Виховна година на тему: "Яке значення для людини має см'я"

 

 Виховна година на тему:

 « Яке значення для людини має сім‘я» (5клас).

 

Мета уроку:    вчити учнів розуміти суть понять «сім‘я»,  «родина», «родинне дерево»,  «родинні обов‘язки», розкрити роль родинного кола, сімейних традицій;

виховувати в учнів інтерес до української класичної та народної  пісні, виховувати естетичний смак, любов до звичаїв та традицій рідного краю;

розвивати творчі здібності учнів, стимулювати збагачення емоційно-почуттєвої сфери.

 

Тип уроку:   вивчення нового навчального матеріалу.

Обладнання: ноутбук, мультимедійний проектор, екран, українські рушники, національний одяг, коровай, підручник, дошка, крейда, маркери, роздатковий та наочний  дидактичний матеріал, схема «Моя сім‘я», родинна книга, родинне дерево, родинний фото альбом,  музичний центр та фонограми, фортепіано.

 

                                        Хід уроку.

 

      Епіграф: « Шануй батька, шануй неньку, буде тобі гладенько».

 

І. Організаційний момент.

Привітання вчителя, перевірка готовності учнів до уроку.

 

                   Учень:  1. Добрий день вам, люди добрі!

                                     Що сидять у цій господі,

                                     Раді з  святом вас вітати,

                                     Щастя та добра бажати!

                   Учень: 2.  Гостей дорогих ми вітаємо щиро –

                                     Стрічаємо з хлібом, любов‘ю і миром,

                                     Шановна родино!

                                     Просимо вас на хліб, на сіль,

                                     Завітайте до нас!

 

Під пісню «Про рушник» діти в українських костюмах виносять коровай.

                                       Кладуть на стіл.

 

 

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Бесіда за запитаннями.

• Яке  свято відзначають 15 травня?
• Як величають нашу українську землю? (земля – матінка, годувальниця)
• Український народ дуже любить свою природу, піклується, дбає про неї, особливої поважно ставиться до таких дерев…., яких саме?
• Пригадайте прислів‘я, приказки про красу, велич нашої рідної землі.

 

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності, повідомлення теми, мети.

 

Вчитель:    Україна – вона у всьому, що оточує нас.

                   Все рідне й близьке кожному з нас. І червона калина, що росте на

                   подвір‘ї, і рушничок, вишитий старенькими  бабусиними руками.

 

 

                  Україна – це земля наших батьків, предків. Пам‘ять поколінь…

                   Це жива історія українського народу. Ми всі з вами – український

                   народ, який складається з родин великих і малих, дружних і  

                   працьовитих.

 

                   Як могутня річка черпає силу з маленьких джерел, так наша

                   українська культура збагачується родинами, сім‘ями.

                   Потрібно вивчати, шанувати свій народ, його мову, рідний край,

                   бо ми  його – маленька частинка.

 

Слайд      І тому тема нашого уроку: «Яке значення для людини має сім‘я».  

  №1          Мета уроку:    навчитися  розуміти суть понять «сім‘я»,  «родина», «родинне дерево»,  «родинні обов‘язки», розкрити роль родинного кола, сімейних традицій та як уникати конфліктів із рідними.

 

                  Згадаємо, що ж таке родина, родичі, родове дерево.

 

 

IV. Вивчення нового навчального матеріалу.

Учень:       Родина – це група людей, що складається з дружини, чоловіка,

                   дітей та інших родичів, які живуть разом.

                   Родовід – це історія поколінь певного роду.

                   Діти – листочки й квіти на дереві.

                   Батьки – гілки.

                   Бабусі й дідусі – стовбур та товсті гілки.

                   Прародичі – то коріння.

 

Учень:        Родина, рід… Які слова святі,

                    Вони потрібні кожному в житті,

                    Бо всі ми з вами ніжні гілочки,

                    На дереві, що вже стоїть віки, 

                    Це дерево, наш славний родовід,

                    Це батько, мати, прадід твій і дід.

 

Вчитель:     Діти! Я гадаю, що ви зрозуміли, що кожна родина – це

                    окремий світ, з його болями, тривогами. Адже життя

                    кожного з нас – це ненаписана книжка. Сьогоднішня наша

                    зустріч – це одна із тих сходинок до нашого зближення,

                    до родинного єднання.

 

Слайд         Перед нами дуже цікава книга – це родинна книга Пятуніних.

   №2           Цю цікаву книгу започаткувала бабуся, яка дуже ретельно

                    слідкує за всіма змінами, які відбуваються в цій родині.

                    Про цю родинну книгу нам розповість Пятуніна Марина.

 

                                    Презентація родинної книги.

Учениця:    Життя людини одшуміло дощами, добром і злом, любов‘ю

                     й ненавистю, красою й огидою до світу краси – всього, що

                     дала доля. І все в ньому торкнулося нас, нашого життя,

                     нашої пам‘яті, наших дум, праці, мрій і надій. А жити

                     було не так то й просто: не ледарювати, а працювати,

                     і залишити добрий слід на землі.

                     Так і жили мої предки: ось вони на фото – прадіди і прабабусі.

                     Хоч я їх і не бачила, а все ж таки їх дуже люблю: саме їм

                     я вдячна, що живу на цім світі.  

                     Чим глибше в людей родова пам‘ять, то міцніше й живіше

                     коріння народу.  Родова пам‘ять поколінь омолоджує його

                     кореневу систему, творячи власну легенду, історію.

                     А людський рід творить себе та удосконалює його.

                     Це мої батьки, а це батьки моїх батьків – мої бабусі й дідусі,

                     а це – Я.

 

Учень:          Чи знаємо ми своїх предків – дідусів, бабусь, прародичів.

                      Чим вони займались, як жили в ті давні часи?

                      Наші батьки не вічні. Настане час, коли пам‘ять про них

                      залишиться у наших спогадах, фотографіях, листах.

                      Ми хочемо більше знати про те, як жили наші предки.

 

Вчитель:       Ось послухаємо, як гарно про наших предків розказав

                      Олександр Олесь.

 

«Наші предки» О.Олесь.

                      Над    озерами,     річками,   на   полянах  лісових,

                      На стрімких високих горах, на просторах степових,

                      Де  лише сіріє  стежка або  вкрився   збіжжям лан –

                      Скрізь  розкидані  оселі   наших  прадідів-слов‘ян,

                      Оселялись   цілим   родом:  що  людина  як  одна?

Кровні люди - рід складали, кровні роди – племена.

 

Вчитель:     Діти, як ви вважаєте, яка основна думка цього вірша.

                                                   (відповіді учнів)

                     Справді, це щастя, коли ми можемо торкнутися джерел нашої  

                     культури. У народі кажуть: «Козацькому роду нема переводу»

                     Щоб роду не було переводу, треба берегти його коріння.

                     Як говориться у пісні, яку співає Ніна Матвієнко:

                             «З роду в рід кладе життя мости,

                               Без стремління човен не пливе,

                               Без коріння гине все живе.»

                      Давайте поміркуємо, хто ж є берегинею роду?

 

 

 

Учень:          У давнину говорили, що то хата, оселя,

                      усе, що в ній є, збагачує, освячує сім‘ю і піснею, і вишиванкою,

                      і добрим словом, і спогадом.

 

Учень:           Дім, домівка, рідна хата. Такі давні і завжди сучасні поняття.

                       Близькі, зрозумілі кожному. Але житло лише тоді ставало

                       домом, коли в ньому поселявся Дух, спалахувало родинне

                       вогнище.

 

Учень:            Берегиня – це богиня сімейного затишку. Головною берегинею

                        родини була мати, її називали святою.

 

 

                       Пісня:  «Мамина сорочка», музика та слова Н.Май.

                               виконують учні: Дробот Ганна та Сірик Юлія.

 

Учень:            Мати – це вічність життя. До її щедрот тягнеться все

                        живе. Мабуть, ой як важко було б мамі, якби поруч не було

                        батька, якого ми дуже любимо і поважаємо не менш від мами.

                        Але життя наділяє мамі більше турбот.

 

Учень:            Недаремно каже народне прислів‘я

                        «Жінка підтримує в хаті три стовпи, а чоловік – четвертий».

                        Багато прислів‘їв склав народ про матір. Ось деякі з них:

 

Слайд          Діти по черзі кажуть і вішають на дошку прислів‘я.

  №3 -    Шануй батька, неньку, буде тобі гладенько.

                     -     Нема того краму, щоб купити маму.

                     -     Матері не купити, не заслужити.

                     -     Добрі діти батькам вінець, а злі – батькам кінець.

                     -     Мати однією рукою б‘є, а другою гладить.

                     -     Який кущ, така й калина, яка мати така й дитина.

 

 

Вчитель:        Про матір наш народ склав казки, легенди, пісні.

                        Від них віє теплом, ніжністю, ласкою.

 

                    Пісня  «Мамина хатина», муз. Злотника, сл.  Вратарьова

                          виконують учні: Пустовойт Евгенія та Брижан Аліна.

 

Учень:           Мені  бабуся розповідала, що кожна родина має свої

                       обереги, своїх берегинь, що бережуть рід від лиха, від всього

                       злого. Берегині , обереги роду – це дідусі та бабусі –

                       найстаріші, наймиліші люди в роду.

                       З давен - давен в сім‘ях так велося: слово-порада старших –

                       то був закон для дітей. Наші дідусі й бабусі передають естафету

                       родинних справ – своїм дітям та теплоту батьківської любові

                       нам – онукам.

 

Учень:           А моя бабуся розповідала як вони ставилися до своїх батьків.

                       Діти дуже слухалися  батьків. Батьківське слово для дітей було

                       законом. Вони його ніколи не порушували. Вважалося великим

                       гріхом образити батька чи матір, зверталися до батьків на «Ви!»

 

Учень:           З покоління в покоління передавалися такі  прикмети:

  Слайд            - видереш лелечі яйця – згорить хата;

    №4               - будеш гратися з вогнем – буде боліти голова;

                         - не доїси хліба – снитимуться старці;

                         - свистітимеш у хаті – гроші водитись не будіть.

 

 Учень:            А ще мати вчила доньку прясти, шити, вишивати, білити хату,

 Слайд             доглядати дітей. Особливо старанно вчила вишивати рушники.

   №5                Бо хата без рушників не існувала. Рушники створювали

                         затишок, оберігали оселю.

 

Учень:             У народі кажуть, що для батька й матері дитина найрідніша,

                         а з‘являються  онуки, то вони наймиліші. 

                         Це й зрозуміло, бо онуки для дідуся і бабусі – символ

                         молодості, життя і продовження його роду.

                         Адже буде дитина - буде родина.

                         Як говорить народне прислів‘я:

                         - хто бабусю й дідуся  має, той потіху знає;

                         - бабуся як скаже, так зав‘яже;

                         - поки дідуся й баби – доти  ради.

 

Учень:             З давніх – давен наш український народ славиться  дотепним

                         словом, веселим гумором. Ми для вас підготували сюрприз.

 

                (виходять діти і по дорозі сперечаються)

1 дитина:    А мій дідусь, а мій дідусь здоровий!

2 дитина:    А мій дідусь розумніший. Отак!!!

3 дитина:    А твій дідусь крикливий!

4 дитина:    А твій дідусь лінивий!

5 дитина:    А мій дідусь щедріший, бо твоєму позичає гроші!

6 дитина:    А мій хитріший!  (сміється)

                    Бо часто їх не повертає!

                    (звертається до «дідуся» хлопчик)

Хлопчик:   Дідусю, допоможи задачу  розв‘язати….

Дідусь:      А ти над нею думав?

Хлопчик:   Думав!!!

Дідусь:       І що ти придумав?

Хлопчик:   Що краще у тебе спитати, аніж у Наталки списати!

 

                                 Гумористична сценка «Рано встав»

• Не розумію, як ти міг натворити стільки дурниць за один день? – каже мати Петрикові.
• А я сьогодні рано встав!!!

                                               «Вагома причина».

• Петрику, твій братик зустрічає коло воріт і цілує….., а ти чому не береш з нього приклад? – запитує мама сина.
• Тому, що я не розбив велику люстру у світлиці!

Слайд           Виходить хлопчик з родинним фотоальбомом.

 №6                            У мене дуже старовинний рід,

                                   Найстарший в ньому – любий дід,

                                   Його всі люблять, поважають,

                                   Бо дуже мудрі він дає поради.

 

                                    А це мій дядько, тітка це моя,

                                    Завзята ж в мене вся моя рідня.

                                    Ще в мене люба є бабуся,

                                    У неї чарам чарівним я вчуся,

 

                                     Татуся дуже я люблю,

                                     Сміливий, спритний він у мене,

                                     В футбол навчив мене він грати,

                                     У річці плавати, пірнати.

 

                                     Найкрасивіша, наймиліша,

                                     На світі матінка моя,

                                     ЇЇ я дуже полюбляю,

                                     Всі перешкоди разом з ней долаю.

Вчитель:  Родинний затишок у сім‘ї сам не виникає. Він створюється завдяки

                 постійній праці членів родини. У кожного члена родини є свій

                 обов‘язок, обсяг якого залежить від його можливостей. А які ви

                 виконуєте обов‘язки?

                                (учні розповідають про свої обов‘язки)

Вчитель:  Як не дивно, найбільше непорозумінь у людей виникає під час

                 спілкування з рідними. Йдеться не лише про ситуації, які ми

                 називаємо сварками чи конфліктами. Головне, що необхідно

                 пам‘ятати – незважаючи на сварку між вашими батьками, вони

                 люблять вас, як і раніше, змінювати свою думку про одного з них

                 через те , що посварилися, не варто.

                 Сварка – гостра суперечка, що супроводжується взаємними

                 докорами, образами.

                 Конфлікт – зіткнення протилежних інтересів, поглядів, граничне

                 загострення суперечностей, що призводить до ускладнень у

                 стосунках.

 

 

 

Вчитель:     Дорогі наші діти! Ми, ваші вчителі, мріємо щоб ви виростали

                    справжніми людьми. Ми віримо в вас! Адже в кожного з вас

                    є хороша родина, оселя, ви навчаєтесь в гімназії №1, де кожного

                    дня зустрічаєтесь із своїми друзями, вчитеся допомагати один

                    одному, любити один одного, бо як співається в пісні ви « одна

                    сім‘я»

 

                               Пісня «Рідна школа», слова та музика Н.Май.

 

Учень:          У нашого народу є своя доля, своє життя, своя  історія. Ми

                      повинні все це зберегти.

                      Дерево гине без коріння. У нас українців є своє коріння – це

                      його традиції, звичаї, пісні. Забудемо своє минуле - висохне

                      коріння нашого роду.

                      Зберегти про них пам‘ять – наш обов‘язок, як перед минулим,

                      так і перед майбутнім поколінням.  

                      Нам, дітям, берегти коріння роду.                                                                                                                                       

                      Нашому роду нема переводу.

 

Учень:           Кожна нація, кожен народ має свої звичаї.

                      Звичаї народу – це ті прикмети, по яких розпізнається народ не

                      тільки в сучасному,  а і в його історичному минулому, і саме

                      народна творчість нерозривно зв‘язана з звичаями народу.

                      В усіх народів світу існує повір‘я, що той  хто забув звичаї

                      своїх батьків, карається людьми. Він блукає по світі,  як

                      блудний син, і ніде не може знайти собі притулку та

                      пристановища, бо він загублений для свого народу.

                      Ті звичаї, котрі передаються з покоління в покоління,

                      стають традиціями.

 

Вчитель:       Наша класна родина має дуже багато різних традицій

 Слайд          і про деякі з  них діти вам розкажуть.   

   №7              Учень розповідає про традиції своєї родини.

Вчитель:       Дорогі діти!  Даруймо завжди своїм родинам радість.

                       Українська мудрість говорить: «Три біди є у людини – смерть,  

                       старість і погані діти. Старість – неминуча, смерть

                       невблаганна – перед нею не можна зачинити двері, а від

                       поганих дітей дім зберегти можна». І це залежить не

                       тільки від батьків, а й від самих дітей. Тож намагайтесь

                       бути чемними, вихованими, турбуйтеся про своїх батьків

                       і не задавайте їм прикрощів.

 

 

 

 

V.  Закріплення навчального матеріалу.

 Вчитель:      Сьогодні всі учні класу зрозуміли, що ми з вами одна велика

                       дружна родина. Перед нами чарівна квітка, вона розквітне якщо

                       ми разом назвемо  8 складових, без яких неможливе сімейне             

                       щастя: дідусь, бабуся, матуся, татусь, донька, син,  традиції та

                       звички, любов та повага, родина.

 

 

 

 

 

 

     Відповіді на запитання:

• Що таке родина?
• Як ви розумієте поняття: традиції, звички?
• Назвіть прислів‘я про родину?

VI. Підсумок уроку.

Вчитель:      Наш урок закінчується, і я впевнена, що цей урок вам

                     запам‘ятається надовго.

 

Учень:         Скільки б не співали, а кінчати час,

                     Кращі побажання ви прийміть від нас.

Співають     Хай в вас, і в нас все буде гаразд,

всі діти:       Щоб ви і ми щасливі були,

                     Щоб ви і ми щасливо жили!!!                                                                 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Нашому роду нема переводу!»