Виховна година "Культура поведінки"

Тема виховної години: Культура поведінки.

Мета:навчати учнів культури спілкування, пошуку конструктивних способів вирішення проблемних ситуацій; сприяти поліпшенню психологічного клімату в класі, налагодженню доброзичливих стосунків; виховувати в учнів повагу одне до одного, відповідальність за власні слова і вчинки.

Обладнання:слова на дошці, роздатковий матеріал (прислів’я, запитання), відеоматеріал, скринька ввічливості.

Хід заняття:

1. Слово вчителя:

Кожному з нас відомі п'ять відчуттів. Це — нюх, зір, слух, смак та дотик. Проте існує іще шосте відчуття, доступне кожному, але не кожному помітне. Мова йде про відчуття такту, культуру поведінки, спілкування з оточуючими — тобто про те, що робить людину по-справжньому гарною. 

2. Вправа «Чарівні слова»

Бути культурними, ввічливими нам допомагають «чарівні слова». Ви всі їх знаєте. Давайте пригадаємо їх якомога більше і зберемо в нашу «чарівну скриньку». Це можуть бути слова вітання вранці та ввечері, слова пошани, подяки.

(Кожна дитина підходить до скриньки і говорить свої слова ввічливості).

• Доброго ранку!

• На добраніч!

• Доброго дня!

• Щасливої дороги!

• Добрий вечір!

• Заходьте, будь ласка!

• Здрастуйте!

• Дозвольте вам допомогти!

• До побачення!

• Сідайте, будь ласка!

• Будьте здорові!

• Дякую! Спасибі!

• Пробачте!

• Будьте ласкаві!

3. Значення ввічливих слів.

Кожний із нас у повсякденному житті постійно вживає ввічливі слова. Найпоширеніші з них — «добридень», «здрастуй», «до побачення», «будь ласка», «спасибі», «дякую». Проте чи замислювались ви коли-небудь, що означають ці ввічливі слова, звідки вони прийшли в нашу мову? Виявляється, що походження цих слів дуже давнє, їх вживання сягає ще часів Київської Русі. Спочатку вони були сталими виразами, добрими побажаннями. 
Так, слово «здрастуй» означає «будь здоровим», «будь ласка» — «будь ласкавим до мене, привітним». «Добридень» — це побажання співбесідникові доброго дня, багатого на успіхи і радісні події. Коли ми, прощаючись, кажемо людині «до побачення», то даємо їй зрозуміти: «мені приємно тебе бачити, і я сподіваюсь на нову зустріч із тобою». Звичне нині слово «спасибі» колись означало не просто подяку, а дуже вагоме побажання «Спаси Бог!». 

4. Читання оповідання.

А тепер послухайте оповідання Василя Сухомлинського «Скажи людині «здрастуйте».

Лісовою стежиною йдуть батько і маленький син. Навколо тиша, тільки чутно, як десь далеко стукає дятел і струмочок дзюрчить у лісовій глушині. 
Раптом син побачив: назустріч їм іде бабуся з паличкою. 
— Батько, куди йде бабуся? — запитав син. 
— Побачити, зустріти або проводити, — відповів батько.— Зустрінемося з нею, ми скажемо їй «здрастуйте»,— сказав батько. 
— Для чого ж їй говорити це слово? — здивувався син.— Адже ми зовсім незнайомі. 
— От зустрінемося, скажемо їй «здрастуйте», тоді побачиш для чого. 
Ось і бабуся. 
— Здрастуйте,— сказав син. 
— Здрастуйте,— сказав батько. 
— Здрастуйте,— сказала бабуся і посміхнулася, і син раптом побачив: усе навколо змінилося. Сонце засвітило яскравіше. По верхівках дерев пробіг легкий вітерець, листя заграло, затріпотало. У кущах заспівали птахи — до цього їх не було чутно. 
На душі у хлопчика стало радісно. 
— Чому це так? — запитав син. 
— Тому що ми сказали людині «здрастуйте» і вона посміхнулася.

5. Робота з прислів'ями.

1) Лагідне слово і залізні двері відчиняє.

2) Слово — ключ, яким відкривають серця.

3) Добре слово дім будує, а зле руйнує.

4) Тепле слово і в мороз зігріє.

5) Слово не горобець: вилетить — не спіймаєш.

6) Гостре словечко коле сердечко.

 6. Як звучить чарівне слово «дякую» на різних мовах?

Сказали: «Прошу!» чи «Будь ласка!» — і ти зрадів, усміх­нувся. Відповів: «Дякую!» — і тобі усміхнулися.

Тож ставаймо поліглотами. Вивчаймо, як люди дякують у світі.

Англійці й американці: «Сенк'ю». Французи: «Мерсі». Нім­ці: «Данке». А тепер ближчі наші сусіди. Поляки: «Дзінькую». Чехи: «Дєкуї». Словаки: «Дьякую». Білоруси: «Дзякую». Латиші: «Палдієс». Литовці: «Ачю. Декуй». Молдавани: «Мулцумеск». Естонці: «Тянан».

А вже по-українськи слова вдячності ви знаєте. Всюди щиро зустрічають лише чемних, ввічливих!

7. Вікторина «Чарівні вчинки» 
1. Як виник звичай, заходячи до приміщення, знімати капелюха? 
(Цей звичай виник за часів Середньовіччя, його започат¬кували лицарі. Входячи в дім, лицар знімав шолом, даючи цим жестом зрозуміти господарю: «Я довіряю тобі». Нині, знімаючи капелюха,, гість показує господарям, що ста¬виться із повагою,до них і їхньої оселі. До речі, це правило ввічливості, як і в давнину, стосується лише чоловіків. Жінкам дозволено перебувати в приміщенні в капелюшку, адже він — частина їхнього вбрання, модний аксесуар.) 
2. Як виник звичай, вітаючись, знімати рукавичку? 
(Цей звичай також започаткували лицарі. Вітаючись, одне з одним, вони знімали рукавичку з правої руки. У такий спосіб вони показували, що не мають наміру застосовувати зброю і ставляться до співрозмовника доброзичливо.) 
3. Чому вважається неввічливим перебувати в темних окулярах під час розмови із кимось? 
(Якщо під час розмови людина не знімає окулярів, спів¬бесідник не бачить її очі й відчуває психологічний диском¬форт, адже в нього складається враження, що від нього щось приховують.)

8. Гра «Словник чемної дитини»

Учні інсценізують життєві ситуації.

• Якими словами можна подякувати іншим?

• Як запросити когось у гості?

• Як звернутися до продавця, щоб купити цукерки?

• Як звернутися до перехожого, щоб дізнатися, котра година?

• Ти запізнився на урок. Що треба сказати зайшовши в клас?

• Ти йшов коридором і випадково когось штовхнув. Що треба сказати?

• Як попросити в людини допомоги?

• Людина зробила добре діло і їй потрібно подякувати. Які слова ти скажеш?

• Які слова ти не забуваєш казати мамі й татові, рідним, коли йдеш спати?

• Уся сім'я сідає до столу обідати. Які слова ти скажеш усім?

• Ти був у гостях і вже йдеш додому. Які слова скажеш?

9. Хвилинка-цікавинка

У кожного народу є своя форма вітання. Найпоширеніша — рукостискання. У глибоку давнину деякі народи віталися досить своєрідно: висовуючи язика, повертаючись спинами. Стародавні греки і римляни цілувалися. Жителі Гвінеї кажуть одне одному: «Будь старим!», маючи на увазі «розумним, мудрим». Евенки за­мість вітання запитують: «Що їв?» або «Що добув?». На Таїті й досі вітаються словами: «Приходь попоїсти!». Цікавий звичай у гірських бедуїнів з острова Сокестри. Вони тиснуть гостеві руку, прикладають її до свого носа, а потім цілують.

10. Заключне слово вчителя:

     Кожна людина живе лише один раз. І щоб не сталося у кожного з вас у житті, завжди пам’ятайте, що ви людина. Нікого і ніколи не звинувачуйте у тому, що вас погано виховали. Ви вже дорослі і свідомо вмієте мислить. Тож самі повинні якомога більше працювати над вдосконаленням самого себе. Ми можемо купити на базарі одяг, їжу, меблі, дорогі авто. Якщо у нас немає грошей, ми можемо це позичити. Але ми не купимо і не позичимо людської любові, доброти прощення тієї людини, яку ми скривдили. Життя прекрасне, але водночас  і надзвичайно коротке. Не забуваймо вислів:

             « ВСЕ ТЕ, ЩО РОБИШ КОМУСЬ, РОБИШ СОБІ!»