Виховна година «Щаслива родина - щаслива Україна»

               Нетішинська  загальноосвітня  школа  І-ІІІ  ступенів  №2

 

 

 

 

 

 

 

                            Щаслива родина – щаслива Україна.

 

 

 

 

 

 

                                                                          Підготувала Стремедловська Л. Л.,

                                                                                         вчитель початкових класів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема: Щаслива родина – щаслива Україна.

Мета: розширити уявлення учнів про рід, родину, народ; викликати бажання дізнатися коріння свого роду. Розвивати пізнавальні інтереси. Виховувати почуття глибокої любові до Батьківщини, свого роду, пошану до українців.

Обладнання: малюнок "Родовідне дерево". Прислів'я: Шануй батька і неньку, буде тобі все гладенько. Козацькому роду нема переводу. Запис пісні "Родина, родина... "

 

Людське безсмертя з роду і до роду.

Увись росте з корінням родоводу.

І тільки той, у кого серце чуле,

Хто знає, береже минуле,

І вміє шанувати сучасне,

Лиш той майбутнє,

Вивершить прекрасне.

 

Учень:

Ми, українці, нація прадавня,

На цій землі – багато тисяч літ.

Культурою і традиціями славна,

І багатющий в нас духовний світ.

В нас звичаї свої, неписані закони.

По них пізнає українця вся земля.

Своє світосприймання й заборони,

Як і свої ліси, річки й поля...

Свої казки, легенди і повір'я,

Дотепні жарти і слова ясні,

Своя хатина біла і подвір'я,

І неповторні, трепетні пісні.

Учень:

Усе, що в нас, в праці здобували,

Пройшли дорогу в світі нелегку.

То завжди хлібом друзів зустрічали.

Бо ж хлібові ціну народ наш добре знає,

Пройшов крізь голод, смерть і забуття.

Та доброту і щирість в серці має,

З теплом в душі й любов'ю йде в життя.

Народ цінує землю цю єдину,

В якій коріння наше з правіків.

Вітчизну любить і свою родину.

Бо тут народжений й життя прожив.

Учень:

Й сама земля дала нам рідне слово,

Робочі руки й щирі почуття.

Й дитячу душу світлу, пелюсткову,

І мрії, що ведуть у майбуття.

Ми на своїй землі віки й тисячоліття,

Тут славний рід, родина і сім'я.

Коріння у землі, а в небо – пишне віття.

У світі – українці нам ім’я.

Іде в майбутнє рідна Україна,

У світле і високе майбуття.

І наш народ – одна свята родина,

А кожен з нас в родині цій дитя.

Вчитель: Наш український народ – це дуже давня нація і живе він на цій святій землі уже багато тисяч років.

- А які слова близькі до слова народ?

Народ – рід – родина. Рід до роду... З цього почався український народ. З невеликих родин складається наш великий український народ.

Вправа "Асоціативний кущ" УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД

- А який український народ?

Працелюбний, добрий, щедрий, свободолюбивий, майстерний, гостинний

 

Український народ розбудовує свою державу. Україна для кожного з нас – це земля наших предків. І починається вона зі своєї родини, з рідної домівки, де ви народилися і живете, де вас огортають любов'ю та турботою найрідніші у світі люди – мама і тато.

Учень:

Два слова чарівних – лиш мама і тато.

А скільки любові у них і тепла!

Вони для дітей означають багато,

Щоб щастя іскрилось і радість цвіла.

Бо тато і мама – це рідні нам люди,

Рідніших у цілому світі нема.

З батьками дитина захищена буде,

У душу дітей не остудить зима.

Два слова крилатих – і серце радіє!

Й летить наче пташка в ясне майбуття.

Вони нам дали і натхнення, й надію,

Й найбільше у світі – це наше життя!

Учениця:

А з нами разом дідусь і бабуся,

Ну, словом, повна родина у нас!

Добру й любові у них я вчуся,

Вони – чудові, ну, просто – клас!

Бабуся казку для нас читає,

Навчає внуків варити й шити.

Нас до роботи дідусь привчає.

І вчить онуків, як на світі жити.

Діти розповідають про своїх рідних маму, тата, бабусю, дідуся.

Вчитель ( показує родовідне дерево)

 

Родина – стовбур дерева міцного.

Це батько й мати, бабці й дідусі.

Тітки і дядечки всі до одного,

Ну, словом, родичі й близькі усі.

І є предки давні – це коріння,

Що глибоко у цій землі лежить.

А діти, діти – нове покоління.

Це пишне гілля, що увись летить.

 

Існує такий переказ. Колись давним-давно на нашій рідній землі перекидали люди маленьку насінинку, ніби зігріваючи її своїми руками. А потім вирішили дати їй життя – посадили. Із зернятка виросло розкішне дерево, яке об'єднало всі народності України в єдину родину. Тому і називають таке дерево деревом роду.

 

Родинне дерево ось тут укоренилось,

На цій землі, у рідному краю.

Й новим гіллям так щедро розпустилось.

Та має біографію свою.

Потрібно всім це дерево вивчати,

Бо лиш господарі на цій святій землі.

Коріння роду треба добре знати,

Дітей навчати, поки ті малі.

Бо що то за людина без коріння?

Як перекотиполе, що лежить...

Без роду – племені, його благословення.

Не може праведно на цій землі прожить.

Кожна людина повинна знати своє коріння, з якого роду вона походить, які звичаї і традиції шанують у їхній родині.

Глибоке коріння – високе гілля... Ви, діти – пишна крона цього дерева, майбутнє кожного роду, всієї України. Адже наша держава Україна – рідна ненька всього українського народу.

Учень:

Якщо ми будемо знати, якого ми роду, будемо вивчати своє коріння, то наша земля буде процвітати і ніколи не загине. Адже здавна в Україні знають про це, цінують родину, бережуть спогади про своїх працьовитих і героїчних предків, які дали життя українському роду.

Учениця:

Ми повинні бути гідними нащадками наших дідів і прадідів. Перед нами стоїть велике завдання – зберегти все те, що здобули наші предки примножити славу України, зробити нашу державу квітучою, могутньою, славною, щоб виконати заповітну мрію минулих поколінь.

Учень:

Ми – українці – велика родина.

Мова і пісня у нас солов'їна.

Квітне в садочках червона калина.

Рідна земля для нас всіх – України.

Учениця:

То ж вивчайте рідну мову.

Вже тепер, з маленьких літ.

Українське наше слово.

Хай звучить на цілий світ!

Учень:

Якщо маєш в серці Україну,

Ти живи для неї неодмінно,

І любов синівську невгасиму.

До людських сердець неси невпинно.

Учениця:

З Україною в серці живу,

І милуюся нею щомиті,

Бо я бачу її всю красу,

Що немає ніде, у всім світі.

Учень:

Нашому роду нема переводу.

Хай пісня єднає коріння святі!

Дай, Боже, нам віру і братню згоду,

На довгі роки, на вічні віки.

 

Пісня "Родина, родина – від батька й до сина" .

Сл. В. Крищенко, Муз. О. Злотник.