Виховна година "Дорога довжиною у вічність"

Вище професійне училище № 7

Методичні рекомендації

щодо організації та проведення

Дня Матері

Методичні рекомендації

щодо організації та проведення позаурочного заходу,

присвяченого Дню Матері

З першої миті життя схиляються над нами обличчя матерів. У тривозі, любові й надії вдивляються вони в своїх дітей, прагнучи щастя для них. Усім своїм життям і працею утверджують в нас кращі риси людяності й добра. Бережуть від усього лихого.

Матері… Все життя дивляться вони нам услід, бажають добра і щастя. Сподіваються від своїх дітей найвищих духовних злетів, бо й в останню хвилину думають про те, щоб діти їхні жили гідно серед людей і творили добро на своїй землі.

Мати – найдорожча на Землі істота. І найбільшою радістю для неї – щастя її дітей. Тому вчить вона добра і правди, мудрості й великої любові до праці, до всього прекрасного. Тож, друже мій, схилімо голови перед величчю матері, перед її світлим образом.

Найдорожчу для нас людину вшановуємо в травні, коли цвітуть сади, розцвітають яскраві квіти, дзвенить пташиний спів, теплий весняний вітер приносить до нас свято Матері.

З 1990 р. завдяки зусиллям громадських організацій, зокрема Союзу українок та Жіночої громади, свято почало відмічатися в Україні.

Проведення свята «День Матері» стало традицією в організації виховної та позаурочної роботи в професійно – технічних закладах освіти. Але дуже часто і самі педагогічні працівники не знають всієї передісторії цього свята.

До учнів необхідно донести історичну давність цього дня, коріння зародження традиції вшановування материнської долі.

Короткий історичний опис:

• Древньогрецька богиня Рея – початковий образ свята.
• У 1914 р. конгрес США прийняв постанову про введення нового державного свята – День Матері.
• У Галичині, це свято відзначили у 1929 р.
• У 1939 р. це свято було ліквідовано.
• У 1990 р. свято повернулося в Україну.

Цей день уособлює в собі три найдорожчі образи:

• Матері Божої;
• матері – України;
• рідної неньки.

Сценарій заходу повинен бути лаконічним, емоційно насиченим. Матеріалом для нього можуть стати вірші українських поетів, пісні, інсценівки, легенди, прислів’я, народні усмішки, відеоролики та презентації як учнів так і організаторів свята.

Прислів’я до Дня Матері:

1. Пам’ятай! У тебе – єдина в світі мати; у тебе – єдиний в світі батько.
2. Пам’ятай! Серце батьків завжди вражають невдячність, байдужість дітей.
3. Пам’ятай! Як ти шануватимеш своїх батьків – так діти шануватимуть тебе.
4. Пам’ятай! Твоє недобре слово – подряпина на ніжній материнській душі.
5. Пам’ятай! Не роби старість батька і матері бідою.
6. Пам’ятай! Обов’язок дітей: платити батькам за їх піклування любов’ю і відданістю.
7. Пам’ятай! Забута могила батьків – твоя бездушність і байдужість.
8. Пам’ятай! Про старість треба говорити тільки з повагою.
9. Пам’ятай! Не можна залишати рідну старшу людину одинокою.
10. Пам’ятай! Шануй батька і матір свою, щоб добре було та щоб довголітнім ти був на землі.

Сценарій проведення заходу повинен відтворювати роботу, що була проведена учнями протягом підготовчого періоду.

Варто залучати учнів до пошукової роботи, а саме: підібрати прислів’я та приказки, вислови відомих людей про «жінку-матір»: «Мати як сонце», «Мати як молитва», «При сонці тепло, при матері добре», «Материна любов ніколи не змінюється», «Рада б мати для дітей небо прихилити та зорями вкрити», «До людей по розум, до матері – по серце», «На світі знайдеш усе, крім рідної матері», «Не відкладай доріженьку до мами, щоб не спізнитися навік».

Підсумки цієї пошукової роботи потрібно підбити при проведенні позаурочного заходу або виховної години.

Напередодні свята можна провести конкурс на краще зображення родового дерева. Кожен учень на своєму дереві роду може розповісти про свій родовід, про цінність родинного щастя, про традиції своєї сім’ї, скласти розповідь про материнські руки, лагідні мамині очі. Цікавою формою підготовки до свята є етап творчості, коли проводиться розучування віршів, пісень, написання творів про матір.

Потрібно звернути увагу на виставки малюнків, художніх виробів, виготовлення вітальних листівок, подарунків для мам, книг українських письменників, в яких висвітлюється образ української жінки – гордої, діяльної і водночас ніжної, люблячої, турботливої матері, берегині сімейного вогнища, зокрема:

• Б.Олійника (цикл поезій «Сиве сонце моє»);
• В.Симоненка («З дитинства»);
• А.Малинка («Рідна мати моя»);
• А.Костенко («Маруся Чурай»);
• М.Стельмаха (повість «Гуси-лебеді летять...»);
• О.Довженка (оповідання «Мати»);
• Сімейний альбом «Наша родина»;
• Книжка В.Скуратівського «Берегиня»;
• Збірник українських народних пісень.

Успіх свята буде залежати від яскраво і тематично оформленого залу.

Доцільно організувати виставку картин, прикрасити зал домашніми оберегами, вишитими рушниками, іконою Богоматері, підготувати плакати: «Слово, мама. Великеє найкращеє слово» (Т.Шевченко), «Лиш матір вміє жити, аби світитись, немов зоря» (В.Стус).

Створена учнями або організаторами свята презентація, дозволить за допомогою візуальних та звукових ефектів найбільш широко розкрити мету заходу.

Завданнями свята є: показати велич жінки-матері, її роль у житті кожної людини, формувати переконання, що любов до матері та Батьківщини – одна з основних ідей народної педагогіки, усвідомлення свого обов’язку перед батьками, особливо перед матір’ю.

Буде доречно ознайомити учнів з внеском жінок-українок в історію, науку, культуру, освіту.

Окрасою української нації стали Маруся Чурай, Настя Лісовські, Леся Українка, Марійка Підгірянка та інші.

Форми проведення Дня Матері можуть бути різноманітними, але слід враховувати вікові та індивідуальні особливості учнів, рівень розвитку колективу, його можливості. Можна провести:

• святковий урок – зустріч з мамами на тему «Традиційна повага до жінки – матері»;
• конференція з обміну досвідом родинного виховання, на якій мами розказували б про доброзичливі стосунки, взаєморозуміння, злагоду в сім’ї;
• зустріч з почесними гостями: запросити мам і бабусь, надати їм слово, подарувати подарунки, виготовлені власноруч;
• святковий концерт: «Вклонюсь тобі, моя рідненька»;
• свято пам'яті: «Їм не судилось стати матерями» (про жінок – героїв ВВв).

Святкування Дня Матері повинно відродити культ Матері, статус української родини, де панують взаємоповага, подружня вірність, пошана до батьків, до головного покликання жінки – материнства. І дуже добре, якщо шана до матері буде виявлятися не тільки в день свята, а завжди, всіма і всюди.

Пам’ятаймо заповідь: «Шануй батька свого і матір свою, щоб довшими дні твої були на землі».

Вище професійне училище № 7

Методична розробка

виховної години,

присвяченої Дню Матері

Автор: Ю.М. Хайчіна

Структура виховної години

Тема. «Дорога довжиною у вічність»

Мета:

Технічне та дидактичне забезпечення:

• ноутбук, проектор, дошка;
• вишиті рушники;
• обереги;
• ікона Божої матері;
• презентація.

План проведення заходу

1. Організаційно – мотиваційний етап

 Привітання, вступне слово ведучого, повідомлення теми, мети виховної години.

2. Етап історичної подорожі

 Демонстрація презентації. Декламація віршів. Історична подорож.

3. Заключний етап

Заключне слово ведучого.

Сценарій

проведення виховної години

«Дорога довжиною в вічність»

Зал прикрашено в українському стилі: рушники, обереги, ікона Божої матері, вислови про жінку – матір. В залі тихо звучить пісня Андрія Малишко «Пісня про рушник» («Рідна мати моя»).

Ведучий: Добрий день!

Мати - найрідніша і найближча кожному з нас. Від неї ми одержуємо життя. Вона вчить нас людських правил, оживляє наш розум, вкладає в наші душі добрі слова.

Мама... Це перше слово, яке з радісною усмішкою вимовляє дитина.

Матір у всі віки шанували, любили, звеличували, бо протягом багатьох років супроводжують нас у житті її ласка і турбота. Сьогоднішній день – це свято материнської турботи, це свято материнських рук, це свято вічної шани та пам’яті про маму!..

Але, чи задумувалися ви коли – не будь, звідки ж День Матері бере свій початок, адже будь – яка подія має своє коріння.

Давайте ж відправимося в історичну подорож і з’ясуємо, який же шлях пройшло свято Матері.

Демонструється презентація «Дорога довжиною в вічність».

Учень_1:

Я твій портрет фіалками вберу -

Ти любиш голубі фіалки.

Мене ти учиш правді і добру.

Мене до праці ти привчаєш змалку...

Я доторкнуся до твого чола,

На ньому зморшки - й ті такі ласкаві...

Ти все дала й нічого не взяла:

Ні крихти хліба, ні спасибі навіть.

Ведучий: Матір – продовжувачку роду, шанували в усі часи. Одним з найдавніших свят, присвячених матері, вважається фестиваль на честь богині Реї, дружини бога Кроноса та матері численних богів і богинь, який відзначали навесні в Стародавній Греції.

Учень_2: Рея була матір'ю богів і богинею жіночого достатку, материнства і покоління. Її ім’я означає «потік» і «невимушеність». Як дружина Кроноса (Час), вона представляла вічний перебіг часу і покоління; як велика Мати (Метр Megale), вона представляла "потік" щомісячної крові, води народження і молоко. Вона була також богинею комфорту і невимушеності, благословення.

Різними іменами почитали Рею, - це «велика мати», «мати богів», Кібела, Агдістіс (Agdistis), Берецинтія (Berecyntia), Брімо (Brimo), Діндімена (Dindymene), «велика мати богів». У всіх європейських країнах Рея була задумана, щоб супроводжувати Курета (Curetes), який нерозривно пов'язаний з народженням і вихованням Зевса на острові Кріт.

Ті, хто поклонялися Курету, були її захопленими священиками, які з барабанами, тарілками, ріжками і в повній броні, виконували свої оргиастичні танці в лісах і горах Фрігії. Лев був священним животом матері богів, тому що вона була божеством землі, і тому що лев є найсильнішим і найважливішим зі всіх тварин на землі. У Греції дуб був священним деревом Реї. Леви зазвичай зображувалися такими, що присідають праворуч від її трону, і інколи вона відмічена як та, що їде в колісниці, в яку запряжені леви.

Ведучий: Приблизно в 250 році до н.е. в Римі почали відзначати релігійне свято, присвячене богині-матері Кібеле (Cybele), яке тривало три дні – з 15 по 18 березня.

Учень_1: Кібела - фригійськая богиня, уособлення матері-природи, що почиталася і в більшій частині областей Малої Азії (особливо в горах Іди, в Лідії, Віфінії і Галатії). Супутниками богині, фрігийська назва якої була Аммас, вважалися корібанти, курети і ідейські дактили; її улюбленцем є прекрасний хлопець Аттіс.

Кібелу зрівнювали з Реєю і звичайно називали «Великою матір'ю богів». Богиня вимагала від своїх служителів повного підпорядкування їй, забуття себе в захваті, коли жерці наносили один одному криваві рани, а неофіти оскопляли себе в ім'я Кібели, вирушаючи зі світу буденного життя і віддававши себе в руки похмурої і страшної богині.

Кібела з'являлася завжди на золотій колісниці, з короною у вигляді зубчастої башти на голові, в оточенні корібантів, що божеволіють, і куретів, диких левів і пантер (леви були упряжені і в її колісницю). Вона - володарка гір, лісів і звірів, контролююча їх невичерпну родючість. У Афінах їй був збудований храм, з її ім’ям (робота Фідія та Агоракріта).

У порту Остія, Богиню зустрічали всі жінки, і коли статуя Богині «сходила» на берег, її повинні були нести діви до храму Перемоги на Палацовому Горбі. День, коли це сталося - 12 квітня, укорінився згодом, як фестиваль Мегалесія.

З тих пір культ богині, під ім'ям «великої матері» (Mater magna), зробився державним; ним керувала особлива колегія жерців. Самим римлянам спочатку було заборонено брати участь в обрядах культу Кібели; поширюватися між ними він почав лише за часів Імперії. Особливо багато народові залучали спокутні жертви Кібеле: тавроболії і кріоболії (посвячення в культ шляхом зрошування бичачою або баранячою кров'ю).

Культ Кібели злився з чисто римським уявленням про богиню посівів і жнив Опс. Свята на честь Кібели були найбільш пишними в епоху імперії, коли особливий розвиток отримав релігійний синкретизм і Кібела стала почитатися як покровителька добробуту міст і всієї держави. Античне мистецтво представляло Кібелу у вигляді багато одягненої матрони, з баштовою короною на голові; у одній руці у неї тимпан, в іншій інколи колоси або скіпетр; вона сидить на троні, оточеному левами, або в колісниці, запряженій левами; інколи представлена і верхи на левові.

Ведучий: На початку 17 століття в Англії в четверту неділю Великого посту стали святкувати Неділю Матері (Mothering Sunday) – свято всіх матерів Англії. У цей день було прийнято провідувати мам і приносити їм у подарунок спеціальний торт, який так і називався «материнський торт». Також в неділю матері всі слуги, котрі працювали і жили у багатих родинах, отримували вихідний для того, щоб провести його зі своїми матерями.

Традиція вітати матерів тортом, прикрашеним 12 кульками марципана, збереглася у Великобританії і до наших часів. Але, крім того, в Неділю Матері прийнято звільняти матерів від будь-якої домашньої роботи – принаймні, один раз на рік її можна перекласти на плечі сильної статі.

Однак міжнародним святом День Матері став завдяки США.

Учень_2: Перша спроба започаткувати День Матері в Сполучених Штатах датується 1872 роком – відома американська пацифістка Джулія Уорд Хоув запропонувала відзначати день єдності матерів у боротьбі за мир в усьому світі. Але, мабуть, тому що це свято швидше нагадувало День миру, а не День Матері, широкої підтримки ініціатива Джулії Уорд не отримала ні в рідній країні, ні власне у світі.

Друга спроба американців, присвятити один день у році мамі, була більш успішною. У 1907 році молода американка Анна Джервіс з Філадельфії, у якої передчасно померла її власна мати, атакувала державні і законодавчі органи США листами з проханням започаткувати день вшанування матерів. Через три роки її наполегливість принесла результат – у 1910 році штат Вірджинія першим визнав День Матері офіційним святом. А ще через чотири роки, у 1914 році, Президент Вудро Вільсон оголосив День Матері офіційним святом всіх штатів Америки і з тих пір в США його відзначають щорічно.

Поступово друга неділя травня стала святом мам ще для 23 країн світу, а понад 30 країн обрали для нього інші дні.

Учень_1:

Дата святкування Дня Матері в різних країнах світу:

• Друга неділя лютого – Норвегія;
• 1 березня – Ліван;
• 8 березня – Узбекистан;
• 7 квітня – Вірменія (День материнства і краси);
• Перша неділя травня – Південно Африканська Республіка, Литва;
• 9 травня – Греція;
• 10 травня – Бахрейн, Гонконг, Індія, Малайзія, Мексика, Оман, Пакистан, Катар, Саудівська Аравія, Сінгапур, Об'єднані Арабські Емірати;
• Друга неділя травня – Австралія, Бельгія, Німеччина, Данія, Італія, Мальта, США, Туреччина, Україна, Фінляндія, Естонія, Японія;
• Остання неділя травня – Швеція, Франція;
• 26 травня – Польща;
• 14 жовтня – Білорусь;
• Жовтень – Аргентина, Індія;
• Остання неділя листопада – Росія;
• 8-го грудня – Іспанія, Португалія;
• Грудень – Сербія.

Ведучий: Як же День Матері з’явився в Україні

Учень_2: Українці вперше відзначили День Матері в 1928 році – але не на рідній землі, а в Канаді, де його провів Союз українок цієї країни.

У 1929 році завдяки організаторським старанням редактора тижневика «Жіноча доля» Олени Кісилівської, День Матері прийшов в Галичину.

У цей день у національному одязі люди йшли зранку до церкви на богослужіння, а пізніше тисячі дітей під звуки музики, з квітами в руках ішли вулицями села чи міста до площі, де відбувалося свято. Пісні, вірші, виставки виробів, квіти, сміх і жарти були адресовані матерям.

А у родинному колі, діти готували для матерів подарунки, приємні дійства, і найголовніше намагалися бути чемними та слухняними.

І тільки в 1999 році День Матері став повноцінним святом України – указом Президента була встановлена офіційна дата його святкування: друга неділя травня.

Ведучий: На Україні цей день уособлює в собі три найдорожчі образи:

• Матері Божої;
• матері – України;
• рідної неньки.

Учень: Під вікнами вже квіти не цвітуть,
Пуста оселя болем серце крає,
А був же час, жила колись отут -
Не віриться, що мами вже немає.

Над покуттю годинник занімів,
А шибкою не дощ – сльоза стікає
За всім, що зберегти я не зумів.
Не віриться, що мами вже немає.

Щоб не робив, її вже не верну,
Оселі ж не дозволю я віджити:
Під вікнами не місце полину,
Тут душу будуть радувати квіти.

Прости мені, життя, мою вину,
А я собі ніколи не прощаю
Того, що вчасно в дім не повернувсь.
Не віриться, що мами вже немає.