Виховна година «Український одяг»

Виховна година «Український одяг»

 

Мета.

 Розширити знання учнів про українські традиції та духовні цінності народу, формувати шанобливе ставлення до родинних, шкільних, народних традицій,  викликати бажання гордитися своїм народом , виховувати любов до рідної землі, розвивати мовлення учнів, увагу, пам’ять.

Обладнання.

Вишиті сорочки, рушники, віночки, малюнки до загадок, документальний фільм про український одяг, аудіозаписи пісень, розмальовки.

Хід

Слухання пісні «Два кольори» Вступна бесіда.

Учитель. - Про  яку сорочку йде мова?

- Хто носить такі сорочки?

- Чому вишивають?

- Яке призначення вишитої сорочки? (це елемент національного костюма)

-  На сьогоднішньому уроці ми з вами поговоримо саме про український національний одяг .

- Яким ви його уявляєте?

- Коли одягають цей одяг?

Учень. Кожен народ має свій національний одяг, він є національною святинею, однією з форм народної індивідуальності. Крім практичних функцій захисту тіла від дій природи, він відображає художній смак та уподобання народу у даний час.

Учень. Український костюм має давню історію. Він розвивався і вдосконалювався протягом століть, вбираючи багатовіковий досвід, засвоюючи кращі традиції народу.

Учень. Найкрасивіший предмет українського костюма є вишиванка. Вишиванка – це така вишита сорочка, яку носили і чоловіки, і жінки, як елемент національного костюма постійно. З 20 ст. їх почали носити окремо, комбінуючи із сучасним одягом і, як правило, на свята.

Учень. Зазвичай вишиванки виготовляють із самотканого полотна. Цей процес був дуже довгим і клопітким і тому такі речі дуже берегли. Вечорами жінки вишивали на сорочках узори, які виконували охоронну функцію або вказували на професію, сімейний стан. Узори могли бути різні: геометричні, рослинні та зооморфні (тваринні)

Учитель .- Які геометричні елементи використовували в узорах? (кружечки, трикутники, ромби, лінії, хрести)

- А в рослинних узорах? (квіти, листочки, виноград, хміль)

- А в тваринних? (птахи, комахи)

В кожній місцевості вишиванки мали  свою форму, малюнки, кольори. І в кінці нашого свята ви побачите українські костюми з різних куточків України.

Учні розповідають вірші.

Одягнімо, друже, вишиванки —

Наш чарівний український стрій.

Не для когось, не для забаганки,

А для себе, вірний друже мій.

 

Одягнімо вишиванки, друже,

Як одвічний предків талісман.

Хай не буде серед нас байдужих

І один в нас буде отаман.

 

Одягнімо в свята і неділі,

В будень, за потреби, одягнім

І відчуєм — вороги безсилі

Зруйнувати український дім.

 

Одягнімо вишиванки, друже,

Хай побачить українців світ —

Молодих, відважних, дужих.

У єднанні на сто тисячліт.

 

Учитель. Український костюм відзначається простотою, стрункістю силуету, багатством і різноманітністю орнаментів, насиченими кольорами.

 

Мами розповідають вірш.

Вишивала мама синіми ниткам, —

зацвіли волошки буйно між житами.

Узяла матуся червоненьку нитку, —

запалали маки у пшениці влітку.

Оберіг-сорочку вишила для сина.

Візерунком стали квіти України:

маки та волошки, мальви біля хати.

Долю для дитини вишивала мати.

Шила-вишивали хрестики зелені, —

зашуміло листя на вербі й калині.

Золотилось сонце у розлогій кроні.

Вишивала долю, наче по долоні.

Оберіг-сорочку вишила для сина.

Візерунком стали символи Вкраїни:

і верба, й калина, сонях біля хати.

Щастя для дитини вишивала мати.

Білими по білім вишивала ненька,

до ниток вплітала всю любов серденька.

Дрібно гаптувала росяні мережки,

щоб не заростали у дитинство стежки.

Оберіг-сорочку вишила для сина.

Візерунком стала рідна Україна.

Мамину турботу збереже сорочка,

захистять від лиха хрестиків рядочки.

 

Учитель. З чого складається  жіночий український народний костюм? (складається з сорочки, плахти (спіднички), фартушка, чобітків, віночка або стрічки, намиста.)

Дівчата розповідають вірш. Демонстрація костюмів.

Ой, вдягнуся у неділю

У вишивану сорочку,

У червону спідничку

І в корали на шнурочку.

Заплету я свої коси

І візьму віночок з рути,

Ще васильком заквітчуся,

Чи від мене кращій бути?

А на нозі чоботята

Червоненькі, сап'янові!

Я - маленька українка -

Будьте всі мені здорові!

 

Учитель. - А  чоловічий костюм?  (чобітки, сорочка, штанці, пояс)

Вишиваючи своїм синам сорочки, мати бажала….

Мами розповідають вірш.

 

Сльоза бринить…

З батьківського порогу

У вирій відлітає пташеня.

Лети, дитино, хай земні тривоги

Тебе в дорозі обминуть щодня.

 

Лети скоріш, вже виріс, мій синочку,

Дорослим став, із сильними крильми.

Прийми в дарунок вишиту сорочку

Й не забувай, що на землі є ми:

 

Твої батьки, твій дім, твоя родина,

Найкращі друзі – мудрі вчителі.

І збережи у пам’яті, дитино,

Що на вкраїнській виріс ти землі.

 

Тобі співала у вишневому садочку

Маленька пташка про найперші почуття…

Лети, моя кровинко, мій синочку,

Щодня молитимусь я за твоє життя…

 

Учень. Основна складова народного костюма - біла сорочка, оздоблена вишивкою на рукавах, комірці і вишита манишка. Розміщення вишивки на рукавах пов'язане із вишиванням руки, як знаряддя праці, побажання їй сили і вправності, а також вишивка захищає від злого і недоброго.

Учні розповідають вірші.

 

Вишита сорочка. Хрестики дрібненькі —

В них сплелись надія, віра і любов...

Пісня українська, щебет соловейка

На зло яничарам повернулись знов.

 

Дорослим і дітям вишиту сорочку

Даруймо на свято і на кожний день.

До ніг України кладімо віночки,

Сплетені з любові і наших пісень.

 

Учитель. -Тож скажіть тепер-но мені які ж кольори ниток жінки використовували у вишиванках? (сині, червоні, зелені, білі)

- Яким способом вишивали вишиванки? (хрестиком, гладдю)

- Що символізують кольори? (червоний - любов, чорний - смута, блакитний - злагода, зелений - достаток).

 

Гарна традиція є в українців, коли вони вишивають – це співати пісні.

«Пісня про Україну»

 

Учень. Національний одяг дівчинки не можна уявити без вінка - символу слави, перемоги, успіху, молодості, чистоти, кохання. Плетіння віночка -то своєрідна наука: потрібно було знати, з яких квітів і коли плести, яке зілля впліталося поруч.

Учитель. - Які ж квіти вплітали у вінок? Дізнаєтесь, якщо відгадаєте загадки.

1.Що за квіточка пахуча:

І червона, і колюча? (Троянда)

2.Заплакали в чистім полі

Квіти гарні, всі червоні.

То палає влітку так

Польовий червоний.... (Мак)

3.Я на сонце дуже схожа –

Золотиста, ніжна, гожа

Я щоранку розквітаю,

Промінцями всіх вітаю.

Відгадати нам не важко.

Що за квітка я (Ромашка)

4.На просторах поля золотого

Сині зірочки тремтять.

Мов шматочок неба голубого,

Виграють, виблискують, горять. (Волошки)

5 Дуже скромна і тендітна,

Серед квітів непримітна.

Та, якщо в руці пом'яти,

То умить впізнаєш ...   (м’ята)

6 Лист зелений і міцний,

Сніг для нього не страшний,

А коли весну стрічає,

Сині очі розкриває.  (барвінок)

7 Ми у лісі проживаєм,

Дзвоном сонце зустрічаєм.

Маєм гарні сині очки,

Називаємось ...(дзвіночки)

8 Квітка ця на сонце схожа,

На олію вона гожа,

Жовті пелюсточки має,

Їх до сонця повертає. (соняшник)

9 У вінку зеленолистім,

У червоному намисті

Видивляється у воду

На свою хорошу вроду (калина)

10 Одяглась у біле плаття,

Примостилась на лататті,

Задивилася у воду

На свою дівочу вроду. (лілея)

11 Навесні я сіяла насіннячко,

Доглядало квіти тепле літечко.

Восени на святі любій мамі

Подарую я червоні... (мальви)

 

Учитель. А всього в повному українському віночку могло бути до дванадцяти різних квіток, кожна з яких щось символізувала, була своєрідним оберегом і лікарем.

 

Донечці коханій квіточки збирала

Добрая матуся, долю зазивала,

Коли сонце зійде з ніченьки чекала,

У досвітніх росах квіточки купала,

В затінку сушила, все перебирала,

Як сплела віночок - долю загадала,

Висушені квіти в скриню заховала,

В глибінь, від навроки,

На свята чекала.

Наче Берегиня,  на голівку клала

Щасливий віночок, про здоров`я дбала.

Блакитний БАРВІНОК, НЕЗАБУДКИ сині

Будуть розвивати гострий зір дитині,

А жовтогарячі з чорним ЧОРНОБРИВЦІ

Не дадуть боліти дитячий голівці.

Посеред - РОМАШКА, оченя жовтеньке , -

Заспокоїть від страхів маленьке серденько.

Підростала дівчинка -віночок зміняли, -

ЯБЛУНЕВІ ЛИСТЯЧКА  й ГІЛОЧКИ вплітали,

ЯБЛУНЕВИЙ ніжний ЦВІТ  на віночку новім -

символ материнської віри і любові.

А як вже миналося сім рочків маленькій,

До вінка впліталися  НАГІДКИ дрібненькі,

і БЕЗСМЕРТНИК, І ЛЮБИСТОК, І ГРОНО КАЛИНИ,

Щоб кохання було чистим в гордої дівчини.

 

Учитель. Люди вірили у магічну силу стрічок, вважали їх оберегами волосся від лихого ока. Тому й довжина стрічок була такою, щоб під ними була надійно схована дівоча коса. Одягався вінок лише на свята, адже був він і найкращою прикрасою і оберегом, і знахарем.

 

Посередині в`язали КОРИЧНЕВУ стрічку -

Годувальниці землиці

Символ сили вічний,

Пообіч від неї - ЖОВТІ, як гаряче сонце,

А ЗЕЛЕНІ обіцяли красу й свіжість донці,

Далі йшли БЛАКИТНІ й СИНІ-

По спині, як річки,

Наче небо неозоре, як вода в криничках.

Потім стрічечки в`язали

ЖОВТОГАРЯЧІ, наче свіжий хліб із печі,

Духмяний, гарячий!

ФІОЛЕТОВІ - то мудрість, чіпляли - на згадку,

А МАЛИНОВІ - ті були знаками достатку.

А на БІЛИХ гаптували золотом та сріблом

Яснолиций Місяць справа, сонечко - наліво.

А ЧЕРВОНІ - знак печалі, разом з маком-цвітом,

До вінків своїх в`язали в пам`ять про убитих.

 

Пісня «Сонячний віночок»  

 

Учень. За взуття служили жовті та червоні чоботи або чорнобривці - чоботи на підківках, а також чорні та червоні черевики.

Учень. Жіночий костюм відзначався багатством прикрас для шиї. Тут носили коралі, дукати, бурштинове і гранатове намисто, хрестики, маленькі овальні ікони.

 

Учитель. А зараз ми з вами подивимось відео «Український національний костюм» де ви побачите все, про що ми говорили….

Учитель. На столах у вас розмальовки – жінки і чоловіки в українських костюмах.  Уявіть себе дизайнерами і оживіть ці малюнки за допомогою кольору…..