Виховна година до Міжнародного для рідної мови "О слово рідне !"

О слово рідне !

Зала прикрашена жовтим та синім полотнищами,жовтими і блакитними кульками,кетягами калини,оснащена мультимедійною дошкою. Захід розпочинається тихою мелодією. Лунають слова за сценою:

Одна вона у нас така-
Уся співуча і дзвінка,

Уся плакуча і гримуча

Хоч без лаврового вінка.

Ведуча 1:Доброго дня усім гостям нашого свята!

Ведучий 1:Ласкаво просимо вас на слово щире,на бесіду мудру.

Ведуча 2:Сьогодні свято!Свято мови! Свято рідної мови,отієї,що вперше забриніла у глибинах нашої історії ,в літописах зазоріла.

Ведучий 2 Міжнародний день рідної мови був проголошений Генеральною конференцією ЮНЕСКО в листопаді 1999 року, вiдзначається він щороку з лютого 2000 року для сприяння мовній і культурній різноманітності.

Ведучий 1 В Україні цей день святкується з 2002 року, коли з метою зміцнення державотворчої функції української мови Президент України підписав відповідне розпорядження про відзначення Міжнародного дня рідної мови.

Ведуча 1:Рідна мова-це мова,що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації,мову предків,яка пов’язує людину з її народом,з попередніми поколіннями,їхніми духовними надбаннями.

Звучить музика. На сцену виходять дівчата з кетягами калини.
1 дівчина
Мелодійна моя промениста,
Як земля,твій багатий словник.
Українськая мово пречиста,

Ти ж у серці народу навік!
2 дічина
Українська прабатьківська мово,
До зірок через терни ідеш.
Рідна мово моя пелюсткова,
Ти у серці народу живеш!
3 дівчина
О слово рідне!України слава!
Богдана мудрість і Тараса заповіт,
І гул століть і сьогодення гомін
В тобі злились,як духу моноліт.
4 дівчина

О слово рідне!Подарунок-мати!

І пісня ніжна,і розрада нам!
Я всім на світі поділюся з вами,
Та слова рідного ніколи не віддам.

Звучить пісня «Українська мова»

Ведуча 2: Ми не завжди собі уявляємо те, яке багатство є у кожного з нас,його ми не завжди помічаємо,не завжди цінуємо. Але без нього ми не можемо жити. Ви здогадалися,що я маю на увазі - це наша рідна мова.

Ведучий 2:Українська мова за кількістю людей,які розмовляють нею,посідає у світі 15 місце.

Ведуча 1: Багата і милозвучна наша рідна українська мова. Вона – найпрекрасніше диво,скарбниця,в якій зберігається історія нашого народу,його душа,культура.

Ведучий 1: Коріння української мови сягає сивої давнини. Дійшла вона до нас з тисячолітніх віддалей такою,як була створена нашими пращурами.

Ведучий 2:Ознаки української мови фіксуються в пам’ятках ,починаючи з найдавніших джерел,датованих   ХІст.

Ведуча 2:Мова є душею нації,у її глибинах народилося багато з того,чим може гордитися наш народ. Як море починається з річки,так українське слово – з писемності. Наше слово набирало сили на пергаментах Нестора – літописця,шліфувалося у творах Григорія Сковороди поглиблювалось під пером Івана Котляревського,удосконалювалося,пізніше Іваном Нечуєм – Левицьким, Лесею Українкою та багатьма іншими видатними українцями.

1 учень

Яка ж багата рідна мова!

Увесь чарівний світ у ній!

Вона барвиста і чудова,

І нищити її не смій!

2 учень

Вона про все тобі розкаже,

Чарівних слів тебе навчить,

Усе розкриє і покаже,

Як правильно у світі жить.

3 учень

В ній стільки слів,що й не збагнути!

І приказок ,і порівнянь.

А мову знаючи ,здобути.

Ти зможеш просто безліч знань.

4 учень

То ж мову вчи і прислухайся
До того,як вона звучить.
І розмовляти так старайся,
Щоб всім її хотілось вчить.

5 учень

Вона ж у нас така багата,
Така чарівна,як весна!
І нею можна все сказати,
І найрідніша нам вона.

Ведуча 1:Як чудово,коли народ зберігає свою мову. Адже мова – це показник існування нації. Поки існує мова,існує народ. І як боляче усвідомлювати ,що ми, живучи на своїй,Богом даній землі, зрікаємося мови наших пращурів,а значить і свого національного коріння. Нерідко ще зустрічаються такі люди,як у гуморесці Павла Глазового.
Учень читає гумореску « Кухлик»

Дід приїхав із села, ходить по столиці.

Має гроші – не мина жодної крамниці.

Попросив він: – Покажіть кухлик той, що з краю.

- Продавщиця: – Что? Чево? Я нє панімаю.

Кухлик люба покажіть, той, що з боку смужка.

 – Да какой же кухлік здесь, єслі ето кружка.

- Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:

– На Вкраїні живете й не знаєте мови.

 Продавщиця теж була гостра та бідова.

– У меня єсть свой язик, ні к чему мне мова.

- І сказав їй мудрий дід: – Цим пишатися не слід,

 Бо якраз така біда в моєї корови:

Має, бідна, язика і не знає мови.

Ведучий 1: Українці завжди славилася веселістю та гумором. Дорогі друзі, українську мову,літературу треба добре знати,щоб не було так як отому парубку ,про якого ми розповімо  зараз.

Сценка Стецько і Галька

Стіл із яствами, за ним сидить Стецько, їсть.

Стецько: Оце у мене сьогодні день: у Дмитра снідав, у Прокопенка обідав, у Козаченка полуднував, а тут ось і повечеряю. А тоді піду додому, то мати мені сніданок, обід і вечерю заразом подасть, бо я цілий день удома не був, зголоднів. От люблю я поїсти. Я оце і сидів би- їв, і стояв би - їв, і лежав би - їв, і спав би - їв.

З’являється Галя. 

Стецько: О, Галько, де ти оце вештаєшся? Не бачиш, що у тебе гості? Накривай на стіл. 

Галя: Побійся Бога, Стецько, чи тобі цього мало? 

Стецько: Мало! Мені завжди мало. Я ще вареники люблю, пиріжки з сиром, із маком. . . 

Галя: (глумливо) Зараз із таком принесу. 

Стецько: Із таком? А що воно таке? Не пробував. Та мені сподобається, це я тобі точно кажу. 

Галя: Я й не сумніваюсь, бо все, що я наготувала, щоб ми сім’єю повечеряли, ти вже з’їв. 

Стецько: Галько, ти мені зуби не замовляй. Моя мати казала, що скоро нас із тобою оженять. А жінка чоловікові не може перечити, бо як пригрію кулака!  Галя: Та куди ж тобі женитися, коли ти грамоти не знаєш, навіть розписатись не вмієш. 

Стецько: А як то воно грамоту знать? Щось я такого не куштував. 

Галя: Стецько, та то духовна їжа. Ну ось для прикладу, дивись. – (пише на стіні). – Оце буква «О». 

Стецько: О, це я люблю, бублички смачні, та ще з молоком. 

Галя: Оце «ес» 

Стецько: Та це ж ріжок з молоком. Смакота. 

Галя: Оце буква «І». 

(Стецько підходить, домальовує) 

Стецько: Галько, ось дивись, це ж куряча гомілка! Ой у мене вже слина в роті не тримається. 

Галя: Оце «У». 

Стецько: Що, ти мені оце рогача наставляєш? Ну нічого, нічого. Мати казала, що то дівки тільки до заміжжя рогачі наставляють. А далі усе залежить від чоловіка. Ще казала, якщо у чоловіка добрий кулак, то йому ніяка жінка не страшна. А я, диви, якого кулака од’їв! Може, спробувати його на тобі, га? (замахується) 

Галя: Безграмотне чувирло, а ще руки простягатиме. Зараз я тобі наставлю рогача. (бере ріжок і проганяє Стецька). 

Ведучий 2: Діти, чи сподобався вам Стецько? А чи хотів би хто бути на нього схожим? Чому?

Звучить пісня про мову

Ведуча 2:Історія кожного народу має героїчні і трагічні ,щасливі й нещасливі сторінки. Рідна мово!Який тернистий шлях довелося пройти тобі у своєму розвитку,скільки заборон витерпіти,яку мученицьку ,але велику долю вистраждати.

Ведучий 1: Але ти вистояла, перемогла, змужніла.

Учень: Мово моя, непокірна і мила, 
Ти все живеш і дзвениш. 
Скільки рубали у тебе крила, 
Думали не полетиш! 
Скільки тебе заставляли мовчати, 
Скільки палала в вогні! 
Мово моя, ти народом почата, 
Ти у народі живеш і в мені. 
Рідна моя, непокірна і мила, 
Наче гірське джерело, 
Звідки у тебе береться сила, 
Щоб побороти те зло?

Ведуча 2. Нині українська мова утверджується не лише як державний атрибут, а повертається в річище плекання рідної культури.

Учениця:

Мова кожного народу
неповторна і — своя;
в ній гримлять громи в негоду,
в тиші — трелі солов’я.
На своїй природній мові
і потоки гомонять;
зелен-клени у діброві
по-кленовому шумлять.
Солов’їну, барвінкову,
колосисту — на віки —
українську рідну мову
в дар мені дали батьки.
Берегти її, плекати
буду всюди й повсякчас, —
бо ж єдина — так, як мати, —
мова в кожного із нас!

Ведучий 1: Усі ви вивчаєте рідну мову, розмовляєте нею з рідними і незнайомими, з друзями і батьками, вдома і в школі. І зараз ми хочемо трішки перевірити ваші знання.

Ведуча 1: Пропоную вам мовне асорті. Слухайте уважно запитання і давайте відповіді.

- Державна мова України / українська/

- Назвіть головні члени речення / підмет та присудок/

- Як називаються літери, що записані у певному порядку / алфавіт/

- Скільки букв в українському алфавіті? (33)

- Скільки голосних в українській мові? (6)

- Який знак в українській мові не є розділовим? (Дефіс, апостроф)

- Назвіть останній відмінок української мови. (Клична форма)

- Скільки звуків у слові «кущ»?(4)

- Як називається збірник віршів Шевченка?(Кобзар)

- Віршований твір, який призначений для співу.(Пісня)

- Поставте у кличний відмінок слово «юнак» (Юначе!)

- Назвіть знак, що позначає тверду, роздільну вимову на межі приголосного і голосного. (Апостроф)

- Скільки звуків у слові «ходжу»? (4)

- Яка буква не має звука ( м’який знак )

- Словник, з якого дізнаємося значення слова (тлумачний)

- Який знак ставиться в кінці розповідного речення ( крапка)

- Розмова двох осіб (діалог)

Ведуча 2: В українській мові дуже багато загадок, їх люблять відгадувати не тільки діти, а й дорослі. Спостережлива людина завжди відгадає загадку. Перевіримо, чи спостережливі ви.

1. Чорне насіння, по білому полю,

   Той його сіє, хто розуміє. (Букви, письмо)

 2.Снігові поля, чорні грачі.

   Хочеш розумним бути,

   То бери та вчи. (Книга)

 

 3.Чорні, криві, від роду німі,

  А як стануть вряд,

  Враз загомонять. (Букви)

 4.Красивий, щедрий, рідний край

   І мова наша солов’їна.

  Люби, шануй, оберігай

  Усе, що зветься ... (Україна).

 5.Що ти, донечко, шепочеш

   І чому це ти не спиш?

   — Я, матусю, спати хочу,

   Але треба вивчить ... (вірш).

Ведучий 2: Засобами мови народ завжди висміював тих, хто не дотримувався встановлених звичаїв і традицій. У нас є ромашка з прислів’ями. Хто хоче зірвати пелюсточку і пояснити значення прислів’я?

• Від доброго слова і лід розмерзає.
• Слово — не горобець, вилетить — не впіймаєш.
• Шабля ранить голову, а слово — душу.
• І від солодких слів гірко буває.
• Не кидай слова на вітер.
• Мова – душа народу.
• Слово до слова – зложиться мова.

Ведуча 1: А ще маємо завдання для найменших – «Спробуй казку відгадати»

 Не тримали сина й доні

  У своїх вони долонях.

  Тож пішов дідусь у ліс,

  Деревиночку приніс.

  У колисочку поклали,

  Бабця нічку колихала,

  А на ранок в ній синочок

  Та й відкрив розумні очка.

  Як же зветься це хлоп’ятко,

  Любі хлопчики й дівчатка?  («Івасик-Телесик»)

   Це маленька горошина

  Принесла в родину сина.

  Мав таку цей хлопець силу,

  Що зміюку підкорила.

  Визволив сестру, братів,

  Простить зради не схотів,

  То ж пішов у світ блукати,

  Долі кращої шукати.

  Відгадайте без підказки,

  Із якої герой казки?  («Котигорошко») 

   Дівчина, хоч і кривенька,

  Роботяща, моторненька,

  Як гніздо її спалили,

  То з качками полетіла.

  Всі ви знаєте цю казку,

  То ж назвіть її, будь ласка!  («Кривенька качечка»)

 

  У лисички розкошує

  Спить у ліжку і жирує.

  Цей котюра ну й доскоцький!

  А назвав себе…  («Пан Коцький»)

 

  Ця брехуха – і рогата,

  І баньката й бородата.

  Обдурила свого діда,

  Принесла в родину біди,

  Хату в зайчика украла,

  Жити в домі цьому стала.

  Добрий рак її прогнав

  І зайчика врятував.

  Як же звати цю рогату

  Вередуху бородату?  («Коза-Дереза»)

 

  Він любив пісні співати.

  Від звірят усіх тікати.

  Скік! Тут був, і вже – нема!

  І шукать його – дарма!

  Та лисичка його з’їла,

  Ба! Таки перехитрила!  («Колобок»)

 

  Хто журавлика вітав,

  Ще й кашкою пригощав?

  Пригадайте-но, будь ласка,

  Із якої герой казки?  («Лисичка та Журавель»)

 

  Це який такий бичок,

  Не простий – а третячок,

  Дуже, дуже він був ловкий,

  Упіймав ведмедя, вовка,

  Зайчика, а ще – лисичку,

  Хоч і сам він невеличкий.

  Допоміг і бабі, й діду

  Пережити їхні біди.  («Солом’яний бичок»)

 

Ведучий 1: Молодці, впорались із завданнями! Ніколи не зупиняйтеся на вивчені рідної мови. Ми б були дуже раді, якщо б від сьогоднішнього свята ви залишили у своєму серці хоча б одну краплину пошани до української мови, до своєї країни, бо тут наше коріння, без якого не можна жити у світі.

Учениця: Всі народи мову мають,

Всі пісень своїх співають.

Бо хто має мову рідну,

Той багатий, а не бідний!

Не цурайтесь мови, люди.

Не цурайтесь роду.

Як зачахне рідне слово, –

Не буде народу.

Ми – українці, – велика родина,

Мова і пісня у нас – солов’їна.

Зріє в садочках червона калина,

Рідна земля для нас всіх – Україна!

 

Учень: До гарного слова нам треба звикати,

Щоб мова була як дзвінке джерело.

Подумай сім раз, перед тим, як сказати,

Щоб слово твоє людям радість несло.

 

Учениця: Щоб чарами ніжними слово дзвеніло,

Напоєне ласкою завжди було.

З добром і любов’ю від серця летіло

Й до іншого серця зі щирістю йшло.

 

Учень: Тож вивчайте рідну мову

Вже тепер, з маленьких літ.

Українське наше слово

Хай звучить на цілий світ!

Із глибини сцени виходять ведуча і дівчата із запаленими свічками. Голос за сценою читає молитву.

Боже, Отче милостивий,
Ти нам дав ту мову красну,
Поміж мовами найкращу,
Нашу рідну, нашу власну.

Тою мовою співала
Нам, маленьким, наша мати,
Тою мовою навчала
Тебе, Боже, прославляти.

Тою мовою ми можем
Величатись перед світом,
Бо між мовами ця мова -
Мов троянда поміж цвітом.

Хоч би й хто напастував нас,
Хоч би й хто посмів грозити, -
Дай нам силу, дай відвагу
Рідну мову боронити.

Поможи, Небес Владико,
Хай буде по Твоїй волі,
Щоб та мова гомоніла
Вільно: в хаті, церкві, в школі.

Дай діждати пошанівку
Рідного святого слова,
Щоб цвіла на славу Божу
Наша українська мова!

Ведучий 2: На цій оптимістичній ноті ми завершуємо наше свято.

Ведуча 2: Бажаємо всім українцям, що свято бережуть українське слово,  щастя, натхнення, добра, миру, світлого майбутнього, живіть повноцінно, досягайте вершин, адже у ваших руках доля нашої країни.

Ведучий 1: Всього вам найкращого!   

Ведуча 1: Дякуємо за увагу. Хай вам щастить!