Виховна година "Казкова школа В.О.Сухомлинського"

КАЗКОВА ШКОЛА ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО

 

Мета: продовжувати знайомити учнів із життям і творчістю видатного педагога і письменника В.О.Сухомлинського,викликати інтерес до його творів,бажання наслідувати позитивні риси героїв прочитаних оповідань,формувати вміння виділяти в тексті головне,формувати уявлення про доброту,чуйність і уважність,вчити дітей спостерігати,робити висновки,плекати почуття краси,виховувати почуття патріотизму,доброзичливості,симпатії,прагнення творити добро для людей.

 

Ця тема хоч і непроста,

Та для нас цікава.

Будуть в ній нові знання,

Тексти і завдання.

 

Гра «Шифрувальник».

 - Прочитайте і роз’єднайте слова, закресливши букви, які повторюються.

ВаісильіОліекісаіндроівичіСуіхоімлиінісьікий.

-          Які слова ви прочитали?

-          Хто такий В.Сухомлинський?

-          Сьогодні на уроці ми продовжимо знайомитись з життям і творчістю В.О.Сухомлинського.

Давайте разом пригадаємо його біографію. В цьому нам допоможе відеоролик

 

Сьогоднішня наша година спілкування присвячена творчості великого українця,славетного педагога, мислителя і дитячого письменника В.Сухомлинського.

На нашій годині спілкування ви не тільки дізнаєтеся про життя і творчість Василя Олександровича, але й зрозумієте, які риси характеру він вважав найголовнішими для людини.

Прочитай слова та склади слово з пропущених букв.

  МилосерД..я

 Велик.О.душність

 Лю..Бов

 Співпе.Р.еживання

 П О..рядність

ЧуТ..ливість

Ув.А.жність

Доброта – це чуйне, дружне ставлення до людей.

 

(.В руках  учнів– твори В.О.Сухомлинського)

Уч 1:  Ось книга – праця многолітня,

                     Крилата назва – «Серце віддаю дітям»

Уч 2:       В цієї книжки теж красива доля,

                     А називається – «Павлиська школа».

Уч 3:         Говорить в книжці з вами Батьківщина,

                      Вона – «Народження громадянина».

Уч 4:   «Сто порад учителеві» - праця,

                      У якій його душа гаряча!

 

Діти сьогодні я хочу запропонувати притчу, яка називається «Який слід повинна залишити людина на землі?», яку написав В.О.Сухомлинський «Старий Майстер побудував кам'яний будинок. Став та й дивиться зі сторони. «Завтра в цьому будинку оселяться люди», - думав він.

А в цей час біля будинку грався семирічний хлопчик. Він скочив на тільки що цементований поріг і залишив на ньому слід своєю маленькою ніжкою. Минуло багато років. Хлопчик став дорослим чоловіком. Життя його склалося так, що він часто переїжджав із міста в місто, ніде довго не затримувався, ні до чого не прив'язувався ні руками, ні душею. Прийшла старість. Згадав Літній Чоловік про рідне село на березі Дніпра. Захотілося йому відвідати свою Батьківщину. Приїхав Чоловік на рідну землю. Зустрічається з людьми, називає своє прізвище, але всі тільки плечима знизують – ніхто не пам'ятає цього чоловіка. Зустрівся на дорозі Старенький Дідусь та й запитує його:

– Щось, можливо, ти залишив після себе? Чи є в тебе син або донька?

– Ні, немає ні сина, ні доньки, - відповів Літній Чоловік.

– Можливо, ти посадив у нашому селі сад чи принаймні дерево?

– Ні, не посадив я саду…

– Можливо, ти поле засіяв?

– Ні, не працював я у полі…

– А може, ти вірші пишеш, пісні складаєш?

– Ні, і цього я не вмію…

Тоді хто ти такий? Що робив усе своє життя? – з подивом запитав дідусь. Нічого не зміг відповісти Літній Чоловік. І раптом він згадав ту мить, коли залишив свій слід на порозі одного будинку. Підійшов чоловік до нього. Стоїть будинок, як учора збудований, а на порозі закам'янілий слід його дитячої ніжки. Ось і все, залишилося після мене на землі, - з гіркотою подумав Літній Чоловік. Але цього мало! Не так потрібно було прожити своє життя…»

Дайте мені відповідь на питання з чого, на вашу думку, починається людина?

(Відповідь дітей).

– Отже, тільки праця залишає слід на землі. Людське серце має бути завжди відкритим для благородства, справедливості, щирості і добра. Прислухайтеся, як воно б′ється! Воно відлунює: пам′ятай, що ти – Людина! Людина народжується на світ, щоб залишити слід вічний.

Саме таке серце було у В.О.Сухомлинського. Не даремно у нього є праця із назвою «Серце віддаю дітям».

Ось, як про виховання справжньої людини говорив В.О. Сухомлинський:

Не можна ледарювати, коли всі працюють…

Радій успіху товариша.

Будь правдивим, май мужність щиро визнати свою провину, не перекладай своєї провини на інших.

Кажи завжди тільки правду

Дорожи довірою батьків і товаришів.

Не хвалися навіть найгарнішим вчинком – добра справа промовляє сама за себе.

Дав слово – тримай його, дав обіцянку – виконуй.

Справжній друг пізнається не лише в радості, а й у біді – він завжди допоможе, втішить, утримає від лихого вчинку.

Ніколи не ображай – ні словом, ні вчинком; дбай про молодших, допомагай їм, борони тих, хто слабший за тебе .

Якщо кожен із вас буде дотримуватись цих істин – то сміло може стверджувати, що він Людина з «великої літери». запам'ятайте їх, любі діти.

 

А зараз  перевіримо вас, чи можете називати себе добрими дітьми.

Гра «Якщо ти добра людина, то  повинен…»

Умова гри: якщо людина повинна робити те, що я називаю, то плескаєте в долоні, а якщо ні, то нічого не робите.

Допомагати мамі мити посуд.

Робити комусь зле, якщо цього ніхто не бачить.

Не вмиватися.

Берегти рідну природу та охороняти її.

Шанувати працю інших людей.

Галасувати, коли хтось відпочиває.

Бути вихованим, стриманим.

Обманювати, хвалитися.

Насміхатися з чужого горя.

Добре вчитися, багато читати.

Не слухати батьків.

Допомагати друзям у біді.

Ділитися тим, що в тебе є.

Ображати інших.

Захищати слабкого.

Спати на уроках.

Красти.

Любити своїх батьків.

 

Інсценізація оповідання: «Найласкавіші руки»

Автор 2: Маленька дівчинка приїхала з мамою у велике місто. Пішли вони на базар. Мама вела доньку за руку. Дівчинка побачила щось цікаве. На радощах заплескала в долоні. І загубилась в юрбі. Загубилась і заплакала.

Оля: Мамо!.. Де моя мама? (до дівчинки підходять люди)

Автор 2: Люди оточили дівчинку й запитали.

Учень 1: Як тебе звуть дівчинко?

Оля: Оля.

Учень 2: А маму як звуть? Скажи, ми зараз її знайдемо.

Оля: Маму звуть… мама… матуся.

Автор 2: Люди всміхнулись. І знову запитали.

Учень 3: Ну, скажи, які в твоєї мами очі: карі, сині, блакитні, сірі?

Оля: Очі у неї… найдобріші…

Учень 1: А коси? Які в мами коси – чорні, русі?

Оля: Коси… найкрасивіші…

Автор 2: Знов усміхнулись люди та й запитали.

Учень 2: Ну, скажи, які в неї руки? Може, якась родимка у неї на руках є, згадай.

Оля: Руки у неї… найласкавіші.

Автор 2: Пішли люди й оголосили по радіо:

«Загубилась дівчинка. У її мами найдобріші очі, найкрасивіші коси, найласкавіші в світі руки».

І мами знайшлась (мама виходить і обіймає доньку).

Вчитель 2: (проводиться бесіда за оповіданням)

Чому дівчинка описала свою маму саме так?

Як би ви описали сою маму? Так як зробила це дівчинка чи по – іншому?

Які б ознаки ви ще додали до свого опису, за якими б вас зрозуміли дорослі?

Чому ж дорослі не змогли відразу допомогти Олі?

Бачу, що ви знаєте, що має робити добра людина. Саме за допомогою корисних справ і відбувається кругообіг добра в природі. (перегляд мультфільму «Кругообіг добра в природі»)

 

Cкладання крос сенсу про В.О.Сухомлинського

 

Психогімнастика (звучить музика)

Вчитель: ви гарно попрацювали, а зараз пропоную вам трошки відпочити…

Заплющіть очі,вслухайтесь в музику і згадайте все те хороше, що відбувалося з вами ,з вашими рідними,відчуйте ,яке тепло лине до вас.

Практична робота

Запалюю свічку. Бесіда:

Що дає свічка, коли горить? Проведіть рукою над нею. (вона дає світло, тепло)

Що ви відчуваєте? (тепло)

Накриваю свічку скляним ковпаком.

Що ви бачите? (світло)

Що ви відчуваєте? (нічого, тепло не відчувається)

Із ким можна порівняти свічку? (запалена свічка –  це як добра, щира людина, від якої ми відчуваємо тепло, допомогу. Свічка накрита ковпаком – це людина, яка дбає тільки про себе, не робить нічого доброго для інших)

То якою повинна бути людина? (доброю, світлою)

 

У небі завжди сонце світить ясно,

А в душі немає пустоти.

Світ тобі всміхається прекрасний,

Якщо є багато доброти.

 

Все про що ми згадували, нехай залишить слід у вашому серці. Саме цього вчать твори

В. О. Сухомлинського.

І хочу закінчити урок віршем:

Добрим бути так непросто,

 Добро не залежить від зросту.

 Добро виростає із серця,

 Його не збереш у відерце.

 Так потрібно добрим, добрим бути

 Одне одного в біді, щоб не забути.

 І земля закрутиться скоріше,

 Коли будемо з тобою ми добріші.

 Бо добро з роками не старіє,

 Бо добро від холоду зігріє.

 А якщо воно, як сонце світить,

 То радіють і дорослі й діти.

(плакат «Спішіть творити добро»)

 

Арт-терапія

 

Малюнки «Мій настрій»