Мета виховного заходу: розглянути і обговорити на засіданні «круглого столу» історію виникнення і поширення шкідливих звичок у суспільстві, проаналізувати ситуацію з даної проблеми в наш час і зробити акцент на знайденні шляхів виходу із наявної важкої ситуації.
Міністерство освіти і науки України
Департамент освіти і науки
Полтавської обласної державної адміністрації
Вище професійне гірничо-будівельне училище
З ДОСВІДУ РОБОТИ
Виховна година
на тему:
"Вибір є завжди у кожного з нас. Життя без алкоголю, наркотиків та тютюну"
Майстра в/н
Рябич Л. Є.
Горішні Плавні - 2018
Мета. Розглянути і обговорити на засіданні «круглого столу» історію виникнення і поширення шкідливих звичок у суспільстві, проаналізувати ситуацію з даної проблеми в наш час і зробити акцент на знайденні шляхів виходу із наявної важкої ситуації.
Учасники. Адміністрація ліцею, вчителі, учні, практичний психолог, лікар-нарколог, представник кримінальної міліції у справах неповнолітніх.
І. Вступне слово майстра.
Речовини, які вважають наркотиками, визначені Конвенціями від 1961, 1971, 1988 рр. та Національним переліком речовин, що визнаються наркотиками. Наркотиками визнаються речовини, які за трьома критеріями (медичним, соціальним, правовим) приносять величезне лихо як особистості, так і суспільству в цілому.
У поняття токсичні речовини, входять окремі види ліків, що не визнані наркотиками згідно з Конвенціями і Національним переліком, але мають суттєвий вплив на розвиток наркотизації.
Структура наркотизації неповнолітніх в Україні представлена наркотичними речовинами різних видів і якості. Найбільш характерним для підліткового віку є комбіноване вживання різних груп і видів наркотиків. Дорослий наркоман вживає, як правило, обмежену кількість наркотиків однієї групи.
Замість назви «наркотики» стали використовувати термін «психоактивні речовини». Втім, для простоти сприймання матеріалу ми будемо використовувати термін — «наркотики».
Згідно з Класифікацією ВООЗ десятого (останнього) перегляду (1989 р.) в перелік наркотиків включено:
• алкоголь;
• опіати;
• канабіс;
• седативи (гіпнотичні);
• кокаїн;
Ф стимулятори (у тому числі кофеїн);
• галюциногени;
• тютюн;
• летючі речовини;
• неідентифіковані речовини, що приймаються з психоактивною метою.
Головна ознака наркотиків — наявність визначеного, або не визначеного психоруйнівного ефекту.
Відповідно до специфіки дії наркотиків, їх можна розділити на такі головні групи:
• гіпнотичні засоби;
• стимулюючі засоби;
• галюциногенні засоби;
• неідентифіковані;
II. Виступ представника кримінальної міліції у справах неповнолітніх.
Серед головних причин дитячої та підліткової наркоманії чинне місце посідає вплив оточення, друзів та компанії. Потрапивши у компанію, де вживають наркотичні речовини, підліток часто починає вживати наркотики, тому що боїться бути «білою вороною». Для нього дуже важливо увійти до компанії та пристосуватися до неї, якщо підлітка «визнали своїм», він відчуває залежність і підтримку компанії, друзів.
Саме в цей час вплив товаришів може бути особливо сильним на думки, поведінку, дії. Підліток може не помічати і не відчувати цього. Коли товариші і друзі починають курити сигарети, вживати алкогольні напої або наркотики, досить важко сказати: «Ні, я не хочу» . Він може злякатися втратити друзів, компанію. У цій важкій ситуації важливо вміти зробити правильний вибір.
Установки на вживання наркотиків особливо швидко формуються під тиском негативного оточення. Таким значимим оточенням для підлітків стає негативно спрямована група однолітків. Залучення до норм таких груп (субкультурних норм) здійснюється через:
навіювання — через молодіжну філософію вільного поводження з наркотиками, провокуючі знання;
відчуття — задоволення від участі у незвичних групах;
свідомість — залежно від ставлення оточуючих і групи, коли спонукання до вживання є обов'язковою умовою знаходження у групі.
Визначеність установок особистості вживати наркотичні речовини виявляється в появі якісно нових механізмів групової поведінки і психічної активності, які орієнтують її на здійснення відповідно до ціннісних субкультурних норм.
Розвиток простого механізму мотивації забезпечується переключенням емоційного відношення до наркотиків на набуті ними в досвіді стимули їх вживання.
Наркомани зі стажем знають, що назад вороття майже не буває, але ніхто з них зупиняти новаків не буде. Вживання наркотиків має ще нерегулярний характер.
У цей період особа здобуває потребу ділитись наркотиками, переказувати іншим міфи нарко-субкультури. Для підлітка стає характерним певний альтруїзм по відношенню до одноліток з наркотичною орієнтацією. Вони бажають «відкрити очі» своїм друзям, залучити їх до «наркотичного кайфу», поділитись наркотичним засобом, навчити його вживати. Це явище називається прозелітизмом. Водночас відбувається його рольове визначення в наркогрупі. Визначається «хто є хто». Слабкі стають «шістками», «кроликами». Сильні — «діловими». Відтак з'являються проблеми поведінкового характеру. Вони відповідають визначеним у наркогрупі ролям. При цьому, загальною метою стає придбання наркотику.
Для субкультурних груп характерна спільна психічна залежність. Вона характеризується наявністю особливого психологічного стану референтної групи — контактного «наркотичного кайфу». Молода людина приймає відведену для неї роль у груповій диференціації. Контактний наркотичний кайф — це збочена симпатія, що виникає у новачків до своїх товаришів по нарковживанню. Може проявлятись при зустрічі з незнайомими наркотизованими особами. Дуже швидко зав'язують приятельські стосунки, ставляться один до одного без упереджень, допомагають один одному. Контактний наркотичний кайф визначається особливим емоційним піднесенням під час групового вживання наркотиків. Споглядання за товаришем, який споживає наркотик, може принести задоволення. Якщо молода людина працює, то на свої гроші купує наркотики і для товаришів. Якщо ні, то може скоїти аморальний або кримінальний вчинок, аби тільки добути для себе і групи гроші чи необхідну дозу наркогенного засобу. У такому стані людина починає позбуватись прихильності рідних. Може вдатись до пограбування своїх близьких. У разі неможливості задовольнити своїх друзів, відчуває провину, знижує самооцінку.
Тільки перші ін'єкції не викликають страху у споживачів. Через певний час молода людина починає розуміти, про що саме йшлося — про «систему», «торбу». Опинитись у «системі», «торбі» на жаргоні споживачів наркотиків означає стати узалежненим від наркотиків. Це означає включення у жорстокий системний ритм життя «наркотик—людина». Підкорити всю свою волю, знання і бажання для його добування, оскільки у разі відсутності наркотику наступає фізично і психологічно тяжкий стан — абстиненція.
У випадку, коли молоді люди тільки починають вживати наркотики, вони недостатньо поінформовані про такі речі, як «брудна голка», «брудне введення», «передозування». Вони покладаються на тих, в кого є «досвід». Саме тому останнім часом зросла кількість ВІЛ-інфікованих підлітків, які інфікувались через спільну голку або спільну рідину у наркогрупі.
III. Запитання присутніх до виступаючого.
1. Що, на вашу думку, зумовило зростання даної проблеми серед молоді?
2. Які ви бачите шляхи виходу із даної ситуації?
IV. Учнівські повідомлення.
Куріння
Куріння тютюну — одна з «молодих» шкідливих звичок, яка має майже 500-літню історію, початок їй було покладено відкриттям Колумбом Америки. Після захоплення тютюном, що нібито стимулює сон, знімає втому, заспокоює біль, людство побачило серйозні негативні наслідки, що спостерігалися внаслідок його систематичного вживання. Так, нікотин, що міститься в тютюні, впливає на настрій курця і викликає оманне відчуття певного благополуччя і спокою. Але це тільки на початковій стадії вживання. Доведено, що систематичне куріння у підлітковому віці дуже шкідливо впливає на розвиток організму. Зокрема, гальмується процес статевого дозрівання, уповільнюється ріст, погіршується розвиток грудної клітки та м'язів, шкіра втрачає свою еластичність, з'являються зморшки. Внаслідок куріння у багатьох молодих людей постійно болить голова і послаблюється пам'ять, знижується концентрація уваги, порушуються сон та апетит. .
Алкоголь
Важко переконати людину в тому, що вживання алкоголю небезпечне, на тлі існуючих численних тверджень про його нібито тонізуючу дію.
Чи не тому 28000 з 100000 українців вкорочують собі вік?
Так. Алкоголізм — це хвороба. Зрозуміло, що вживання спиртних напоїв і зловживання ними — ще не хвороба. Однак це той шлях, що може призвести до хвороби. Найчастіше на нього стають люди, що легко попадають під вплив «авторитетів», — молоді люди з слабкими нервами, ті, хто конфліктує зі своєю сім'єю чи суспільними нормами. Іноді основним мотивом спробувати алкогольні напої стає цікавість, але частіше причина саме в складних, неприємних відносинах, що склались в колі друзів чи в сім'ї. Дуже небезпечне бажання молодих людей пити заради підтримки компанії, створення гарного настрою, або для того, щоб бути схожим на дорослих.
Людині, яка вживає алкоголь, здається, що його невелика доза притупляє неприємні відчуття, знімає втому. Виникає уявне відчуття благополуччя і звільнення від турбот і тривог, поліпшується самопочуття. На жаль, захоплення малими дозами, рано чи пізно призводить до систематичного вживання алкоголю. Поступово справа доходить до алкоголізму, а це найпростіший шлях до деградації особистості.
Наркотики
Наркоманія — це справжнє лихо у всіх країнах світу. Наркотики стали причиною передчасної смерті багатьох людей. У цей вир втягуються юнаки, дівчата і навіть діти.
Наркотики — це речовини, які завдають величезну шкоду як окремій особистості, так і суспільству в цілому.
Наркотики можна розділити на легалізовані і нелегалізовані. Легалізовані наркотики — тютюн, алкогольні напої, ліки, кава, чай, засоби побутової хімії, рослини тощо.
Нелегалізовані наркотики — коноплі, героїн, кокаїн та інші, занесені до міжнародного переліку заборонених психотропних речовин.
Всі наркотики характеризуються руйнівним впливом на фізичний та психічний стан здоров'я підлітків і їхню соціальну поведінку.
Трагедія полягає в тому, що для деяких людей (особливо молодих) навіть одноразового вживання наркотику може бути достатньо, щоб опинитися у полоні наркотичної залежності.
Наркотики — не страшно! Зроби свій вибір.
V. Виступ лікаря-нарколога.
Аналіз звички палити дає змогу стверджувати, що є чотири етапи паління:
1) Знайомство з цигарками;
2) звичка (отруєння нікотином);
3) залежність від нікотину;
4) погіршення здоров'я — слабкість, біль у грудях, кашель, задишка, важке дихання тощо.
Близько 90% курців вважають паління шкідливим для себе, і лише дві третини роблять спробу покинути палити. Є кілька типів наслідків паління.
1. Миттєві негативні наслідки паління (протягом кількох хвилин після першого затягування) виявляються у прискоренні серцевих скорочень, підвищенні кров'яного тиску, подразненні тканин гортані, потраплянні чадного газу (оксиду вуглецю) у кров, прямому й швидкому попаданні канцерогенів у легені, подразнення очей.
2. Тривалі негативні наслідки паління: рак легенів, порожнини рота, стравоходу, шлунка, підшлункової залози й жовчного міхура, захворювання серця (інфаркт), виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, захворювання судин, хронічний бронхіт.
3. Інші негативні наслідки можуть виявлятись у пошкодженні слизової оболонки губ, язика, гортані, появі сильного кашлю, неприємного запаху з рота та захворювання порожнини рота; прискореній появі зморщок на обличчі; жовтих плям на зубах; пошкодженні нормального дихання і зниженні фізичної витривалості.
Якби підлітки мали таку достовірну інформацію ще на етапі так званого експериментального паління, імовірно, багато хто з них не пішов би далі цієї стадії.
Незважаючи на те, що паління швидко стає звичкою й може призвести до нікотинової залежності, людина у змозі покинути палити. Деякі молоді люди вважають, що в підлітковому віці, коли ти ще здоровий, можна палити, а потім у будь-яку мить можна покинути. На жаль, це зробити потім непросто. Організм уже залежний від нікотину, і бажання закурити стає нестерпним.
Дорослі, що забороняють палити дітям і підліткам, мають також розуміти, що це нелегко. Усі, хто хоче покинути палити, потребують особливої підтримки зі сторони оточуючих.
За результатами опитування учнів 5—9 класів шкіл Києва, у віці 15 років кожен п'ятий школяр хотів би покинути палити.
Серед школярів, які хочуть покинути палити, проблема з дорослими виникає у 18%, а в цілому — у 5%.
Тобто оптимальним варіантом є проведення профілактичної роботи щодо боротьби з палінням серед тієї категорії молоді, яка ще не почала палити чи палить експериментально.
VI. Запитання присутніх до виступаючого.
1. Яке місце куріння серед шкідливих звичок?
2. Як потрібно боротись проти куріння неповнолітніх?
VII. Учнівські повідомлення під рубрикою «Цікаво знати».
• У жовтні 1992 року людство відмічало сумний 500-річний ювілей залучення до тютюну. Правда, знайомство людей з тютюном відбулось раніше, до відкриття Америки. Так, у Єгипті при розкопках могил фараонів були знайдені глиняні курильні люльки. Геродот, розповідаючи про скіфів, зазначав, що ті вдихали дим рослин, які спалювали. У стародавній китайській літературі можна знайти свідоцтва куріння тютюну, на зображеннях на давніх індійських картинках. Куріння тютюну мало місце у Стародавній Азії. Однак більшість народів дізнались про тютюн лише після відкриття Колум-бом Америки у 1492 році, в Європі розповсюдження тютюну стало відбуватися після того, як у 1496 році Колумб вдруге прибув до Америки. Його супутник — іспанський монарх Роман Па-но, вивіз з провінції Рабачо на острові Гаїті насіння тютюну і вперше посіяв його в Іспанії як декоративну рослину. З Іспанії тютюн потрапив у Португалію.
• У 1560 році французький посол Жан Ніко подарував своїй королеві Катерині Медичі листя тютюну у вигляді порошку для нюхання. На його думку, листя тютюну мало лікувальні властивості, вгамовувало головний біль. Від прізвища Ніко і пішла назва тютюну — нікотин. Мода нюхати тютюн розповсюджувалась і в наших країнах. Лікарі стверджували, що тютюн виліковує різні хвороби. Купці скуповували тютюн в Америці і обмінювали його на коштовності. В Росії куріння з'явилося тільки у XVII столітті.
• Горілка («хлібне вино», як говорили на Русі) з'явилась в південних давньоруських містах лише в кінці XVI ст., звідти поступово до кінця XVI ст. розповсюдилася на північно-східні області. Існує дві версії того, як горілка потрапила на Русь. За однією версією, її завезли генуезькі купці, за іншою — німецькі. Першим з царів, хто провів ряд послідовних заходів по монополізації винної торгівлі, був Іван Грозний. Він жорстоко карав тих, хто таємно займався винокурінням і підпільно продавав горілку (корчмарив). В той самий час в царевих кабаках, перший з яких було відкрито у Москві, пияцтво схвалювалося, З 1555 року кабаки почали розповсюджуватися по всій Росії. Протягом всього XVII ст. простий люд ніс царю багаточисельні поклони з проханням обмежити виноторгівлю, так як багато хто «п'є і жахливо бродяжить». В 1652 році пішов ряд обмежень: цар Олексій Михайлович заборонив торгівлю горілкою по неділях, середах і п'ятницях, а також у Різдвяний і Петрівський піст. Влітку торгівля дозволялась з трьох годин дня і закінчувалась «за годину до вечора», а взимку — «в оддачу годин денних».
VIII. Психологічний тренінг на тему «Курити чи не курити»
(Учасники розділяються на групи. Кожна з них отримує картку з описом ситуації, яку необхідно вирішити. Перед учасниками розкладаються картки. Кожна з груп вибирає одну з карток. Користуючись схемою прийняття рішень, групи мають знайти вихід із запропонованої ситуації).
Ситуація: «багато моїх друзів курять і мені пропонують закурити».
Проблема, яку повинні вирішити групи: «закурити чи не закурити».
Після обговорення завдання групи представляють свої виходи з проблемної ситуації для обговорення в загальному колі учасників.
Питання для обговорення:
1. Чому ми вибрали саме цю картку?
2. Що ми виграли, отримавши саме цю картку?
3. Що ми втратили, коли зробили свій вибір?
Картки прийняття рішень
Картка 1 |
Картка 2 |
Картка 3 |
Не встояв і погодився з пропозицією |
Агресивно відмовився |
Відмовився і розповів про шкоду куріння |
До уваги тренера: тренер нагадує учасникам схему прийняття рішень, яка допоможе у вирішенні проблем та життєвих ситуацій. Плакат «Етапи» висить на стіні. Важливим є якщо учасники наводять приклади ситуацій, розширюючи їх, додаючи нових елементів. Це є ознакою активного збагачення досвіду учасників. Але це не повинно завдавати шкоди аналізу тих чи інших дій.
Схема прийняття рішення
Етап 1: |
Формулювання рішення. Сформулюй своє рішення, яке ти хочеш прийняти, або проблему, яку ти хочеш розв'язати |
Етап 2: |
Аналіз варіантів. Збери інформацію або розглянь можливі варіанти, в яких можна вибрати кращий. Розглянь добрі і погані наслідки кожного варіанту |
Етап 3: |
Прийняття рішення. Вибери варіант, який розв'яже проблему або буде найкращим рішенням |
Етап 4: |
Прийняття відповідальності. Візьми на себе відповідальність за власне рішення |
Етап 5: |
Дай оцінку своєму плану і рішенню. Дай оцінку розвитку подій. Чи було рішення, яке ти прийняв, правильним? |
IX. Підсумки «круглого столу».
Використана література
1