Виховна година у 6 класі на тему: «Зимові народні свята, традиції, вірування "та звичаї»

 

 

 

 

 

 

Класний керівник    Литвинчук Л.В.

Мета: ознайомити учнів із зимовими календарно-обрядовими святами, збагачувати знання дітей про звичаї та традиції українського народу; збагачувати словниковий запас учнів; формувати морально - етичні навички, мовленнєву культуру школярів; розвивати інтерес до історії, звичаїв народу, почуття прекрасного, естетичний смак, виховувати любов до свого народу.

Обладнання: українська піч, посуд, рушники, національні костюми

Форма  проведення: українські вечорниці

ХІД СВЯТА

Вступне слово вчителя

Багата і щедра наша українська земля своїми полями, лісами, ріками і дібровами. Багата на хліб і пісню. А ще наше багатство - це народні традиції та обряди. У стародавніх слов’ян були різні обряди, різні релігійні свята, що святкувалися у певний час. Слов’яни розділили їх за трьома видами світла.

Свята взимку означали народження світла. В народі кажуть: «Зима прийшла - і празників привела».

Здавна існувала у нашого народу чудова традиція - вечорниці. Віддаючи шану минулому, беручи усе найкраще у наше сьогодення, ми на вечорницях відроджуємо усе найдорожче, що є у народу: його мову, пісню, історію...

Взимку наставала пора відносного перепочинку. Зібрано врожай, зроблено припаси для домашніх тварин, спочивала примерзла нива, а отже, можна зібратися в гурт, повеселитися, поспівати, влаштувати забави.

Давайте завітаємо до однієї з українських хат, де на нас уже чекають добра господиня та господар…

Господар       Пам’ятаєш, моя люба,

                       Як були ми молоді,

                       Напечем, бувало, хліба –

                       Повна хата молоді… (Зітхає)

Господиня    Танці, співи, сміх до ночі

                      Вечорниці...А тепер?

(Чується стук і голоси за дверима.)

 

Хлопчик        Господарі! Чи пустите до хати?

                      Вміємо співати, вмієм танцювати.

Господар     Заходьте, хлопці, заходьте, дівчата!

Гості          Добрий день вашій хаті!

                    Помагай - бо і нашим і вашим!

Господар    Доброго здоров’я! Помагай-бо нашим!

Гості          А котрі ваші?

Господиня  А ті, що господарів пошанували та до цієї хати                                                       примандрували!    (Під музику заходять до хати, сідають)

 

Господар  А ну-мо, парубки, дівчата, Відгадайте загадки:

1.Чудо-сани прилетіли,

       Скакуни в тих санях білі.

          В санях тих сидить цариця

                                         Білокоса, білолиця.

                                         Рукавом махає,

             Сріблом все вкриває. (Зима)

2.Як у  подорож рушає

Прихопити поспішає

             Стужу й холод у кишені

                            Та сніжинок повні жмені. (Грудень)

-А хто знає, чому він так називається?

Які ще назви цього місяця існують в народі? Його називають: студень, мочавець, трусим, стужайло, вітрозим, зимник, рень, мостовик, першозимник, просинець.

Відомими святами грудня вважаються: 7.12 - Катерини, 13.12 - Андрія, 14.12- Наума, 17.12 - Варвари, 18.12-Савви, 19.12 - Миколи.

Учениця:

Свято Катерини вважають святом дівочої долі. Саме в цей день,7 грудня, дівчата ворожать та закликають долю.

Ба, й навіть парубки крадькома загадують на майбутніх жінок.

Ранком, до схід-сонця, дівчина у садку зрізувала гілочку вишні, ставила у пляшку з водою і чекала свята Меланки. Якщо вишня розів’ється, то дівчина вийде заміж.

А ввечері дівчата сходилися до однієї хати і варили борщ і кашу. А опівночі брали горнятка з борщем та кашею і йшли «закликати долю». Вилазили по черзі на ворота і тричі гукали: «Доле, доле, йди до мене вечеряти». Якщо в цей час заспіває півень - доля обізвалася.

А щоб вгадати достаток майбутнього чоловіка, насипали до миски якоїсь крупи і в неї кидали золоті, срібні та залізні перстені, який витягнеш — таку й долю обереш.

Ще одне ворожіння — це обнімати плота. Дівчина обіймала пліт, скільки могла захопити руками, а тоді лічила кілки. Якщо парне число, то є її пара, вийде на той рік заміж. Якщо непарне — залишиться в дівках.

Було ще й таке ворожіння. Дівчині зав’язують очі, вона бере стрічку, йде до плота, лічить кілки, і одного з них (третього, п’ятого чи восьмого) пов’язує стрічкою. А тоді розв’язує очі й розглядає того кілка, якого перев’язала: чи він рівний, гладенький, чи кривий, сучкуватий. Тож, буде жених молодий, стрункий та гарний, або старий, дурнуватий. А ще — якщо гладенький, то бідний, а коли в корі — то багатий.

Парубки не були схильними до ворожіння настільки, як дівчата. Однак, напередодні Катерини вони постили, щоб Бог послав їм добру і гарну жінку.

ДІВЧИНА  - А може таку, як у цій пісні співається?

ПІСНЯ «Господиня гарна я»

Учениця: 13 грудня - Свято Андрія. З давніх-давен в ніч під «Андрія» дівчата  ворожать. Ще звечора дівчата сходилися пекти балабушки. Воду на тісто дівчата носили з криниці, але нести її не можна було ні у відрі, ні у глечику, а тільки ...у роті. Головне, щоб хлопці не розсмішили. Кожна дівчина свої балабушки позначала кольоровою ниткою або папірцем. Коли все готове, дівчата розкладали їх на рушнику на підлозі і пускали в хату пса. Чию проковтне першу, та перша й заміж вийде, а чиєї не доторкнеться, та ще рік сидітиме в дівках.

День свободи, коли можна робити капості, за які не буде покарання — ось що таке свято Андрія.

Дівчата, щоб дізнатися, чи вийдуть вони у найближчому році заміж, йшли на вулицю і питали в односельчан, наприклад, таке: «Бабо Соломіє, де Ваші кури?». А їм відповідали: «Мої кури у вівсі, щоб ви повіддавалися всі». Якщо ж хтось казав, що дівчина ще рік сидітиме вдома, вона дуже гнівалася: могла зняти у господині хвіртку чи закинути їй у комин кота! Утім, на таке йшли тільки найсміливіші дівчата. А ось хлопцям такі забави були ой як до смаку!

Наприклад, парубки могли зняти ворота у господарстві якогось юнака і принести їх у подвір'я дівчини, в яку він був закоханий. Вранці батьки прокидалися і йшли шукати ворота, знаючи, що там, де вони знайдуться, живуть їхні майбутні свати.

Інсценізація «Женихи»

1-й  Хлопець Оксано, може мене вибереш? Мене звати Степан,хазяйський син. Багатий, маю дві курки. Одна, правда, сліпа на одне око, а друга не несеться, зате бачить добре. Маю землі видимо-невидимо. Скільки б не дивився і не придивлявся - не побачиш. А що вже худоби! І жуки, і мухи, і гусінь, а що вже комарів - світу білого не видно!

 ОксанаНе хочу тебе, парубче. Ти багатий, а я хочу роботящого.

2-й Хлопець Оксано! Чим я тобі не жених? Може й не зовсім гарний. Та роботящий. Уже як за щось візьмусь, то й за вуха не відтягнеш.

 Спати можу до обіду. А що вже обідати люблю! Обідав би до самого сніданку. Вибереш мене - горя не знатимеш.

ОксанаНе хочу я такого. Хочу роботящого, розумного і гарного!

3-й Хлопець Оксано, то може за мене підеш заміж. Мама каже, що я такий гарний, як місяць, а розумний, як п’ять писарів укупі. Мені б ще таку жінку, як я. А то візьму гіршу, люди сміятимуться. Ти не дивися, що я такий замурзаний. Ти мене вимий, причеши і можна під вінець шкандибати. А цілуватись...то я готов і зараз.

Оксана

Ні, не хочу тебе! Я іншого люблю!

Пісня « Ой у вишневому саду»

Учениця:

Найбільш цікавим на «Андрія» був обряд калити. Дівчата зранку пекли великого коржа з дірочкою посередині. А ввечері прив’язували мотузком до сволока. Висіти корж мав вище зросту людини. Невдовзі до оселі сходилися хлопці. Взявши між ноги коцюбу, хлопець звертався до присутніх: «Дозвольте калиту кусати?» - «А ми будемо писати», - відповідали дівчата. — «А я вкушу!» - «А я впишу!» — попереджала дівчина, що стояла біля калити з квачем у руках та розведеною на воді сажею. Якщо хлопцеві пощастило проїхати на коцюбі до коржа і, підстрибнувши, відкусити шматочок, то він міг спокійно сідати біля дівчат. Коли розсміявся або не зумів відкусити калити — невдасі тут же вимащували обличчя сажею.

 

 

 

 

Хлопець  і господар

-Діду, діду! Калиту кусати їду!

-Звідки ти ?

-З калитви.

-Чого хочеш?

-Калити!

-А не боїшся чорноти?

-Ні!

 

ДІВЧИНА       А заграйте-но музики,

                         В мене  гарні черевики.

                         Починайте скоріш грати,

                         Бо хочеться танцювати.

ПІСНЯ «ВАСИЛИНА»

Господиня       А ще наш народ полюбляв жартувати

                         Давайте і ми пожартуємо.

Дівчина           От так диво - дивина:

                         Виріс ріг у кабана,

                        Льоха вбралася у пір’я,

                        Пси порили все подвір’я.

Хлопець         А бичок у курнику

                        Заспівав: «Ку-ку-рі-ку!»

                        Лізуть горобці на квочку,

                       Щоб сховатись в холодочку.

Дівчина         А ягнята, мов коти,

                       Геть обсіли всі плоти.

                       Віл на яворі пасеться,

                       Кіт у кошику несеться.

Хлопець        А індики на воді

                       Плавають, мов лебеді.

                       А тепер скажіть мені –

                       Де тут правда, а де ні?

Всі                 Та тут все переплуталось!

Пісня «Господарство»

Учень :Через чотири дні по Андрію наступали Варвари. «Варвари ночі украли, а дня доточили». І справді, з цього дня починає довшати день, тому молодь відзначала цю подію по-своєму, цікавим обрядом. Дівчата готували вареники. На вечерю запрошували хлопців. Така сходка називалася «пирхуни» (бо серед звичайних вареників, були начинені тільки борошном). Парубки знали про це і намагалися скуштувати тільки справжній. Хлопцям, яким потрапили вареники з борошном, довгий час дражнили «пирхунами».

Хлопець Що ж, повеселились, досить!

                Мій живіт вже їсти просить.

Дівчина.  Вас чекають у макітрі

                 Варенички дуже ситні.

                Білобокі, круглолиці,

                З української пшениці.

                 Їжте, їжте, просим щиро,

                Варенички наші з сиром!

Пісня «Варенички мої»

Учениця.Після Варвари підряд ідуть Сава і Микола. «Варвара мости мостить, Сава гвозді гвоздить, а Микола прибиває». Свято Миколая чекають усі діти.19 грудня - День святого Миколая

Це найбажаніший день у році для дітлахів. Напередодні свята діти пишуть до нього листи зі своїми побажаннями і вкидають їх у поштову скриньку або кладуть за вікно і моляться до нього, просячи передусім здоров’я собі та батькам. У день перед святом згадують всі свої добрі і злі вчинки, зважують: чого більше. Чи буде подарунок, а чи, можливо, різка? Бо чемні діточки обов'язково знайдуть під подушкою подарунок, а неслухняні - прутик. Ця різочка є своєрідним попередженням дитині, що час задуматися над своєю поведінкою і виправитися.А в ніч на 19 грудня до кожної дитинки приходить Святий Миколай і кладе під подушку подарунки.

Пісня «Миколай»

  Господиня:

                                    Вітри зі снігом все сікли

                                    І назву місяцю дали. (Січень)

Учень Січень - середина зими. Саме на цей місяць припадають новорічні та різдвяні свята.А хто знає, чому він так називається?

Які ще назви цього місяця існують в народі? (Сніжень, щипун, січень, сніговик, вогневик, льодовик, тріскун, ладен).

Учениця:Відомими святами грудня вважаються: 1 січня - Новий рік, 7 січня настає Різдво, 13 січня - Щедрий вечір та 19 Водохреще.

Різдво Христове-велике християнське свято,день народження Ісуса Христа, Спасителя світу. Ще до світанку в переддень Різдва палили сім полін, які відкладали сім тижнів. На цьому вогні готували дванадцять пісних страв.

Кожна господиня запалювала вогонь у печі і починала готувати : узвар, горох, квасолю, смажить капусту, рибу, ліпить вареники, готує бараболю, гриби, кашу гречану з конопляним молоком, голубці з  пшоном, коржі з маком, кутю з пшениці. Діти обов’язково допомагають матері, особливо старша дочка. Всі члени родини повинні бути вдома.Так проходить у турботах день. У цей день не снідають і обходяться без обіду. Коли сонце заходить і з’являється на небі перша зоря, починається Свята Вечеря. Спочатку їдять кутю, а потім усе інше, що наготувала господиня. Ще є звичай, що діти носять вечерю до близьких родичів.

Готуватися до Святвечора наші предки починали із грудня. До свята кожному члену родини робили нову сорочку та білили хату. На покутті виставляли дідуха. Як тільки на небі сходила зоря, колядники заходили в двір, кликали господаря і співали його родині величальних пісень про сонце, місяць, зорі.Ці пісні і стали називати колядами або колядками. Традиція колядування збереглася й до сьогодні.

Колядка «За вікном чорна хмара в’ється”

Учениця:

Щедрий Вечір, або свято Меланки відзначають 13 січня. Хлопці збирають ватагу: Звіздаря, Маланку, Козу й Лікаря. При гурті обов’язково був хлопець з торбинкою, який туди збирав подарунки, - Міхоноша.Звіздар стукає у вікно. Господар виходить на вулицю і запрошує до хати. Хлопці заходять до хати із щедрівкою, а потім починають виставу.

Дозвольте козу завести в хату,

Сіру, білу, волохату.

Де коза ходить, там жито родить.

Де коза ногою. Там жито копною

Коза говорила:

Я коза періста, маю років триста,

Всім у ріднім краю бажаю врожаю.

Зі святом всіх вітаю.

Господар скидав  у міх приготовані заздалегідь гостинці, а щедрівники  починали співати величальних пісень.

Щедрівка «Старий рік минає»

А на наступний ранок, на свято Василя, хлопці засівали хати. Вітали з Новим роком, бажали щастя, здоров'я.

 Сієм, сієм, посіваєм,

 Щастя-долі вам бажаєм!

У щасливій вашій хаті,

 Щоб ви всі були багаті,

 Щоб лежали на столі

 Паляниці немалі,

Щоб були у вас ковбаси,

 Молоко і сало, й м'ясо,

І млинці, і пиріжки,

І пухнасті пампушки.

Щоб були ви в цій оселі

 І щасливі, і веселі!

Нас послав Святий Василь засівати в заметіль

 Й особливий дав наказ, щоб засіяли і в вас!

Ще й навчив казати так: на кохання - сієм мак,

 Сієм жито на добро, а для сміху - ось пшоно,

На здоров’я вам овес, щоб був кріпкий рід увесь.

 А від заздрісних осіб сієм вам пшеницю-хліб!

 Сієм, сієм, засіваєм,

З Новим роком вас вітаєм!

Учень.Хрещення Господнє - третє і завершальне свято різдвяно-новорічного циклу,яке православні християни відзначають 19 січня. Народні назви свята - Йордана, Водохреща.

В церквах цього вечора освячують воду,яка набирає особливої сили та цілющості.Хрещенською водою лікують рани, вона допомагає відвернути будь - яке лихо. Отож, прийшовши вранці після вечірньої церковної відправи додому потрібно скропити кожен куточок Вашої оселі свяченою водою, тоді у Вашому домі буде лад і спокій..

Заздалегідь чоловіки та молоді парубки вирубали на річці, на льоду великого хреста, витягали з води і встановлювали його, обливши буряковим квасом. Священник освячував воду, тричі занурюючи в ополонку хреста і прихиляючи до води запалену свічку, а тоді кропив усіх присутніх річковою водою.

 Господар                   Місяць цей лютує,

                                     Бо весноньку чує. (Лютий)

Учень :Останній місяць зими лютий. Його ще називають: лютень, кружень, сніжень, зимобор, бокогрій, сніговій, казибрід, межень. Межень - тобто межа між зимою і весною. І ця межа настає 15 лютого.Так, це свято Стрітення, день, коли Зима з Весною зустрічаються і змагаються між собою. Якщо Зима переможе, то довго ще буде холодно. А якщо Весна візьме гору, то поверне на тепло. Цього дня запалювали свічки, які рятували від грому та блискавки - громниці. На громовицю сонце повертає на літо. У народі кажуть: «Лютий лютує, весні дорогу готує», «У лютому на Стрітення Зима з Весною вперше зустрічаються».

Учениця. На Стрітення освячували й воду, яка після цього вважалася цілющою. Про символічну зустріч зими і літа є багато розповідей, сповнених народної дотепності й гумору. Це свято завершує зимовий цикл народних обрядів. На Стрітення люди уважно стежать за погодою, намагаючись виявити найменші її зміни. З цим пов’язано багато народних прикмет.

Якщо на Стрітення сніг зранку, буде врожай ранніх зернових, увечері - пізніх.

Як на Стрітення тепло і сонячно, то й весна буде теплою.

Як цього дня мороз і похмура погода, буде рання весна.

Якщо на Стрітення зі стріх капає, весна затягнеться, якщо не капає - весна буде рання і суха.

Громовиця - скидайте рукавиці, близько весна.

Як на Стрітення півень нап’ється води з калюжі, то чекай ще стужі.

Як на Стрітення відлига, то ще довго буде зима.

Учениця:

В останній місяць зими з давніх-давен улаштовувались народні гуляння. Називали це свято Масляна. Веселе воно і розгульне! Тривало цілий тиждень. У ці дні пригощали один одного смачними млинцями. Просили у рідних і знайомих пробачення за нанесені образи, а потім співали пісні.

Хлопець

Щось так швидко вечоріє,

У світлиці вже темніє. 

Треба свічку запалити,

В гості нічку запросити.

(Дівчина читає молитву, запаливши свічку)

МОЛИТВА

Ісусе любий, Ісусе милий,

Вже ангели в небі зірку засвітили,

Ніч темна надходить, і всі ми в поклоні

До Тебе підносим маленькі долоні.

І молимось щиро за маму, за тата,

За діда, бабусю, сестричку і брата.

За всіх, кого любим.

За всіх, хто нас любить

Що нам помагають і ніжно голублять.

Дозволь нам щасливо цю ніч переспати,

Набратися сили і здоровими стати.

Господар

-Хлопці та дівчата! Гарно танцювали!

І пісні співали, і у ігри грали.

Та воює ніч надворі

Час іти додому.

Хлопець

Скільки б не гуляли, а додому час

Проводжай за двері, господине, нас.

Дівчина

Гарно ми гуляли, гарно веселились,

Шкода, що розваги швидко так скінчились

Господиня

Та ви не сумуйте,

Ну ж бо прийде час,

Знову вечорниці

 Гарні будуть в нас.

Пісня «Щастя вам»