Виховна година у 1 класі "Сірничок малий, а біда велика"

Виховна бесіда

з  правил безпеки життєдіяльності:

«Сірничок малий, а біда велика!»

                                                 Підготував вчитель 1 класу

                                                                        Непочатова О.О.

Мета: Розвивати в дітей розуміння того, що гра з сірниками приводить до біди.   Виховувати правильне поводження з вогнем у побуті і відповідальність за свої вчинки.

Обладнання: малюнки, плакати.

Хід заняття

І. Організаційний момент

ІІ. Основна частина заняття

  1. Слово вчителя

-  Сьогодні ми поговоримо про вогонь, який для кожного з нас може бути і другом, і ворогом. Частіше він буває добрим і турботливим, бо дарує людям тепло і світло.

Вогонь прийшов до людей ще в сиву давнину, коли вони жили в печерах. Поступово люди навчилися ним користуватися і зрозуміли, що вогонь може стати добрим помічником і захисником.

Страшну силу вогню люди відчували завжди і боялися його. Однак відчували і його добру волю. Тому поступово навчилися приборкувати вогонь і керувати ним. Але як його викликати? Це було великою загадкою.

Вогонь приходив на Землю від блискавки і лише тоді, коли небо сердилося. У ті години було дуже страшно, все довкола освічувалося різким блакитним вогнем. А коли по ночах було холодно, то дуже хотілося, щоб вогонь прийшов у темну печеру. Але як це зробити? Люди придумали ось що…

         Коли від блискавки спалахувало дерево, то після грози воно ще диміло і в ньому залишався жар. Людина взяла цей жар і занесла в печеру, де купкою лежав сухий хмиз. Жар дуже пік руки, і людина кинула його на купку, яка в мить спалахнула. Стало страшно, але цікаво, що людина не вибігла, а зачекала, що з того буде. Вогонь освітив темну печеру, наповнив її теплом. Стало зрозуміло, що треба для тепла і світла. З тих пір, коли чоловіки йшли на полювання, жінки й діти збирали сухий хмиз і складали  у центрі печери. По черзі слідкували, щоб вогонь не погас. Життя людини зовсім змінилося. Їй було не так страшно у своєму житлі, адже коли горів вогонь, то хижі звірі не могли зайти,  бо боялися вогню, а людина перемогла страх, зрозуміла, що вона сильна і розумна.

      Минуло багато часу, коли люди зрозуміли, що вони й самі можуть добувати вогонь. А це трапилося так. Одного разу людина взяла тверду паличку, почала нею наполегливо крутити об суху деревину, щоб зробити дірочку. І раптом пішов дим! Вона злякалася і кинула деревину в сухий мох. Мох задимів. І з відти вирвався маленький язичок полум’я. Людина здивувалася і зрозуміла, що зробила відкриття – викликала вогонь. Тепер вогонь можна було викликати тоді, коли це було потрібно.

    Згодом людина змайструвала з каменю свого першого ножа.  Їй треба було мати гострого ножа, а тому вона терла камінь об камінь, до того часу, поки він не нагрівався так, що вона не могла його втримати. Людина кинула своє знаряддя на сухе листя, поки воно не задиміло, зрозуміла, що від тертя виникає вогонь.

   На вогонь можна дивитися безкінечно, бо він приваблює і зачаровує, наводить на роздуми.

-         Але що ж таке вогонь?

-         Що це за диво, в якому є і ласка, і доброта, тепло і світло?(Вогонь) 

Коли він виходить з – під контролю, стає страшенним ворогом і лихом.

-         Коли вогонь буває ворогом?

-         Хто спостерігав за вогнем?

     Горіння – це хімічна реакція, при якій одна речовина нагрівається на стільки, що з’єднується з киснем і при цьому виділяється енергія у вигляді тепла і світла. Жар нагрівається, частини сажі згорають до кінця, дим пропадає і від вогню народжується новий вогонь.

     Пізніше людина навчилася добувати вогонь із сірки – хім.. елемента, яка при легкому терті викликає вогонь. Сірничок – дерев’яна паличка – довго не горить. Коли вогонь доходить кінчика пальців, то викликає опік. Від цього часто виникають пожежі. Тоді вогонь перестає бути другом, а стає ворогом. Вогонь ніколи не гасне сам. Його треба гасити вогнегасником,  водою, накривати мокрим простирадлом. А коли він набрав сили, то з ним можуть впоратися лише пожежники.

     Зважаючи на це, треба добре знати одне правило – «Ніколи не грайтеся з сірниками». Сірники – це не іграшка. Гра з ними може призвести до страшної трагедії.

   Нині для того, щоб викликати вогонь є чимало різни пристосувань. Це сірники, газові запальнички, збільшувальне скло, петарди і хлопавки і т. д.

     Пожежа – це велике лихо, яке забирає життя всього живого. А причини пожежі можуть бути різні.

2. Ознайомлення з правилами поводження із сірниками     

Запам’ятай!

·        Не грайся з сірниками і не розпалюй самостійно вогнищ.

·        Не носи запалені палки.

·        Не пускай підпалених паперових літачків

·        Нічого не підпалюй.

·        Не запалюй збільшуваними скельцями папір, ганчір’я, суху траву

·        Не засвічуй свічку без дорослих, не бався запальничкою

·        Не забудь номер служби безпеки «01».

3. Обговорення ситуацій

Що треба робити, якщо:

-         Щойно щось почало горіти?

-         Ти не встиг загасити вогонь, і пожежа набирає сили?

-         Вогонь вже поширився на велику частину площі?

Знай!

• Ніколи не ховайся під ліжко, у ванну кімнату, в туалет, в комірку – там тебе найшвидше дістане небезпечний дим! Від вогню і диму втікай на подвір’я.

ІІІ. Підсумок заняття

-         Що нового довідались на занятті?

-         Що корисне взяли для себе?