16 вересня о 18:00Вебінар: Робота з дітьми, що мають синдром Дауна: цікаво про важливе

Виховна година: "І. Кожедуб - мій земляк"

Про матеріал
Виховна година на тему: "І. Кожедуб - мій земляк". Мета: знайомство з героїчними подвигами героїв-земляків; формування в учнів почуття патріотизму, мужності, відданості Батьківщині, любові до свого народу, його героїчного минулого; формувати в учнів полікультурну та інформаційну компетентність.
Перегляд файлу

Міністерство освіти і науки України

Ковтунівський НВК загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад Шосткинської районної ради Сумської області

 

 

 

 

 

Методична розробка

виховної години на тему:

«І. М. Кожедуб – мій земляк».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Уклала викладач історії

                                                                       О. А. Почтовая

 

Тема: «І. М. Кожедуб – мій земляк».

Мета: знайомство з героїчними подвигами героїв-земляків; формування в учнів почуття патріотизму, мужності, відданості Батьківщині, любові до свого народу, його героїчного минулого; формувати в учнів полікультурну та інформаційну компетентність.

Обладнання: слайдові презентації з героїчної біографії І. Кожедуба.

Хід заняття

І. Організаційна частина

(Привітання).

ІІ. Оголошення теми, плану заходу, мотивація навчально-пізнавальної діяльності.

ПЛАН.

 

  1. Вступ.
  2. Дитячі та юнацькі роки І. Кожедуба.
  3. Навчання в хіміко-технологічному технікумі. Знайомство з аероклубом.
  4. Німецько-радянська війна і наш земляк.
  5. Військова діяльність І. Кожедуба в Кореї.
  6. Висновки.
  7. Список використаної літератури.

 

ІІІ. Основна частина.

ІV. Підсумок заняття.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Звучать позивні.

Ведуча1: Сьогодні в стінах нашої школи проводиться виховна година, тематика якої пов’язана із подвигами героїв-земляків під час Німецько-радянської війни.

В цей період йде трансляція теми й мети заходу на екрані.

Мета виховної години змусити молоде покоління замислитись над тим,  що таке патріотизм, мужність, відданість Батьківщині, самопожертва та зберегти в пам’яті народу подвиги героїв-земляків.

Об’єктом  дослідження стали респонденти, які пам’ятають лихоліття Німецько-радянської війни.

Ведуча 1. В історії людства є яскраві і знаменні імена, які прийдешні покоління будуть пам’ятати. Серед них Іван Кожедуб.

Сьогодні ми з вами не лише згадаємо біографічні дані про Івана Микитовича, а й спробуємо пережити ті почуття, хвилювання, які переповнювали юнацьку душу нашого земляка, спробуємо доторкнутися до трагічних сторінок війни.

Фото І. Кожедуба на екрані.

Ведуча 2. Це людина-легенда, справжній ас авіації, він мав найвищі нагороди радянського періоду. Якби Івану Кожедубу змалечку передбачили таку долю, він би не повірив, тому що це для сільського хлопчика було чимось нереальним. Стати тричі Героєм Радянського Союзу вдавалося  лише одиницям.

Сьогодні дані нагороди за своїм значенням за своєю величчю  не можна зрівняти ні з чим.

Але це все буде попереду, а зараз повернемося до біографічної довідки.

Йде трансляція слайдів про дитинство і юність І. Кожедуба

Народився Іван Микитович Кожедуб 8 червня 1920 року в селі Ображіївка Шосткинського району Сумської області в сім’ї церковного старости.

Дитинство проходило як у всіх. Ріс відчайдушним, захищав слабих, не зносив образ, допомагав батькам по господарству. З самого малку у Івана виявилися здібності до малювання. Свої малюнки хлопчик  вимінював на обгортки з цукерок, які згодом змальовував. До вашої уваги надаємо малюнки зроблені рукою нашого земляка.

За словами сусідів, Іван був досить винахідливим. Одного разу йому навіть вдалося змайструвати дерев’яні ковзани. 

 

Ведуча 3. В 1927 році на рік раніше Іван йде до школи. До речі цьому посприяло бажання вчитися та приятель Василь, який повів його до вчительки Ніни Василівни і та погодилася на його навчання. Минатимуть роки, а свою першу вчительку Іван неодноразово буде згадувати із теплом та вдячністю, бо саме вона ввела його у світ книги.

Закінчивши 7 класів йде навчатись до школи робітничої молоді. Під час пошукової роботи нам вдалося встановити досить цікаві факти. Іван Микитович у школі працював ще й бібліотекарем, потрібно було допомагати батькам.

Ведуча 4. Коли Івану виповнилося шістнадцять років він опинився перед вибором, куди піти далі вчитися. На той час його цікавила техніка, медицина, малювання та педагогіка. За сприяння батька юнак обрав навчання в Шсткинському технікумі, отримав кімнату в гуртожитку, у вільний час займався спортом. До речі на сьогодні є дані про те, що справжньою датою народження Івана Микитовича є 6 липня 1922 року, він собі спеціально приписав два роки, для того щоб піти вчитися до цього закладу.

Згодом через деякий час він записується до аероклубу. Отримує запрошення на навчання до Чугуївської воєнної авіаційної школи. З початком війни разом із авіашколою евакуюється до Середньої Азії. Саме тут Іван Кожедуб дізнається про окупацію рідної Шосткинщини, про звірства німецько-фашистських загарбників.

Ведуча 1.  Нами встановлено, що свій бойовий шлях наш земляк у 23 роки розпочав на знаменній Курській Дузі 6 липня 1943 року. Ця битва стала початком звільнення і Шосткинщини. У складі ескадрильї він вступив у нерівний бій з 12 ворожими літаками. Згодом скажуть, його озброєнням тоді була лише запальна юнача відвага. А ось - цікаві факти. Знання, набуті Іваном Кожедубом під час навчання у технікумі, допомогли льотчику в небі. Для того щоб ефективніше проходив бій, Іван Микитович почав креслити схеми майбутніх польотів на папері, розраховувати траєкторію боїв. Звертаю вашу увагу на екран. Перед вами оригінали схем, зроблені рукою Кожедуба.

Ведуча 2.   Його мужність вражала, льотна майстерність захоплювала. Його позивний «Сокіл – 31» небезпечно жахали німців.

Ведуча 3.  З 1943 року і до кінця війни Іван Микитович зробив 330 бойових вильотів, у 120 повітряних боях він  збив 62 ворожі літаки, при цьому сам жодного разу не був поранений. Багато хто скаже – улюбленець долі – можливо. Але до вашої уваги хочеться донести ще й такий факт. Батько Івана Микита Іларіонович Кожедуб був церковним старостою, перед відправкою сина на навчання він дав йому своє благословення та молитву, наказавши ніколи з нею не розлучатися. Саме батьківське благословення захищало льотчика від смерті.

Доповідач - юнак       Был у меня такой случай, когда я буквально посмотрел смерти в глаза. Прикрывая переправу на Днепре, мы с обхода буквально врезались в строй вражеских «мессеров». Завязался бой, круговерть! И вот, преследуя одного из пикировщиков, я ударил ему в хвост из пулемета. Фашистский самолет вспыхнул, но его стрелок успел длинной очередью достать и меня. Слышу крик ведомого: «Батя, горишь!» Я оглянулся, справа у бензобака шлейф пламени. Ну все, конец,  до взрыва несколько секунд...Мысль работает четко, внимание на пределе. Выбираю на земле место, где самое большое скопление немецкой техники и бросаю машину в крутое пике, раз мне умирать, значит, надо на тот свет и фашистов побольше с собой взять...В самый последний момент бросаю взгляд вправо  пламени нет. Его, оказывается, сбило встречным потоком воздуха. Моментально ручку управления на себя  и над головами гитлеровцев самолет выходит в горизонт.

Ведуча 4.  Господь зберіг його і під час повітряної зустрічі з найславетнішими німецькими асами - «мисливцями». Їх так називали, тому що вони вільно мали право літати в повітрі, не виконуючи конкретного завдання, шукаючи собі жертву на землі чи в повітрі. Як правило, вони з’являлися несподівано, їх ще відрізняли і за емблемами на літаках, які були розмальовані черепами, кістками та драконами.

Доповідач – юнак. Я мгновенно развернул машину на 180 градусов и бросился в атаку. Ведущий вражеской пары лобовой атаки не принял и ушел розворотом вверх на сонце. Ведомый же, не успел совершить маневр командира и был расстрелян мною. В последствии на практике я старался всегда сбить самолет ведущего-командира, тем самым   я деморализовал противника, овладевал инициативой и атаковал врага молниеносно.

Ведуча 1.  В його списку перемог налічуються Юнкерси, Фокеллі, Месершміти, Хейнкелі і навіть реактивний літак МЕ-262. Таких значних результатів Іван Кожедуб досяг завдяки своїй віртуозній льотній майстерності. На сьогодні є  дані про те, що літаком він міг керувати навіть із закритими очима. Всі його польоти являли собою каскад небезпечних маневрів-розворотів, змійок, та пікіровок. Тим, кому доводилося літати з Кожедубом, нелегко було утримуватися в повітрі поряд зі своїм командиром, який завжди першим намагався вишукати суперника. Ось до вашої уваги літаки, на яких літав Іван Микитович.

Ведуча 2. Протягом всього бойового шляху наш прославлений земляк збивав літаки не лише німецькі. Його список перемог поповнюють і американські. Хоча зараз постійно переглядається історія і нове покоління вже бере під сумнів подвиги ветеранів війни. Намагаються вивести «на чисту воду» і діяльність кращих повітряних бійців Кожедуба та його товариша Покришкіна.

Як зерно не відразу в землі дає свої паростки, так і історичні істини не одразу визрівають і закріплюються в думках людей, але поступово через терни і перепони вони прокладають собі шлях у лабіринтах нерозгаданих таємниць. На сьогодні, як ми виявили мало, що відомо про бойові подвиги прославленого земляка в післявоєнний час у Кореї.

Ведуча 3.  До вашої уваги спомини сина Кожедуба Микити Івановича, також військової людини, капітана І рангу.

Доповідач – юнак. О Великой Отечественной говорят все, а о Корее -- никто. И как-то я спросил об этом батю. А он, лукаво улыбаясь, ответил: "Не расскажу, пока не разрешат" -- "Кто разрешит?" -- настаивал я. -- "Кто надо и когда надо". На этом наш разговор о Корее закончился.

Ведуча 4. Одним із підтверджень того, що на рахунку Івана Кожедуба наявні збиті ним американські літаки, є запрошення відвідати у 1990 році Корею, де повинна була відбутись зустріч радянських і китайських однополчан. За словами сина нашого земляка Микити Івановича, виїзд до Кореї затягнувся і був перенесений на 1991 рік, але 12 серпня батька не стало і ми поїхали на зустріч вже з мамою. Там нам розповіли про подвиги батька, що він в Кореї збив 17 американських літаків, при цьому Іван Микитович змушений був ослухатися наказу Сталіна, який заборонив йому літати. Це була неоголошена війна, а втрачати в ній тричі Героя Радянського Союзу вождю не хотілося, тому за неофіційними даними Кожедуб літав під призвищем Лісіцин.

Доповідач – юнак. О боевых заслугах отца рассказывали несколько человек. Однако подтвердить или опровергнуть эти данные я не смог, поэтому ручаться за достоверность не могу. Но, зная характер бати, трудно представить, что он смог бы удержаться от соблазна подняться в воздух и сойтись в поединке на реактивном самолете с американским асом. Уж очень лихой он был парень. Ведь его эскадрилья тогда здорово насолила американцам: только за один день американцы потеряли 24 огромных четырехмоторных бомбардировщика "летающие крепости", 11 членов экипажа, 5 огневых точек (за уничтожение одной такой в годы Второй мировой войны немецких летчиков представляли к одной из высших наград гитлеровский Германии -- железному кресту.

Ведуча 1.  Як не приховувала влада подвиги Кожедуба в Кореї, але про правду завжди дізнається народ. Про його легендарні подвиги складалися пісні.   

Звучить фонограма пісні групи «Чиж».

Ведуча 2. Льотна майстерність Кожедуба жива і донині. Нещодавно Ображіївку відвідали двоє німецьких громадян. За словами найстаршого Отто, він не міг померти не відвідавши батьківщину славетного аса радянської авіації Івана Кожедуба, з яким неодноразово зустрічався в повітрі під час Німецько-радянської війни.

Транслюється інтерв’ю голови Ображіївської ради Осипенко.

Ведуча 3. Нехай історія не поверта війну,

Ми пам’таємо і мертвих, і живих.

Хай люд стрічає весну, літо красне –

І буде свято, лине пісня й сміх.

Ведуча 4. Хочеться всі квіти землі зібрати та покласти до ніг ветеранів. До тих, хто дарував нам неперевершене щастя дароване від Бога – мир на землі. 

Ведуча 1. Підводячі підсумок нашого заходу хочеться сказати, що дійсно квіти – це символ радості і життя, а пам’ять - символ безкінечності, бо поки жива вона, житимуть в наших серцях і подвиги таких героїв, як Іван Микитович Кожедуб.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література:

 

  1. В. Анисимов. Как украинский ас американцев сбивал. М., 2003.
  2. Г. Жуков. Воспоминания и размышления. М., 1973.
  3. И.Кожедуб. Верность Отчизне. М.,1969.
  4. И. Сейдов, М. Зампини. Легенды о красных командирах. Корея, 1951.
  5. Матеріали з краєзнавства зібрані викладачем О.А. Почтовою.

 

docx
Додано
11 квітня
Переглядів
80
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку