Виховна година "Україно, ти моя молитва"

«Україно, ти моя молитва!»

Мета: закріпити знання учнів про державну символіку (Герб, Прапор, Гімн, Основний Закон України – Конституцію), народні символи; формувати  почуття патріотизму, ціннісне ставлення до держави, суспільства, мови, сім'ї, самого себе; виховувати почуття особистої відповідальності за долю своєї держави та українського народу.

Обладнання: демонстраційний матеріал: державна символіка України, , проектор, комп’ютер , вишиванки.

Хід заняття

Вчитель : Доброго дня шановні учні та гості

Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство, дитинство з дивосвітом-казкою, з материнською ласкою у затишній батьківській оселі. То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини. То її велике «Я», з якого починається людина, родина, батьківщина і вся наша велична й неповторна у світі Україна.

… Буває, часом сліпну від краси.

     Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,

     Оці степи, це небо, ці ліси,

     Усе так гарно, чисто, незрадливо,

     Усе як є – дорога, явори,

     Усе моє, все зветься Україна.

                                                           Л.Костенко

Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ви вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, з подвір’я, по якому ви бігали, з села чи міста, з України, де ви народилися. А Україна - це наша Батьківщина.

Діти, а що для вас Батьківщина?

Відповіді дітей.

Святою для кожної людини є земля, де вона зробила перший крок, вимовила перше слово, почула мамину пісню-колисанку, пішла стежиною до школи. Ці почуття вічні.

Вчитель:  Ми називаємо Україну своєю Батьківщиною. Якими ще словами близькими за значенням ми можемо її назвати?

Діти: Вітчизна, рідний край, земля батьків, отчий дім, Україна-ненька, рідний дім, рідна оселя.

Вчитель:  Засперечались одного разу діти, яка стежка найкраща?

Діти:  1. – До магазину, - там є цукерки.

           2. – Ні, до школи, - там є діти.

           3. – Ні, до річки, - там можна купатись.

           4. – Ні, в садок, - там повно яблук та груш.

           5. – Ні, у поле, - там простір широкий.

Але тут увійшла мама. Діти запитують її: (хором)

«Яка стежка найкраща?»

Вчитель:  Мама подивилась на дітей, лагідно посміхнулась і відповіла:

Мати: -   Додому, діти! До рідного дому!

Вчитель:    А якщо об’єднати разом усі родини, всіх людей, які живуть в Україні, то як тоді ми їх назвемо?

• Народ.

Вчитель:  так, народ України, український народ. Ми всі одна сім’я, повинні жити дружно. Кожне сердечко, мов листочок на одному великому дереві в одному краю.

Декламування віршів підготовленими учнями

1. Ми українці – велика родина,

Мова і пісня у нас солов’їна,

Квітне в садочках червона калина,

Рідна земля для всіх нас – Україна.

2. Струмок серед гаю, як стрічечка.

На квітці метелик, мов свічечка.

Хвилюють, маюють, квітують поля –

Добридень тобі, Україно моя!

3. Краю мій рідний, моя сторона,

Ти для мене – найкраща у світі!

Україно моя, ти у серці – одна,

Як в віночку, барвистому цвіті.

4. Україно, ми дочки твої і сини,

Ти усіх нас любов’ю зігріла,

І шумлять кучеряві твої ясени,

Кличуть в мрію нас їхні вітрила.

5. Україно, ти рідна моя сторона.

Наші предки тут стежку топтали.

І була Україна їм – в світі одна,

То ж за неї життя віддавали.

6. Я з тобою пов’язую долю свою!

І калину, й вербу над водою,

Мову рідну, і спів солов’їв у гаю

Я люблю і горджуся тобою.

А як ви відповіли б на запитання: «Маленька Україна чи велика?»

Так, на це запитання важко дати однозначну відповідь. На земній кулі є країни-гіганти, які займають величезну територію.

Україна за світовими мірками і не велика, і не маленька. Наша країна має  територію — 603,7 тис. км², розкинулася на тисячу кілометрів із заходу на схід і на сотні кілометрів із півночі на південь.

Погляньте на карту України. Вона ніби вишита блакитними нитками річок. На нашій території нараховується близько 73 тисяч річок. В основному це малі річки, лише 125 із них мають довжину більшу ніж 100 км.

Найбільша в Україні й третя за величиною річка в Європі — Дніпро. Для українців — це найвизначніший національний символ серед природних об'єктів. Дніпро-Славутич пролягає через усю Україну і через усю її історію. Його оспівано в численних піснях, думах, легендах. Дніпро — національна гордість, слава України.

На берегах Дніпра розкинувся красень-Київ — столиця нашої держави. З півдня Україну омивають моря — Чорне й Азовське. На заході здіймаються у небо вершини Карпат, а на півдні розкинулися Кримські гори. Густі ліси на півночі — це Полісся. А далі на південь природні пейзажі поступово змінюються, переходячи у вільні степи. Ось така дивовижна природа нашої України.  У людини одна батьківщина і кожний має любити її. Давайте зараз поговоримо про те, що являє собою наша Україна, що є в неї визначного, знаменитого, милого і рідного.

Прислухайтеся до свого серця і скажіть заповітні і щирі слова про Україну. Яка наша Батьківщина?

(Діти думають і добирають слова, наприклад: мила, дорога, славна, рідна, свята, чарівна, чудова тощо.)

Символ – це предмет, який характеризує державу, відображає її побут, традиції, господарювання, історичне минуле, прагнення народу.

У статті 20 (розділ 1) Конституції України записано: «Державними символами України  є Державний Прапор України, Державний Герб, Держаний Гімн України». Символіка – своєрідна візитна картка країни, вона ніби представляє її, підтверджує її існування.

Крім державних символів, її носіями можуть бути і природні об'єкти, й історичні події, і архітектурні пам'ятки, й імена славетних людей, і багато-багато іншого. Народи цінять і обожнюють свої національні символи.

Завдяки символам можна одним словом чи якимось знаком сказати дуже багато. Надзвичайно багато про український народ, про Україну кажуть такі слова, такі поняття: козак, чумак, кобзар. Варто тільки промовити ці слова — і всяк зрозуміє, що це про нас мова!

Мамина пісня, батькова хата, рушник, бабусина вишивка, сорочка, калина біля вікна, барвінок — все це наші символи.
 

1 Учень:   Калина — найулюбленіша в Україні рослина. Завжди любили люди цілющу красуню калину, яка є символом дівочої краси, ніжності. Вона росла біля кожної хати. Красива вона і в пору цвітіння, і коли багряніє восени листя, і взимку, коли на тлі білого снігу червоніють її ягоди. Дівчата вишивали на сорочках калину, її вплітали у віночок.

Калиною прикрашали весільний коровай. Перед молодими на столі ставили букет із гілочок дуба та калини. І на весільному рушнику вишивали калину з дубом як символи дівочої краси і ніжності та чоловічої сили і міцності.

З гілочки калини батько синові робив сопілочку, а слабеньким дівчаткам-немовляткам робили колисочку із калини.

2 Учень:  Калина – це пам'ять. Пам'ять про матір, найдорожчу людину в світі, про тих, хто не повернувся до рідного дому. За традицією на могилах загиблих садили калину. Калина – це і символ про неньку – Україну, свою домівку.

Говорила мати: «Не забуться, сину,

Як будуєш хату, посади калину.

Білий цвіт калини — радість України,

А вогняні грона — наша кров червона.

Зоряна калина і краса, і врода

Нашої країни — нашого народу».

 — Пам'ятаєш, сину, що казала мати:

«Посади калину в себе біля хати».

3 Учень:  Рушники несуть красу із глибини віків. Недарма в народі говорять: «тримай хаточку, як у віночку, а рушник на кілочку». І ще «хата без рушників, як родина без дітей». І сучасну, і традиційну оселю в Україні важко уявити без рушників.

Моя бабуся гарно вишиває,
Цвітуть на полотні троянди й виноград,
Розмай калиновий там грає,
І дивні птахи щебетять.
Навік з'єдналось чорне і червоне —
Мойого краю гордість і краса.
Душа народу — малинові дзвони,
Його веселка і його сльоза.

Рідна мова. Вона  відіграє важливу роль не лише у становленні націй, але й у житті кожної людини.

Український народ має давню історію, він витворив оригінальну й неповторну культуру, відому всьому світові.

Однак найголовнішою ознакою, що дає йому право називатися нацією, є мова – його найбільша духовна цінність. Це найдорожчий скарб, переданий українцям сотнями поколінь, виплеканий у давньому переказі, у народній пісні, у влучній приказці. Пригадаймо слова Панаса Мирного: «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це мова. Ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, і розум, і досвід.» народ без мови не існує, отже плекаючи рідну мову, ми зберігаємо душу свого народу.

Від покоління до покоління, долаючи численні перешкоди українці розвивали народну і літературні мови. Адже вільне творче слово – це душа народу. Якщо в народу відібрати його мову, він зникне, втративши культуру та історію.

Ми з нею відомі усюди,

Усе, що треба, нам є

А хто свою мову забуде,

Той серце забуде своє

Вона, як зоря пурпурова,

Що сяє з небесних висот.

І там, де звучить рідна мова,

Живе український народ.

Українська пісня — це частина духовного життя народу і вона не залишає його ні в радості, ні в смутку, крок у крок слідує за ним від дитинства до старості. Народна пісня! В ній найповніше виявилась душа наро­ду. У давні часи співалися трудові пісні, що виконувались у процесі праці, зокрема під час польових робіт: родинні звичаєві, веснянки, жниварські пісні, колядки і щедрів­ки. В історичних піснях оспівується героїзм козацтва, його сміливі походи, лицарська честь, життя і побут.

Минають віки, змінюються покоління, а народна пісня залишається. Протягом багатьох століть народ створював свої пісні, думи-скарби народної творчості. З  пісень постає перед нашими очима славна і героїчна Україна. Про боротьбу з турецько-татарськими нападника­ми, тяжку турецьку неволю та втечу з неї, смерть козака на полі бою співали народні кобзарі у супроводі бандури або ліри. Це з їх розповідей ми дізналися про козака Го­лоту, що «не боїться ні огню, ні меча, ні третього болота», про гетьмана Дорошенка, який веде своє військо, військо запорізьке, про славного козака Морозенка, за яким «вся Вкраїна плаче». Доля багатьох пісень подібна до долі нашого народу. Звісно жодне свято не проходить без української мелодійної пісні.

У духовному й політичному житті кожного народу є визначні події й роки, які назавжди входять в його історію, свідомість, визначають характер буття, місце і роль  країни у світі.

Ми свідки історії, історія – це ми…

23 роки Україна не знала війни. Наш народ пишався тим що у буремні 90 – ті, Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер. Події в Україні починаючи з листопада минулого року тривожать та не залишають байдужими жодного громадянина країни. Ми живемо у непростий час – час змін.

Революція, яка відбулася рік тому у Києві, довела, що український народ єдиний. Ці події перед усім світом засвідчили прагнення українського народу до вільного, щасливого життя.

 Коли перед очима кадри з новин, фото поранених та загиблих героїв, дивлячись їм у вічі ,ми розуміємо, що вислів «душу й тіло ми положим за нашу свободу» став для сучасної історії української нації не просто словами з гімну, це стало станом душі.

Слайд «Відеокадри…»

Ще рік тому ми з вами не знали дуже багатьох слів пов’язаних з війною. Ще рік тому ми не особливо звертали увагу на слова «слава Україні – Героям слава» ,а тепер ці слова набули нового змісту.

Наразі вже точно зрозуміло, кому ці слова адресовані.  Їх назвали Небесною сотнею – українців, які загинули у Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути народом – джерелом і мірилом влади у власній державі. Ні в кого немає сумнівів, що ці герої –це  хлопці що зі зброєю в руках захищають батьківщину  на сході України,  це-лікарі які в мирний час повертають поранених в зоні АТО з того світу, це-волонтери на плечах яких тримається наша армія.

Слова «Слава Україні – Героям слава» перестали бути просто вітанням це вже віддання шани найкращим, котрі у найважливіший момент нашої держави не злякалися і пожертвували собою заради своєї Батьківщини.

Демонстрація відеофрагменту «Небесна сотня»

Учень

Не розчаровуйсь в Україні,

А розумій її печаль.

Що робиш ти для неї нині –

У себе спершу запитай.

Не розчаровуйсь в Україні,

Вона свята, а грішні – ми

В її недолі часто винні

Її ж бо дочки і сини.

Не розчаровуйсь в Україні,

Ідеї волі певним будь,

Бо тільки той є справжнім сином,

Хто вміє неньку захистить.

Не розчаровуйсь в Україні,

Вір, що мине важка пора,

Розквітне пишний цвіт калини,

В садах достатку і добра.

Україна багатонаціональна, багатомовна, але Україна єдина. Пам’ятаємо, не забуваємо і цінуємо нашу Батьківщину.

Одна Батьківщина, і двох не буває.

Місця, де родилися,— завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знає в житті.

Василь Симоненко

Україно, п'ю твої зіниці,

Голубі й тривожні, ніби рань.

Крешуть з них червоні блискавиці

Революцій, бунтів і повстань...

…Ради тебе перли в душі сію,

Ради тебе мислю і творю –

Хай мовчать Америки й Росії,

Коли я з тобою говорю!...

…Одійдіте, недруги лукаві!

Друзі, зачекайте на путі!

Маю я святе синівське право

З матір'ю побуть на самоті…

…Україно! Ти моя молитва,

Ти моя розпука вікова…

Гримотить над світом люта битва

За твоє життя, твої права…