Виховна година "Хліб наш святий"

Тема : Виховна година «Хліб наш святий»

Мета: поглибити знання учнів про хліб, народні звичаї, пов’язані з хлібом; виховувати дбайливе ставлення до хліба та повагу до хліборобів; викликати бажання берегти хліб, поважати працю трудівників поля; розвивати мовлення, збагачувати словниковий запас, учнів логічне мислення; виховувати пошану до хліба, до людей, які над ним працюють.

 

Обладнання: коровай, хлібобулочні вироби; колоски жита та пшениці, вишиті рушники, предмети українського побуту, квіти – маки та волошки, калина.

 

 Очікувані результати: сформуються знання учнів про хліб, народні звичаї, бажання бережливо ставитися до хліба та поважати працю хліборобів.

Звучить музика. Дівчатка, тримаючи в руках колоски, маки, волошки, виходять на сцену «змійкою», створюють «пшеничне поле», складають квіти у вази, які стоять по обидва боки сцени, і шикуються півколом на сцені.

 

Дівч. Гостей дорогих стрічаєм

Круглим пишним короваєм.

З рушником берем таріль,

Коровай кладем і сіль.

 

Хлопч.  Шанобливо хліб підносим

             І вклонившись, щиро просим:

       -Любий гостю наш, приймай

            Хліб гостинний – коровай.

(Діти  кладуть хліб на стіл, застелений скатертиною).

 

1.Пахне хліб, як тепло пахне хліб!

любов’ю трударів, і радістю земною,

і сонцем, що всміхалося весною.

І щастям наших неповторних діб –

Духмяно пахне хліб!

 

2.Хліб – усьому голова, так в народі кажуть,

Хліб – це мир, любов, життя, хліб – це наша радість.

 

3.Мама зранку подає молочка поживного,

І смачний окраєць хліба, теплого, пшеничного.

 

4.Хліб – багатство найцінніше з тих часів,

Коли навчились його виробляти.

Йшли роки, мінялись люди, цінності губились,

Тільки хліб – незгубна цінність, в ньому наша сила.

 

6.Хліб – усьому голова, хліб – як сонце, кажуть,

Хліб – це спокій, мир, життя, хліб – це справжня радість.

 

Вчитель: Хліб – усьому голова. Мабуть, ці слова ви чули багато разів, і вони стали звичними і буденними. Але до хліба не можна ставитись по-буденному. Це святиня людська. І скільки не проходить років і тисячоліть, а він залишається святим і величним завжди.  Сьогодні ми зібрались тут, щоб вшанувати його величність – хліб.

 

А чому так радість сяє

У очах дітей малих?

Бо сьогодні -  День врожаю

Коровай гостює в них.

Він шишкатий і рум’яний

 ліг на шитий рушничок!

А на тому короваї

Солі білої дрібок.

І калини грона повні

Червоніють для прикрас…

-Короваю, гість шановний,

Звідкіля прийшов до нас?

-Коровай,- сказав Борис,-

Під дощем і сонцем ріс.

Пахне сонечком він ясним

І промінням теплим, красним.

Пахне полем, колосками

Цей хороший коровай

В ньому праця тата й мами

Що збирали урожай.

 

6.Ми живемо в Україні,

Де в степу із краю в край

На добро усій країні

Визріває урожай.

Де пшениця достигає

Колосиста, золота,

Де, неначе море, грають

І шумлять густі жита.

 

 В народі ж хліб, мов матір поважають,

Ця шана з плином часу не зника.

І дорогих гостей завжди стрічають

З хлібиною в барвистих рушниках.

Так хай же щедро наливає соком

І колоситься золотистий сніп!

І хай же родить більше з кожним роком

Його  величність – годувальник хліб!

 

Вчитель: Діти, а чи знаєте ви, як виник хліб? А початок хліба – маленька зернина. У глибині століть загубився той день, коли людина вперше розтерла зерно, змішала його з водою і на розпеченому камені спекла свій перший хліб.

 

7.  Є відкриття, яких не вкриє мла,

Нехай минуть віки, тисячоліття,

А жінка та, що вперше хліб спекла,

Залишиться безсмертною у світі.

 

8. І хоч згубилось в плині літ ім’я,

І пам’ятника жінці тій немає,

А я її такою уявляю:

Вона, як мати, як сестра моя.

 

9. Із добрими, ласкавими руками,

Як всі жінки у нашому селі,

Що творять хліб, щоденно творять хліб,

І все життя їм пахне колосками.

 

Вчитель. А хто з вас, діти, куштував хліб від зайчика, принесений батьком чи дідом з поля чи з лісу? Звідки ж він береться?

 

 

1.Їздив заєць до млина                           2.  Мама з полечка прийшла

п’ять пудів змолов зерна.                      І гостинець принесла.

Цілу ніч у хатці тихо                               В полі зайчик чеберяв.

Випікала хліб зайчиха.                           Нам окрайчик передав.

Рано-вранці у хустинці                           Хто до крихти з’їсть окрайчик.

Понесли зайці гостинці                          Буде бігать, наче зайчик.

Пташенятам і звірятам

Хлопченятам і дівчатам.

Аж хрумтять окрайчики –

Добрий хліб від зайчика.

 

3.Хліб тобі не зайчик носить:

Брат мій сіє, тато косить.

Хліборобом хочу стати,

Як мій братик, як мій тато.

Прибіжить із лісу зайчик –

Сам подам йому окрайчик.

(Пісня Ой на горі жито сидить зайчик)

 

(Хтось стукає у двері. Заходить Хлібчик)

 

Хлібчик. Відгадайте-но, діти, хто я такий?

Виріс у полі на добрій землі,

Місце найкраще знайшов на столі.

Так, правильно, я хліб. А чи знаєте ви, скільки людей доклали зусиль, щоб отакий гарний хліб був у вас на столі? Люди яких професій потрудилися над цим? Гей, колосочки, допоможіть мені, йдіть розкажіть дітям хто ж допомагає хлібові потрапити на стіл.

 

1 колос. Виросла пшениця. Ні спеки, ні холодів не боїться. Це вчений багато років працював, серед тисяч зерняток найкраще вибирав, новий сорт виводив.

2 колос. Агроном сказав, коли орати, як землю напоїти, насіння підкормити.

3 колос. Тракторист землю орав, поле засівав.

4 колос. Льотчик над полем кружляв, молоді паростки від шкідників захищав.

5 колос. Коли дозріли колоски, комбайнер урожай зібрав.

6 колос. Шофер зерно на елеватор повіз.

7 колос. Коли зерно висушили, мельники його на борошно перемололи.

8 колос. Із готового борошна пекар замісив тісто, випік хліб. Усі хлібороби добре попрацювали.

 Хлібчик. Я не сам до вас прийшов, а зі своїми братом та сестричкою. Паляничко, Бублику, а йдіть-но сюди!

(виходять Паляничка і Бублик)

 

Сценка «Бублик і паляниця»   Бублик житній паляниці говорив хвастливо:

                                               -Ти засмагла, чорнолиця – зовсім не вродлива.

                                                      Я ж біленький, солоденький, вигнутий красиво,

                                                      У малечі викликаю усмішку щасливу.

                                                      І сказала хвастунові паляниця свіжа:

                                                -Ти для діток – подарунок, я – буденна їжа.

                                                     Я до кожної родини йду щодня до хати.

                                                      Ти, як гість, у дім приходиш,

                                                      Я ж – як рідна мати.

 

Бублик і паляниця. А ми принесли вам цікаві загадки. Спробуйте їх відгадати.

1. Маю жовтий вусочок,   2.  Народився у землі, зарум’янивсь у вогні.

Золотий колосочок.         І з’явився на столі до борщу тобі й мені.

Буде з мене мука

Й паляниця м’яка.

 

2. Як навколо об’їси,

Серединки не проси.

Ми такі гостинці –

Дірка в серединці.

 

3. У піч іде без скоринки, а виходить із скоринкою.

 

4. Щоб город перекопати, що беруть до рук? (Лопату)

 

5. Потім з рук у м’яку грядку висівають що? (Зернятко)

 

6. Щоб зернятко ожило треба сонце і (Тепло)

 

7. Які рослини вирощують для виготовлення хліба? (Пшениця, жито, ячмінь, овес)

 

 

8.     Хата мною багата,       9.Виріс у полі на добрій землі,

Людям брат я і друг.         Місце найкраще знайшов на столі.

І коли вже я в хаті –

Буде й пісня навкруг.

 

Вчитель: Ну що ж раз в нас є хліб на столі, то може й заспіваємо?

Пісня «Як діждемо літечка»

 

 10. Щодня до нас приходить гість –

Рум’яний, теплий, свіжий,

І називається він хліб,

Він наша перша їжа.

Звичайно, перша, головна.

Як сонце і повітря,

Хлібина ніжна і смачна

Пшенична або житня.

 

11. Імен багато має хліб,

Є гарні і незвичні –

Рогалик, торт, батон, пиріг,

І паска, й паляниця.

Ще бакалійник і калач,

Перепічка і піца,

І завиванець, і рогач,

Галушка, коржик, пляцок,

І колобок, і легуміна,

І мандрик, і пампушки,

Книші, лангоші, пиріжки,

Сухарики і хрусти.

 

12. За 5-6 тисяч літ до нас

Вже пахло в світі хлібом.

І перший в світі хлібодар

Ним снідав і обідав.

З тих незапам’ятних часів

Хліб на столі – це свято;

Скажіть, святіше щось за хліб  чи будемо ми мати?

 

Вчитель. Чи знаєте ви, як пахне життя? Давайте затихнемо на хвильку і відчуємо цей запах… Це пахне хліб. Неповторний запах робить хліб живим, частиною душі кожного з нас. В усі віки хліб був обов’язковим атрибутом, що супроводжував найважливіші події в житті людини. Коли народжувалася дитина і йшли на хрестини, неодмінно клали в колиску срібний карбованець і хлібину – на здоров’я і достаток. На весіллі молодих стрічали хлібом-сіллю. На Великдень у красному куті виставляли високі паски.

Та не завжди хліб був таким смачним та буденним.

 

13. Є таке страшне слово – голод. Людина, яка пережила його, із жахом чує це слово. В роки Великої Вітчизняної війни не тільки від куль помирали люди, а й від голоду.

          Солдатський хліб – черствий сухар

          І в казанку незмінна каша.

          Ми винесли страшний тягар,

          Така вже, видно, доля наша.

          Тоді збагнули ми, що хліб,

          Здобутий боєм роти,

        Ми проміняти не змогли б

        На всі житейськії щедроти.

 

14.А ще був страшний голодомор в Україні 33-го року. Від голоду помирали і дорослі, і діти. Шматок хліба коштував стільки ж, як саме життя.

        У полі висохли криниці,

        Ніхто не сіяв, не орав.

        Голодний рік мов чорна птиця

        Над краєм змореним літав.

 

Вчитель: Цілими сім’ями, цілими селами вимирали люди страшною, лютою і повільною смертю — від голоду. І ніякої думки більше не могло бути у головах людей, окрім як про хліб. Це була людська трагедія. Її назвали Голодомор. Цю трагедію народ добре запам’ятав, зберіг у своїй пам’яті й передає від покоління до покоління.  Завтра, 22 листопада, День пам’яті жертв Голодомору. Цього дня, в пам'ять про померлих від голоду, люди запалюють свічки. Давайте вшануємо хвилиною мовчання тих, хто став жертвами лихоліть, які випали на долю українського народу.

Хвилина мовчання.

 

15.   Зростає колос золотий,

        Налитий сонцем й небом,

        Щоб ми вклонилися йому

        І багатіли хлібом.

        І кожен день, і кожну мить

        Дай, Боже, хліб насущний,

        Щоб ми могли у мирі жить,

        Щоб не були бездушні.

        Молись до хліба, не кидай,

        Хай хліб спасінням буде.

        Бо не черствіє хліб святий,

        Черствіють тільки люди.

(Танок дівчат з віночками та рушниками)

 

Вчитель: Доки батьки  у полі, сільські діти,зібравшись у гурти, бавились у цікаві ігри. Давайте і ми пограємо у гру.

 

Гра «Зав’яжи снопок»

Діти промовляють прислів’я та приказки про хліб, збираючи снопок із колосків.

На чорній землі білий хліб родиться.

Як хочеш жити, то сій жито.

Посієш впору – будеш мати зерна гору.

Хочеш їсти калачі – не сиди на печі.

Без трудів не їстимеш пирогів.

Без хліба не до обіду.

Кинь овес в болото – будеш мати золото.

Хліб – усьому голова.

Коли почав орати, то у сопілку не грати.

Нема святішої святині, як хліб на нашому столі.

Паляниця – хлібові сестриця.

Риба – вода, ягода – трава, а хліб усьому голова.

Довелося будувати на хліб сіль заробляти.

 

Вчитель: Поки діти грали, з ними траплялися різні кумедні історії та вони складали веселинки.  Давайте послухаємо декілька.

 

Сценка «Хліб і торт»

Автор. Лежачи на полиці в магазині, Хліб і Торт засперечалися.

Торт. Що не кажи, а я і гарніший за тебе, і значно смачніший.

Хліб. Зате – я потрібніший.

Торт. Ну, й кумедний. Та коли б ти був потрібніший, ніж я, то й ціною був би вищий!

Хліб. Не все оцінюється грошима. Краще вже хай буду й недорогим, і не таким гарним, зате я щасливий, що необхідний людям не тільки на свята, як от ти, а завжди і скрізь.

 

-«Звідкіля  береться хліб?»-

Запитав у Зіни Гліб:

• А звідкіль береться хліб?-

Розвела руками Зіна:

• Звідкіля ж? Із магазину!

 

- Чого ти плачеш? Голова болить?

- Ні.

- А може серце коле?

- Ні.

- Може ноги крутить, чи руки від роботи болять?

- Зовсім не від того.

- Од чого ж

- З голоду.

- Хіба хліба не було?

- Та був, так ножа не було відрізати.

(Пісня Ой на горі жита много)

 

Вчитель: Сьогодні, хоч наша держава і багата високими врожаями зерна, хліб потребує бережного ставлення до себе, до тих, хто орав землю, сіяв і збирав зерно, пік хліб.

 

16. Не кидайсь хлібом, він святий –

В суворості ласкавій,

Бувало каже дід старий

Малечі кучерявій.

Не грайся хлібом, то ж бо гріх!

Іще до немовляти,

Щасливий стримуючи сміх,

Бувало каже мати.

 

17. Бо красен труд, хоч рясен піт,

Бо жита дух медовий

Життя несе у людський світ

І людські ріднить мови.

Хто зерно сіє золоте

В землі палку невтому,

Той сам пшеницею зросте

На полі вселюдському.

 

18. Тільки-но з печі скоринка в золі –

Свіжа хлібина лежить на столі.

День розпочався з цієї хлібини…

В ній наш достаток , могутність країни,

Наших морів нестривожена синь,

Шлях до зірок  у космічну глибінь.

Кажуть в народі правдиві слова:

Хліб-годувальник – всьому голова!

 

Вчитель: Дорогі діти! Сьогодні ми з вами вели розмову про хліб, що здавна був поняттям святим. Я вірю, що в кожне ваше серденько попаде зернятко добра. І так, як із зернятка виростає хлібний колос, так і в ваших серцях проросте великий колос добра, честі, поваги, справедливості. Нехай ваша душа буде такою ж величною і чесною, як безкрає пшеничне поле.

Здоров’я, щастя всім вам, хай завжди буде пахучий хліб на вашому столі! На закінчення свята ми хочемо пригостити вас хлібом у вигляді сушки, щоб ви ніколи не втратили смаку українського хліба, щоб ви всі завжди були ситі й здорові, веселі й щасливі, щоб в усі віки на українському столі на білій вишитій скатертині лежав, мов сонце, свіжий хліб.

(Звучить пісня «І в вас, і в нас хай буде гаразд », діти пригощають гостей бубликами)

 

 

Ой на горі жита много

 

Ой на горі жита много,
Йой, йой, йой, йой, йой,
Половина зеленого,                                                             )   2 рази
Гоя-гой, гоя-гой, гоя-гой!                                                   )

Ішли його дівки жати,
Йой, йой, йой, йой, йой,
Та й забули серпи взяти,               
Гоя-гой, гоя-гой, гоя-гой!

Серпи взяли, хліб забули,
Йой, йой, йой, йой, йой,
Такі тоті женці були,
Гоя-гой, гоя-гой, гоя-гой!

Коби його хлопці жали,
Йой, йой, йой, йой, йой,
Вони б йому ради дали,
Гоя-гой, гоя-гой, гоя-гой!

 

ЯК ДІЖДЕМО ЛІТА
Як діждемо літа та нажнемо жита.
Літечко тепленьке, жито золотеньке.
Ой гоп, гопака, жито золотеньке.    (Двічі)
З жита та пшениці гарні паляниці.
Всіх ми почастуєм, ще і затанцюєм.
Ой гой, гопака, ще і затанцюєм.   (Двічі)
Їжте, молодиці, з медом паляниці.
Хлопцям та дівчатам пиріжечки з маком.
Ой гоп, гопака, пиріжечки з маком.   (Двічі)
А старій Тетяні ще й млинці в сметані.
Весело гуляйте, нас не забувайте!
Ой гоп, гопака, нас не забувайте!   (Двічі)

 

ОЙ НА ГОРІ ЖИТО
Ой на горі жито...
Сидить зайчик,
Він ніжками чеберяе.
Коли б такі ніжки мала.
То я б ними чеберяла.
Як той зайчик.  

Ой на горі просо...
Сидить зайчик,
Він ніжками чеберяе.
Коли б такі ніжки мала.
То я б ними чеберяла.
Як той зайчик.

Ой на горі гречка...
Сидить зайчик,
Він ніжками чеберяє.
Коли б такі ніжки мала.
То я б ними чеберяла,
Як той зайчик.