Виховна година "Найсвятіше слово - мама"

                      Виховна година «Найсвятіше слово – мама»

 Учитель. Є у світі одне слово, перед яким усі народи низько схиляють голови. Це слово – мати. Вона дала нам життя, виростила й виховала. Все її життя з серця б”є великим невичерпним джерелом любов до своїх дітей. З добра і любові створена мати. Де б ми не були, мама завжди за нас турбується.  Мама – це та людина, яка перша розрадить в хвилини страждання і горя.

      У  травні відзначається День матері. Бо саме цей місяць є місяцем Пречистої Діви Марії, яка благословила у хресну путь свого єдиного сина – Спасителя людства. До Матері Божої звертаються християни з проханням заступитися і допомогти.

     Місяць травень – то найкращий місяць у році. Весна приходить зі своїм сонячним промінням і зігріває землю. В один із таких весняних днів увесь світ відзначає День матері. В цей день все людство вшановує жінку-матір, жінку-трудівницю, жінку-берегиню життя на землі

 Учениця.  Ти усіх святіша ненько! Моя ти квіточка біленька,

                  Моя любове, де причал знайшли і радість і печаль.

                  Моя маленька й неозора, моя втіха і опора.

                  Моя весела і сумна, моя небесна і земна.

І Ведуча.  Мати! Свята і прекрасна, оспівана поетами, увінчана художниками. У всіх народів, у всі віки жінка-мати була берегинею домашнього вогнища, її мудрість поважали в сім”ї. Ми звеличуємо святу материнську любов, натруджені мамині руки, які пригортали нас у дитинстві.

ІІ Ведуча. Т.Г. Шевченко у своїх віршах ніжно описує почуття, що переповнюють матір. Скільки любові в очах матері, скільки радості й тривоги за дітей. Невидимі хвилі відчуттів весь час виникають між матір”ю і дитиною.

     Вірш Т.Г. Шевченка

І Ведуча.  У кожної людини є два береги – від якого відпливає і до якого має неодмінно пристати. І на довгій життєвій дорозі їй завжди світитиме далеким вогником, оповитим спогадами, отой найперший – берег дитинства.

ІІ Ведуча.  Батьківський поріг, розквітла калина під вікном своєї хати, рідна мова, околиця села, протоптана стежка до сусідів, лелечине гніздо на кручі, усміхнене віконце рідної домівки, незрадлива мамина усмішка зі сльозою на щоці – все це берег дитинства.

     Пісня «Хата моя, біла хата».

І Ведуча.   Мама… Вимовляєш це рідне до болю слово, і перед тобою постає образ найсвятішої… І де знайти ті слова, якими можна було б виразити свою безкінечну любов до матері.

Учень. Є у мене найкраща у світі матуся.

             За неї до тебе, Пречиста, молюся.

             Молюся устами, молюся серденьком.

             До тебе, небесна Ісусова ненько.

             Благаю у тебе дрібними сльозами

             опіки та ласки для рідної мами.

             Пошли їй не скарб, а щастя і долю.

             Щоб дні її минали без смутку і болю.

             Рятуй від недуги матусеньку милу,

             Даруй їй здоров”я, рукам дай сили.

             Щоб вивела діток у світ той і люди,

             щоб нами раділи, пишались усюди.

             За те я складаю в молитві долоні,

             До тебе, Царице на сонячнім троні.

ІІ Ведуча.   Слово «мама» росте разом із нами тихо, як тихо ростуть дерева, сходить сонце, розцвітає квіточка, як тихо світить веселка і гладить дитину по голівці рідна рука. І так же тихо воно приходить на вуста – промінцем маминої усмішки і ласкавістю її очей, листочком вишні і світлинкою сонця, пелюсткою квітки, теплою лагідною рукою і вечірньою молитвою.

І Ведуча.  Усі кольори увібрав у себе образ неньки. Бо любить вона понад усе сіяти і плекати любисток та м”яту, матіоли, різнокольорові мальви, чорнобривці.

     Пісня «Чорнобривці».

 ІІ Ведуча.   У матері всі помисли, турботи і переживання за дітей, за їх долю. Добро в серцях і справах дітей – це її щастя, зло – це її горе.

 І Ведуча. Пам”ятайте слова В.О. Сухомлинського «Недобре слово – подряпина на ніжній тканині душі материнської. Вона знесе все: і кривду, і біль, і горе. Але від кожної подряпини назавжди залишається ранка».

ІІ Ведуча.   Мама – найрідніша для кожного з нас людина. Вона, як сонечко, яке оберігає, розрадить, допоможе подолати життєві негаразди. І скільки б тобі не було років – п”ять чи п”ятьдесят – для неї ти будеш дитиною.

Учень. Щасливий той, хто рідну матір має,

             хоч зморшки вкрили вже чоло.

             На світ спокійно споглядає,

             не знає, що то в світі зло.

            Для матері ти все дитина,

            хоч ти розрісся наче дуб.

            Вона піклується тобою,

            Хоч в тебе вже сивіє чуб…

            Ти все для матері дитина,

            ти ціль життя її і зміст.

            Вона тобі вінки сплітає,

            для тебе досягає звізд.

І Ведуча.  Нема нічого на світі кращого і Богу милішого, як серце матері до своїх діточок – в нього ніколи не згасає любов, воно ніколи не залишається байдужим! Немає нічого більшого і святішого, як любов материнська – безкорислива і чиста.

Учень. Дівчину вродливу юнак покохав,

             дорожче від неї у світі не мав.

             І клявся, божився, що любить її

             над сонце, над місяць, над зорі ясні.

            «Тебе я кохаю, за тебе умру…

             Віддам за кохання і неньку стару!»

             Та мила його не боялась гріха:

             була як гадюка зрадлива, лиха.

             Всміхнулась лукаво і каже йому:

             «Не вірю, козаче, коханню твому…

             Як справді кохаєш, як вірний єси,

             Мені серце неньки живе принеси».

             Юнак, мов стерявся: не їв і не спав,

             три дні і три ночі він десь пропадав.

             І стався опівночі лютий злочин:

             мов кат витяг серце у матері син.

             І знову до милої з серцем в руках

             побіг, і скажений гонив його жах.

             Ось-ось добігає, не чуючи ніг,

             та раптом спіткнувся і впав на поріг.

             І серденько неньчине кров”ю стекло,

             І ніжно від жалю воно прорекло.

             Востаннє озвалось до сина в ту мить:

             «Мій любий, ти впав…

             Чи тобі не болить?»

ІІ Ведуча. Ось така вона, сліпа материнська любов! Вимовляєш це рідне до болю слово – і перед тобою постає образ її, єдиної, найріднішої, наймудрішої, найсвятішої.

       Б.Олійник «Пісня про матір».

І Ведуча.  Мамо, бабусю! Богині наші! Це ви навчили нас жити по закону любові й правди. Це ви не давали спіткнутися на життєвих дорогах, будили совість, берегли від ганьби. І ми стаємо на коліна перед любов”ю і добротою, перед мудрістю і мужністю вашою, дорогі наші.

Учень. За все що маю, дякую тобі.

             За все, що маю і що буду мати.

             Ночами сняться зорі голубі

             і вишні білі на причілку хати.

             Я сонечко вплету в твої чудові коси,

             і небо прихилю, й зберу перлини-роси.

             Вінок сплету для милого чола,

             аби лиш ти щасливою була.

             Від тебе все: і хліб і весен перший цвіт,

             і срібний обрій і криниця чиста.

             І серця жар, і мрій стрімкий потік,

             І за селом стежина серед жита.

             Від тебе все: любов і радість визнання,

             і доброта і щедрість долі.

             На тебе я рівняюся щодня,

             радію і милуюся тобою.

             Спасибі вам, рідні мами,

             що ви тут сьогодні з нами!

            До вас наше гарне слово:

            матусі, бабусі, будьте здорові!

     Хореографічна композиція «Мама у відрядженні»

Учитель. Ой, Марійко-ученице, ти куди  біжиш така?

                 Чом розпатлані косиці, забинтована рука?

                 Чом коліна, як на сміх, визирають із панчіх,

                 а на синьому жакеті білий ґудзик, як горіх?

Учениця. Не розпитуйте дарма, бо хіба ж я знаю?

                 Третій день себе сама навіть не впізнаю!

                 Забруднився комірець, загубився гребінець,

                 всі підручники з портфеля перебрались на стілець.

                 Кіт нитки загнав під ліжко

                 для кота котушка – мишка.

                Поки я шукала їх , ось що сталось із панчіх.

                Ну й попала я в біду, що нічого не знайду.

                Ані голки, ані нитки, ні ножа, ні сковорідки.

                Ні у ванній рушника, ні у кухні сірника.

                Ми й котлети з братом раз їли так, не смажені.

Учитель. Та що ж сталося у вас?

Учениця. Мама у відрядженні.

ІІ Ведуча.  Ми відчуваємо великий борг перед своїми матерями.

І Ведуча.  Дійсно, будемо вічно в неоплатному боргу перед ними. Адже любов неньки супроводжує нас все життя і є безкорисливою і чистою.

ІІ Ведуча.   Не завжди висловлюємо ми свою вдячність за турботу, забуваємо, що ніщо так не зігріває душу матері, як добрі, ласкаві слова сина чи доньки.

     Тож допоки мати жива, поспішайте сказати найніжніші слова.

     Рідна мамо – живи!

     Найдорожче у світі – це ти!

     Тільки ти!

І Ведуча.  Благослови ж нас, Боже, бути гідними дітьми матерям нашим! Дай нам сили і наснаги оберегти й захистити їх у лиху годину.

Учень. На поклик власної душі,

             що здатна нас карати грізно

             Спіши до матері, спіши,

             допоки ще тобі не пізно.

             Допоки жде тебе вона.

             Щоб потім боляче не стало,

             Щоб материнська сивина

             тобі на совість не лягала.

             Допоки ще не перейшов

             у згадку образ рідний, щирий

             Свою їй ласку і любов

             даруй, не відаючи міри.

             Спіши до матері, спіши,

             вона ще може почекати.

             Важливі справи залиши –

             допоки є на світі Мати!

ІІ Ведуча. Матері відроджують нашу занедбану землю і душу. Вони є джерелом добра і світла, і тому той, хто скривдить маму, хай просить у неї пробачення. Відкладіть усі справи і підіть до неї.

І Ведуча.  Берегти матерів – це не тільки наш обов”язок, а й повинність. Благословенна будь, українська мати, всюди і завжди!

Учениця… Мамо, тобі я низенько вклонюся.

                    Мамо, я за тебе Богу помолюся!

                    Мамо, прийду я знов на твій поріг.

                    Мамо, ти найдорожча за усіх!

 Учитель. Стоїть на землі мати – вища і святіша за усіх богинь. Стоїть і молиться за весь народ, за своїх і чужих синів і дочок. За нас з вами. І перші слова її молитви «Пошли, Боже, дітям щастя і здоров”я, віру в завтрашній день, милосердя, пошли їм доброти їхньому серцю, світлому розуму голові». Чуєте, молиться  мати не за себе, а за нас з вами, тому що вона – МАТИ!

    « Пісня про рушник»