Виховна година "Хвала рукам, що пахнуть хлібом" + презентація

Навчально-виховний комплекс

«Срібненська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів

імені А. Г. Черненка - дошкільний навчальний заклад»

Красноармійської районної ради Донецької області

 

 

 

 Сценарій виховної години

«Хвала рукам, що пахнуть хлібом»

                 (для учнів 1 – 4 класів)

З досвіду роботи

учителя початкових класів

Срібненького НВК

Єрмоленко Світлани Іванівни

 

 

 

 

 

 

 

2018 р.

Тема. Хвала рукам, що пахнуть хлібом.

Мета: розширити знання дітей про шлях хліба з поля до столу. Довести до відома дітей, що хліб - результат праці людей багатьох професій. Збагатити знання про народні звичаї, що пов’язані з ним. Виховувати повагу до праці хлібороба, прищеплювати дбайливе ставлення до хліба.
Обладнання: паляниця на вишитому рушнику, вироби з тіста, колоски з пшениці, виставка книг про хліб, малюнки учнів, мультимедійна дошка.

Місце проведення:комп'ютерний клас.

                                             ХІД ЗАНЯТТЯ

І. Організація класу.
ІІ. Повідомлення теми і мети заняття.
Вчитель:
Хоч не солодкий,
Та дуже смачний,
Хоч сам маленький,
Проте дорогий,
Сядем обідати, -
Він на столі.
Люблять його
І дорослі, й малі.
(Хліб.)
- Хліб. Яке коротке це слово. Всього 4 літери, а скільки в ньому тепла. З хлібом пов’язано так багато в нашому житті, цей продукт харчування став символом праці й миру. З давніх-давен наш народ над усе цінує хліб.
Хліб — це достаток.

 

 

 

Слухання вірша «Не кидайсь хлібом» у виконанні учениці 6 класу

 «Не кидайсь хлібом, він святий», —

В суворості ласкавій,

Бувало, каже дід старий,

Малечі кучерявій.

«Не грайся хлібом, то ж бо гріх», —

Іще до немовляти,

Щасливий стримуючи сміх,

Бувало, каже мати.

Бо красен труд, хоч рясен піт,

Бо жита дух медовий

Життя несе у людський світ

І людські родить мови.

Хто зерно сіє золоте

В землі палку невтому,

Той сам пшеницею зросте

На полі вселюдському.

Вчитель.У всі часи слово «хліб» люди вимовляли з пошаною, він — основа нашого життя. Як правило, до всіх страв подають хліб. В народі казали: «Без хліба немає обіду».

1-а ведуча. Чи знаєте ви, як пахне життя? Давайте на хвильку відчуємо цей запах... Це пахне хліб... Неповторний запах робить хліб живим, частиною душі кожного з нас. Початком хліба є маленька зернинка. Зернятко хліба нагадує дитину в сповитку. Немовлятко—це іскринка життя, джерельце життя у згорточку. Так і зернятко починає колос, безмежний хлібний лан.

2-а ведуча. Здавна хлібові надавали круг­лої форми, ототожнюючи його із сонцем. Якщо у домі пахне хлібом — тут злагода та щастя. Якщо в державі колосяться хлібні поля—тут мир і достаток. Хліб — це честь, хліб — це рука допомоги, хліб — сила, могутність держави. Хліб — це святиня.

 

1-а ведуча. Випікання хліба потребувало неабиякої майстерності. Добрі господині славилися на все село. Коли по вулиці розходився запашний хлібний дух, сусідки перемовлялися: «Мабуть, це вже Марія хліб вийняла з печі, у неї він завжди вдається». І, зрозуміло, коли в сім'ю вхо­дила невістка, свекруха насамперед переві­ряла, як вона вміє пекти хліб.

2-а ведуча. Час народження хліба. Це було справжнє священнодійство. Перед тим, як пекти хліб, чепурили світлицю, чистим рушником витирали руки і зі словами «Бог на поміч» готували тісто. Вчиняли тісто в четвер, а пекли у жіночий день — п'ятницю.
1-а ведуча. Коли паляницю мали саджати у піч, щільно зачиняли двері хати, щоб зберегти тепло. У цей день у сім'ї не повинно бути сварок. Випечені паляниці клали на рушник, зверху теж накривали рушником, щоб хліб дійшов. На обід зі святим хлібом, як на свято, збиралася уся сім'я. Батько різав хліб, притримуючи його лівою рукою і притискаючи до грудей.
Вчитель. Святим правилом було не залишати недоїдків хліба.
«Доїж, дитино, хліб — у ньому залишилася вся твоя сила», — учили батьки своїх дітей.
Не можна було хлібину класти на стіл перевернутою. А коли окраєць падав зі столу, його піднімали і цілували, щоб хліб не образився.
1.Розповідь вчителя з елементами бесіди.
Вчитель:
- З давніх часів і до наших днів в усіх народів вважалося найбільшою святістю, коли лежав на столі хліб. Почесне місце посідає хліб у звичаях і обрядах українців. Український народ над усе цінує хліб, сіль і честь. Хліб – достаток, сіль – гостинність і щирість, честь – то людська гордість.
Будь-яке свято не обходиться без паляниці.

- А які ще в Україні є звичаї, традиції, які без хліба не відбуваються?

(слайди 2-7)

 

 

Відповіді учнів. Коли народжується дитина, йдуть з хлібом, виряджає мати сина — зав'язує у рушник окраєць житнього хліба. У нову хату чи квартиру теж йдуть із хлібом. Дорогих гостей зустрічають хлібом-сіллю.
Красивим, духмяним короваєм з шишками, з барвінком, калиною, прикрашали весілля, а потім частували всіх гостей.

Вчитель. Чи знаєте ви, яких народних прикмет дотримувалися селяни під час сівби?

Відповіді учнів.

• Не можна починати  роботу,  коли господар хворий - «буде мізерне зерно».

• Не можна лихословити та лаятись, «щоб чорт не ходив слідом та не розсівав бур'янів».

•  Не можна губити крихт від їства, бо «миші трубитимуть збіжжя».

•  Не можна в цей день позичати посівного зер­на, «аби до нового врожаю не йти в позички».

Вчитель.  А які прислів'я та приказки про сівбу та хліб ви знаєте?

• Як окраєць на столі, то і в житті веселій.
• Без солі й без хліба немає обіду.
• Хочеш їсти калачі — не сиди на печі.
• Люди мруть не від хліба, а від голоду.
• Хліб — батько, вода — мати.
• На чорній землі білий хліб родить
•  Що посієш, те й пожнеш.
•  Як посієш рідко, то вродиться дідько.
• Весною не посієш - восени не збереш.
• Хто сіє, той віє, хто не сіє, той скніє.
• Одна стара   правда на світі буває: хто не посіє, той не збирає.

 

 

 

Вчитель. Діти, чи знаєте ви, як в давні часи потравляв на стіл  хліб? (Відповідь дітей з показом супроводом слайдів) (слайди 8-10)

У давнину хліб вирощували у тяжкій праці. Землю орали сохою (дерев’яний плуг), зерно висівали вручну. А коли зазеленіють хліба, то за українським звичаєм, люди виходили в поле родиною і тричі обходили його несучи в руках хліб і сіль, щоб виріс великий урожай. Жали також серпом, в’язали у снопи, снопи складали у копички. А перший вижатий сніп приносили додому, ставили на покутті. Молотили зерно ціпом, мололи на жорнах в муку, а потім випікали в печі.
Великий голод 1932-1933 років в Україні забрав життя від 7 до 10 млн. невинних людей. Це були страшні часи в Україні, коли у людей не було чого їсти. Хліб людям тільки снився. Це був страшний рік, коли такі хлопчики і дівчатка, як ви не бачили хліба в очі. Вмирали від голоду малі й старі, вмирали сім’ями, вмирали селами. А радянська влада вивозила зерно за кордон.
Про ті страшні часи написано багато книг, створені кінофільми, аби ми з вами не забували, що треба поважати і шанувати працю людей,які вирощують хліб.
- Сьогодні ми пройдемо той шлях, яким проходить хліб з поля до столу.
- З чого починається хліб? (Відповідь дітей?) (слайди 12-19)

3-я ведуча. В усі часи майже всі свята були пов'язані з хлібом, і не тільки як з найпотрібнішим продуктам харчування — навколо нього розгорталося справжнє дійство. На Різдво обов'язково пекли пироги з капустою і маком, пампушки, дрібні пиріжки, якими частували дітей, готували кутю з товченої пшениці, вносили сніп жита — «злото, щоб увесь рік ми жили багато».

На Великдень у красному куті виставляли високі паски, прикрашені гілочками свяченої верби і свічками. Навколо пасок — барвисті крашанки та писанки. Якщо в хаті є дівка на виданні, клали їй паску на голову і казали: «Аби у людей була така велична, як паска пшенична». Малу дитину клали у порожній «дорідник», примовляючи: «Аби так скоро росло, як паска росте!»

 

1-а ведуча. На Трійцю обов'язково на ве­ликих листках пекли з доброго тіста пироги із солодкою літньою начинкою — мазури. Пиріг ставили посередині столу і прикра­шали духмяною м'ятою, квітами, пахучими травами.

На свято Андрія влаштовували вечорниці, на яких основним дійством було кусання калити. Калита — великий корж із білого борошна. Печуть калиту дівчата, тісто місять по черзі. Тісто солодке, з медом, зверху калиту оздоблюють сухими вишня­ми — «щоб гарна була».

Посередині дірка. В дірку протягують червону стрічку і підвішують до сволока. Підвішують високо, щоб парубок міг дістати зубами калиту тільки тоді, як добре підстрибне. Біля калити стає вартовий — «Пан Калитинський».

Це веселий парубок-жартівник, він смішить хлопців, і якщо хтось розсміється, то не має права кусати калиту. «Пан Калитинський» маже його чорною сажею

Усі ви, напевно чули приказку «Хліб всьому голова». Не дарма народна мудрість винесла цей простий, здавалося б, продукт харчування на таку висоту. Згадаймо, як у літературних творах пишуть як просять милостиню голодуючі. Вони не просять котлет або смаженої картоплі, а благають, «Дайте хлібця, за ради Бога».

    Вчитель.  З того часу, як людина навчилася перетирати зерна злаків в борошно і випікати з неї хліб, пройшли століття. Кожен народ вніс у цей процес свою лепту, тому хліб у різних країнах світу має свої особливості. Спробуємо перерахувати хоча б деякі види національної випічки і коротко розповісти, як випікають хліб різні народи. (слайди 20-24)

 

 

ХАЛА (Ізраїль)

Стародавні євреї називали халой першу порцію свіжої випічки. Її потрібно було приносити в жертву богу. Хала — це хліб із здобного тіста, заплетене в косичку. Іудеї досі їдять його тільки в Шаббат, тобто по суботах. А оскільки в цей день працювати їм не можна (в тому числі і готувати), то єврейським господаркам доводиться випікати халу заздалегідь. До речі, давня традиція відокремлювати від тесту маленький шматочок і спалювати його існує і в наші дні.

 

СІМІТ (Туреччина)

Турецька бублик сіміт, на відміну від свого російського побратима, хрусткий і більш тонкий. До того ж, замість маку він щедро обсипаний кунжутними зернами. Купити сімітку можна, найчастіше, на вулиці у продавця, який возить свій товар по місту на візку або, ще простіше, на таці, піднятий на голові. Продавця зазвичай супроводжує зграйка горобців, які скльовують розсипані кунжутні зерна. Турецький бублик сіміт прекрасно втамовує відчуття голоду і корисніше будь-якого снікерсу.

 

 

ЛАВАШ (Вірменія)

Ця пшеничний прісний коржик буває пухленьким або тоньким як папір і різноманітним  за формою. Багато народів, особливо на Кавказі, заперечують право називатися родоначальником лаваша. Тому його іноді так і називають — національний хліб Кавказу. Але, все ж, прийнято відносити лаваш до вірменської кухні. Він хороший тим, що  може бути використаний як оболонка для різних начинок, від зелені та сиру до м'ясної стружки. Ну а люля-кебаб без лаваша обійтися ну ні як не може.

Фокачча (Італія)

У різних країнах світу хліб їдять по-різному, більше або менше. Італія завжди славилася своїми хлібобулочними виробами. У кожному регіоні цієї країни є свої різновиди випічки. Однак є одна, яка улюблена скрізь. Це фокачча — коржик круглої форми, яку вважають бабусею знаменитої на весь світ піци. Фокачча буде товстішою своєї внучки і обходиться зазвичай без начинки. Головне в ній — ароматні трави (найчастіше базилік), оливкова олія і прісне дріжджове тісто.

 

 

ЛАНГОШ (Словаччина)

Лангош — це національний хліб всього Балканського півострова. Прийшов туди він разом з турками, що підкорили цей край. Ті, в свою чергу, отримали рецепт приготування цієї обсмаженої в киплячому маслі гарячого кора з дріжджового тіста від візантійців. Тепер словаки їдять з апетитом лангош, посипавши його сиром і часником.

БРІОШ (Франція)

Відповідно до переказу, легковажна Марія-Антуанетта, дізнавшись, що її піддані — французькі селяни, голодують, заявила буквально наступне: «Якщо їм не вистачає хліба, нехай їдять тістечка ». Насправді переклад зроблений не правильно. Французька королева рекомендувала селянам  бріоши —  випечені із здобного тіста на маслі і пивних дріжджах, солодкі булочки. До слова сказати, види французької випічки вельми різноманітні. А правильний виріб відрізняється своєю незвичайною формою. Воно, як би, зліплено з декількох кульок.

 

 

 

ПУМПЕРНІКЕЛЬ (Німеччина)

Назва забавне, чи не так? Можна подумати, що це тістечко або солодкий пудинг. Насправді це хліб з житнього борошна грубого помолу. Щоб його приготувати, зерна жита довго вимочують у спеціальному розчині, а сам хліб печуть не менше доби. Зате зберігати його можна потім кілька місяців. Рецепт пумпернікеля придумали пекарі з містечка Зост в німецькій області Вестфалія. Кажуть, там до цих пір працює пекарня, в якій готують такий хліб з 1580 року.

ТОРТИЛІЯ (Америка)

Жителі Центральної Америки в основному вживають тортилії, кукурудзяні коржі, які їдять сотні років. Їх можна вживати, як самостійне блюдо, так і замість хліба або загортати в них різні начинки, наприклад, тако. Також користується попитом хліб дульче, щось середнє між хлібом і булочкою. 

 Складання правил поводження з хлібом.
1.Пам’ятай, що хліб – святий.
2.Бережи хліб, не викидай.
3.Пильнуй, що не падав додолу.
4.Як упаде хліб, підніми його, перепроси, поцілуй і з’їш.
5.Недоїденим хлібом пригощай пташок.
6.Бери хліба стільки, скільки подужаєш з’їсти.

7.Шануй працю людей, які виростили хліб.
 

Вчитель.

•  Чим славиться наш край?

(відповідь учнів)

 

На закінчення свята ми хочемо пригостити всіх вас хлібним виробом у вигляді смачного, духмяного пирога, щоб ви ніколи не втрачали смаку українського хліба, щоб ви всі завжди були ситі й здорові, веселі й щасливі. Щоб в усі часи, в усі віки на українському столі, на білій вишитій скатертині лежала, немов сонце, кругла паляниця.