Виховний захід "Свято обжинок"

СВЯТО  ОБЖИНОК 

Ведуча:              Хай хліб на столі завжди всіма панує,

                           Господиня огірочками гостей частує.

                           Сіють, орють наші золоті господарі,

                           Вітаємо зі святом вас , наші трударі.

1дівчинка:        Давним, давно, що ніхто не пам’ятає, жив собі на світі один

                          чоловік. Піде бувало на полювання, наловить риби,

                          назбирає різної трави. І якось чоловік у лісових хащах

                          заблукав. Зголоднів, ноги натомив, нічого й не попити.

                          Стоїть і журиться.

1хлопчик:        О-хо-хо! Як би ж то була така чарівна комора? Щоб увесь

                         рід мій нагодувала.

1дівчинка:        Почуло це Сонце, та й каже: «Така комора є, тільки до неї

                          впевнених рук треба. На тобі це золоте зернятко і зроби, як   

                          я велю». Зробив чоловік, як Сонце навчило, потім діти його 

                          так робили і внуки, і правнуки, і праправнуки. Що ж то за

                          комора така і, що ж то за зернятко, що його люди і досі

                          люблять?

1хлопчик:    Та комора – то родюча нива! Золоте зернятко – жито, пшениця,

                      всяка пашниця.

                           Виходить дівчинка (Господиня) із снопиком у руках…

Господиня:         Дай Боже! Легко почати, та ще легше дожати! – 3рази.

               Виходять дівчата, співають пісню «Поле нескошене» - 1куп.

1дівчинка:             Сонце гріє, вітер віє, а вода тече.

                               Наша мати пшениченька золоту сорочку «че»!

2дівчинка:            А в тій золотій сорочці, як маля,

                              Буде красуватись, буде посміхатись, вся наша земля.

3дівчинка:            Подивлюся я навкруг, поле колоситься,

                              Урожай наш, урожай – золота пшениця.

4дівчинка:          Золоте колосся на лану від ваги своєї гнеться долі.

                            Вже пора збирать озимину,

                            Розпочавсь жниварський час у полі.

Господиня:        Ой сонечко височеньке, тож озимий час уже близенько.

                            Треба женчиків будити у поле їх проводити.

                            Ой, женчики молоді вставайте!

                            Та серпики свої загостряйте!

                            Час! У поле Час! Вже нивонька кличе вас!

                      Виходять хлопці з косами, дівчата співають пісню

                     «Поле нескошене» - 2купл.

2хлопчик:            Будуть всі вони при ділі, не змарнуєм жодну мить.

                             Пшениці рясні доспіли, треба все таки скосить.

               Всі разом співають пісню «Вийшли в поле косарі».

3хлопчик:         Збирайтеся, збирайтеся на свято чим скоріше,

                          Женчики вже всю пшеницю і жито пожали.

4хлопчик:        Колосочки позбирали у снопки зв’язали.

                         Та й у скирди поскладали і на нашій ниві сьогодні –

Всі разом:        ОБЖИНКИ!

5дівчинка:          Жали женчики, жали – серпики поламали.

                            Серпики золотії, женчики молодії.

5хлопчик:          Добрі були женці, дівчата і хлопці,

                           Дівчата – кусаті, хлопці вусаті.

                           Молодиці, білолиці.

6дівчинка:        Говорила ненька, щоб не боліла спинка,

                          Ні спина, ні голова, щоб ціле літо була здорова.

Господиня:        Ой, жни дівча пшеничку та й думай собі.

                            Бо зростає пшеничка на коровай тобі.

Виходить хлопчик із снопиком:   А як будеш дівчинонько думати, гадати,

                                                       То буде твоя пшениченька в полі зимувати.

7дівчинка:          А чия ж це борода, червоним шовком обвита?

                      Всі разом, показують на хлопчика з снопиком…

                            А це ж наша борода, червоним шовком обвита?

                      Всі разом співають пісню «Бог помагай, жито збирай».

Господиня:         Роди Боже на всякого долю і бідного і багатого.

1дівчинка:           Звертається рядом до дівчинки…

                             Перепілонька мила де ж ти будеш ховатись?,

                             Нема жита і пшениці на нашій нивці.

2дівчинка:           Перепілонька люба, де ж ти будеш ховатись?

                             Ми жито, пшеницю пожали у снопи поскладали.

Дівчинка (перепілонька)  Дітки мене сховають, вони в перепілоньку грають.

            Дівчата стають в коло, перепілонька в середину, хлопці по боках…

                            Співають пісню «Ти ж моя перепілонька».

Господиня:         Хто викупить жито?:

Хлопчик із снопом:   Хто загадки відгадає, той перший викупає.

Господиня:          Що то за тхір, що не чоловік і не звір, а має вуса?

6хлопчик:     ЯЧМІНЬ!

Господиня:         Ноги у полі, тіло в стодолі, голова на столі?

7хлопчик:     ПШЕНИЦЯ!

Господиня:          Молода, пишні коси розплила, а в пишних косах

                             зернятка малі?

1хлопчик:       КУКУРУДЗА!

2хлопчик:          Он женчики кругом понад зеленим лугом,

                           Женчики кружляють пшеницю дожинають?

3дівчинка:        Вертілося жито в снопочок, звивали дівчата віночок.

                          Звивали його гарненько, уквітчали рівненько.

4дівчинка:        Кінець диву цім, кінець. Будемо плести вінець.

3хлопчик:        Хто з жита, хто з барвінку та на вашу дівку.

5хлопчик:        Ой. Не йдіть діти в поле, бо стерня дуже коле.

                         Бо все жито вижате в копи поскладене.

Господиня:       Вже женчики з поля йдуть з собою осоку ведуть,

                           То не осока, то женці привели дівчину у вінці.

5дівчинка:        Як женчики пшеницю дожали, перед ними зозулька кувала,

                          Ой, кувала та й казала, буде твоя пшениченька в калачеві.

6дівчинка:        Ой, кувала та й казала: «Буде твоя пшениченька в короваї».

6хлопчик:         Скриньки відмикайте, скатерті доставайте,

                          Столи накривайте, женців привітайте.

7дівчинка:        Наша господиня керувала, з поля женчиків чекала.

                          Сім пар черевиків втоптала, всім вечерю готувала.

8дівчинка:        Наварила вареників повний стіл,

                          Наїхало женчиків повний двір.

7хлопчик:        Вже сонце за липкою, тряси пане поливкою.

8хлопчик:        Тряси не тряси по гривні даси.

1дівчинка:       А як не одну, так по п’ятаку.

2дівчинка:       А як не даси більше не проси.

             Всі разом звертаються до хлопчика із снопом…

                       Не проси ти нас, не підем до вас.

                       Підемо до другого, та не до такого.

1хлопчик:     Відчиняй же пане ворота, йде твоя піхота.

2хлопчик:    Відчиняй же пане хату та давай зарплату.

3хлопчик:    Вже зерно засипане в комору і закінчився в полі жнивний час.

                     Весь урожай засипаний в комору і коровай це на столі для вас.

                            Виходить дівчинка з короваєм в руках…

                    Хліб наш насушний, будь в нас довіку,

                    В кожній родині, на кожнім столі.

                    В трудну годину і братню хвилину,

                    Сійся, родися на рідній землі.

3дівчинка:     Будьте щасливі, душею багаті,

                       Працею славний народ наш святий.

                       Хочем, щоб хліб був у кожного в хаті,

                       І не було в нас ніколи біди.

4Хлопчик:         Сонечко котиться, котиться, нам додому хочеться, хочеться.

                           Вже вечерять пора, нам додому час.

Господиня:        Ідіть женчики в господу, всім вечеренька готова.

                           Вже готові із пшениці пиріжечки й пампушечки.

                        Всі разом співають пісню «Відчиняйте двері».