Виховна година "Ввічливість"

Виховна година «Що означає бути вихованим?»

Мета. Вчити ввічливому спілкуванню з ровесниками, дорослими .Розширити словниковий запас дітей словами ввічливості, узагальнити знання учнів про правила поведінки вдома, в школі, в громадських місцях.

 Обладнання :

 піснями „Улыбка", конверти з завданнями професора , дерево мудрості, реквізити для сценки, заготовлені прислів’я, карта країни Ввічливості, картки для гри., відеопрезентація .

Хід виховної  години:

Вчитель

―Діти, сьогодні вас чекає подорож у країну Ввічливості і Доброти. Ввічливими люди не народжуються, а стають, опанувавши знання і правила хорошого тону. Ввічливість  — це шанобливість, доброзичливість, прагнення не завдавати неприємності іншим, готовність своєчасно прийти на допомогу іншій людині.

 Сьогодні до нас завітав  професор Будь-ласка, він прийшов не з пустими  руками , а з листом.

ЛИСТ. „Любі діти! Я вас запрошую до країни Ввічливості та доброти. Шлях у мою країну  буде нелегким. Його треба подолати підтримуючи один одного. Сподіваюсь ви зможете одержати ключ від країни Ввічливості. На кожній зупинці ви будете отримувати частини ключа (якщо правильно виконаєте завдання), які зможете в кінці скласти у ключ від країни Ввічливості і Доброти".

Чи бажаєте ви помандрувати до цієї країни?

Отже, друзі відправляємося у подорож!

( Робота з картою)

І  ЗУПИНКА   «Вітайся з усіма – це твоє здоров’я»

ВЧИТЕЛЬ

―Вітання бувають різні. Люди вітають один одного за допомогою слів, жестів. Говорячи „ доброго ранку", „ здрастуйте", людина бажає добра іншим людям. Але багато залежить від того як ви привітаєтесь.

(Сценка з обговоренням.)

    Вчитель: Один хлопчик скаржився, що з цим здоровканням у нього самі неприємності.

Учень:Я, ― каже ―, вже скоро нервовим стану від цього. Я на вулиці тільки й кручу головою, щоб когось із знайомих не пропустити. Як побачу - „здрасьтє" кричу, а мені ще дорікають: “Який ти Сірьожа  не культурний".

-Присутні в цьому класі , скажіть будь – ласка ,а як взагалі можна привітатись?

(Доброго ранку, доброго дня , здрастуйте). І щоб в голосі нашому чулась доброта.

- А можна при зустрічі говорити „привіт"?

Можна, але лише своїм друзям.

- А як вітаються на відстані?

Потрібно поклонитись чи махнути рукою.

- Існує давній звичай знімати шапку, коли входимо до приміщення. Що він означає?

(він означає, що прийшли ми з миром.)

Учень: а що означає звичай знімати рукавиці, коли вітаємось?

(це означає, що в руці у нас немає зброї, що ми прийшли з миром і добром.)

Учень : Дякую вам за поради та роз’яснення , я їх завжди буду використовувати у своєму житті.

Ведуча: дуже важливо дарувати людям посмішку при привітанні. Молодці діти! Мандруємо далі.

Звучить пісня „ Улыбка ", В. Шаїнського.

II  Зупинка «Містечко вихованих людей»

Вчитель.

-О! Та тут побував хуліган. Він перевернув усі їхні правила і життя зіпсувалось, усе тепер переплуталось. Діти давайте допоможемо виправити помилки ( на  столиках лежать переплутані слова , необхідно скласти їх правильно)

1.   Чемний хлопчик завжди смикає дівчаток за коси.
2.   Ввічливі діти ніколи не поступаються місцем старшим.
3.   Виховані діти обгортку від цукерки викидають на тротуар.
4.   Усі діти переходять вулицю на червоне світло світлофора.
5.   Виховані діти завжди лазять по деревах.
6.   Дівчатка витирають руки об сукню.  /Діти виправляють помилки/.

Вчитель.

-А хто може з вас чув таке слово „милосердя"? Що воно означає? Милосердна людина — чуйна людина. Запам'ятайте, щоб люди вас поважали, слухали, потрібно дотримуватись золотого правила :

Відноситись до людей треба так, як би ви хотіли, щоб ставились до вас. ( на дошці)

Потрібно поважати людей, любити все живе, що вас оточує, берегти природу.

(Відео «Живи»)

 

УЧЕНЬ 

Йтиму садом, полем, а чи лугом,                                                                           Буду я природі добрим другом,                                                                                Не столочу навіть і трави, я скажу їй : „ Довго ще живи".                                  Коли лісом буду я іти,                                                                                           Теж посію зерна доброти,                                                                              Побажаю дереву і пташці,                                                                                       Щоб віки жили у мирі й щасті!

ІІІ. Зупинка  «Несподівана зустріч »

Вчитель

-Отже, мандруємо далі. Будьте обережні, адже трапляються випадки, коли під час мандрівки можна зустріти несподівано розбійників, хуліганів. (З^’являється Шапокляк).

ШАПОКЛЯК

-О, куди це ви зібрались? (Ведуча пояснює їй).                                                          - Та що ви? Навіщо це вам? Залишайтесь зі мною. (Діти відмовляються).            - Ну добре, тоді я вам деякі поради, які вам знадобляться:

• ніколи не мийте руки, шию, вуха, обличчя. Вони знову стануть брудними;
•   стригтися теж необов'язково, бо як постарієш, голова облисіє;
• вранці не обов’язково зав’язувати шнурки на черевиках, бо вони протягом дня порозв’язуються.

Вчитель

―Діти, вам сподобались такі поради? Хіба можна ними користуватись?

ШАПОКЛЯК

―Що, не хочете таких порад? Ну тоді слухайте ось такі:

• якщо товариш запросив тебе на день народження, подарунок залиши удома, він тобі знадобиться.
• ні з ким в гостях не розмовляй, тільки вибирай що смачніше,
• дівчаткам треба завжди ставити підніжку, лупцювати, показувати язика,
• якщо твій товариш упав покажи на нього пальцем і голосно смійся.

Вчитель

―Це справді хуліганські поради, нам з тобою не по дорозі, діти, нам треба довести, що ми їй не друзі.

                             Гра «Дерево мудрості і добра»

Учням пропоную «виростити»  на Дереві  мудрості і добра тільки ті листочки, які вони вважають за потрібне. До кожного листочка  додають коментар  - «Це добре!», «Це погано!».  Листочки без надписів заповнити своїми висловами.

 

 

 

 

 

 

Давайте ми виростимо правила, які використовує вихована людина.(діти по черзі розміщують їх на дереві)

• не поспішай першим сісти за стіл ;

• не розмовляй під час їжі;
• не перебивай того, хто говорить ;
• не показуй пальцями на інших ;
• не забудь зняти шапку , коли заходиш до приміщення;
• поступайся місцем людям похилого віку;
• не забудь вибачитись, якщо ти когось штовхнув.

ШАПОКЛЯК

―Добре, добре я зрозуміла, що ви хороші діти. Мені соромно, не буду вас більше затримувати.

ІV. Зупинка «Світлофор ввічливості»

―Діти, наступна   зупинка ―  «Світлофор ввічливості». Зараз залежить від вас: чи будемо ми рухатись далі. Червоний колір — забороняю, Зелений —дозволяю.                                                                                                                          ―Я зачитаю речення, а ви повинні сказати, де правильно поступають діти, а де ні. Якщо правильно — піднімаєте зелену картку (З.), якщо ні — червону (Ч.).

1. Дайте мені хлібину ,― звертається хлопчик у магазині до продавця (Ч.)
2. Вибачте, будь ласка, я штовхнула вас ненавмисне, - каже дівчинка у автобусі. (З.)
3. Покличте до телефону Марину. (Ч.)
4. Я трохи порвала цю книгу, підклейте її самі,- каже дівчинка до бібліотекаря. (Ч.)
5. Люба бабусю! Я з задоволенням тобі допоможу.(З.)

Вчитель

―Молодці! ви добре справились із завданням. Семафор показує зелене світло і ми вирушаємо далі.

V Зупинка «Скринька народної мудрості»

Сценка. «Лісоруби» 
Двоє лісорубів рубали дерева. Обидва працювали з неабиякою вправністю, проте кожен робив це у свій спосіб. Перший рубав дерево вперто і завзято, зупинявся лише на якусь хвилинку аби передихнути! 
Другий же щогодини робив собі тривалу перерву. Коли почало смеркати, перший зробив тільки половину справи, а другий таки зрубав своє дерево. 
Перший не повірив своїм очам:

• «Як тобі вдалося закінчити так швидко?» 
  Другий усміхнувся й відповів:
• -«Ти бачив, що я кожної години робив собі перерву. Проте ти не помітив, що перепочинок я використовував для того, аби підгострити сокиру». 
  Мораль. Твоя душа – мов гостра сокира. Не дозволяй, щоб вона затупилася. Щодня гостри її потроху.

 

VII. Зупинка    «Сходинки  ввічливої дитини»

Бути вихованою людиною – значить уміти жити серед людей. Треба дотримуватись правил, що склались у стосунках між людьми за багато років. Одні з них записані як закони і надають нам певні права і обов’язки, інші - як правила поведінки.

Хочу звернути  увагу на слова В.С.Сухомлинського «Ніколи не забувай, що поряд із тобою думки і почуття інших людей» .( на дошці)

Гра «Сходинки  ввічливої дитини»

( Питання записані на паперових стрічках, на звороті - відповідь. Крок робить дитина , яка називає правильну відповідь. )(8 дітей беруть участь у кроках)

• Ти прийшов до школи. Яке перше слово ти маєш сказати?
• Тобі допомогли роздягтись і повісити одяг. Що ти скажеш?
• Ти йшов коридором і випадково штовхнув дівчинку? Що ти скажеш?
• Щоб тобі із задоволенням допомогли, не слід забувати одне слово. Яке?
• Людина зробила тобі добре діло, їй треба віддячити. Яким словом?
• Які слова ти не забуваєш сказати своїм рідним перед сном?
• Вся родина сідає обідати до столу? Які слова ви кажете один одному?
• Ти був у гостях, вже зібрався додому? Що ти скажеш господарям?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вчитель. Молодці, діти, ви здолали перешкоди, пройшли складний шлях  і тепер ви жителі цієї країни. Це значить що ви всі отримуєте звання ввічливих, вихованих, добрих, охайних. Сподіваюсь, що в майбутньому ви залишитесь такими. Щасти вам!