Виховна година "Нова радість стала"

Хата (не прибрана).

Входить господиня в хату і ставить кошик на ослін.

Господиня: Ху, аж втомилася, поки зібрала гостинці і весь ярмарок оббігала і всі магазини обійшла. І треба ж було до останнього дня чекати з тими гостинцями. Нічого, зате все купила. Тут і горішки, і яблучка, і цукерки. Буде чим малечу пригощати.

(Господиня прибирає у хаті, поправляє подушки, застеляє скриню, стіл.
Заходить господар). 

Господар: Парасю, то чому ще хата не прибрана, а колядники на нашій вулиці.

Господиня: Ой Боже, як ти мене налякав, Микито. Я думала, що вже колядники зайшли в хату. Так чого ж ти стоїш, господаре мій? Підмети хату, застели домівку, а я ще втру маку до куті.

(Господиня сідає на ослін і тре мак).

Господар: Мабуть, я, Парасю, спершу переодягнуся, бо якось так не личить статечному господарю гостей зустрічати.

Господиня: А певно, що не личить. Переодягнешся. Але спочатку хату підмети.

(Господиня встає з ослона, облизує макогін і ставить макітру на стіл. Виймає зі скрині рушники і вішає на образи). Господар неохоче бере мітлу, підмітає хату і стелить на домівці дідух.

Господар: (тихо) Добрі господині вже давно все приготували.

Господиня: (Ставить страви на стіл, кладе ложки). Що ти там воркочеш? Застеляй та переодягайся, а то чути, як собаки гавкають. Певно вже йдуть колядники.

Господар: Я і худібку обійшов, січки нарізав, бараболі з льоху вніс в кухню, і стежки промів, і кури на сідало впустив, а ти тільки, що Микита, та Микита.

Господиня: (лагідно) Та не бурчи, не бурчи, серденько ти моє. Вже готове (Ставить на стіл глечик з квасом, борщ, пироги). Хоч би чого не забути. А пиріжки, які гарні вдалися. А ще мед забула поставити. Переодягайся, Микито, переодягайся, мій господаре дорогий (лагідно дивиться на чоловіка).

Господиня: А ще почеплю собі святкові короні... ті, що мій любий чоловік подарував, (всміхається і відгинає скриню).

Господар: Парасю!

Господиня: Чого тобі!

Господар: Подай мені пояс і пов'яжи, моя голубко.

Господиня: Ой, який ти гарний! Давай помиримось на Святвечір. Щоб все життя, жили в злагоді і любові.

Господиня: А мій милий гарно вбрався, гарно зачесався, штани білі, жупан білий, усім сподобався.

Господар: Годі, жінко, годі.

Господиня: Ой хтось до хати йде. Чи не колядники?

Діти-колядники: Добрий вечір тому, хто є в цьому домі.

І старому, і малому, І господареві дорослому.

Добрий вечір, чесна громадо! Чи дозволите до вашої хати завітати і колядкою вас звесилити. Христос ся Рождає!

Господиня: Добрий вечір! Славіте його! Заходить, колядуйте. Аякже ми на вас чекали.

(Колядники співають колядку):

"По всьому світу стала новина: Діва Марія Сина родила. Сіном притрусила, В яслах положила Господнього сина".

Господар: Рихтуйся, жінко, бо Меланчин вечір іде.

Господиня: А що ж мені рихтувати? Я вже вечерю зготувала, куту наварила, поприбирала в хаті. Все поробила.

Господар: Молодчина, жінко. Чуєш Вже з козою ходять, мабуть і до нас зайдуть. Господиня: От добре, що і нашу хату не минають. Господар: А де ж наша Галинка?

Господиня: Та пішла ж Маланкувати.

(Стукають у двері)

*

Козовод: Дядьку, пустіть козу до хати, бо замерзла.

(Господар піки відмовляється)

Господар: Тай нема, де тій козі розгулятися - тісно в хаті.

Козовод: Та пустіть, бо замерзла.

Господар: Та пустив би, але ..., що дядина скаже?

Козовод: Та пустіть, дядино, бо коза мерзне, ме-е.

Господиня: Я хату прибрала, припічок побілила, а ви мені зробіть.

Коза: Ме-е, ме-е.

(Заходять). Вітаються, Щедрують. "Ой сивая та й зозуля"

Ой козо, козо, козо, небого, Поскачи козо, трохи немного. Скачи, козуню яворові, Дай, Боже, здоров'я господареві.

Скачи, козуню по яворині, Дай, Боже, здоров'я господині. Скачи, козуню, по яворинятам, Дай, Боже, здоров'я господаринятам.

Ой козо, козо, козо, небого,

Носіяв господар пшениці много,

А пшениці много - нічого брати. Треба козуні добре скакати.

Поставайте в ряду, козу веду!

(Коза і кіт танцюють).

Щедрівники співають "Ой козо, крзо!"

Де коза ходить, там жито родить!

Го-го-го, Коза сірая, го-го-го, Коза білая,

Ой розходися, розвеселися,

По всьому дому, по веселему.

Де коза ходить, там жито родить,

Де коза не буває, там вилягає.

Го-го-го, Коза сірая, го-го-го, Коза білая!

(В кінці щедрівки, Коза впала, Кіт її обнюхує, Коза ніби здохла)

Треба козиці три куски сала.

Кіт: Няв, няв, сала.

Щоб коза встала.

Ой, устань, козо, тай струсися,

По цьому дому, по господарю

І звеселися!

(Коза схоплюється і починає танцювати).

Ой слухай, козо,

Де труби гудуть,

Там млинці печуть,

Тай нам дадуть!

(Коза підходить до столу і нюхає)

Хазяїн йде, пожиток несе, Решето вівса, зверху ковбаса, Тай щедрівка уся! А з уст мови, будьте здорові!

Кіт: (до господині): Няу-няу...сала, щоб коза брикала!

Козовод: Дайте, дядино, сала, бо кіт здохне!

Господиня: Нема сала, миша вкрала!

(Кіт все нявкає. Господиня дає йому шматок сала)

Козовод: Дякуємо. Бувайте здорові. (Всі йдуть)

Хтось стукає у двері.

Господиня: Оце вже, мабудь, наші дівчата Маланку водять. Заходьте до хати.

(Діти: дозвольте помаланкувати!)

Господарі: Просимо, заходьте, маланкуйте.

(Співають щедрівки "Там за селом, зоря сходить")

Діти: Ой у чора із вечора

Пасла Маланка два качура. Пасла, пасла, загубила, Мукаючи, заблудила

Пустіть, Маланку, пустіть до хати, Наша Маланка змерзла в п'яти Ой, у Маланки коротка свитка, Наша Маланка змерзла в литки.

Дівчата:     Христос ся Роздає!

Господарі: Славіте його!  Заходьте,    дівчата. Вам ще треба вечерю порубочу Маланці приготувати.

(Дівчата беруться за горшки, готують вечерю).

Стук у двері.

Ой господар, господарочку Пусти в хату Маланочку, Маланочка чисто ходить, Нічого в хаті не пошкодить.

Як нашкодить, то помиє, їсти зварить, та й накриє. Христос ся Роздає!

Господар:  Славіте його! Просимо.

(Заходять до хати. Маланка і переодягнені хлопці та дівчата).

Господиня: Які ж ви кумедні! І впізнати вас не можна

•      Мовчіть дівчата, - Маланка соромиться
•      Диви, як побіліла.
•      Наша Маланка дбає про культуру і хорошу фігуру.
•      Нічого, давайте її погодуємо. Вечерю ми вже приготували.

(Беруться  за руки  в  коло.  По  середині  дві  дівчини  годують  Маланку). Співають "Ой господаре, господарочку")

Всі прощаються і виходять.