виховна година "Людина починається з добра" до 100 -річчя В.О.Сухомлинського 1 клас

ВИХОВНА ГОДИНА "ЛЮДИНА ПОЧИНАЄТЬСЯ З ДОБРА" ДО РІЧНИЦІ ДНЯ НАРОДЖЕННЯ В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО

Мета:
Ознайомити учнів із біографією В. О. Сухомлинського; формувати уявлення про доброту, чуйність і уважність; вчити спостерігати, робити висновки; розвива¬ти діалогічне та монологічне мовлення; виховувати любов до батьків, до рідного краю, до праці. 
Обладнання: портрет В.О.Сухомлинського, плакати, вислови В.О.Сухомлинського, виставка книжок, відеопрезентація, квіти. 

Хід уроку 
Вступне слово вчителя. 
— Жив на світі педагог, учений, письменник Василь Олександрович Сухомлинський. Він дуже любив дітей і написав для них багато-багато оповідань та казок про ласкаве сонечко та м'яку травичку, про працелюбних му¬рашок і веселого метелика, про зайчика-хвалька та голо-систого півника, про ласкаві мамині руки і добру бабусю. 
      Він писав казки про доброту, бо сам був доброю люди¬ною і дуже хотів, щоб ви, діти, виросли добрими, чуйни¬ми, працьовитими, щоб мали тата і маму, рідну домівку, нашу велику і прекрасну Батьківщину з її широкими лу¬гами, густими лісами, безмежними ланами. 
Сьогодні ми свій урок присвячуємо творчості В.О. Сухомлинського, і тема його — «Людина починається з добра» - за казками цього письменника. 

- Біографія В.О. Сухомлинського. 
      Народився В.О. Сухомлинський 29 вересня 1918 р. в селі Василівка Онуфріївського району, Кіровоградської області у небагатій сім'ї. Його батько Олександр Омелянович Сухомлинський працював за наймом як тесляр і столяр у поміщиків та окремих селянських господарствах. 
       Мати — Оксана Юдіна, працювала в колгоспі. В їхній сім'ї, крім Василя, було ще троє дітей — Іван, Сергій та Меланія. Всі вони стали вчителями. 
Закінчивши навчання в семирічній школі, де був одним з найкращих учнів, улітку 1934 р. вступив до Кременчуцького педагогічного інституту і став студентом факультету мови і літератури, але через хворобу у 1935 р. припинив навчання у ВУЗІ і сімнадцятирічним юнаком розпочав свою педагогічну роботу. 
А в 1948 р. за власним проханням стає директором Павлиської середньої школи. Цією школою він керував до кінця свого життя. 23 роки життя в Павлиші стали найпліднішими. 
        Не раз був нагороджений орденами і медалями за свою плідну працю. 

  2 вересня 1970 р. перестало битися серце В. О. Сухомлинського. Він прожив 52 роки. Але фізична смерть на поклала край життю його творчих надбань. І тому ми сьогодні зупинимось на одній зі сходинок багатогранної творчості вчителя-педагога В. О. Сухомлинського - казках. Розглянемо казки видатного педагога про добро і чуйність до людей. 

Перше правило: 
«Будь добрим і чуйним до людей.. Допомагай слабким і товаришу в біді». 

Вчитель. Зараз я вам загадаю загадки, 
відгадки будуть головними героями тих казок, які ви зараз почуєте. 
Гострі кігті має — 
В подушки ховає, 
Лазить все на плотик, 
А зоветься... (котик). 
Пара довгих вушок, 
Сіренький кожушок, 
Скорий побігайчик, 
А зоветься... (зайчик). 
В лісі є кравець чудовий: 
Шиє звірям він обнови. 
Для ведмедів - кожушки, 
Для лисички - сорочки, 
Для куничок - рукавички, 
А для білочок — спіднички. 
Зайцю — валянки на лапки, 
І собі пошив піджак, 
Хто кравець такий? (їжак) 
 

Вчитель. Послухайте казку В. О. Сухомлинського «Як здивувався Мурко». 

                                           Як здивувався Мурко

В однієї бабусі був старий-престарий кіт Мурко.

Лежить Мурко на подвір'ї, на сонечку вигрівається. Заплющив очi, спить, поклавши голову на лапки. Тiльки хвостом махає, мух відганяє.

На подвір'ї ходило курча. Воно відбилося від квочки й жалібно пищало. Побачивши кота, курча замовкло. Підійшло тихенько до кота, притулилось до нього й очі закрило. Тепло йому біля кота.

Кіт Мурко почув, що хтось до нього притулився. Відкрив очі, побачив курча. Здивувався кіт Мурко: ну й сміливе ж курча!

Дивиться кіт Мурко на курча з подивом і не знає, що йому робити. Чи злякати курча, щоб воно втекло, чи нехай собі гріється?

— Чому Мурко здивувався? Чи правильний його вчинок? 
 

Послухайте ще казку «Зайчик і горобина»

                                          ЗАЙЧИК І ГОРОБИНА
          Засипало снігом землю. Нема чого їсти зайчикові. Побачив зайчик червоні ягоди на горобині. Бігає навколо дерева, а ягоди — високо. Просить зайчик: «Дай мені, горобино, одне гроно ягідок».
         А горобина й каже: «Попроси вітра, він і відірве».
         Попросив зайчик вітра. Прилетів вітер, гойдає, трусить горобину. Відірвалося гроно червоних ягід, упало на сніг. їсть зайчик ягоди, дякує вітрові.

— Хто в цій казці пожалів зайчика? 
— Чого навчає вас ця казка? (Допомагати в біді).

 
Послухайте ще і казку «Їжачок» .

                                      Як Їжачок готувався до зими

В лісі жив Їжачок. Змайстрував він собі хатинку в дуплі старої липи. Тепло там, сухо.

Ось наступила осінь. Падають жовті листочки з дерев. Незабаром і зима прийде.

Почав Їжачок готуватися до зими. Пішов в ліс, наколов на свої голочки сухого листя. Приніс до своєї хатинки, розстелив його, стало ще тепліше.

Знову пішов в ліс Їжачок. Назбирав грушок, яблук, шипшини. Приніс на голочках в хатинку і склав у куточку.

Ще раз пішов Їжачок в ліс. Знайшов грибочки, висушив і теж склав в куточку.

Тепло і затишно Їжачкові, а одному так сумно. Захотілось йому знайти товариша. Пішов в ліс, зустрів Зайчика. Але не хоче зайчик іти в хатинку Їжачка. І сіра Мишка не хоче, і Ховрашок. Тому, що у них свої нірки є.

Зустрів Їжачок Цвіркуна. Сидить Цвіркун на стеблі, тремтить від холоду.

— Іди до мене жити! — запросив звірок його.

Пострибав Цвіркун до Їжачка. Взимку Їжачок Цвіркунові казки розповідав, а Цвіркун пісні співав.

— Чи добрим був їжачок? Чому ви так вирішили? 
 

Вчитель. От ми повинні запам'ятати, що добра людина потрібна всім. 
      У В.О.Сухомлинського є ще казки і про маму. 
 

Друге правило: 
«Поважай та шануй батька й матір». 

Читання казки «Яблуко в осінньому саду» 

                       ЯБЛУКО В ОСІННЬОМУ САДУ

Пізньої осені маленькі близнятка Оля й Ніна гуляли в яблуневому саду. Був тихий сонячний день. Майже все листя з яблунь опало і шурхотіло під ногами. Тільки де-не-де на деревах залишилося пожовкле листячко.
      Дівчатка підійшли до великої яблуні. Поруч з жовтим лист ком вони побачили на гілці велике рожеве яблуко.
      Оля й Ніна аж скрикнули від радості.
— Як воно тут збереглося? — з подивом запитала Оля.
— Зараз ми його зірвемо, — сказала Ніна і зірвала яблуко. Кожній хотілося потримати його в руках.
     Олі хотілося, щоб яблуко дісталось їй, але вона соромилась висловити це бажання, а тому сказала сестрі:
— Хай тобі буде яблуко, Ніно...
     Ніні хотілося, щоб яблуко дісталося їй, але вона соромилась зізнатися в цьому. Ніна сказала:
— Хай тобі буде яблуко, Олю...

     Яблуко переходило з рук в руки, дівчатка не могли дійти згоди. Та ось їм обом сяйнула одна і та ж думка: вони прибігли до мами радісні, схвильовані.
    Віддали їй яблуко.
    В маминих очах сяяла радість.
    Мама розрізала яблуко й дала дівчаткам по половинці.

— Чи любили дівчатка свою маму? 
— З чого це видно? 
 

Вчитель. А тепер послухайте казку про любов семи дочок до своєї матері. (Діти читають казку в особах «Сьома дочка» з «Чистої криниці»).

                                                    Сьома дочка

Було у матері сім дочок. Ось поїхала одного разу мати в гості до сина, а син жив далеко-далеко. Повернулась додому аж через місяць.

Коли мати ввійшла до хати, дочки одна за одною почали говорити, як вони скучали за матір'ю.

— Я скучила за тобою, немов маківка за сонячним променем, — сказала перша дочка.

— Я ждала тебе, як суха земля жде краплину води, — промовила друга дочка.

— Я плакала за тобою, як маленьке пташеня за пташкою, — сказала третя.

— Мені тяжко було без тебе, як бджолі без квітки, — щебетала четверта.

— Ти снилась мені, як троянді сниться краплина роси, — промовила п'ята.

— Я виглядала тебе, як вишневий садок виглядає соловейка, — сказала шоста.

А сьома дочка нічого не сказала. Вона зняла з ніг матусі взуття й принесла їй води в мисці помити ноги.

 
— Яка з семи дочок найбільше любила свою маму? Чо¬му ви так думаєте? 
 

Третє правило: 
«Усі блага і радощі життя створюються працею. 
Без праці не можна чесно жити». 
«Навчання — твоя перша праця». 
 

Вчитель. Послухайте казку. 
          «Борщ із скибкою свіжого хліба» («Чиста криниця». Читає учень). 

Борщ зі скибкою свіжого хліба

В однієї матері було два сини — Працьовитий і Ледачий. Одного разу поїхав Працьовитий у поле — землю орати, а Ледачий пішов у садок під грушею лежати…

Мати думає: «Що б його смачне на обід синам зварити?» Зварила борщу зі свіжою капустою, зі сметаною, з кропом і буря­ками. А до борщу спекла хліба свіжого, пахучого.

Сіла мати біля столу, чекає синів. Ось уже й сонце стало на вечірньому прузі, а Працьовитого немає. Ледачому вже під гру­шею не лежиться, хочеться їсти, та знає, що обідати мати дає обом разом.

Ось і приїхав Працьовитий. Умився, перевдягнувся, сів за стіл, і Ледачий сів.

Насипала мати дві миски борщу, нарізала хліба. Запахло в хаті борщем і свіжим хлібом, їсть Працьовитий та дякує матері:

— Ой, смачного ж ви борщу наварили!

Виїв Працьовитий миску й ще попросив. А Ледачий з'їв одну

ложку — скривився — зажурився, а як третю з'їв, — на стіл схи­лився, ложку поклав і питає матері:

— Мамо, чого це борщ такий недобрий?

— Їдь, сину, завтра в поле, — каже мати, — то й борщ буде добрий, і хліб пахучий буде…

— Чому ледареві був борщ несмачний? Що йому порадила мати? 
 

Казка  «Чому мама так хвалить?» (В. О. Сухомлинський «Пшеничний колосок». Читає учениця). 
                                   Чому мама так хвалить?

Пішла мама на роботу, а вдома залишилась шестирічна дівчинка Люда. Вона ще не ходить до школи.

Мама сказала Люді, щоб вона курей нагодувала й квіти полила. 
Люда нагодувала курей і полила квіти. А потім думає: «Зварю борщу. Мама прийде з роботи втомлена. Хай відпочине».

Зварила Люда борщу, попробувала. Борщ несмачний... Оце буде мама сваритися, що вона несмачного борщу наварила.

Прийшла мама з роботи. Здивувалась, що Люда зварила страву. Насипала борщу, їсть і хвалить:

— Ой смачного ж ти борщу зварила, дочко.

Люді ніяково слухати ці слова. Адже вона пробувала борщ — він несмачний. Думає Люда: «Чому ж мама так хвалить?»

— Що не зрозуміла дівчинка? 
— Чому мама її хвалила? 
 

Вчитель. Давайте згадаємо казки, які щойно прочитали, відповівши на запитання. 
1. Як називається казка, у якій колюча тваринка знайшла світло? 
(«їжачок і світлячок») 
2. В якій казці кіт гріє курча? («Як здивувався Мурко») 
3. В якій казці мама хвалить дівчинку за смачний борщ? 
(«Чому мама так хвалить») 
4. Під яким деревом стояв зайчик і просив стиглих ягід? («Заєць і горобина») 
5. В якій казці розповідається про найдобрішу дочку? («Сьома дочка») 
6. В якій казці сестри принесли яблуко для мами? («Яблуко в осінньому саду») 
 

Практична робота

Запалюю свічку.

Бесіда:

•                                  Що дає свічка, коли горить? Проведіть рукою над нею. (вона дає світло, тепло)
•                                  Що ви відчуваєте? (тепло)

Накриваю свічку скляним ковпаком.

•                                  Що ви бачите? (світло)
•                                  Що ви відчуваєте? (нічого, тепло не відчувається)
•                                  Із ким можна порівняти свічку? (запалена свічка –  це як добра, щира людина, від якої ми відчуваємо тепло, допомогу. Свічка накрита ковпаком – це людина, яка дбає тільки про себе, не робить нічого доброго для інших)
•                                  То якою повинна бути людина? (доброю, світлою)

У небі завжди сонце світить ясно,

А в душі немає пустоти.

Світ тобі всміхається прекрасний,

Якщо є багато доброти.

•                                  Що таке добро? Доброта?

 Добро – корисна справа. Доброта – чутливе, дружнє ставлення до людей, тварин.

А зараз  перевіримо вас, чи можете називати себе добрими дітьми.

Гра «Якщо ти добра людина, то  повинен…»

Умова гри: якщо людина повинна робити те, що я називаю, то плескаєте в долоні, а якщо ні, то нічого не робите.

1.                              Допомагати мамі мити посуд.
2.                              Робити комусь зле, якщо цього ніхто не бачить.
3.                              Не вмиватися.
4.                              Берегти рідну природу та охороняти її.
5.                              Шанувати працю інших людей.
6.                              Галасувати, коли хтось відпочиває.
7.                              Бути вихованим, стриманим.
8.                              Обманювати, хвалитися.
9.                              Насміхатися з чужого горя.
10.                         Добре вчитися, багато читати.
11.                         Не слухати батьків.
12.                         Допомагати друзям у біді.
13.                         Ділитися тим, що в тебе є.
14.                         Ображати інших.
15.                         Захищати слабкого.
16.                         Спати на уроках.
17.                         Красти.
18.                         Любити своїх батьків.

Бачу, що ви знаєте, що має робити добра людина. Саме за допомогою корисних справ і відбувається кругообіг добра в природі. 

Сказав мудрець: 
- Живи, добро звершай! 
Та нагород за це не вимагай 
Лише в добро і вищу правду віра 
Людину відрізня від мавпи і від звіра. 
Хай оживає істина стара: 
Людина починається з добра 
Л. Забашта 

 

 Вчитель. Так, людина починається з добра — до батька й матері, дідуся і бабусі, до рідної землі, до рослин і тварин. Добро — найголовніша риса характеру кожної людини. Отож, вам моє побажання: щоб краплину людської доброти ви пронесли через усе своє життя, щоб зло покинуло вашу душу, а натомість щоб завжди в ній панувало добро і совість. Недаремно кажуть, що людина починається з добра. 

Вчитель. Ось і закінчилася наша усна подорож у країну казки, яку створив В.О. Сухомлинський.