Мета:
Ознайомити учнів із біографією В. О. Сухомлинського; формувати уявлення про доброту, чуйність і уважність; вчити спостерігати, робити висновки; розвива¬ти діалогічне та монологічне мовлення; виховувати любов до батьків, до рідного краю, до праці.
Обладнання: портрет В.О.Сухомлинського, плакати, вислови В.О.Сухомлинського, виставка книжок, відеопрезентація, квіти.
ВИХОВНА ГОДИНА "ЛЮДИНА ПОЧИНАЄТЬСЯ З ДОБРА" ДО РІЧНИЦІ ДНЯ НАРОДЖЕННЯ В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО
Мета:
Ознайомити учнів із біографією В. О. Сухомлинського; формувати уявлення про доброту, чуйність і уважність; вчити спостерігати, робити висновки; розвива¬ти діалогічне та монологічне мовлення; виховувати любов до батьків, до рідного краю, до праці.
Обладнання: портрет В.О.Сухомлинського, плакати, вислови В.О.Сухомлинського, виставка книжок, відеопрезентація, квіти.
Хід уроку
Вступне слово вчителя.
— Жив на світі педагог, учений, письменник Василь Олександрович Сухомлинський. Він дуже любив дітей і написав для них багато-багато оповідань та казок про ласкаве сонечко та м'яку травичку, про працелюбних му¬рашок і веселого метелика, про зайчика-хвалька та голо-систого півника, про ласкаві мамині руки і добру бабусю.
Він писав казки про доброту, бо сам був доброю люди¬ною і дуже хотів, щоб ви, діти, виросли добрими, чуйни¬ми, працьовитими, щоб мали тата і маму, рідну домівку, нашу велику і прекрасну Батьківщину з її широкими лу¬гами, густими лісами, безмежними ланами.
Сьогодні ми свій урок присвячуємо творчості В.О. Сухомлинського, і тема його — «Людина починається з добра» - за казками цього письменника.
- Біографія В.О. Сухомлинського.
Народився В.О. Сухомлинський 29 вересня 1918 р. в селі Василівка Онуфріївського району, Кіровоградської області у небагатій сім'ї. Його батько Олександр Омелянович Сухомлинський працював за наймом як тесляр і столяр у поміщиків та окремих селянських господарствах.
Мати — Оксана Юдіна, працювала в колгоспі. В їхній сім'ї, крім Василя, було ще троє дітей — Іван, Сергій та Меланія. Всі вони стали вчителями.
Закінчивши навчання в семирічній школі, де був одним з найкращих учнів, улітку 1934 р. вступив до Кременчуцького педагогічного інституту і став студентом факультету мови і літератури, але через хворобу у 1935 р. припинив навчання у ВУЗІ і сімнадцятирічним юнаком розпочав свою педагогічну роботу.
А в 1948 р. за власним проханням стає директором Павлиської середньої школи. Цією школою він керував до кінця свого життя. 23 роки життя в Павлиші стали найпліднішими.
Не раз був нагороджений орденами і медалями за свою плідну працю.
2 вересня 1970 р. перестало битися серце В. О. Сухомлинського. Він прожив 52 роки. Але фізична смерть на поклала край життю його творчих надбань. І тому ми сьогодні зупинимось на одній зі сходинок багатогранної творчості вчителя-педагога В. О. Сухомлинського - казках. Розглянемо казки видатного педагога про добро і чуйність до людей.
Перше правило:
«Будь добрим і чуйним до людей.. Допомагай слабким і товаришу в біді».
Вчитель. Зараз я вам загадаю загадки,
відгадки будуть головними героями тих казок, які ви зараз почуєте.
Гострі кігті має —
В подушки ховає,
Лазить все на плотик,
А зоветься... (котик).
Пара довгих вушок,
Сіренький кожушок,
Скорий побігайчик,
А зоветься... (зайчик).
В лісі є кравець чудовий:
Шиє звірям він обнови.
Для ведмедів - кожушки,
Для лисички - сорочки,
Для куничок - рукавички,
А для білочок — спіднички.
Зайцю — валянки на лапки,
І собі пошив піджак,
Хто кравець такий? (їжак)
Вчитель. Послухайте казку В. О. Сухомлинського «Як здивувався Мурко».
Як здивувався Мурко
В однієї бабусі був старий-престарий кіт Мурко.
Лежить Мурко на подвір'ї, на сонечку вигрівається. Заплющив очi, спить, поклавши голову на лапки. Тiльки хвостом махає, мух відганяє.
На подвір'ї ходило курча. Воно відбилося від квочки й жалібно пищало. Побачивши кота, курча замовкло. Підійшло тихенько до кота, притулилось до нього й очі закрило. Тепло йому біля кота.
Кіт Мурко почув, що хтось до нього притулився. Відкрив очі, побачив курча. Здивувався кіт Мурко: ну й сміливе ж курча!
Дивиться кіт Мурко на курча з подивом і не знає, що йому робити. Чи злякати курча, щоб воно втекло, чи нехай собі гріється?
— Чому Мурко здивувався? Чи правильний його вчинок?
Послухайте ще казку «Зайчик і горобина»
ЗАЙЧИК І ГОРОБИНА
Засипало снігом землю. Нема чого їсти зайчикові. Побачив зайчик червоні ягоди на горобині. Бігає навколо дерева, а ягоди — високо. Просить зайчик: «Дай мені, горобино, одне гроно ягідок».
А горобина й каже: «Попроси вітра, він і відірве».
Попросив зайчик вітра. Прилетів вітер, гойдає, трусить горобину. Відірвалося гроно червоних ягід, упало на сніг. їсть зайчик ягоди, дякує вітрові.
— Хто в цій казці пожалів зайчика?
— Чого навчає вас ця казка? (Допомагати в біді).
Послухайте ще і казку «Їжачок» .
Як Їжачок готувався до зими
В лісі жив Їжачок. Змайстрував він собі хатинку в дуплі старої липи. Тепло там, сухо.
Ось наступила осінь. Падають жовті листочки з дерев. Незабаром і зима прийде.
Почав Їжачок готуватися до зими. Пішов в ліс, наколов на свої голочки сухого листя. Приніс до своєї хатинки, розстелив його, стало ще тепліше.
Знову пішов в ліс Їжачок. Назбирав грушок, яблук, шипшини. Приніс на голочках в хатинку і склав у куточку.
Ще раз пішов Їжачок в ліс. Знайшов грибочки, висушив і теж склав в куточку.
Тепло і затишно Їжачкові, а одному так сумно. Захотілось йому знайти товариша. Пішов в ліс, зустрів Зайчика. Але не хоче зайчик іти в хатинку Їжачка. І сіра Мишка не хоче, і Ховрашок. Тому, що у них свої нірки є.
Зустрів Їжачок Цвіркуна. Сидить Цвіркун на стеблі, тремтить від холоду.
— Іди до мене жити! — запросив звірок його.
Пострибав Цвіркун до Їжачка. Взимку Їжачок Цвіркунові казки розповідав, а Цвіркун пісні співав.
— Чи добрим був їжачок? Чому ви так вирішили?
Вчитель. От ми повинні запам'ятати, що добра людина потрібна всім.
У В.О.Сухомлинського є ще казки і про маму.
Друге правило:
«Поважай та шануй батька й матір».
Читання казки «Яблуко в осінньому саду»
ЯБЛУКО В ОСІННЬОМУ САДУ
Пізньої осені маленькі близнятка Оля й Ніна гуляли в яблуневому саду. Був тихий сонячний день. Майже все листя з яблунь опало і шурхотіло під ногами. Тільки де-не-де на деревах залишилося пожовкле листячко.
Дівчатка підійшли до великої яблуні. Поруч з жовтим лист ком вони побачили на гілці велике рожеве яблуко.
Оля й Ніна аж скрикнули від радості.
— Як воно тут збереглося? — з подивом запитала Оля.
— Зараз ми його зірвемо, — сказала Ніна і зірвала яблуко. Кожній хотілося потримати його в руках.
Олі хотілося, щоб яблуко дісталось їй, але вона соромилась висловити це бажання, а тому сказала сестрі:
— Хай тобі буде яблуко, Ніно...
Ніні хотілося, щоб яблуко дісталося їй, але вона соромилась зізнатися в цьому. Ніна сказала:
— Хай тобі буде яблуко, Олю...
Яблуко переходило з рук в руки, дівчатка не могли дійти згоди. Та ось їм обом сяйнула одна і та ж думка: вони прибігли до мами радісні, схвильовані.
Віддали їй яблуко.
В маминих очах сяяла радість.
Мама розрізала яблуко й дала дівчаткам по половинці.
— Чи любили дівчатка свою маму?
— З чого це видно?
Вчитель. А тепер послухайте казку про любов семи дочок до своєї матері. (Діти читають казку в особах «Сьома дочка» з «Чистої криниці»).
Сьома дочка
Було у матері сім дочок. Ось поїхала одного разу мати в гості до сина, а син жив далеко-далеко. Повернулась додому аж через місяць.
Коли мати ввійшла до хати, дочки одна за одною почали говорити, як вони скучали за матір'ю.
— Я скучила за тобою, немов маківка за сонячним променем, — сказала перша дочка.
— Я ждала тебе, як суха земля жде краплину води, — промовила друга дочка.
— Я плакала за тобою, як маленьке пташеня за пташкою, — сказала третя.
— Мені тяжко було без тебе, як бджолі без квітки, — щебетала четверта.
— Ти снилась мені, як троянді сниться краплина роси, — промовила п'ята.
— Я виглядала тебе, як вишневий садок виглядає соловейка, — сказала шоста.
А сьома дочка нічого не сказала. Вона зняла з ніг матусі взуття й принесла їй води в мисці помити ноги.
— Яка з семи дочок найбільше любила свою маму? Чо¬му ви так думаєте?
Третє правило:
«Усі блага і радощі життя створюються працею.
Без праці не можна чесно жити».
«Навчання — твоя перша праця».
Вчитель. Послухайте казку.
«Борщ із скибкою свіжого хліба» («Чиста криниця». Читає учень).
В однієї матері було два сини — Працьовитий і Ледачий. Одного разу поїхав Працьовитий у поле — землю орати, а Ледачий пішов у садок під грушею лежати…
Мати думає: «Що б його смачне на обід синам зварити?» Зварила борщу зі свіжою капустою, зі сметаною, з кропом і буряками. А до борщу спекла хліба свіжого, пахучого.
Сіла мати біля столу, чекає синів. Ось уже й сонце стало на вечірньому прузі, а Працьовитого немає. Ледачому вже під грушею не лежиться, хочеться їсти, та знає, що обідати мати дає обом разом.
Ось і приїхав Працьовитий. Умився, перевдягнувся, сів за стіл, і Ледачий сів.
Насипала мати дві миски борщу, нарізала хліба. Запахло в хаті борщем і свіжим хлібом, їсть Працьовитий та дякує матері:
— Ой, смачного ж ви борщу наварили!
Виїв Працьовитий миску й ще попросив. А Ледачий з'їв одну
ложку — скривився — зажурився, а як третю з'їв, — на стіл схилився, ложку поклав і питає матері:
— Мамо, чого це борщ такий недобрий?
— Їдь, сину, завтра в поле, — каже мати, — то й борщ буде добрий, і хліб пахучий буде…
— Чому ледареві був борщ несмачний? Що йому порадила мати?
Казка «Чому мама так хвалить?» (В. О. Сухомлинський «Пшеничний колосок». Читає учениця).
Чому мама так хвалить?
Пішла мама на роботу, а вдома залишилась шестирічна дівчинка Люда. Вона ще не ходить до школи.
Мама сказала Люді, щоб вона курей нагодувала й квіти полила.
Люда нагодувала курей і полила квіти. А потім думає: «Зварю борщу. Мама прийде з роботи втомлена. Хай відпочине».
Зварила Люда борщу, попробувала. Борщ несмачний... Оце буде мама сваритися, що вона несмачного борщу наварила.
Прийшла мама з роботи. Здивувалась, що Люда зварила страву. Насипала борщу, їсть і хвалить:
— Ой смачного ж ти борщу зварила, дочко.
Люді ніяково слухати ці слова. Адже вона пробувала борщ — він несмачний. Думає Люда: «Чому ж мама так хвалить?»
— Що не зрозуміла дівчинка?
— Чому мама її хвалила?
Вчитель. Давайте згадаємо казки, які щойно прочитали, відповівши на запитання.
1. Як називається казка, у якій колюча тваринка знайшла світло?
(«їжачок і світлячок»)
2. В якій казці кіт гріє курча? («Як здивувався Мурко»)
3. В якій казці мама хвалить дівчинку за смачний борщ?
(«Чому мама так хвалить»)
4. Під яким деревом стояв зайчик і просив стиглих ягід? («Заєць і горобина»)
5. В якій казці розповідається про найдобрішу дочку? («Сьома дочка»)
6. В якій казці сестри принесли яблуко для мами? («Яблуко в осінньому саду»)
Практична робота
Запалюю свічку.
Бесіда:
Накриваю свічку скляним ковпаком.
У небі завжди сонце світить ясно,
А в душі немає пустоти.
Світ тобі всміхається прекрасний,
Якщо є багато доброти.
Добро – корисна справа. Доброта – чутливе, дружнє ставлення до людей, тварин.
А зараз перевіримо вас, чи можете називати себе добрими дітьми.
Гра «Якщо ти добра людина, то повинен…»
Умова гри: якщо людина повинна робити те, що я називаю, то плескаєте в долоні, а якщо ні, то нічого не робите.
Бачу, що ви знаєте, що має робити добра людина. Саме за допомогою корисних справ і відбувається кругообіг добра в природі.
Сказав мудрець:
- Живи, добро звершай!
Та нагород за це не вимагай
Лише в добро і вищу правду віра
Людину відрізня від мавпи і від звіра.
Хай оживає істина стара:
Людина починається з добра
Л. Забашта
Вчитель. Так, людина починається з добра — до батька й матері, дідуся і бабусі, до рідної землі, до рослин і тварин. Добро — найголовніша риса характеру кожної людини. Отож, вам моє побажання: щоб краплину людської доброти ви пронесли через усе своє життя, щоб зло покинуло вашу душу, а натомість щоб завжди в ній панувало добро і совість. Недаремно кажуть, що людина починається з добра.
Вчитель. Ось і закінчилася наша усна подорож у країну казки, яку створив В.О. Сухомлинський.