», солдат, стрілець, (05.03.1996 — 06.08.2015).

Олег Костюк, «Характерник», солдат, стрілець, (03.11.1981 — 06.08.2015).

Євген Голик, «Жека» (31.01.1985 — 05.10.2015)

Олег Габорак, «Сон», старший солдат, начальник електростанції, (24.06.1997 — 11.12.2015)

Георгій Хвічія, «Єгер» (7.04.1970 — 24.06.2016)

Мирослав Мисла, «Мисливець», молодший лейтенант, командир взводу, (04.07.1992 — 02.10.2016)

Ігор Червоний «Гудвін» (05.11.1967 — 10.12.2016)[4]

Роман Напрягло, «Ріо» (14.02.1997 — 26.02.2017)

Володимир Стаюра, «Кеп» (19.06.1966 — 26.08.2017)

Андрій Корнійко, (18.03.1971 — 01.05.2017)

Голік Євген Вікторович, 5 травня 2017[5]

Юрій Васильєв, «Ізюм» (24.04.1970 — 10.02.2017)

Олександр Кауров, «Саха» (07.02.1997 — 11.03.2018)

 

 

 

 

 

 

 

ГРУПА №2

3-й десантно-штурмовий батальйон «Фенікс» — лінійний підрозділ 79-ї окремої десантно-штурмової бригади (м.Миколаїв), створений з добровольців. Створений за безпосередньої участі волонтера Юрія Бірюкова («Крила Фенікса»).

Історія

Набір добровольців розпочався 14 серпня 2014 року. Технічне оснащення батальйону забезпечують волонтери та підприємства м. Миколаєва. Частина бронетехніки (10 одиниць БТР-80) отримана з Президентського полку[2].

Участь у бойових діях

В листопаді 2014 року третій батальйон перекинули в зону проведення АТО.

Взимку та навесні 2015 року батальйон ніс службу в секторі «М» (Маріуполь), брав участь у боях під Гранітним, Широкиним. За допомогою артилерії було знищено склад зі зброєю противника під Гранітним[3]. У той же час десантники «Фенікса» надавали допомогу місцевому мирному населенню в організації фельдшерського пункту та системи опалення. До зони відповідальності батальйону входила оборона порту Маріуполя та узбережжя Азовського моря.

Станом на квітень 2016 року батальйон «Фенікс» замінив 14-ту ОМБр на бойових позиціях в районі міста Мар'їнка на донецькому напрямку. В ніч на 24 квітня в районі Мар'їнки противник кілька десятків разів обстрілював позиції ЗСУ з важкої зброї, що заборонена Мінськими домовленостями. В результаті обстрілу батальйон «Фенікс» втратили багато техніки, двоє вояків дістали поранення.

Структура

У складі батальйону:

1 десантно-штурмова рота

2 десантно-штурмова рота

3 десантно-штурмова рота

мінометна батарея

гаубична артилерійська батарея

рота вогневої підтримки

зенітний артилерійський взвод

зенітний ракетний взвод

розвідувальний взвод

снайперський взвод

відділення зв'язку

відділення БПЛА

інженерно-технічний взвод

господарський взвод

медичний пункт

Озброєння

БТР-70 / БТР-80

стрілецька зброя (автомат Калашникова)

кулемети (ПКМ і Утьос)

гранатомети (різні, включаючи АГС)

міномети 120-мм

гаубиці Д-30 122-мм

машини розвідки

колісна техніка

Командування

майор Колейник Семен Андрійович

підполковник Почтаренко Сергій[4]

Втрати

Гавеля Богдан Васильович, сержант, гранатометник. Загинув 4 лютого 2015 внаслідок обстрілу патруля ЗСУ поблизу с. Широкине.

Зайченко Олександр Михайлович, солдат, гранатометник. Загинув 4 лютого 2015 внаслідок обстрілу патруля ЗСУ поблизу с. Широкине.

Губриченко Михайло Михайлович, солдат, бої за Піски, 14 лютого,

Євсюков Олександр Євгенович, старший солдат, санітарний інструктор. Загинув 21 лютого 2015 року під час обстрілу з танку та мінометів поблизу с. Широкине.

Ваколюк Володимир Павлович, солдат, навідник. Загинув 22 лютого 2015 року під час мінометного обстрілу та подальшого вогневого зіткнення в населених пунктах Широкине — Саханка.

Агенія Сергій, старший солдат, 28 серпня 2016

Віктор Куроп'ятник, 13 грудня 2018.

 

 

 

ГРУПА №3

2-й батальйон спеціального призначення «Донбас» — підрозділ, що нині входить до 18-го полку оперативного призначення (в/ч 3057) Національної гвардії України. Сформовано у квітні-травні 2014 року з добровольців, як підрозділ громадсько-територіальної оборони, щоб забезпечити діяльність органів державної влади на території Донецької та Луганської областей, у тому числі, й для охорони державного кордону від прориву організованих груп диверсантів з Російської Федерації. Формування почалося 29 травня 2014 року, на базі 1-ї роти створювався 3-й резервний батальйон Національної гвардії (в/ч 3037). Першим місцем початку бойового шляху батальйону було Новопідгородне.

Засновником батальйону є Семен Семенченко, що до війни на сході України був підприємцем та громадським активістом.

Історія

Батальйон «Донбас» розпочав свою історію як загін народного ополчення на Донеччині.

У квітні 2014 року підприємець, майданівець та громадський активіст Семен Семенченко на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook оголосив про збір коштів та запис добровольців до батальйону територіального захисту Донецької області під назвою — «Донбас». Наприкінці травня 2014 року кількість добровольців сягнула 120 чоловік. Одначе керівництво Донецької області не підтримало ініціативу Семенченка. Тому добровольці змушені були перебазуватися на територію сусідньої Дніпропетровської області, де завдяки підтримці її керівництва змогли сформувати свій підрозділ у статусі роти «Донбас-1» Полку національного захисту. Як зазначив Семенченко: «Ми зіткнулися з серйозною протидією в нашій області. Губернатор, погоджуючись на словах, нічого не зробив. Тільки в сусідній області ми змогли сформуватися.». Вишкіл добровольців відбувався в одному з сіл на межі Дніпропетровщини та Донеччини на території колишньої машинно-тракторної станції. Навчання містило в собі, зокрема, збирання та розбирання стрілецької зброї, подолання смуги перешкод, а також навички рукопашного бою.

Станом на травень 2014 року особовий склад «Донбасу» на 80 % складався з мешканців Донецької області.. За словами командира Семена Семенченка, на той момент до лав підрозділу записалося понад 400 осіб, хоча реальна кількість особового складу не перевищувала 120 осіб. До підрозділу записувалися як професійні військові, так і люди без будь-якого військового досвіду. Утримання батальйону, за словами його командира, на початку відбувалося за рахунок добровільних пожертв.

29 травня 2014 року командування батальйону згодилось на пропозицію міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова — було ухвалено включити 1-у роту «Донбасу» до складу Національної гвардії України з формуванням на її базі підрозділу спеціального призначення. Основними напрямками діяльності батальйону мали бути проведення розвідувальних, протидиверсійних, штурмових операцій, а також посилення охорони державного кордону України на сході від диверсійних і терористичних груп. Штатна чисельність резервного батальйону НГУ — 460 осіб.

Частину бійців, що не пройшли добір до лав Нацгвардії, залучено до складу 24 батальйону територіальної оборони Луганської області у структурі Міністерства оборони, а ті з добровольців, які не виявили бажання офіційно вступати на військову службу, залишилися у статусі «народного ополчення» та продовжували забезпечувати охорону державних об'єктів чотирьох західних районів Донеччини: Добропільського, Великоновосілківського, Покровського та Олександрівського.

На початку червня 2014 року батальйон розпочав тренування на полігоні Національної гвардії у селі Нові Петрівці.

Станом на 6 червня 2014 року до лав батальйону записалося вже понад 800 осіб.

23 червня 2014 року 640 бійців батальйону «Донбас» на тренувальній базі у селі Нові Петрівці склали присягу на вірність українському народу. Після цього батальйон вирушив у зону проведення АТО.

Переформатування

На початку 2015 року частина батальйону Донбас першого набору була звільнена з лав Нацгвардії за неприбуття до військової частини для проведення навчальних зборів. Згодом за спільною директивою Міноборони та Генштабу від 17 січня 2015 року в складі ЗСУ створено 46-й окремий батальйон спецпризначення «Донбас-Україна». Частина тих людей що раніше була звільнена з батальйону Донбас перийшла служити саме в новостворений 46 бат ЗСУ. Командиром нового підрозділу ЗСУ призначено колишнього начальника штабу, першого заступника командира батальйону «Донбас» підполковника В'ячеслава Власенко, позивний «Філін». Чисельність батальйону близько 1000 осіб.

9 лютого 2015 року згідно з указом Президента України Семен Семенченко передав повноваження командира батальйону «Донбас» Анатолію Виногродському, але як засновник батальйону залишився його почесним командиром. З 10 квітня 2015 року відповідно наказу командувача НГ України на командира БСП «Донбас» призначено підполковника резерву Виногродського Анатолія Анатолійовича.

8 травня радник заступника голови Міноборони України Василь повідомив що звільнили ще двох бійців батальйону НГУ «Донбас».

15 червня 2015 Семен Семенченко разом з ветеранами батальйону «Донбас» інспектували пункти пропуску в Луганській області. В ході перевірки були виявлені серйозні порушення, зокрема, контрабанда лісу.

Бойовий шлях

За словами Семена Семенченка, першу бойову зброю він та його соратники отримали, напавши з «травматикою» на контрольований терористами блок-пост 1 травня. Надалі, до включення до складу Національної гвардії, на озброєнні батальйону знаходилася легка стрілецька зброя, РГД та снайперські гвинтівки.

15 травня 2014 року батальйон звільнив райвідділ міліції у Великій Новосілці від лояльної терористам міліції. Після цього було замінено керівника райвідділу, а особовий склад приведений до повторної присяги на вірність Україні. Над будівлею райради було піднято прапор України. Згодом близько 21.00 була отримана інформація про рух у бік Великої Новосілки 30-ти автомобілів бойовиків з так званого батальйону «Восток», однак справжній бій не відбувся. Після короткої перестрілки, отримавши декількох легкопоранених, «Восток» відступив.

22 травня 2014 року бійці батальйону взяли під охорону адміністративні будівлі Володарського району, з приміщення районної ради знято прапор «ДНР» та вивішено прапор України.

Вранці 23 травня 2014 року батальйон потрапив у засідку російських терористів у селі Карлівка Мар'їнського району. Частині бійців вдалось вирватись з оточення та дістатись до блок-посту українських військових поблизу міста Покровськ. 5 чоловік загинуло. Внаслідок боїв майже половина бійців отримала поранення різного ступеня тяжкості. Під час бою було знищено мінімум 15 терористів. Батальйон «Донбас» втратив п'ятьох бійців, семеро поранено.

Російські засоби масової інформації в черговий раз поширювали завідомо неправдиву інформацію про те, що на блокпост терористів начебто здійснили напад представники політичної партії «Правий сектор». Втім, недостовірна інформація російських ЗМІ була вчергове спростована.

Станом на кінець травня, батальйон «Донбас» взяв під контроль та здійснює охорону громадського порядку в п'ятьох західних районах Донецької області:

Амвросіївський район;

Великоновосілківський район;

Волноваський район;

Володарський район;

Добропільський район;

Покровський район;

Олександрівський район;

Мар'їнський район;

Попаснянський район (Луганська область);

Старобешівський район.

Батальйон «Донбас» постійно просувається вперед та збільшує підконтрольну територію, все ближче наближаючись до Донецька.

Ветерани морської піхоти — бійці батальйону «Донбас»

4 липня 2014 року бійці батальйону у складі сил АТО брали участь у звільненні від терористів міста Миколаївка Донецької області.

5 липня розвідувальна рота батальйону брала участь у звільненні від терористів міста Костянтинівка Донецької області.

6 липня бійці батальйону разом з іншими підрозділами сил АТО здійснили розвідку боєм у селі Карлівка поблизу Донецька з метою виявлення вогневих позицій терористів. Унаслідок операції терористів було знищено артилерією великого калібру та установками залпового вогню «Град», втрат зазнали також частини терористів з так званого батальйону «Сєвєр», які полишили свої позиції біля Донецького аеропорту.

Бійцями батальйону, які знаходяться у Артемівську, проводяться активні дії по звільненню міста від терористів, відбиваються нічні атаки бойовиків, споруджуються блокпости у місті та за його межами, а також готуються операції по зачистці території. Підрозділи батальйону забезпечують патрулювання прилеглих до Артемівська та Горлівки районів.

8 липня у зону проведення АТО у Донецькій області прибула ще одна рота батальйону «Донбас».

11 липня розвідувальна група батальйону «Донбас» поблизу Артемівська вступила у бій з терористами, які оточили блокпост. Під час бою було знищено 1 легкову автівку, 2 бійців батальйону отримали поранення, 7 терористів було убито і декількох поранено. Унаслідок бою позиції терористів було знищено, і вони змушені були відступити. По закінченню бою бійцями батальйону «Донбас» було проведено зачистку території, під час якої виявлено базу терористів та вилучено значну кількість зброї.

18 липня бійці батальйону вели бій з терористами у місті Попасній. Під час бою 2 бійців батальйону було убито, 6 отримали поранення, з боку терористів 7 осіб загинуло.

19 липня під час наступного бою за Попасну, батальйоном було знищено 4 блокпости терористів, вбито близько 40 терористів та узято у полон 6. Зі свого боку батальйон «Донбас» втратив 2-х бійців, 5 отримали поранення, 1 боєць вважається зниклим безвісти.

21 липня у ході військової операції за участю підрозділів Збройних сил, батальйонів «Донбас» та «Дніпро-2» було звільнено населений пункт Піски. Бійцями батальйону було взято у полон 4 озброєних терористів-саперів з вибухівкою з так званої «Російської православної армії». Під час операції батальйон «Донбас» втрат не поніс. Надалі було знищено укріплений район терористів поблизу населеного пункту Нетайлове та частково знищено укріпрайон у передмісті Донецька.

22 липня біцями батальйону було звільнено від терористів та взято під контроль місто Попасна. Під час бою було знищено понад 100 терористів «ЛНР», з боку батальйону втрати відсутні.

24 липня батальйон «Донбас» разом з іншими підрозділами сил АТО звільнив від терористів місто Лисичанськ та розпочав патрулювання вулиць, роздачу продуктів та води місцевому населенню.

26 липня батальйоном «Донбас» разом з підрозділами Збройних сил та Національної гвардії розпочато штурм Первомайська, у районі якого зосереджено значні сили терористів, озброєних установками Град, ПЗРК та бронетехнікою.

У той же день бійцями батальйону було взято склад терористичного угрупування "батальйон «Призрак», який знаходився у приміщені Лисичанського скляного заводу. На складі було виявлено 2 одиниці бронемашин, зенітно-ракетну зброю, «ПТКР», міномети, стрілецьку зброю, велику кількість автівок, цистерни з бензином та соляркою, велику кількість комплектів форми з розпізнавальними знаками терористів, більше 800 ящиків з гуманітарною допомогою, російські паспорти та електронну базу бойовиків з особистими даними та фото.

29 липня народний депутат Олександр Бригинець повідомив, що командир добровольчого загону «Донбас» Семен Семенченко отримав призначення — він відповідальний за Артемівськ.

Бої за Іловайськ

10 серпня Збройними силами України за участю бійців батальйонів «Донбас», «Азов», «Шахтарськ», «Правого сектору» розпочато операцію зі звільнення Іловайська та ліквідації укріпленого району терористів.

14 серпня бійці батальйону під час обшуку церкви Московського патріархату у Слов'янську виявили арсенал боєприпасів. За словами представників батальйону: «Батюшка не виходить із запою третій день, тому якихось зрозумілих показань на цей рахунок дати не зміг. Будемо лікувати».

18 серпня 2014 року бійці батальйону з важкими боями увійшли до Іловайська та вибили терористів з частини міста. Східну частину Іловайська було взято під контроль, організовано зачистку, у ході якої знищено 3 блокпости та 4 вогневі точки терористів. До ранку 19 серпня більшу частину території міста було взято під контроль силами АТО. Під час бою отримав поранення командир батальйону Семен Семенченко. Станом на 22 годину 19 серпня після важкого бою батальйон зазнав втрат під Іловайськом та змушений був відійти з поля бою. 4 вояків батальйону, серед яких чоловік журналістки Михайлини Скорик Сергій, загинули від куль снайперів.

20 серпня 2014 року під час продовження бою за Іловайськ бійцями батальйону відбито спробу терористичного угрупування «Восток» увійти до міста з півночі. У ході двогодинного бою було знищено 2 танки терористів. На західних околицях Іловайська терористами було захоплено автобус з пораненими бійцями батальйону «Донбас». Під час зіткнення, 2 поранених бійців загинули, інших вдалося відбити. На східній околиці міста під час бою з терористами з угрупування «Оплот» бійцями батальйону «Донбас» було знищено два десятки терористів та 3 міномети. 2 бійців батальйону загинули.

24 серпня 2014 року бійцями батальйону «Донбас» та підрозділами Збройних сил було знищено 4 вогневі точки терористів та ліквідовано понад 50 терористів на південній околиці Іловайська.

Зранку 29 серпня бійці батальйону разом з іншими українськими формуваннями почали вихід з оточеного Іловайська заздалегідь оговореним маршрутом — «зеленим коридором». Колону українських військ почали обстрілювати, коли бійці «Донбасу» дісталися села Червоносільського. Українські сили змогли вибити росіян з села і протриматися там до 30 серпня. Проте залишаючись відрізаними від основних військ, і маючи важкопоранених побратимів, більшість українських сил у Червоносільському потрапила до полону. Максим Авраменко, боєць батальйону, зміг зберегти прапор України, зашивши його в підкладку одягу, і вивезти його коли був звільнений з полону у грудні 2014 року.

5 вересня на основі батальйону «Донбас» була створена мотопіхотна батальйонна тактична група (бтгр) — повідомив комбат Семен Семенченко. Батальйону надали важке озброєння: танки, БТРи, артилерію; бійці вчаться веденню бойових дій у складі бтгр на полігонах в Харкові, Києві, Дніпропетровську.

23 вересня 2014-го Семен Семенченко повідомив, що батальйон «Донбас» уклав контракти з американськими інструкторами щодо підготовки бійців підрозділу: «Уклав договір з організації навчання бійців і офіцерів батальйону Донбас мобільними групами інструкторів США, в даний час не є діючими військовослужбовцями. Працюватимуть за системою традиційної підготовки, системі підготовки „морських котиків“ і delta force

Бої за Дебальцеве

13 січня друга штурмова рота батальйону «Донбас» відправилась до зони проведення АТО у Луганську область.

27 січня року перша рота батальйону «Донбас» достроково повернулася в зону АТО на допомогу своїм побратимам.

30 січня Семен Семенченко разом із частиною батальйону «Донбас» згідно приказу прибув на позиції ВСУ до Вуглегірська-Дебальцеве для виконування бойових завдань.

31 січня 2015 в ході операції зі звільнення Вуглегірська і деблокування батальйону «Світязь» Семенченко отримав серйозну контузію і переломи ребер. Був направлений в лікарню Мечникова.

9 лютого 2015 року почалися бої у селищі Логвинове Луганської області (між Вуглегірськом і Дебальцеве). Батальйон «Донбас» гідно тримав позиції.

12 лютого батальйон «Донбас» разом із частинами ВСУ штурмом взяли Логвинове, яке мало стратегічне для України значення. Бійцям батальйону «Донбас» вдалося взяти у полон 15 терористів.

У період січня-лютого 2015 року у бойових діях у районі населених пунктів Вуглегірськ, Нікішино, Чернухіно, Новогригорівка, Дебальцеве та Логвіново Донецької області, батальйон «Донбас» втратив 8 чоловік загиблими, отримали поранення 8, було захоплено у заручники 1 та зникли безвісти 2 військовослужбовці.

15 лютого 2015 року бійці «Донбасу» потрапили в засідку під Маріуполем. Загинули бойці — Євген Тельнов з Кіровограда (позивний — «Усач») та Олег Шабельний (позивний — «Цар»).

18 лютого Семен Семенченко повідомив, що ситуація в Логвинове загострилась:

Терористи зайняли наші позиції. Батальйон «Донбас» разом із частинами ВСУ і Нацгвардії почали вивозити поранених та загиблих під час операції.

Починаючи із середини лютого бійці батальйону «Донбас» тримали позиції як на Луганському, так і на Маріупольському напрямках (селище Широкіне). 17 березня 2015 року третя рота розвідки батальйону «Донбас» відбула на передову у Широкіне.

7 березня під час обстрілу терористами селища Широкине загинув снайпер батальйону спеціального призначення «Донбас» солдат резерву Володимир Победінський з селища Мангуш Першотравневого району, що поблизу м. Маріуполя. 24-річний доброволець з позивним «Кріт».

Командування

Командир батальйону Семен Семенченко

(2014 — 9 лютого 2015) Семен Семенченко

Втрати

Станом на січень 2016 року, 67 бійців батальйону Національної гвардії "Донбас" загинули, 173 одержали поранення й 20 зникли безвісти під час антитерористичної операції.

Інше

У складі батальйону діє так звана «жіноча група», яка складається з дівчат, які пройшли Євромайдан та готуються воювати з терористами на Донбасі.

На початку червня 2014 року за ініціативою командира батальйону Семена Семенченка було створено мережу так званої «інтернет-розвідки» у зоні АТО, через яку кожен охочий міг би повідомити українські силові підрозділи про дії та пересування терористів.

Після завершення бойових дій та стабілізації ситуації планувалося, що батальйон буде розформовано, але охочі зможуть долучитися до формування нових офіційних правоохоронних структур. Однак, наразі, за словами Семена Семенченка, після відходу батальйону «Донбас» на схід, на тренувальному полігоні у Нових Петрівцях буде створено новий добровольчий батальйон під назвою «Крим». У майбутньому обидва батальйони мають бути об'єднані під єдиною системою оперативного командування та скласти основу нової бригади у складі Національної гвардії України.

 

ГРУПА № 4

46-й окремий батальйон спеціального призначення «Донбас-Україна» (46 ОБСпП, в/ч А3220, пп В2612) — окремий батальйон Сухопутних військ Збройних сил України. Був створений взимку 2015 року на основі тих бійців батальйону «Донбас» Національної гвардії України, що забажали перейти до лав Збройних сил України.

Історія

Батальйон «Донбас-Україна» як спецпідрозділ ЗСУ був створений в січні-лютому 2015 року з колишніх воїнів батальйону «Донбас» Національної гвардії України.

Для бійців, які пройшли бої в Попасній, в Лисичанську, під Авдіївкою, в Широкіному, отримали страшний досвід Іловайського і Дебальцевського котлів, пережили ворожий полон мотивацією до переходу в підпорядкування Збройних Сил України було глибоке усвідомлення того, що війна на Сході України ведеться, не стільки з внутрішнім ворогом, скільки із зовнішнім агресором (боротьба із зовнішнім ворогом — це якраз завдання ЗСУ, а не МВС), а також небажання будь-яким чином брати участь у політичних ігрищах і потреба отримання важкого озброєнням задля надання належної відсічі противнику.

Ініціатором переформатування був колишній в.о. командира батальйону НГУ «Донбас» полковник  В'ячеслав Вікторович Власенко («Філін»), який і став командиром 46 ОБСпП «Донбас-Україна». Начальником штабу новоствореного батальйону став підполковник Ніколов Михайло Михайлович. У лютому 2015 року на 235-му загальновійськовому полігоні у Дніпропетровській області почалося формування батальйону. У травні 2015 року на озброєння танкової роти батальйону надійшли зі сховища танки Т-72 28 червня 2015 року батальйон склав присягу. 7 серпня після проведення бойового злагодження на військових полігонах формування батальйону остаточно завершено.

Відбуття у зону АТО

12 серпня підрозділи «Донбас-Україна» ввійшли в зону АТО. Розвідрота батальйону оперувала в районі Попасної. Напрям Горлівка — Клинське був в зоні оперативної відповідальності 1-ї і 2-ї штурмових рот батальйону.

12 листопада 2015 року батальйон в повному складі прибув до села Кримське Новоайдарського району Луганської області. Батальйон 4 місяці успішно виконував бойові завдання по стримуванню вогневої і наступальної активності противника, боротьбі з ворожими диверсійно-розвідувальними і снайперськими групами. Противником на цій ділянці розмежування був 14-й батальйон територіальної оборони «Прізрак». Під час виконання завдання в Кримському 3 бійців батальйону загинуло. Згідно даних розвідки батальйону противник втратив 13 чоловік загиблими і 22 пораненими.

18 березня 2016 року після виконання бойового завдання батальйон був виведений для поповнення і бойового злагодження із зони АТО. Після отримання поповнення і проведення бойового злагодження на полігонах під містом Рівне і та на загальновійськовому полігоні «Широкий лан» (Миколаївська область) батальйон отримав достатній рівень готовності для відправки в зону бойових дій.

Друга ротація до зони АТО

25 травня батальйон зайшов до зони АТО. Після детального вивчення ситуації і проведення розвідки на місцевості, 2 червня підрозділи батальйону зайняли бойові позиції у смт. Мар'їнка, що під Донецьком — в одній із найгарячіших точок конфлікту у 2016 році. Перед командуванням батальйону було поставлене бойове завдання — основні зусилля зосередити на напрямку Олександрівка, Мар'їнка, Курахове та на утриманні населеного пункту Мар'їнка. Були облаштовані ротні опорні пункти в районі 300 метрів західніше терикону, 100 метрів південніше дамби, 500 метрів південніше озера з відповідним обладнанням трьох взводних опорних пунктів (ВОП) «Гуня», «Гонта», «Гоголь». Перша штурмова рота зайняла визначений ротний пункт в районі перехрестя доріг південніше терикону на східній околиці смт. Мар'їнка з обладнанням трьох ВОПів– «Лях», «Шах», «Сірко». Друга штурмова рота зайняла визначений ротний пункт в західній частині Мар'їнки з обладнанням трьох ВОПів — «Орлик», «Мазепа», «Богун».

Починаючи з 7 червня противник почав активно «промацувати» позиції батальйону. Проявлялось це у підвищеній вогневій активності противника (до 10 обстрілів з різних видів зброї щодоби), постійних спробах прокинення диверсійно-розвідувальних груп (ДРГ) противника, діяльності ворожих снайперів. Напруженість обстановки та інтенсивність бойових зіткнень почали проявлятись і в бойових втратах серед бійців «Донбас-України». Починаючи з 10 червня батальйон медична служба батальйону була змушена надавати допомогу пораненим. Один з епізодів, які великою мірою характеризують небезпечну місію медиків на війні стався 17 червня. Отримав поранення військовослужбовець батальйону (солдат Юрій Лясківський), під час його евакуації були поранено ще двоє працівників медичної служби батальйону (капітан Олександр Терен, солдат Микола Руденко).

Після активного промацування противник зробив декілька спроб знищити командний пункт (КП) «Карабін». Так, зокрема 14 липня — КП «Карабін» був обстріляний 120-мм (50 пострілів) і 152-мм (30 пострілів) мінометами. Після невдалих спроб дезорганізувати роботу штабу противник вирішив спробувати захопити взводні опорні пункти безпосередньо на лінії активного вогневого зіткнення. 23 липня відбувся штурм (спроба захоплення) ВОП «Сірко» силами 50 бойовиків. Штурм відбито. Противник поніс втрати у кількості до 10 чоловік. В той же день відбулась спроба штурму ВОП «Гонта» силами 30 чоловік. Штурм відбито. Втрати противника — до 5 чоловік вбитими і пораненими.

25 липня — ворожий штурм ВОП «Гуня» силами до 30 осіб. Штурм відбито. Противник поніс втрати в кількості до 10 чоловік вбитими і пораненими. В той же день — ворожий штурм ВОП «Сірко» та «Шах» силами до 40 осіб. Завдяки злагодженим діям бійців обох ВОПів противник відступив понісши втрати до 15 осіб.

28 липня — ворожий штурм ВОП «Гонта» і «Гуня» силами до 40 осіб. Штурм відбито. Противник поніс суттєві втрати — до 20 вбитими і пораненими.

30 липня — ворожий штурм ВОП «Гуня» і «Сірко» силами до 60 осіб. З маневруваннями і обстрілом ВОП «Мазепа», ВОП «Гоголь». Штурм відбито.

13 серпня — обстріл зі 120 мм і 150 мм артилерії КП «Карабін». Загалом випущено до 70 мін.

Після невдалих штурмів ВОПів і малорезультативних обстрілів важкими мінометами КП «Карабін», противник поніс серйозні втрати в живій силі і, очевидно, був деморалізований. Попри це обстріли позицій батальйону з різних видів зброї тривали практично щодоби, іноді по кілька обстрілів на день. Але інтенсивність спроб проникнення ДРГ противника значно спала. Щодо прямих спроб штурму позицій, то таких в цей період практично не було. Тим не менше, застосування під час обстрілів з боку противника важкої зброї призводило до численних поранень і, навіть, до загибелі бійців батальйону «Донбас-Україна».

З 1 жовтня режим припинення вогню був завершений, що вилилось в посиленні збройного протистояння в Мар'їнці. Проте пристріляність позицій ворога, стратегічна ініціатива і моральна перевага — всі ці фактори були уже на боці бійців батальйону «Донбас-Україна». Тому кінцівку свого перебування у Мар'їнці батальйон провів у хоч і позиційних, проте результативних, з точки зору нанесення бойових втрат противнику, боях. Так зокрема 7 жовтня 2016-го року під час нічного бою, внаслідок влучання в приміщення казарми противника було знищено 12 і поранено 35 бійців противника. Подібно, але з меншою інтенсивністю бойових дій, батальйон провів і решту днів свого перебування у Мар'їнці. Загалом батальйон «Донбас-Україна» виконав поставлене перед ним завдання по утриманню позицій в смт. Мар'їнка.

В Мар'їнці батальйон «Донбас-Україна» отримав унікальний і надзвичайно корисний досвід збройних зіткнень в умовах міського бою, відпрацьовував протидиверсійну і антиснайперську тактику. Характерною особливістю підрозділу стало те, що відсоток мобілізованих був на той момент чи не найнижчим зі всіх бойових підрозділів ЗСУ. Один з важливих факторів позитивної внутрішньої вмотивованості бійців батальйону спецпризначення «Донбас-Україна» вилився у високі бойові показники. У Мар'їнці батальйон провів 145 діб, при цьому зазнав 170 офіційно зафіксованих обстрілів з різної зброї (стрілецька, міномети, артилерія), відбив 6 штурмових спроб захоплення  позицій, знищив: НОНА — 1, БТР-80 — 1, САУ — 2, БМП — 2, автотехніка противника — 5 одиниць. Ворогу було завдано втрат в живій силі — 250 загиблих, 400 — поранених.

5 військовослужбовців батальйону загинуло, більше 60 — отримали поранення, з яких 51 чоловік повернувся до строю.

23 грудня 2016 року 46-й батальйон «Донбас Україна» зайняв передові позиції на одній з «найгарячіших» точок на «Світлодарській дузі».

Пункт постійної дислокації

Після успішного виконання бойового завдання в Мар'їнці батальйон «Донбас-Україна» 19 жовтня 2016-го року покинув зону АТО і, після 4-х добового маршу, прибув до майбутнього пункту постійної дислокації (ППД) у місто Лозова Харківської області.

Станом на середину листопада 2016 року батальйон спеціального призначення ЗСУ «Донбас-Україна» здійснює облаштування майбутнього ППД у м. Лозова Харківської області, проводить докомплектацію особового складу батальйону, а також бере участь в інших заходах, які передують відправці бойових підрозділів ЗСУ в зону АТО.

З 26 листопада 2016 року батальйон спецпризначення «Донбас-Україна» відбуває до одного із загальновійськових полігонів для бойового злагодження перед відправкою в зону бойових дій.

Озброєння

Батальйон має на озброєнні:

танки Т-72

бойові машини піхоти БМП-1 і БМП-2

броньовики БРДМ і БРДМ «Конкурс»

122-мм гаубиці Д-30

120-мм міномети 2Б11

ЗУ-23 на базі БТС;

танковий тягач БТС-4

Особовий склад озброєний АКМТК (аналог АКМС), РПК, ПКМ, ДШК, гранатометами РПГ-7, АГС-17 «Полум'я», СПГ-9 «Спис» і РПГ-18 «Муха», зокрема і вдосконаленими самотужки в польових умовах. Сержантський і офіцерський склад батальйону додатково озброєні пістолетами ПМ і ПС.

Завдяки допомозі однойменного фонду «Донбас-Україна» батальйон використовує для ведення розвідки сучасні БПЛА.

Втрати

Прізвище, ім'я, по батькові Військове звання Дата загибелі Обставини загибелі

Максименко Ігор Павлович капітан 21 листопада 2015 Загинув під час обстеження території північніше «Бахмутської траси», поблизу села Кримське (Новоайдарський район) Луганської області, внаслідок підриву на осколково-загороджувальній міні.

Ключка Віталій Володимирович старший сержант 25 серпня 2016 Загинув в районі міста Мар'їнка (Донецька область) внаслідок обстрілу з СПГ.

Крючков Віктор Леонідович молодший сержант 21 листопада 2015 Загинув під час обстеження території північніше «Бахмутської траси», поблизу села Кримське (Новоайдарський район) Луганської області, внаслідок підриву на осколково-загороджувальній міні.

Григорович Іван Станіславович старший солдат 21 липня 2016 Загинув внаслідок осколкового поранення на взводному опорному пункті роти розвідки біля м. Мар'їнка (Донецька область), відбиваючи напад ворожої диверсійно-розвідувальної групи.

Давиденко Олексій Олександрович солдат 24 листопада 2015 Загинув під час виконання бойового завдання в районі с. Кримське, Новоайдарський район, Луганська область.

Матросов Вадим Петрович солдат 8 вересня 2016 Загинув ввечері в районі міста Мар'їнка (Донецька область) внаслідок мінно-вибухових травм під час обстрілу з АГС.

Бурба Євген Володимирович солдат 9 вересня 2016 Загинув на передових позиціях батальйону, в районі міста Мар'їнка (Донецька область), під час обладнання взводно-опорного пункту внаслідок спрацювання вибухового пристрою.

Дунаєвський Сергій Михайлович солдат 14 липня 2016 Загинув близько другої години ночі внаслідок артилерійського обстрілу передових позицій ЗСУ поблизу м. Мар'їнка Донецької області, отримавши два проникаючі смертельні поранення в спину.

Цинкуш В'ячеслав Іванович старший солдат 6 лютого 2017 Помер від травм отриманих напередодні внаслідок нещасного випадку під час експлуатації військової техніки в районі с. Кодема (Донецька область)[4].

Миронов Михайло Павлович солдат 10 березня 2017 Дістав смертельне поранення під час масованого ворожого артилерійського обстрілу передових позицій на «світлодарській дузі», поблизу селища Новолуганське (Донецька область).

Писаренко Владислав В'ячеславович солдат 27 березня 2017 Загинув під час виконання бойового завдання з обстеження території, внаслідок підриву на невідомому вибуховому пристрої на «світлодарській дузі» біля с. Новолуганське (Донецька область).

Наріжний Максим Сергійович солдат 27 березня 2017 Загинув під час виконання бойового завдання з обстеження території, внаслідок підриву на невідомому вибуховому пристрої на «світлодарській дузі» біля с. Новолуганське (Донецька область).

Іванушкін В'ячеслав Вадимович старший солдат 7 серпня 2017 під час обстрілу ворожим снайпером позиції ротного опорного пункту в районі міста Мар'їнка.

Зейлик Володимир Миколайович солдат 8 серпня 2017 на бойовій позиції батальйону в районі міста Мар'їнка, під час обстрілу ротного опорного пункту та веденні вогню у відповідь

Роговий Олександр Іванович сержант 8 серпня 2017 Курахове

Перепелиця Сергій солдат 21 квітня 2018 підірвався на фугасі під Горлівкою

Власні відзнаки

З метою відзначення кращих бійців батальйону 6 жовтня 2016 року запроваджено внутрішню відзнаку «Гордість батальйону „Донбас“». Згідно наказу командира батальйону полковника В'ячеслава Власенко відзнакою нагороджуються кращі бійці батальйону «Донбас-Україна» та інші особи, які надали батальйону значну допомогу.

Командування

Командир батальйону:

полковник Власенко В'ячеслав Вікторович

Начальники штабу:

підполковник Ніколов Михайло Михайлович (17 лютого 2015 — 25 квітня 2016)

майор Гетьман Василь Анатолійович (4 травня 2016 — по даний час)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ГРУПА № 5

Полк поліції «Дніпро-1» (ППСПОП «Дніпро-1») — добровольчий підрозділ поліції особливого призначення, створений у квітні 2014 року у структурі ГУ МВС України в Дніпропетровській області як спецбатальйон міліції «Дніпро-1». 23 вересня 2014 року Міністром внутрішніх справ України Арсеном Аваковим підписано розпорядження про переформатування батальйону в полк.

Історія створення

Історія підрозділу розпочалася 14 квітня 2014 року з запису перших добровольців до батальйону патрульної служби міліції особливого призначення у будівлі Дніпропетровської облдерджадміністрації.

Формування спецпідрозділу відбувалося на базі раніше створеного Полку національного захисту Дніпропетровської області із добровольців чоловічої статі, віком від 18 до 45 років. Основними критеріями відбору були вік, фізична підготовка та «проукраїнська ідеологія». Перевага віддавалася особам, які пройшли строкову службу у лавах Збройних сил України. Створення батальйону відбувалося при безпосередній участі керівництва Дніпропетровської області. У зв'язку з диверсіями, які вчинялися терористами з «ДНР» та «ЛНР» на території сусідньої Донеччини та Луганщини, керівництвом Дніпропетровщини вирішено було формувати спецбатальйон прискореними темпами. 28 квітня 2014 року обласна міліція звернулася з закликом до жителів області вступати до лав батальйону. Було також переглянуто віковий ценз, унаслідок чого до батальйону отримали змогу вступати особи віком до 50 років.

Станом на 1 травня 2014 року до батальйону записалося 42 добровольця із військовим досвідом, готових відразу заступити на службу; ще 200 чоловік подали заяви та після перевірки мали пройти прискорений двотижневий курс підготовки. Мінімальний курс міліцейської підготовки включав у себе 50 годин теорії з наступними двотижневими практичними заняттями на полігоні.

6 травня 2014 року було укомплектовано 1-шу роту БПСМОП «Дніпро-1». За словами призначеного командиром батальйону Юрія Берези, новий воєнізований підрозділ МВС України був побудований за моделлю збройних сил Швейцарії, де армія і народ максимально зближені. Береза також наголосив, що батальйон «Дніпро-1» входить до складу МВС Україні, керується і звітується перед міністром МВС, а не перед окремими губернаторами.

Назва

В квітні лідер Правого сектору Дмитро Ярош оголосив про набір добровольців до батальйонів «Дніпро», «Донбас» та «Слобожанщина». Для того, щоб не плутати батальйон МВС «Дніпро» та батальйон «Правого сектора» «Дніпро», — їх стали називати «Дніпро-1» та «Дніпро-2». З огляду на обставини смерті Олександра Музичка, керівництво «Правого сектора» відмовилось співпрацювати з МВС у справі формування та озброєння батальйону «Дніпро-2». В свою чергу, Міністерство оборони України відмовило «Правому сектору» в державній реєстрації батальйону «Дніпро-2» й інших. Пізніше, у липні, «Правий сектор» створив воєнізований Добровольчий український корпус, який спорядився трофейною зброєю в зоні проведення АТО на сході України.

Спорядження

Особовий склад батальйону був обмундирований в уніформу, придбану за благодійні кошти; легка стрілецька зброя була надана МВС. Так, 3 травня 2014 року бійці батальйону отримали 360 автоматів Калашникова. На озброєнні батальйону перебувають автомати марки АКС-74У та АК-74, а також 50 гвинтівок М-16. За рахунок благодійників був придбаний перший автотранспорт спецбатальйону — пікапи «Nissan».

Склад

Бронегрупа

Бронемашина Варта полку поліції Дніпро-1

Восени 2015 року в складі Дніпро-1 була створена бронегрупа для проведення спеціальних поліцейських операцій в зоні бойових дій на Донбасі. Бронегрупа комплектується БРДМ-2, МТЛБ, СБА Варта та бронемашинами КрАЗ.

Аеророзвідка

На базі полку «Дніпро-1» працює єдиний в Україні взвод аеророзвідки. Оператори БПЛА постійно дійснюють польоти над ворожою територією, з метою розвідки даних про російські терористичні війська. Усі дані оперативно надаються штабу АТЦ. Також на базі працює конструкторське бюро De Viro, яке розроблює якісні моделі БПЛА та навчає представників інших підрозділів України.

Командування

Від початку створення батальйону його командиром був Юрій Береза, який очолює також Штаб національного захисту Дніпропетровської області.

Наприкінці грудня 2014 року командиром полку став В'ячеслав Печененко, який у травні 2016 року очолив ГУНП у Житомирській області;

Заступник командира спецпідрозділу «Дніпро-1» з 2014 до 2015 — Дубовський Максим.

Керівник групи аеророзвідки — Фещенко Віталій;

З травня 2015 — т.в.о командира полку — Рашевський Олександр.

Діяльність та бойовий шлях

Першим кроком батальйону стало забезпечення правопорядку на території Дніпропетровської області та прилеглих районів Донеччини; наступним, — охорона блокпостів та технічна допомога Збройним силам в зоні проведення АТО на сході України.

З 11 травня 2014 року бійці спецбатальйону «Дніпро-1» разом з силами батальйону територіальної оборони Дніпропетровської області розпочали патрулювання території Красноармійського, Добропільського, Великоновосілківського, Олександрівського районів Донеччини з метою підтримки правопорядку, нейтралізація мародерів, бандитів та кримінальних елементів.

24 травня 2014 року підрозділи батальйону прибули до міста Красноармійськ та взяли під охорону будівлю окружної виборчої комісії. 25 травня бійці забезпечували охорону Красноармійської міської ради та виборчих дільниць на території міста. Загалом, особовим складом батальйону було забезпечено проведення виборів Президента України на території Красноармійського, Добропільського, Великоновосілківського, Олександрівського районів Донеччини.

30 травня 2014 року у зв'язку з захопленнями терористами з «ДНР» окремих ділянок Донецької залізниці, батальйон «Дніпро-1» разом з силами батальйону територіальної оборони Дніпропетровської області взяли під контроль залізничні станції Просяна, Слов'янка, Добропілля, Дачна та усі залізничні станції на адміністративній межі Дніпропетровщини та Донеччини. За повідомленням штабу національного захисту Дніпропетровської області, бійці батальйонів отримали повноваження зупиняти та перевіряти поїзди, будь-які пересувні залізничні засоби з метою проведення їх огляду та контролю за пересуванням станціями, а також перевірки документів, особистих речей пасажирів та вантажу.

6 червня 2014 року перша рота батальйону «Дніпро-1» після прийняття присяги на вірність українському народу, відбула у зону проведення АТО. У липні 2014 року частина підрозділів батальйону базувалася у Маріуполі, відповідаючи за забезпечення правопорядку на півдні Донецької області. Зі слів командира батальйону Юрія Берези 300 його бійців постійно виконують бойові завдання, охороняючи узбережжя Азовського моря, патрулюючи кордони на сході тощо. Також бійці батальйону забезпечують охорону працівників прокуратури та слідчих органів під час виконання ними своїх службових обов'язків.

12 червня 2014 року спільно з батальйоном «Азов», «Дніпро-1» брав участь у звільненні міста Маріуполь від бойовиків «ДНР».

14 червня 2014 року батальйон «Дніпро-1» надавав допомогу постраждалим прикордонникам, які були обстріляні з гранатометів на Пост мосту у Маріуполі, а також здійснили супровід вцілілих прикордонників до застави у селищі Амвросієвка, Донецької області.

12 липня 2014 року спецгрупою батальйону «Дніпро-1» у Маріуполі було виявлено явочну квартиру і схованки зі зброєю так званої «ДНР». При обшуку явочної квартири були знайдені мобільні телефони, більше 10 СІМ-карт різних операторів мобільного зв'язку, а також більше 50 ключів різного призначення, в тому числі з брелками від сигналізацій до автомобілів. Було визначено, що комплект ключів може бути від низки гаражних приміщень. В ході проведення слідчих та оперативних заходів гаражні приміщення були розкриті і відпрацьовані. Під час огляду приміщень були знайдені наступні види озброєння: 3 РПГ, 1 пістолет Макарова, 1 граната РГД, а також рідина, за допомогою якої можливе створення саморобних вибухових пристроїв. Вдалося затримати «кістяк бандформування», але частина бойовиків змогла втекти до Донецька. Всіх затриманих терористів і знайдену зброю було передано співробітникам СБУ в зоні проведення АТО для подальшого розслідування.

4 серпня 2014 року бійцями батальйону на державному кордоні було затримано російського бойовика.

Бої за Іловайськ

18 серпня 2 взвод батальйону «Азов» разом з частинами батальйону «Донбас» та окремою ротою батальйону «Дніпро» вели важкі бої на підступах до Іловайська. Увечері частини батальйонів «Азов» та батальйону «Дніпро» закріпилися на підступах до міста.

22 серпня Антон Геращенко передав слова комбата Юрія Берези, що проросійські бойовики прив'язали тіло загиблого бійця батальйону до гармати і вистрілили з неї. Юрій Береза підтвердив ці слова у інтерв'ю від 24 листопада 2014 року.

За словами комбата, станом на листопад 2014 року втрати батальйону під Іловайськом становили 14 бійців загиблими та 7 зниклими безвісти.

У ніч з 8 на 9 жовтня, приблизно о 23.00 диверсійна-розвідувальна група (ДРГ) полку «Дніпро» провела спецоперацію — біля Тельманового, в результаті якої ліквідовано терориста Андрія Борисова (Чечена) і троє російських військових, серед них — генерал Сергій Андрейченко, який за свідченням преси координував діяльність російських спецслужб в Приазов'ї.

29 грудня 2014 року бійці полку «Дніпро-1» схопили диверсанта та привезли його до Дніпропетровська; 2 січня 2015 року його виміняли на трьох полонених вояків ЗСУ та бійця «Донбасу» Адріана Волгіна, якого зі слів Юрія Берези «з відмороженнями тримали у ямі». Прізвища звільнених: Волгін Адріан Вікторович, 12.10.1984 р.н., пНГУ «Донбас»; Прокопович Вадим Адамович, 3.07.1971 р.н., 128-а гірсько-піхотна бригада, Стаценко Денис Вадимович, 13.11.1988 р.н., 2-й БТрО «Горинь», Борисов Єгор Олександрович 8.10.1991 р.н., 208-а Херсонська зенітно-ракетна бригада, в/ч А-1836.

В липні 2015 під Пісками бійці полку «Дніпро-1» знищили мінометну батарею та 2 казарми терористів, їм вдалося відвоювати нові позиції уздовж лінії фронту, просунулися по стратегічній магістралі на 1 кілометр. Бійці полку розмінували дорогу і поля, закріпили та утримують зайняті позиції.

17 січня 2016 року, після нагородження бійців підрозділу поліції особливого призначення «Дніпро-1» за їх участь в обороні Маріуполя, заступник глави Національної поліції Олександр Фацевич повідомив, що колишні добровольчі підрозділи в системі МВС, а нині — підрозділи поліції особливого призначення повинні стати «кістяком» при формуванні нового поліцейського спецпідрозділу «КОРД».

Проте ті працівники, які не потраплять до спецпідрозділу, на вулиці все ж не залишаться. Зараз підрозділи поліції особливого призначення забезпечують правопорядок у зоні проведення АТО.

Заступник глави Національної поліції зазначив, що у Дніпропетровську спільно з нарядами патрульної поліції цілодобово працюватимуть три бронегрупи. До кожної з них увійдуть по три бійця спецпідрозділу «Дніпро-1». Бронегрупи залучатимуть у разі необхідності проведення поліцейської спецоперації, зокрема — затримання озброєних злочинців. Він також вручив 15 бійцям полку поліції особливого призначення «Дніпро-1» нагороди — медалі «Захиснику Маріуполя».

З осені 2015 року і по теперішній час бійці полку «Дніпро-1» несуть службу на другій лінії фронту, чергують на блок-постах у Бахмуті, Малинівці та Часовому яру, ведуть аеророзвідку та борються з браконьєрською діяльністю у Дніпропетровській області.

28 липня 2016 року, полк «Дніпро-1» виконував роботу з охорони громадського порядку та безпеки громадян України біля Верховної Ради, у Маріїнському парку. Ці заходи були необхідні у зв'язку з хресною ходою УПЦ КП, яка проводиться щорічно і присвячена Дню Хрещення Київської Русі, адже саме у Києві зародилося Християнство. Вже після ходи та всеукраїнської молитви до бійців завітав полковий капелан, Дмитро Повротний, помолився з ними, подякував за безпеку і освятив перед поверненням додому, в Дніпро.

За два дні виконання служби (27 та 28 липня) бійці «Дніпро-1», попри загрозу антидержавних провокацій та сильну спеку, показали свої найкращі якості співробітників полку особливого призначення у виконанні завдань — дисциплінованість та єдність. Завдяки підготовленості та відповідальності хлопців жодних провокацій або сутичок у Києві не відбулось.

Втрати

Харченко Роман Олегович, сержант міліції, загинув 18 серпня 2014 року.

Тафійчук Сергій Володимирович, старшина міліції, загинув 18 серпня 2014 року.

Савченко Василь Іванович з позивним «Вася», рядовий міліції, загинув 26 серпня 2014 року.

Хорольський Антон Петрович з позивним «Хохол», рядовий міліції, загинув 26 серпня 2014 року.

Пермяков Дмитро Олександрович з позивним «Машина», молодший сержант міліції, загинув 28 серпня 2014 року.

Мітягін Олександр Петрович з позивним «Фізрук», молодший сержант міліції, загинув 28 серпня 2014 року.

Томілович Денис Григорович з позивним «Ден», молодший лейтенант міліції, командир взводу, загинув 29 серпня 2014 року.

Воронов Сергій Євгенович з позивним «Ворон», прапорщик міліції, загинув 29 серпня 2014 року.

Курносенко Микола Юрійович з позивним «Спілберг», старшина міліції, загинув 29 серпня 2014 року.

Пелипенко Дмитро Миколайович з позивним «Пілот», молодший сержант міліції, загинув 29 серпня 2014 року.

Матущак Юрій Віталійович з позивним «Вітер», рядовий міліції, загинув 29 серпня 2014 року.

Брус Тарас Романович з позивним «Брус», рядовий міліції, загинув 29 серпня 2014 року.

Жайворонок Богдан Сергійович, рядовий міліції, загинув 29 серпня 2014 року.

Макаренко В'ячеслав Володимирович з позивним «Студент», рядовий міліції, загинув 29 серпня 2014 року.

Пошедін Максим Віталійович, рядовий міліції, загинув 29 серпня 2014 року.

Колдунов Єгор Олександрович з позивним «Техас», рядовий міліції, загинув 29 серпня 2014 року.

Комісар Володимир Юрійович, рядовий міліції, загинув 29 серпня 2014 року.

Митник Анатолій Михайлович з позивним «Толян», рядовий міліції, загинув 30 серпня 2014 року.

Савчук Андрій Вікторович з позивним «Итальянец», рядовий міліції, загинув 31 серпня 2014 року.

Українцев Віталій Леонідович з позивним «Вожак», старшина міліції, загинув 14 вересня 2014 року.

Кісловський Віктор Олександрович з позивним «Батя», старшина міліції, загинув 14 вересня 2014 року.

Грачов Сергій Валерійович з позивним «Ювелир», рядовий міліції, загинув 14 вересня 2014 року.

Чернишов Олексій Вікторович з позивним «Махно», рядовий міліції, загинув 14 вересня 2014 року.

Курята Іван Євгенович з позивним «Блюхер», сержант міліції, загинув 8 жовтня 2014 року.

Боняківський Валерій Євгенович з позивним «Кабул», старшина міліції, загинув 16 жовтня 2014 року.

Реута Сергій Іванович з позивним «Падре», прапорщик міліції, загинув 23 листопада 2014 року.

Гребенюк Максим Олегович з позивним «Слонік», рядовий міліції, загинув 24 січня 2015 року.

Оксентюк Олександр Васильович з позивним «Сват», доброволець, фахівець групи, загинув 15 березня 2015 року.

Канаков Ігор Анатолійович з позивним «Риба», рядовий міліції, загинув 14 червня 2015 року.

Дмитрієв Юрій Іванович з позивним «Смит», майор міліції, загинув 31 липня 2015 року.

Матяш Григорій Володимирович з позивним «Блек», молодший сержант міліції, загинув 31 липня 2015 року.

Нагороди

За весь період АТО, з травня 2014 року і до тепер, представники усіх рот полку «Дніпро-1» отримували державні та волонтерські нагороди. Всі поранені — також мають нагороди, а це більше 100 одиниць (ордени, табельна зброя, відзнаки) від Президента України, Міністра Внутрішніх Справ та від волонтерських спільнот.

Звичайно, хочеться кожного відзначити, і процес визначення завжди важкий, адже у ситуації, в якій зараз перебуває Україна, неможливо одностайно сказати, що хтось вартий, а хтось — ні. Кожен, хто побував у зоні АТО, бачив смерть на власні очі, рятував життя, воював заслуговує уваги.

Влітку 2015 року почесний командир полку Дніпро-1, Юрій Береза, разом зі Штабом нацзахисту Дніпропетровської області ініціювали створення полкової нагороди для бійців, волонтерів, ЗМІ та громадян, які допомагали у створенні Штабу та Полку. Її назвали — Лицарський Хрест Доблесті. Першими, хто отримав такі Хрести, стали всі загиблі у Іловайську та у с. Піски. Далі — ті, хто отримав поранення в АТО.

На другу річницю створення полку Дніпро-1 відбулося також нагородження бійців-добровольців з Дніпро-1 Президентом України та Міністром внутрішніх справ.

«Дякую за те, що тримаєте високе звання добровольців», — Порошенко нагородив бійців батальйонів особливого призначення МВС

 

 

 

 

 

 

 

 

ГРУПА № 6

Окремий загін спеціального призначення «Азов», відомий також як полк «Азов» (ОЗСП «Азов», в/ч 3057) — формування Національної гвардії України, що входить до складу Східного оперативно-територіального об'єднання. Формування було створене у 2014 році як добровольчий батальйон «Азов» і до 11 листопада 2014 було підрозділом патрульної служби міліції особливого призначення МВС України. Загін базується у Маріуполі Донецької області (тимчасово базувався у Бердянську Запорізької області).

Підрозділ бере участь в бойових діях війни на сході України, переважно в межах Приазов'я, у складі сил АТО. «Азов» звільняв Маріуполь у червні 2014 року, брав епізодичну участь у боях під Іловайськом, обороняв Маріуполь з кінця серпня 2014 року, здійснював наступ на Широкине у лютому 2015 року.

Історія

Батальйон «Азов» створений 5 травня 2014 року у Бердянську, як і інші батальйони патрульної служби міліції особливого призначення (БПСМОП) МВС на підставі рішення Міністерства внутрішніх справ України про формування спеціальних підрозділів міліції з охорони громадського порядку з залученням до них цивільних осіб та людей, які мають досвід військової служби або пройшли прискорений, двотижневий курс підготовки при МВС.

При заснуванні його основу склали учасники двох громадських організацій: Автомайдан та «Патріот України». 20 травня 2014 р. було оголошено про набір бійців до батальйону.

За інформацією колишнього заступника командира батальйону Ігоря Мосійчука на початок червня 2014 року в складі спецбатальйону перебували 20 іноземців: з Росії, кількох скандинавських країн, та один громадянин Італії.

23 червня 2014 року на Софійській площі у Києві на вірність Україні присягла третя рота спецбатальйону «Азов».

17 серпня 2014 року на площі поряд з Національним музеєм Історії України у Києві новобранці батальйону «Азов» з Донецької, Львівської, Київської та інших областей склали присягу на вірність народу України та вирушили у зону АТО на підкріплення до своїх співвітчизників.

Початок бойового шляху

Після створення батальйон «Азов» проводив тренування у Запорізькій області поблизу Бердянська, а також патрулював територію навколо Маріуполя. За словами колишнього заступника командира батальйону Ярослава Гончара, свою діяльність підрозділ розпочав ще у квітні, коли відбувалося його залучення до різного роду розвідувальних операцій. Однак безпосередню участь у бойових діях батальйон розпочав на початку травня 2014 року, звівши кілька невеликих боїв з диверсійними групами у околицях Маріуполя.

7 травня терористи з автоматичної зброї обстріляли автобус батальйону поблизу селища Мангуш. Було поранено водія. Одного з нападників було убито, ще двох взято у полон, серед них «міністр оборони» так званої «Донецької народної республіки» Ігор Хакімзянов.

Бойові дії у Маріуполі

9 травня бійці батальйону «Азов» прибули на виклик начальника міліції Маріуполя з метою участі у визволенні від терористів захопленої будівлі міського відділу міліції у Маріуполі.

На думку командира батальйону «Донбас» Семена Семенченка, батальйон «Азов» на 22 травня 2014 року був найбільш боєздатним підрозділом МВС України.

23 травня батальйон «Азов» запропонував бойовикам «Донецької народної республіки», дислокованим у районі міст Шахтарськ, Торез та Сніжне, прибрати незаконні блок-пости, скласти зброю та повернутися до своїх сімей. В інакшому випадку батальйон буде вимушений провести зачистку усіх незаконно встановлених блок-постів в районі цих міст. Того ж дня батальйон «Азов» очистив виконавчий комітет Торезької міської ради Донецької області від бойовиків. В результаті перестрілки — двоє представників «ДНР» загинули, з боку батальйону «Азов» загиблих і постраждалих не було.

26 травня 2014 батальйон «Азов» разом з бійцями батальйону «Україна» взяли штурмом перевалочну базу терористів та російських бойовиків, облаштовану на дачі Олександра Януковича у селищі Урзуф. Під час штурму частину терористів було ліквідовано, частину затримано, під час огляду приміщень виявлено великий арсенал стрілецької зброї та готівку.

26 травня бійці батальйону «Азов» разом з батальйоном «Україна» під час проведення розвідувальної операції ліквідували близько 5 терористів, у тому числі снайпера, та затримали 3 терористів. Також унаслідок операції було знищено частину боєприпасів терористів.

12 червня бійцями батальйону у Маріуполі був затриманий один з ватажків терористів так званої «Донецької народної республіки» Олександр Фоменко.

13 червня бійцями батальйону «Азов» за підтримки частин Національної гвардії, батальйону «Дніпро-1» та Збройних сил України звільнили Маріуполь від бойовиків так званої «Донецької народної республіки». Під час операції з українського боку було поранено 4 бійців (1 отримав важке поранення), терористи втратили 3 убитими, 17 пораненими і 38 бойовиків було затримано.

30 червня 2014 року бійці батальйону «Азов» затримали сотника проросійського Бердянського козацтва Ігоря Гуськова, який є близьким соратником одного з ватажків терористів на Донбасі Ігоря Гіркіна-«Стрєлка».

Від початку липня бійцями підрозділу проводяться операції з перекриття каналів постачання зброї терористів на території Донеччини. Зокрема, за повідомленням командира батальйону Андрія Білецького, станом на 6 липня узбережжя Азовського моря у Донецькій області повністю контролюється силами батальйону, здійснено встановлення блокпостів та затримано деяких терористів.

12 липня 2014 року бійцями батальйону було затримано одного з лідерів терористів з міста Дружківка — Василя Черненка. Йому інкримінується організація терористичних груп та напади на українських військових.

15 липня 2014 року бійцями батальйону було затримано одного з лідерів терористів «ДНР» Олексія Пабушкова — «Грека», який є поплічником ватажка бойового крила терористів «ДНР» Маріуполя Андрія Борисова на прізвисько «Чечен».

25 липня 2014 року бійцями батальйону затримано терориста з «ДНР» на прізвисько «Прапор», який займав посаду зброяра у місцевому терористичному осередку. Затриманого передано СБУ для проведення слідчих дій.

Бої за Іловайськ

10 серпня 2014 року Збройними силами України за участю бійців батальйонів «Донбас», «Азов», «Шахтарськ», «Правого сектору» розпочато операцію зі звільнення Іловайська та ліквідації укріпленого району терористів.

18 серпня 2 взвод батальйону «Азов» разом з частинами батальйону «Донбас» та окремою ротою батальйону «Дніпро» вели важкі бої на підступах до Іловайська. Увечері частини батальйонів «Азов» та «Дніпро» закріпилися на підступах до міста.

Оборона Маріуполя

Кінцем серпня 2014 року група розвідників «Азова», в якій знаходився побратим «Ядро», потрапила у засідку терористів. Кілька вояків були вбиті на місці, інші згодом опинилися в тюрмах РФ. Через деякий час близьким Миколи подзвонили терористи та повідомили, що Миколи Самофалова-«Ядра» більше немає. Вважається зниклим безвісти, орієнтовна дата смерті — 31 серпня.

5 вересня разом з підрозділами Збройних сил України здійснюють оборону від Маріуполя в сторону Новоазовська.

12 жовтня бійці полку з солдатами ЗСУ знешкодили ворожий танк, котрий обстрілював позиції українських військових. Вороже командування, яке згодом прибуло на джипі на місце події, також було ліквідоване.

У листопаді 2014 року керівництво полку спільно з СБУ та Держприкордонслужбою України затримали громадянина Росії, який за завданням російських спецслужб мав увійти до складу підрозділу, і надавати інформацію щодо діяльності «Азова» та операцій, у яких він братиме участь, а також підготувати замах на його керівництво, для чого мав комплектуючі для встановлення вибухівки дистанційного керування.

Реорганізація та інтеграція до Національної гвардії

17 вересня 2014 року наказом Міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова батальйон «Азов» було реорганізовано та розширено до складу полку з аналогічною назвою. Командиром новостворюваного полку залишився Андрій Білецький.

4 жовтня оприлюднено інформацію, що вояки «Азова» у співпраці з СБУ затримали дезертира — прапорщика Нацгвардії, котрий протягом трьох місяців «зливав» дані про пересування українських військ представникам так званої «ДНР».

9 жовтня було прийнято рішення про переведення полку особливого призначення «Азов» МВС України до складу Національної гвардії України, що дає можливість забезпечити підрозділу спеціальне комплектування та навчання його бійців, розпочати формування його штатів і резерву, а також передати йому бойову техніку. Командир полку Андрій Білецький зазначив, що підрозділ знаходиться в стадії формування, в його складі з'явився артилерійський дивізіон, який вже розпочав навчальні стрільби, є у складі полку і танковий підрозділ.

11 листопада міністром внутрішніх справ України Арсеном Аваковим було підписано наказ про переведення полку «Азов» до складу Національної гвардії України з подальшою доукомплектацією його до бойового стандарту бригад Національної гвардії.

28 листопада розвідгрупа полку «Азов» знищила розвідувальну групу терористів, яка діяла в околицях Маріуполя, 2 терористів убито, 1 поранено, через артилерійський вогонь українські сили відступили без втрат.

Наступ на Широкине

10 лютого 2015 року полком було визволено 5 населених пунктів на схід від Маріуполя: Павлопіль, Комінтернове, Бердянське, Широкине та Лебединське.

18 квітня 2015 року загинув у бою з окупантами поблизу села Широкине Джанелідзе Георгі — ДРГ терористів противника наштовхнулася на позиції полку «Азов», зав'язався бій. Гергі зазнав смертельних поранень, його тіло лишилося на території, котра прострілювалася, російські терористи не давали його забрати, а згодом замінували. Тіло Георгі вдалося вивезти після 10-годинних переговорів за участі ОБСЄ. Згодом екс-президент Грузії Михайло Саакашвілі повідомив, що грузинський доброволець перед смертю вбив російського інструктора.

 

18 червня 2015 року, у річницю звільнення Маріуполя від проросійських сепаратистів командир полку Андрій Білецький повідомив про реорганізацію полку Азов у окрему бригаду спеціального призначення. Штат новоствореної бригади буде доведений до 2,5 тисяч військових. Теперішній штат полку не дозволяє задовольнити місцем усіх добровольців.

У серпні 2016 року, згідно певних джерел за ініціативи Аллерова, частина формування була відведена на охорону блокпостів у Запорожжі.

Інститути військової освіти «Азову»

Військова школа імені Євгена Коновальця – спеціалізована школа для підготовки сержантів. Відкрита 17 квітня 2016 року на тренувально-мобілізаційній базі полку «Азов», що знаходиться на території колишнього заводу «АТЕК» у Києві. Частина тренувань також проходили на базах полку «Азов» на Сході України.

Засновником і керівником школи є Гіоргі Купарашвілі — колишній командир грузинського спецназу, який неодноразово брав участь у військових діях. Інструкторами школи є офіцери грузинської армії, більшість яких здобули офіцерську освіту в США за програмою «зелених беретів». Підготовка проводиться за стандартами НАТО з посиленою фізичною і психологічною підготовкою. Також залучений грузинський, американський та естонський досвід. Курсанти отримують підготовку з тактики, топографії, психологічної підготовки та роботи зі ЗМІ

У першій набір було зараховано 50 бійців полку «Азов». Після чотирьох місяці навчання 25 випускників отримали сертифікати сержантів, які були їм вручені 29 вересня 2016 року на плацу музею «Київська фортеця».

Хорунжа школа імені підполковника Миколи Сціборського – спеціалізована школа для підготовки підофіцерського складу. Відкрита 20 листопада 2017 року на базі полку АЗОВ (Маріуполь). Планувалось започаткувати напрям підготовки з роботи з особовим складом, підготовки ідеологів.

До складу курсантів увійшли особи, які перебувають на посаді заступника командира окремих підрозділів ротного рівня. Усі викладачі мають науковий ступінь. Залучені викладачі з дніпровських вишів готували свого часу програму реформування роботи з особовим складом у Збройних силах України. Проте керівництвом ЗСУ ця ідея була відкинута.

Навчання має тривати 33 дні. Протягом навчального дня вихованці можуть прослухати 5 лекційних або семінарських пар, окрім того проведяться заняття з фізичного виховання (рукопашного, ножового бою) і вогневої підготовки. Також викладаються дисципліни прикладного спрямування (військова психологія, військова педагогіка, риторика), ідеологічні та суто військові предмети".

Після закінчення курсу випускники отримують диплом, а їхні підрозділи — хоругви, відзнаки та спеціальні значки. Тож у кожного підрозділу з'являться власний бойовий прапор і людина, яка буде за нього відповідати.

Перший випуск відбувся 22 грудня 2017 року.[43]

Голова МВС України Арсен Аваков так прокоментував питання про праворадикальну ідеологію, яку сповідує більшість бійців «Азову»[59]:

Так, більшість із присутніх у батальйоні «Азов» хлопців мають своє сприйняття світу. Але хто вам сказав, що ви можете їх судити? Не забувайте, що зробив батальйон «Азов» для країни… Всякий, хто скаже мені, що ці хлопці проповідують нацистські погляди, носять свастику і так далі, — відверто бреше та займається дурницями. Я багато годин провів із бійцями «Азова» в розмовах. Немає там ні нацизму, ні свастик.

Символіка

Нарукавний знак, який використовували в батальйоні. На ньому зображено «Ідею Нації» та «Чорне сонце».

На початку існування батальйон використовував чорно-білий нарукавний знак, на якому було зображено групу людей у чорному кольорі на фоні щита з тризубом. Через зовнішній вигляд знаку, а також через чорну уніформу, яку використовували члени підрозділу, азовців стали називати «чорні чоловічки». Пізніше в батальйоні з'явилася емблема з зображенням «Ідеї Нації» та «чорного сонця». Цю емблему використовували допоки батальйон не перетворився на полк. Сучасна емблема полку має синю «Ідею нації» з написом «Азов» на жовтому тлі.

Структура

1-й батальйон оперативного призначення

2-й батальйон оперативного призначення

танкова рота

артилерійський дивізіон

Озброєння

При створенні на озброєнні батальйону перебувала стрілецька зброя, зокрема автомати АКС-74, снайперські гвинтівки СВД та кулемети ПКМ. Також на озброєнні батальйону перебував саморобний бронеавтомобіль, виготовлений на базі вантажівки марки КамАЗ. За словами заступника командира 2-ї роти Дмитра Лінька, автомобіль було обшито бронепластинами та арматурою, які дозволяють витримати калібр 7.62, та оснащено крупнокаліберним кулеметом «Утьос». Панцерник, який у батальйоні отримав назву «Залізяка», уперше був випробуваний під час звільнення Маріуполя від терористів, та воював «надзвичайно вдало».

27 серпня 2014 року радник міністра внутрішніх справ України Антон Геращенко повідомив, що батальйону було нарешті передано важке озброєння:

Тільки що говорив з командиром спецбатальйону міліції «Азов» Андрієм Білецьким. Згідно з прийнятою вчора постановою Кабміну про прискорену передачу зброї впродовж 48 годин, батальйон «Азов» за вчорашній вечір і за цю ніч отримав від Міноборони зенітні установки ЗУ-23-2 та інше важке озброєння.

Наприкінці серпня 2014 року «Азов» отримав від Міністерства оборони важке озброєння, зокрема зенітні установки «ЗУ-23-2».

Втрати

Почесна варта «Азову» на церемонії вшанування загиблих та поранених бійців АТО керівництвом МВС України, 22 серпня 2014

Добродомов Родіон Костянтинович, рядовий міліції, загинув 9 травня 2014.

Грек Сергій Анатолійович з позивним «Балаган», рядовий міліції, загинув 4 серпня 2014.

Дрьомін Андрій Сергійович з позивним «Світляк», рядовий міліції, загинув 10 серпня 2014.

Березовий Микола Вікторович з позивним «Береза», рядовий міліції, загинув 10 серпня 2014.

Романов Іван Валентинович з позивним «Маджахед», рядовий міліції, загинув 12 серпня 2014.

Снітко Андрій Володимирович з позивним «Хома», рядовий міліції, загинув 20 серпня 2014.

Аксененко Олег Олександрович з позивним «Аксьон», молодший сержант міліції, загинув 20 серпня 2014.

Русак Олександр Олегович з позивним «Дєрзкий», рядовий міліції, загинув 23 серпня 2014.

Галва В'ячеслав Анатолійович з позивним «Кузьмич», рядовий міліції, інструктор з бойової підготовки, загинув 26 серпня 2014.

Голіцин Дмитро Сергійович з позивним «Адвокат», рядовий міліції, помер 29 серпня 2014.

Самофалов Микола Миколайович з позивним «Ядро», молодший сержант міліції, загинув 31 серпня 2014.

Сокуренко Роман Олександрович з позивним «Сокіл», молодший сержант міліції, помер 22 вересня 2014.

Сливка Ігор Володимирович з позивним «Тихий», лейтенант, загинув 12 грудня 2014.

Бєлошицький Ігор Анатолійович з позивним «Белаз», лейтенант, загинув 12 грудня 2014.

Астраков Дмитро Сергійович з позивним «В'єтнам», молодший сержант, загинув 28 грудня 2014.

Бас Павло Іванович з позивним «Фікс», молодший лейтенант, начальник тилової служби, загинув 7 січня 2015.

Шьохолм Лео з позивним «Вікінг», доброволець, інструктор, загинув 8 січня 2015.

Шульга Анатолій Васильович з позивним «Бізон», солдат, номер обслуги артилерійського розрахунку, загинув 28 січня 2015.

Бєлофастов Геннадій Миколайович з позивним «Вальтер», солдат, номер обслуги артилерійського розрахунку, загинув 28 січня 2015.

Криворученко Степан Гаврилович з позивним «Вуж», капітан, командир взводу, загинув 5 лютого 2015.

Коряк Дмитро Володимирович з позивним «Брат», солдат, стрілець-зенітник, загинув 11 лютого 2015.

Гольченко Ігор Іванович з позивним «Ернесто», солдат, кулеметник, загинув 14 лютого 2015.

Черненко Роман Олександрович з позивним «Бенч», солдат, номер обслуги артилерійського розрахунку, загинув 14 лютого 2015.

Радіонов Володимир Олександрович з позивним «Чемпіон», солдат, номер обслуги артилерійського розрахунку, загинув 14 лютого 2015.

Чеботарьов Михайло Вікторович з позивним «Чавур», солдат, старший розвідник-далекомірник, загинув 15 лютого 2015.

Грицай Антон Юрійович з позивним «Сіф», лейтенант, заступник командира артилерійського дивізіону з озброєння, загинув 15 лютого 2015.

Кирилов В'ячеслав Юрійович з позивним «Козак», солдат, водій-номер обслуги зенітної батареї, загинув 15 лютого 2015.

Троїцький Микола Дмитрович з позивним «Акела», солдат, кухар групи продовольчого забезпечення, загинув 15 лютого 2015.

Кутузакій Олександр Сергійович з позивним «Кутуз», солдат, старший стрілець, загинув 15 лютого 2015.

Амброс Сергій Сергійович з позивним «Амброс», лейтенант, лікар групи комплектування, загинув 18 лютого 2015.

Джанелідзе Георгі з позивним «Сатана», доброволець, інструктор, загинув 18 квітня 2015.

Дюсов Владислав Романович з позивним «Дюшес», солдат, номер обслуги зенітної батареї, загинув 31 травня 2015.

Денисюк Денис Сергійович з позивним «Дюс», солдат, водій, загинув 10 червня 2015.

Боєць з позивним «Ратибор», доброволець, командир взводу, помер 30 червня 2015.

Меркулов Артем Геннадійович, загинув 4 липня 2015.

Воробйов Сергій Миколайович з позивним «Морпєх», солдат, помер 13 липня 2015.

солдат Касьян Василь Васильович, 12 листопада 2015

Коваль Олександр Олександрович з позивним «Ант», солдат, загинув 1 січня 2016.

Діденко Олександр Кузьмич з позивним «Кузміч», доброволець, технік-механік, помер 22 січня 2016.

Бурлака Сергій Вікторович з позивним «Француз», солдат, стрілець, загинув 25 березня 2016.

Мороз Богдан Станіславович, солдат, помер 29 травня 2016.

Нічега Микола Леонідович з позивним «Ніж», старший солдат, розвідник-підривник, загинув 23 жовтня 2016.

Луговський Юрій Анатолійович з позивним «Баррет», снайпер, загинув 9 березня 2018.

Марк Гудзовський з позивним «Упрямий», помер 14 березня 2018

Нагороди та відзнаки

2 серпня 2014 року командир БПСМОП «Азов» майор міліції Андрій Білецький «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (указ президента України № 631/2014 від 2 серпня 2014 року «Про відзначення державними нагородами України»). 15 серпня 2014 року «за бездоганну службу та вагомий внесок в успішне проведення АТО на сході України» бійці БПСМОП «Азов» отримали державні нагороди та нові звання:

Два бійці БПСМОП «Азов» отримали орден «За мужність».

7 бійців БПСМОП «Азов» отримали медаль «За військову службу Україні» (вручається у військовий час).

177 рядових бійців БПСМОП «Азов» отримали звання молодшого сержанта міліції.

Командир БПСМОП «Азов» Андрій Білецький отримав позачергове звання підполковника міліції.

31 грудня 2014 року 43-я сесія Маріупольської міської ради прийняла рішення дев'яти бійцям полку спеціального призначення «Азов» надати звання почесних громадян Маріуполя. Це Андрій Білецький, Руслан Горландін, Вадим Зінковський, Ігор Княжанський, Сергій Коровін, Сергій Коротких, Данило Михайленко, Вадим Троян, Володимир Шпара.

25 лютого 2015 року в ході Широкінської операції команда полку «Азов», маючи в наявності лише один БТР, успішно відбила наступ окупантів і дала змогу вивезти поранених з місця бою між Широкіним і Павлополем, в результаті чого машину було втрачено. Командир БТР — Петро Горбатенко отримав медаль «Незалежність України» ІІІ ступеня.

Командування

Андрій Білецький

Ігор Михайленко

Максим Жорін

Денис Прокопенко

Цікаві факти

Командир полку «Азов» Андрій Білецький на позачергових виборах до Верховної Ради України 26 жовтня 2014 року був обраний народним депутатом України (виборчий округ № 217 у м. Києві).

Заступник командира полку Вадим Троян 31 жовтня 2014 року був призначений на посаду начальника Головного управління МВС України в Київській області. Разом з призначенням йому було присвоєне звання підполковника міліції.

Друкованим органом полку «Азов» є часопис «Чорне Сонце». З грудня 2017 року за підтримки полку «Азов» виходить мілітарний журнал Національна оборона.

Полк «Азов» є одним з небагатьох військових формувань в Україні, що отримало найновітніші зразки військової техніки, озброєння та обладнання.

Трагічні події на Донбасі очима бійців полку «Азов» описано у романі Василя Шкляра «Чорне сонце».

20 грудня 2015 полк «Азов» за участі Цивільного Корпусу «Азов» відкрив у Маріуполі пам'ятник князю Святославу. Відкриття супроводжувалося ходою та святковим концертом. Цей пам'ятник встановлений на місці, де раніше стояв пам'ятник Леніну, який знесли у рамках програми по декомунізації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ГРУПА № 7

Підрозділ «Сармат» — український добровольчий підрозділ, що діяв у Донецькій та Луганській областях, захищаючи територіальну цілісність України.

Історія

Командир «Сармату» вважає днем утворення підрозділу 26 січня 2014 року — під час штурму громадянськими активістами та ультрас будівлі Дніпропетровської ОДА. До складу групи на початку увійшли три людини — Олександр Писаревський «Сіґурд», «Аріслав» та «Левко Писарчук». Власне, «Сарматом» він став після того, як до групи приєдналися «Раґнар» та «Алярма», на той час «Аріслав» і «Левко» пішли добровольцями в ЗСУ, вийшовши з «Сармату».

Діяльність

Командир «Сармату» однією з перших операцій називає зрив «референдуму» в Красноармійську (зараз Покровськ). Також перераховує бойові операції в районі Іловайська, Дебальцевого, Новоазовська, Лебединського, Широкиного, Чермалика, Гранітного, Авдіївки. Вже через кілька днів після виходу з Іловайську, за даними Писаревського, підрозділ «Сармат» здійснив рейд по тилах сепаратистів з метою виведення з оточення бійців ЗСУ та добровольців, в результаті якого було врятовано 35 чоловік.

З лютого 2015 року підрозділ «Сармат» частково інтегрувався до складу Полку патрульної служби міліції особливого призначення (ППСМОП) «Дніпро-1».

Влітку 2015 року у взаємодії з ППСМОП «Дніпро-1» і 93 ОМБр, підрозділ «Сармат» зайняв нові позиції у районі смт Піски, витіснивши противника з фронту у 2,5 км і глибиною 1 км. Підрозділ «Сармат» закріпився на нових позиціях, створивши укріплений опорний пункт «Дозор».

Станом на 2019 рік, за даними командира, підрозділ де-факто не існує. 4 бійця підписали контракт із ЗСУ, троє займаються національно-патріотичним вихованням молоді, організувавши КП «Патріот» при міській раді Дніпра. Ще декілька бійців повернулися до мирного життя.

Командування

Олександр Писаревський «Сіґурд»

 

 

 

 

 

 

ГРУПА № 8

Грузинський національний легіон (груз. ,ქართული ლეგიონი)  — військовий підрозділ, що був заснований 2014 року добровольцями-грузинами, і брав участь у україно-російській війні на боці України. Від 24 лютого 2016  — у складі Збройних Сил України, легіон інтегрувався у 25 батальйон «Київська Русь» 54-ї ОМБр (3-я рота). В історії України це перший випадок, коли до складу Збройних сил офіційно прийняті іноземці.

Перший військовий квиток був виданий командиру легіону, громадянину Грузії — Мамуці Мамулашвілі.

Історія

Ініціатором та засновником легіону є командир  — Мамука Мамулашвілі.

Українці свого часу у 90-х роках дуже сильно допомагали Грузії у боротьбі з окупаційними військами Росії під час Абхазького конфлікту. Україна була єдиною країною, яка відкрито допомагала Грузії у протистоянні з Росією. Вважаю, що це обов’язок кожного грузина прийти та допомогти Україні. Тому те, що ми тут зовсім не дивно. Наприклад, зараз зі мною воює мій друг, якого українські військові врятували у Грузії, коли йому було шість років. Ми тут тому, що це та лінія фронту, де проходить межа свободи та незалежності, як України, так і Грузії. Це чергова лінія військового зіткнення двох різних ідеологій, війна двох світів. Це не просто війна за свободу та незалежність, це війна проти російського середньовічного мракобісся, невігластва та імперської псевдовеличчя, — говорить Мамука Мамулашвілі.

Відразу після початку російської агресії на Донбасі, Мамука зібрав співвітчизників, що мали бойовий досвід у бойових діях, і приїхав до України. Був створений бойовий підрозділ із назвою «Грузинський Національний Легіон». З перших днів війни воювали практично на всіх ділянках фронту.

Специфіка

Легіон має диверсійно-розвідувальний характер, також займається інструктажем та тренуванням українських військовиків. Взаємодіє із ЗСУ та МВС України. Також неодноразово брали участь і в позиційних боях. Після офіційного приєднання до Збройних Сил України, бійці Грузинського Національного Легіону виконують бойові завдання відповідно до наказів та розпоряджень українського командування. До офіційного приєднання до ЗСУ служба в легіоні відбувалася виключно на волонтерських засадах.

Склад

Спочатку в легіоні служили виключно грузини, після приєднання до ЗСУ служать добровольці інших національностей, які проходять ретельний відбір.

Бойовий шлях

5 січня 2018 року прес-служба Грузинського легіону повідомила про конфлікт із новим командувачем 54-ї бригади Майстренком. У повідомленні йшлося про те, що 16 грудня 2017 року нібито підрозділ зазнав втрат у 11 осіб пораненими. Також повідомлялося, що бійці підрозділу вийшли зі складу 54-ї бригади, а трьох, що залишилися у складі бригади закликали не асоціювати надалі з Легіоном. Командир підрозділу Мамука Мамулашвілі написав, що бійці Легіону вийшли зі складу 54-ї бригади ще 20 грудня. Наступного дня, 6 січня 2018 року, командування 54-ї бригади зазначило, що окремого підрозділу під назвою "Грузинський легіон", у складі 54-ї ОМБр, ніколи не існувало.

Бойові втрати

19 грудня 2014  — поблизу села Старий Айдар (Луганська область) загинув Алєко Григолашвілі.

2 липня 2014  — біля Маріуполя загинув Коте Лашхія.

Символіка

На шевроні легіону – вовча голова з червоними очима, на лобові вовка повна карта Грузії, коли ще Абхазія та Осетія не були окуповані Росією. Вовча голова символізує грузинську націю (у дохристиянські часи перси називали грузинів «гюрджи», що перекладається як «вовк»). На фоні  — жовто-блакитний щит. Розробники Мамука Мамулашвілі та Алєко Григорашвілі (один із перших, хто загинув на Сході України).

docx
Додано
10 березня 2019
Переглядів
1300
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку