Виховна година " Я люблю свою країгу"

Виховна година

« Я люблю свою країну»

Мета: Ознайомити учнів з державними та народними           символами України; розширити знання про неповторність рідної країни; вчити любити свою Вітчизну; шанувати мову, традиції свого народу, вивчати народні ігри.

 

Обладнання: Карта України, фото державних та народних символів, вишиванки, плакати про Україну, український віночок, сердечка на липучках, для ігор – глиняний посуд, ложки, ополоник, рушник.

 

Створення емоційного настрою

Вчитель    У всьому світі - кожен зна –

                   Є Батьківщина лиш одна.

                   І в нас вона одна – єдина –

                   Це наша славна Україна.

                   Не забувай Шевченків спів.

                   Про горду славу козаків,

                   Не забувай, що ти дитина

                   Землі, що зветься Україна!

 

 

 Вправа «Віночок»

Діти передають по колу віночок і висловлюють свої думки, що значить – Україна.(Родина, дім, батьки, школа, українська мова, друзі…  )

У кожної людини є Батьківщина, це та країна, де ми народилися, живемо, ходимо до школи, працюємо.

 

Гра «Склади слово»

Учасники отримують букви з яких на дошці потрібно скласти слова, щоб продовжити початок речення: Моя …( 1гр. –складає слово - країна, 2гр. - Україна).

«Мозковий штурм»

• Як  називається наша країна?
• Хто покаже кордони нашої держави?
• Як називається столиця?
• Яка найбільша річка України?
• Які гори є в Україні?
• Які моря є в Україні?

Діти:

Є край, де найкращі у світі пісні,

І цвітом чарує калина.

Де сонечко вперше всміхнулось  мені,

Це дім мій – моя Україна!

 

Я дитина українська,

Вкраїнського роду,

Українці – то є назва

Славного народу.

 

На землі великій

Є одна країна:

Гарна, неповторна,

Красна, як калина.

І живуть тут люди

Добрі, працьовиті.

І скажу до речі,

Ще й талановиті.

 

Землю засівають

І пісні співають.

На бандурі грають

І вірші складають.

 

Легенда «Наша земля».

   Колись давно Бог створив народи і кожному дав землю. Але наші пращури забарилися, тому землі для них вже не залишилося.

  Вони прийшли до Бога, який у цей час молився і тому не насмілилися Йому щось сказати. Чекали. Через деякий час Бог обернувся та сказав, що вони чемні діти, хороші. Я дам вам землю ту, що залишив для раю, там усе: річки, озера, ліси, степи. Але пам’ятайте, якщо  будете її берегти, то вона буде ваша, а ні – то ворога.

  Пішли наші пращури на ту землю, оселилися і живуть до сьогоднішнього дня. А країну назвали -  Україною.

 

Я недаремно сьогодні розповіла вам, діти, цю легенду.

На протязі багатьох історичних епох на нашу землю зазіхали вороги, не виключенням є і сьогодення, коли на сході нашої країни йде війна. Це страшне лихо для нашої країни, тому що руйнуються міста, села, гинуть люди. Але наші воїни не залишають рідну землю. Вони боронять нам спокій і мир ціною власного  життя. Хвилина  мовчання

 

Перегляд презентації про Україну.

• Про які державні та народні символи йшлося в презентації?

• Ознайомлення з Конституцією України (стаття 51 – Державними символами України є – Державний Прапор  України, Державний Герб України, Державний Гімн України).
• Прислів’я: без верби і калини нема України.

 

Українці – веселі, щирі, жваві, завжди раділи життю, вміли відпочивати і в різні ігри грати, жартівливі пісні співати.

Зараз в такі цікаві ігри пограють наші дівчатка і хлопчики.

Гра «Нещасний ополоник»

Дівчата стають в ряд. Одна з дівчат господарка, починає гру, звертаючись до когось із дівчат праворуч:

• Здоров, кума! Чи ти посуд мила?
• Мила.
• А ложки мила?
• Мила.
• А ополоник?
• Забула.
• Так не забувай, кумочко.
• При цьому господарка намагається вдарити дівчину ополоником, а та повинна втекти попід руками інших дівчат і стати ліворуч. Гра триває, доки дівчата не стануть в тому порядку, що й на початок гри.

 

Жартівлива пісня «Сіяв мужик просо»

Гра «Просо»

• А  гайда в «Просо» пограємось!
• Давайте не гаймося в «Проса» пограймося!
• Якщо так то ставаймо в коло.
• Ти просо сієш!

Хлопчик бере рушник у руки і швидким кроком іде колом торкаючись кожного в спину рукою і проказуючи:

• Просо сію, просо сію,
• Просо жну.
• Молотю, молотю,
• На пшоно беру.
• Кашу варю, кашу варю
• Спину парю.

При останніх словах він ударяє рушником  по спині одного з дітей і кидає йому рушник на плече. Сам же чимдуж тікає. Той старається його наздогнати й ударити рушником. Але ведучий оббігає коло і стає на місце хлопчика, якому дав рушник, а той мусить йти сіяти просо.

Діти:

Що таке Батьківщина?

Під віконцем калина,

Тиха казка бабусі,

Ніжна ласка матусі.

 

Дужі руки у тата,

Під тополями хата

Під вербою - криниця,

В чистім полі – пшениця.

 

Серед лугу – лелека,

І діброва далека.

 

Бажаєм щастя і здоров’я

Добра, достатку, доброти,

Поради, радості, любові.

Всього найкращого в житті!

Гра « Моє сердечко - Україні»

Діти  пишуть своє побажання і прикріплюють до карти України.

 

 

        Є край, де найкращі у світі пісні,

І цвітом чарує калина.

Де сонечко вперше всміхнулось  мені,

Це дім мій – моя Україна!

 

Я дитина українська,

Вкраїнського роду,

Українці – то є назва

Славного народу.

 

На землі великій

Є одна країна:

Гарна, неповторна,

Красна, як калина.

 

І живуть тут люди

Добрі, працьовиті.

І скажу до речі,

Ще й талановиті.

 

Землю засівають

І пісні співають.

На бандурі грають

І вірші складають.