Виховна година "Віра, надія, любов--- головні життєві цінності"

 

ВІРА,   НАДІЯ,   ЛЮБОВ--- ГОЛОВНІ  ЖИТТЄВІ  ЦІННОСТІ.

 

УЧИТЕЛЬ. Життя--- це  велика  радість. Але  також  це  нелегка  робота…Щоб  графік  життя  був  максимально  наближений  до  стрімко  піднесеної  прямої, людині  допомагають  віра, надія, любов.

Сьогодні  не  вистачає  духовності  й  моральності: більшість  людей  байдужі  до  горя  інших, не  вірять  у  добро, порядність, любов. Живуть  без  надії  на  краще!Як  нам  треба  кричати, дзвонити, щоб  бути  почутими! Гермес  приніс  людям  знання  про  божественні  сили  й  закони  земного  життя, про  те, що  тільки  віра, надія, любов  допоможуть  людині  встояти  перед  спокусами  й  ілюзіями.

Три  казкових  імені  і  три  головних  жіночих  благодійники  стали  символом  останнього  вересневого  дня. Тільки  міцна  віра, надія  на  краще  та   справжня  любов  роблять  життя  кожної  людини  по справжньому  щасливою.

Здавна  за  церковним  календарем  30  вересня  люди  святкують  День  Віри, Надії, Любові…

УЧЕНЬ. Ці  мучениці  жили  в  2ст.  у  Римі, де  в  той  час  практично  всі  були  язичниками,  але  Віра  , Надія, Любов  та  їхня  мати  Софія  були  вірними  християнками. Софія  навіть  назвала  своїх  дочок  іменами  трьох  християнських  чеснот  і  виховувала  їх  в  любові  до  Господа.

Дізнавшись  про  них, імператор  Андріан  спробував  змусити  їх  поклонятися  богині  Артеміді, але  вони  залишилися  непохитними. Імператор  піддав  дочок  Софії  жорстоким  тортурам, але  вони  дивним  чином  залишилися  неушкодженими, і  тоді  їх  стратили  на  очах  матері.

У  день  смерті  Вірі  було  12  років, Надії--- 10, Любові--- 9. Дівчат  поховали  на  високому  місці  за  містом. Три  дні  свята  Софія, не  відходячи, сиділа  коло  могили  дочок  і  там  же  померла. Віруючі  поховали  тіло  святої  на  тому  ж   місці. За  це  християнська  церква  зарахувала  їх  до  лику  святих. І  їхні  мощі  з  777р.  покояться  в  Ельзасі, в  церкві  міста  Ешо, неподалік  від  Страсбурга (Франція).

УЧЕНЬ. Не  досягнеш  без  Віри  нічого.

               І  якщо  вже  поставив  мету---

               То  працюй  з  допомогою  Бога

               Ти  здолаєш  вершину  оту.

УЧЕНЬ. Має  Віра  сестричку  Надію,

              Що  потрібна  усім ,як  вода.

              Вона  кожного  з  нас  розуміє

              Й  до  останнього  не  покида.

УЧЕНЬ. Хоч  про  третю  сестричку  всі  знають,

               Але  ми  нагадаємо  знов:

 

              Усі  труднощі  вільно  долає

              Наша  ніжна  й  прекрасна  Любов.

УЧЕНЬ. Найбільший  гріх--- це  втратити   надію,

               У відчай  впасти, віру  загубить.

               Неначе  гілку  відхилити  мрію,

               Життя  хоч  на  хвилинку  розлюбить.

УЧЕНИЦЯ. Нелегко  нам  в  житті, Надія  скрасить

                     Тяжкі  години  нашого  буття,

                     Завжди  пораду  дасть  і  біль  погасить

                     І  вбереже  від  втрат  і   забуття.

УЧЕНИЦЯ. Залишить  в   серці  світлую  шпаринку,

                     Затеплить  іскорку  любові  і  добра,

                     І  мов  той  вітер, що  жене  хмаринку,

УЧЕНЕЦЯ. Розвіє  сум  і  не  страшна  пора,

                    Ні  зимніх  хуг  і  ні  осінніх  злив---

                    Любов, Надія, Віра--- диво  з  див.

 

ПІСНЯ

 

УЧИТЕЛЬ. Підніміть  руку, у  кого  є  рідні  з  такими  іменами?Прекрасно! Напевно,  це  хороші  люди. А  що  для  кожного   з  нас  означають  ці   імена?

УЧЕНИЦЯ. Віра--- цим  словом  сказано  все.

                     Ім*я  це  віру  нам  несе.

                     Нічого  з  нею  не  боюся.

УЧЕНИЦЯ. Надія--- ім*я  це  вселяє  в  серця   всіх  надію,

                     Що  буде  все  добре  й   ще  краще, ніж  в   мріях,

                     Надію, що  все  переможе   вона.

УЧЕНИЦЯ. Любов---  найбільше  щастя  із  усіх,

                     Коли  любити  можеш  всіх,

                     Тому  жінки  з  таким  ім*ям

                     Несуть  любов  в  серця  всім  нам.

УЧЕНИЦЯ. Давня  мудрість--- це  наша  Софія

                    Сонечка--- яке  гарне  ім.*я.

                    Матір  трьох  донечок  нам  показала

                    Як  віру, надію  й  любов  в  серці  мала.

УЧИТЕЛЬ. Любов—найбільший  скарб, найдорожча  перлина  життя, але  вона  така  занедбана, така  забруднена  в  купі  злості  й  вульгарності, що  мало  хто  розуміє  її  справжню  цінність. Власне,  цінність  любові  залежить  не  від  того,  скільки  нас  люблять, а  від  того, скільки  ми  любимо.

УЧЕНЬ. За  висловом  Григорія  Сковороди, любов--- це  те, що  робить  «траву--- травою, дерево--- деревом, людину--- людиною, без  любові, трава--- сіно, дерево--- дрова, людина--- труп».

Мені  б  хотілося  прочитати  слова  апостола  Павла  про  велич  любові.

Любов  довго  терпить, милосердствує

Любов  не  заздрить, не  заноситься

Не  гордиться, не  безчинствує,

Не  шукає  свого, не  дратується,

Не  замислює  зла, не  радіє  неправді

Все  покриває, всьому  вірить,

Всього  сподівається, все  переносить.

Любов  ніколи  не  припиниться,

Хоча  й  пророцтва  скінчаться

Й  язики  замовкнуть, й  знання  зникнуть…

А  тепер  будуть  ці три: віра, надія,любове.

Але  любов  з  них  найбільша!

 

УЧЕНЬ. Людина  починається  з  добра,

              Із  ласки, щирості, любові,

              Із  батьківської  хати  і  двора,

              Із  теплоти, що  є  у  кожнім  слові.

УЧЕНИЦЯ. Людина  в   світ  приходить  для  добра,

                    Щоб  в  світі  цім  добро  творити.

                    Нам  розуміти  дітям  вже  пора

                    Що  серденьку  з  любов*ю  треба  жити.

УЧЕНИЦЯ. Любов--- найбільше  в  світі  почуття,

                    Вона  немає  меж--- безкрая!

                    З  любові  починається  життя,

                    Вона  усе  найкраще  починає.

УЧЕНЬ. І  крила  для  польоту  нам  дає,

               І  доброту  народжує  і  ласку,

               Пустіть  любов  у   серденько  своє

               Вона  народить  в  ньому  дивну  казку.

 

ПІСНЯ

 

УЧЕНИЦЯ. Людина  починається  з  любові. А  любов  виростає  з  дитинства, з  лагідного  дотику  маминих  рук, з   ласкавого  маминого  слова, з  тихої   колискової  і   веселки  в  небі, з  квітки  вишні  і  яблуні  під  вікном, бо  в  квітці  і  дереві  так  багато  добра  до  людини, що, раз  торкнувшись  дитячої  душі, воно   впродовж  цілого  життя   зоріє.

УЧЕНИЦЯ. Слово  мати--- вічне  й  неповторне, як  світ, Земна  жінка  від  духа  Святого  народила  Сина   Божого. Своєю  добротою, покорою, святістю  вознеслася  над  нами  Божа  Матір  Марія, щоб  заступитися  за  нас, щоб  просити  сина  свого  єдинородного  простити  наші  провини.

УЧЕНИЦЯ. Мати--- символ  усього  найкращого, найдобрішого, найсвятішого. В  одному  арабському  прислів*ї  говориться, що  Бог  створив  на  світі  матерів, щоб  заступали  Бога  там ,де  його  немає.

УЧЕНИЦЯ. Мати--- це  перше  слово, яке  найчастіше  повторює  людина  в  хвилини  горя. Мати  любить  свою  дитину, завжди  розуміє  її, подасть  руку  допомоги, розділить  її  радість  і  смуток.

УЧЕНИЦЯ. Колискову  мама знову  заспіває,

                     І промінчик  щастя  у  тобі  заграє.

                     Пригадаєш  ти, як  у  скрутні  хвилини

                     Матусина  ніжність  все  до  тебе  лине.

УЧЕНИЦЯ. Кожен  на  землі  маму  пам’ятає,

                     Бо  завжди  упевнений, завжди  добре  знає,

                     Твої  таємниці  мама  не  розкаже,

                     Правильну  дорогу  у  житті  підкаже.

УЧЕНИЦЯ. Пригадає  ненька  наші  перші  кроки,

                     Перше  слово  мама  й  недоспані  ночі.

                     Життя  пропливає  і  минають  роки,

                     Завжди  з  нами  поруч  матусині очі.

УЧЕНИЦЯ. Прийду  я  до  мами  по  мудру  пораду,

                     У  скрутні  хвилини  ніжністю  зігрію,

                     Обніму  легенько, біля  неї  сяду,

                     Любитиму  рідну  так, як  я  умію.

УЧЕНИЦЯ. Щоб  жила, раділа, мило  усміхалась,

                     Ластівкою  завжди  до  мене  верталась.

                     А  коли  я  з  часом  дорослою  стану,

                     То  свою  матусю  з  радістю  догляну.

 

 

                                     СКАЖИ  МЕНІ.

СИН. --- Скажи  мені, будь  ласка, мила  мамо,

           Про  що  шепоче  вітер  у  гаю?

МАТИ. --- Не  знаю  я, дитиночко, не  знаю,

              Можливо, про  любов  чи  про  нудьгу.

СИН. --- Скажи  мені , будь  ласка , мила  мамо,

          Про  що  щебече  пташка  за  вікном?

МАТИ. --- Не  знаю, моє  сонечко, не  знаю,

              Мабуть, то  ділиться  з  тобою  вона  сном.

СИН. --- Скажи  мені, будь  ласка , мила  мамо,

           Навіщо  людям  жити  взагалі?

МАТИ. --- Для  того, моє   чадо, щоб  кохати,

             Й  добро  творити  людям  на  землі.

 

УЧЕНИЦЯ. Земля  моя  рідна--- це  моя  Україна! Щасливі  ми,  що  народилися  живемо  на  чудовій, багатій  землі. Тут  жили  наші  прадіди. Тут  корінь  роду  українського, що  сягає  сивої  давнини, одвічних  добрих  традицій. Тут  ми  робили  свої  перші  кроки, відкривали  навколишній  світ. Тут  нам  уперше  забриніли  звуки  рідної  мови, завдяки  якій  ми  усвідомили  самих  себе.

УЧЕНИЦЯ. Рідний  край, Україна, Батьківщина… Які  це  прості  й  разом  з  тим  прекрасні  слова! Поети  у  своїх  віршах  називають  Україну  мамою, ненькою… Батьківщина, як  мати,--- одна. Нам  її  берегти  і  любити, як  маму.

УЧЕНИЦЯ. Україна--- це  бурхливий  Дніпро, квітучі  сади, це  на  ланах  пшениця  златокоса, це  на  левадах  скошена  трава, це  наша  пісня, це  наша  мова, це  верба, калина, рута, м*ята…

УЧЕНИЦЯ. Дорога  моя  Батьківщина!Земля  рястом  уквітчана, зелом  закосичена. Скільки  ніжних, лагідних  слів  придумали  люди, щоб  висловити  свою  гарячу  любов  до  краю, де  народились  і  живуть. З  давніх-давен  линули  по  світу  слова  про  Україну, про  її  щирий  і  працьовитий  народ,  про  її  лани  широкі,  гаї  зелені,  про  тихі  ріки  та  озера.

УЧЕНИЦЯ. Дивися, безкрайнєє, синєє  небо,

                    Стоїть  над  землею  неначе  шатро.

                    Воно  посилає  любов  нескінченну

                    І  щиро  дарує  надію   й   добро.

УЧЕНИЦЯ. У  цьому  шатрі  килими  золотаві---

                     Із  соняхів, жита, пшениці, вівса.

                     А  десь  майоріють, як  крапельки  неба,

                     Волошки  блакитні. Яка  ж  то  краса!

УЧЕНИЦЯ. Тут  мешкають  люди  привітні  та  чесні,

                     Хліб-сіллю  гостей  зустрічають  вони.

                     Земля  наша  щедра, родюча, багата---

                     Усіх  нагодують  безмежні  лани.

УЧЕНИЦЯ. Хай  знає  весь  світ  про  казкову  країну,

                     Де  синєє  небо  та  жовті  поля.

                     Хай  квітне  щаслива  моя  Україна!

                     Найкраща, безцінна, любима  земля.

 

УЧИТЕЛЬ. Якщо  любов--- головна  цінність  життя, тоді  віра--- джерело  життєвої  сили. У  житті  надзвичайно  важлива  віра  в  себе  та  друга, віра  в  Бога. Скільки  добрих  і  щедрих  на  любов  і  ласку, щирих  людей  нас  оточують. Людина, яка  бажає  добра  іншим, світиться  привітною  усмішкою, шанобливо  ставиться  до  інших. Як  веселка  іскриться  різнокольоровими  барвами, що  тішить  око, випромінює  тепло  від  якого  стає  радісно  на  душі, так  і  ваші  серця  нехай  наповнюються  високими  почуттями, очищуються,нехай  з*являється  бажання  робити  добро, жити  в  любові, вірити  в  людей, іти  по  житті  з  надією. У  цьому  наша  сила.

                            

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                 ДОДАТОК.

 

АВТОР. Живе  у  народі  хвилююча  бувальщина  про  материнську  любов.

У  маленькій  лікарні  на  околиці  великого  міста  лежали  дві  матері--- Чорнокоса  і  Білокоса. Вони  народили  синів  в  один  і   той  же  день. Обидві  матері  були  щасливі. Вони  мріяли  про  майбутнє  своїх  синів.

БІЛОКОСА. ---Я  хочу, щоб  мій  син  став  видатною  людиною. Музикантом  або  письменником  відомим  усьому  світу. Або  інженером  космічних  кораблів.

ЧОРНОКОСА.---   А  я  хочу, щоб  мій  син  став  доброю  людиною, щоб  ніколи  не  забував  матері  і  рідного  дому, любив  Батьківщину  і  ненавидів  ворогів. 

АВТОР.  Щодня  до  молодих  матерів  приходили  чоловіки: затамувавши  подих, дивилися  на  личко  своїх  синів. А  в  очах  сяяли  щастя, подив  і  замилування.

Минуло  тридцять  років. У  ту  саму  лікарню  прийшли  дві  жінки--- Чорнокоса  і  Білокоса. Їх  обох  поклали  у  одну  палату, щоб  лікувати  серце. Жінки  впізнали  одна  одну, розговорилися.

ЧОРНОКОСА. --- Ким  же  став  твій  син?

БІЛОКОСА. (з  гордістю).--- Видатним  музикантом. Він  тепер  диригує  оркестром, виступає  у  найбільшому  театрі, буває  за  кордоном. А  твій  ким  став?

ЧОРНОКОСА. --- Хліборобом. Механізатором. Син  мій  оре  землю  й  сіє  хліб, збирає  урожай. Живемо  ми  в  селі, у  сина  двоє  дітей.

БІЛОКОСА. --- А  проте  щастя  тебе  обминуло. Твій  син  став  простою, нікому  невідомою  людиною. Їх  мільйони.

АВТОР. І  дня  не  минуло, а  до  Чорнокосої  матері  приїхав  з  села  син. В  очах  матері  світилася  радість, здавалося, вона  в  цю  мить  забула  про  всі  свої  болі.

СИН. --- Ось  тобі ,мамо, вітаміни  та  швидше  видужуй.(цілує  на  прощання).

БІЛОКОСА. (задумано).--- У  сина  зараз  концерт…Якби  не  концерт, він, звичайно, прийшов  би.

АВТОР. На  другий  день  надвечір  до  Чорнокосої  знов  проїхав  син-хлібороб. Так  повторювалося    втретє  і  вчетверте. Минув  місяць, до  Білокосої  матері  так  ніхто  і  не  прийшов.  Лікар  Чорнокосу  матір  виписав, а  Білокосій  сказав, що  треба  ще  полежати.

СИН (з  букетом  квітів).--- Матуся, рідна  я  за  тобою.

ЧОРНОКОСА. --- Залиш,  сину,  нас  на  хвилинку.

БІЛОКОСА (зі  сльозами  на  очах).--- Скажи, люба, як  ти  виховала  такого  сина? Ти  щаслива, а  я…

ЧОРНОКОСА.---  Ми  розлучаємося, і  ніколи  більше  не  побачимося, тому  я  скажу  тобі  правду. Син, якого  я  народила  в  той  щасливий  день, помер…Помер, коли  йому  не  було  ще  й  року. А  це  не  кровний  мій  син, але  рідний! Я  усиновила  його  трирічним  хлопчиком. Але  я  для  нього  ---рідна  мати, ти  це  бачила  своїми  очима. Я  щаслива. А  ти  нещасна  людина, і  я  глибоко  тобі  співчуваю. Якби  ти  знала, як  я  страждала  за  ці  дні  за  тебе. Вийдеш  з  лікарні, піди  до  свого  сина  і  скажи, що  його  бездушність  повернеться  проти  нього. Як  він  ставиться  до  матері, так  і  його  діти  ставитимуться  до  нього. Байдужість  до  батька  і  матері  не  прощається.

 

                             БАГАТСТВО, ДРУЖБА  І  ЛЮБОВ.

АВТОР. Жив  на  березі  моря  старець. Був  він  зовсім  один, і  нікого  в  нього  не  було  на  всьому  білому  світі.

І  ось  одного  разу  пізно  ввечері  він  почув  стукіт  у  двері.

СТАРЕЦЬ. Хто  там?

БАГАТСТВО. Це  твоє  багатство.

СТАРЕЦЬ. Колись  я  був  казково  багатий, але  це  не  принесло  мені  ніякого  щастя.

АВТОР. На  наступний  день  він  знову  почув  стукіт  у  двері.

СТАРЕЦЬ. Хто  там?

ЛЮБОВ. Це  твоя  любов.

СТАРЕЦЬ. Я  був  любимим, і  сам  любив  шалено, але  це  мені  не  принесло  щастя.

АВТОР. На  третій  день  до  нього  знову  постукали.

СТАРЕЦЬ. Хто  там?

ДРУЖБА. Це  твоя  дружба.

АВТОР. Старець  усміхнувся  і  відчинив  двері.

СТАРЕЦЬ. Друзям  я  завжди  радий.

АВТОР. Але  раптом  разом  із  дружбою  до  нього  в  житло  увійшли  і  любов, і  багатство.

СТАРЕЦЬ. Але  ж  я  запросив  тільки  дружбу.

АВТОР. На  це  ті, що  ввійшли  відповіли  йому:

БАГАТСТВО,ЛЮБОВ,ДРУЖБА. Ти  стільки  років  прожив  на  землі, і  до  цих  пір  не  зрозумів  одну  просту  істину. Тільки  разом  із  дружбою  приходить  і  любов, і  багатство.

 

 

 

 

 

 

 

                                      ЛЕГЕНДА  ПРО   КОХАННЯ.

 

Одного  разу  зібралися  всі  людські  почуття.

 

НУДЬГА.(три  рази  позіхає). Ой  як  невесело , як  нудно.

БОЖЕВІЛЛЯ.А  давайте  пограємося  у  схованки.

ЕНТУЗІАЗМ  і  ЕЙФОРІЯ(танцюють). Ми  згодні, ми  згодні.

РАДІСТЬ(стрибає  і  вмовляє  СУМНІВ).Ну  давай  гратися,  будь  ласка.

АПАТІЯ(відмовляється). Я  гратися  не  збираюся. У  мене  немає  настрою.

ПРАВДА. А  я  ховатися  не  буду, бо  мене  зазвичай  завжди  знаходять.

ГОРДІСТЬ. Це  дурна  гра  і  я  гратися  в  неї  не  буду.

БОЯГУЗСТВО. А  я  боюся  ризикувати.

БОЖЕВІЛЛЯ. Так, я  починаю  рахувати.

 

БОЖЕВІЛЛЯ  почало  рахувати,всі  сховалися, лише  КОХАННЯ  ніде  не  могло  заховатися, всі  місця  були  вже  зайняті. Але  раптом  воно  побачило  кущик  троянди  і  вирішило  знайти  прихисток  серед  його  квітів.

БОЖЕВІЛЛЯ   починає  шукати. Всіх  відшукало, тільки  КОХАННЯ  не  могли  знайти.

БОЖЕВІЛЛЯ  шукало  за  кожним  деревом, у  кожному потічку, на  верхівці  кожної  гори, і  нарешті  воно  вирішило  заглянути  до  трояндового  куща

І  коли  розсунуло  гілля, почуло  крик.

 

КОХАННЯ. Ой, як  боляче! Мої  очі.

БОЖЕВІЛЛЯ.(плаче). Вибач   мені  будь  ласка, я  не  хотіло  цього  робити.

Давай  краще   з  тобою    дружити, я  буду  тебе  завжди  супроводжувати.

 

І  ось  з  тих  пір, коли  вперше  на  землі  грали  в  схованки…,КОХАННЯ  сліпе   і  БОЖЕВІЛЛЯ  водить  його  за  руку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЮНОША. Как  больно,  милая, как  странно!

                  Сроднясь  в  земле, сплетясь  ветвями,

                  Как  больно, милая, как  странно

                  Раздваиваться  под  пилой!

                  Не  зарастет  на  сердце  рана---

                  Прольемся  чистыми  слезами,

                  Не  зарастет  на  сердце  рана---

                  Прольемся  пламенной  смолой.

 

ДЕВУШКА. Пока  жива,  с  тобой  я  буду---

                     Душа  и  кровь  неразделимы---

                     Пока  жива, с  тобой  я  буду.

                     Любовь  и  смерть  всегда  вдвоем.

                     Ты  понесешь  с  собой  повсюду

                     Не  забывай  меня, любимый!

                     Ты  понесешь  с  собой  повсюду

                     Родную  землю, милый  дом.

 

ЮНОША. Но  если  мне  укрыться  нечем

                   От  жалости  неисцелимой,

                   Но  если  мне  укрыться  нечем

                   От  холода  и  темноты?

 

ДЕВУШКА. За  расставаньем  будет  встреча.

                     Не  забывай  меня,  любимый.

                     За  расставаньем  будет  встреча,

                     Вернемся  оба  я  и  ты.

 

ЮНОША. Но  если  я  безвестно  кану---

                  Короткий  свет  луча   дневного,---

                  Но  если  я   безвестно  кану

                  За  звездный  пояс, в  Млечный  Путь.

 

ДЕВУШКА. Я  за  тебя  молиться  стану.

                     Чтоб  не  забыл  пути  земного,

                     Я  за  тебя  молиться  стану,

                     Чтоб  ты  вернулся  невредимым.

 

ЮНОША. С  любимими  не   расставайтесь.

ДЕВУШКА. С  любимими  не  расставайтесь.

 

ЮНОША   и  ДЕВУШКА  (вместе).

                       С  любимыми  не  расставайтнсь---

                       Всей  кровью  прорастайте  в  них!

ЮНОША. И  каждый  раз  навек   прощайтесь!

 

ДЕВУШКА. И  каждый  раз  навек   прощайтесь!

 

ЮНОША  и  ДЕВУШКА (вместе).

                      И  каждый   раз  навек  прощайтесь,

                      Когда  уходите   на   миг.

 

 

 

                                            У   ПИСЬМОВІЙ   ФОРМІ.

За  дрібничку  посварились  чоловік  і  жінка.

Чоловік  ходив  надутий  і  мовчав, як  стінка.

А  коли  вкладався  спати, наче  незнайомий,

Написав  записку  жінці: «Розбудить  о  сьомій».

Та  й  заснув  собі  спокійно, мов  упився  маком.

Вранці  глянув  на  годинник: вже  дванадцять  з  гаком.

А  в  руці  стирчить  записка, писана  дрібненько:

«Рівно  сім. Доволі  спати. Уставай  швиденько!».

П. Глазовий

 

УНІКАЛЬНИЙ  ЧОЛОВІК.

Лає  жінка  чоловіка:---Я  варю, і  шию,

І  підлоги  натираю, і   каструлі  мию,

Він  же  вернеться  з  роботи, влізе  у  піжаму

І  куняє  на  дивані, вже  пролежав  яму.

А  свекруха  до  невістки  промовляє  тихо:

--- Не  чіпляйся  ти  до  нього , буде  тобі  лихо.

Хвали  Бога, що  сидить  він  в  рідному  гніздечку,

Не  блукає  по  пивничках  і  не  скаче  в  гречку,

І  нічого  знать  не  хоче, крім  сім*ї  своєї.

Таких  скоро  виставляти  будуть  у  музеї.

П. Глазовий.

 

 

ДОБРА   ДУША.

Чоловік  говорить  жінці:--- Ти  сходи  по  воду.

Жінка  глянула  сердито: --- У  таку  негоду?

Та  хороший  же  хазяїн  в   цю  холодну  пору

Пожаліє   і  собаку  вигнати   із  двору.---

Чолові  змахнув  руками:--О, пішла  в  атаку.

Хто  ж  казав, щоб  ти  з  собою  узяла  собаку.

П. Глазовий.

 

 

 

БЕЗПОМІЧНА  ДРУЖИНА.

Жінка  миє  підлогу, а  чоловік  сидить  у  кріслі  і  читає  газету.

ЖІНКА. Підніми  ногу, витру  тут.

ЧОЛОВІК. Ти  без  моєї  допомоги  не  можеш  навіть  підлогу  вимити.

 

                                                      ВИРУЧИЛА.

МОЛОДИЙ  ХЛОПЕЦЬ.(запитує  дівчину). Як  ся  маїш?

ДІВЧИНА. Дякую, добре.

МОЛОДИЙ  ХЛОПЕЦЬ. Як  ся  має  ваша  мати?

ДІВЧИНА. Дякую, добре.

МОЛОДИЙ  ХЛОПЕЦЬ. Як  ся  мають  ваш  брат  і  сестра?

ДІВЧИНА. Дякую, добре.

ХЛОПЕЦЬ  не  знає, що  далі  говорити. Тоді  дівчина  виручає.

ДІВЧИНА. Я  маю  ще  діда  і  бабу.

 

                                                НАВЧИВ  БАТЬКО.

СИН. Тату, а  що  таке  вівця? Хлопці  на  вулиці  казали  на  барана  «вівця».

БАТЬКО. Як  би  тобі  пояснити? Вівця--- це  теж  баран, але  вівця--- то  мама, а  баран--- тато.

 

 

 

                       КОНКУРСИ.

1). Технологія  «Асоціативний  кущ»

З  чим  у  вас  асоціюється  слово  «любов»? Утворіть  асоціативний  кущ.

 

2). Давайте  згадаємо  гарні, добрі  слова  на  літеру  «Л» , «В», «Н»  і  запишемо.

3). Конкурс  «Народна  мудрість».  Продовжи  прислів*я.