Виховна година «Завжди пам’ятатимемо...»

ДНЗ

«Вище професійне училище № 2

м. Херсона»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виховна година

 

«Завжди пам’ятатимемо...»

 

Вічній пам’яті жертв Голодоморів в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

Розробила і провела –  

викладач математики

Степаненко Л.В.

(З авторськими віршами)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                        Херсон

Мета виховної години. Довести до свідомості учнів історичну правду про геноцид українського народу. Формувати в учнів почуття національної єдності, національної гордості, почуття гідності і вірності національній ідеї.

 

Декорації і оформлення.

На сцені: ікона Божої Матері, таблички з вказаними роками Голодоморів, колосся пшениці з чорною стрічкою на фоні вишитого в журливих тонах рушника, виставка книжок.

Над сценою слова:

«Признай їх за винних, о Боже,

через свої заміри хай упадуть,

за їхні великі злочинства

відкинь їх від Себе…»

(Псалом Давидів, 5/11).

У центрі сцени – столик, на рушнику – хліб, сіль, свічка.

                                                 

Хід заходу.

Викладач (вітається з присутніми).

Звучить сумна мелодія, на екрані презентації.

Сьогодні наша виховна година присвячена вшануванню пам’яті знищених у роки Голодоморів українців.

В останню суботу листопада Україна запалюватиме скорботні свічки пам’яті мільйонам жертв Голодомору 1932-1933 років, бо немає в Україні роду, не пощербленого Голодомором, немає сім’ї, яка б не зазнала цього горя, не існує людської свідомості, над якою не тяжів би тягар геноциду.

28 листопада 2006 року назавжди увійде в національну історію як ще один надзвичайно важливий і принциповий рубіж, який засвідчує зрілість нації та її невпинний рух на шляху самоствердження. Верховна Рада ухвалила Закон України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні» в якому Голодомор 1932-1933 років визнано геноцидом проти Українського народу.

Відбувся акт великої історичної справедливості.

Ми завжди пам’ятатимемо через які тортури і поневіряння пройшов український народ на шляху до Незалежності.

Та країна-агресор, країна-окупант – росія не визнає Голодомору в Україні. Але ми це знаємо, бо вже давно взнали правду про скорботні сторінки нашої історії.

Під звуки сумної мелодії учень читає вірш «Ви стверджуєте горя не було?..»

На екрані фрагмент фільму. Викладач запалює свічки.

 

Ви стверджуєте, горя не було?..

Ви стверджуєте, горя не було

Ні в тридцять третьому, ні в тридцять другому?

Коли розп’яте голодом село

Вже ледве животіло під наругою.

 

Коли вози гадюками повзли –

В них від безглуздя навіть смерть сичала…

Коли в’язали пам'ять на вузли –

Та вижила вона… І не змовчала…

 

Коли в порожній хаті немовля

Кляло у підсвідомості дитинство.

Коли від горя репалась земля –

Жінки себе кляли за материнство.

 

Хіба забуде сивий вже дідок

Благання свого діда на колінах:

– Дай, доцю, молока, хоча б ковток…

– Це ж, батьку, дітям скляночка єдина…

 

Розп’яте і розтерзане село

Комуно-більшовицькою наругою…

Ви стверджуєте, горя не було

Ні в тридцять третьому, ні в тридцять другому?!..

(Л. Степаненко)

 

Звучать дзвони. На сцену виходять двоє ведучих.

 

 

Перший ведучий Україна пережила 3 страшні Голодомори.

Мільйони загиблих, мільйони ненароджених, мільйони вражених голодним страхом – ось що таке український геноцид першої третини ХХ століття.

А чи була на це Господня воля?

Ні! На це була воля Володимира Леніна, Йосифа Сталіна, Косіора, Постишева, Молотова та інших комуно-більшовицьких бандитів.

Фрагмент фільму.

Другий ведучий У цій національній катастрофі Україна втратила від 7 до 10 млн. українських селян-хліборобів.

Звучить пісня «Пам’яті жертв голодоморів в Україні». На екрані фрагмент фільму.

Другий ведучий Безпосереднім ідеологом і організатором першого штучного голоду в Україні 1921-1923 років був В.Ленін, який не лише не визнавав голоду в Україні, а й перетворив Червону Армію в червону орду сумнозвісних продзаготовців.

Перший ведучий Голодомор задумувався, здійснювався – і це майже не викликає сумнівів – найперше для того, щоб винищити українство. Тільки в степових губерніях України кількість голодуючих зросла з грудня 1921 до травня 1922 року з 1,2 млн. до 3,8 млн. осіб.

Фрагмент фільму.

Другий ведучий З України вивезли майже 18 млн. пудів: 2,5 млн. пудів зурна до Росії і понад 15 млн. на експорт.

Перший ведучий У 1922 році в Україні померло 70% немовлят.

На сцену виходить учень і читає вірш «Голод». Звучить сумна мелодія.

 

Голод

 

                                                                 «А онде, під тином,

                                                               Опухла дитина

                                                                     Голоднеє мре…»

                                      Т.Г.Шевченко

 

Пливуть у небі дві рожеві хмарки –

То душі ненароджених дітей,

Померлих в голод Мотрі чи Одарки…

Одних з мільйонів знищених людей.

 

А на долівці дві яскраві стрічки –

Болючий щем по світлій давнині…

І у розпуці, мов скорботні свічки

Вогнями муки крешуть у вікні.

 

Мовчить стражденна хата-сиротина –

Останніх на підводу віддала…

Вночі запнеться в чорную хустину.

Якби могла, то в безвість би пішла…

 

Лиш пам’ять їй залишили у спадок

Колись веселі й дужі хазяї,

Що за свої мозолі і достаток

Варили лободу і кураї.

 

Все пам’ятає почорніла хата,

Коли не люди вже були – примари…

Та йшли і йшли останнє вигрібати

Кремлівських «тигроловів» яничари.

 

Вони все йшли – зухвалі, спритні, ситі.

Лишали ситих коней  у садку.

Три колоски шукали, в пил зариті.

А діти потім – зерна в кізяку…

 

 

Малі, колись рум’яні личком діти,

Що щебетали, наче горобці,

Вже не могли ні плакать, ні радіти,

Голодну смерть тримаючи в руці.

 

Калачиком на дворі й попід тином,

Живіт великий, ніжки-ниточки…

Сидить і все гойдається дитина,

Благає: «Їсти, їсти, їсточки…».

 

…І все пливуть, пливуть рожеві хмарки,

А серце виривається з грудей…

Бо то все Мотрі, Христі чи Одарки

Мільйони вбитих голодом дітей.

(Л. Степаненко)

 

Перший ведучий 1932-1933 рр. Український голокост.

Голод розпочався восени 1932 року і тривав до літа 1933 року.

22 місяці голоду – штучного, рукотворного. Він став глобальною катастрофою ХХ ст.

Звучить сумна мелодія.

Другий ведучий Сонце сходило і заходило кольору крові і не впізнавало землю. Чорне вороння зграями ширяло над селами, зціпленими в тяжкому смертному сні. Танули сніги весною 1933 року, а під ними валялися трупи людей, розповсюджуючи трупний сморід. Все було так, як в картинах Страшного суду.

Діти не граються, сидять на дворах, на дорогах. Ноги тонюсінькі, складені калачиком, великий живіт між ними, голова велика, похилена лицем до землі. Сидить дитина і чогось гойдається всім тілом назад-вперед, скільки сидить, стільки й гойдається. І безкінечно одна «пісня» напівголосом: їсти, їсти, їсти…

Звучить пісня «Свіча» у виконанні Оксани Білозір з відео супроводом.

 

Перший ведучий Слова розпуки німіють – нема вже душевних сил для емоційного виплакування горя. Це горе – за межами болю. Приречені на голодну смерть вважали, що це зло чинить диявол, а воно ж було витвором комуністичної системи.

Фрагмент фільму.

Перший ведучий «Нещасні жінки, в яких того 33-го року народилися діти».

Другий ведучий

Проклятий рік. Косматі вісті,

І ніч глухоніма.

А ще дитя і ще в колисці,

А вже його нема…

(А.Листопад)

Фрагмент фільму.

 

Другий ведучий Проти українського народу велася справжня війна, негідна, людоморна. Війна проти такого працьовитого, безвинного народу.

Пам’ятаймо, що зимою  1932-1933 рр. помирало в Україні 17 чоловік за хвилину, 25 тисяч щодня.

Фрагмент фільму.

 

Перший ведучий У Голодомор 1932-1933 років на  зарубіжні ринки з України було вивезено близько 7 мільйонів тонн зерна. В Україні хлібозаготівельну комісію очолив Молотов, який діяв особливо жорстоко.

Фрагмент фільму.

 

Другий ведучий Атлантида смерті… Скільки життів забрала вона із собою? У нас на Херсонщині голод лютував, як і по всій Україні. Від лютого і по липень 33-го року люди мерли, як мухи. Найбільше смертей припало на березень і квітень.

Перший ведучий Найтяжчою видалася весна 1933 року. Опухлі від голоду люди ледь переставляли ноги, рушали попід двори жебрачити. Вони не мали сил говорити, лиш благально простягали руки. Голод довів людей до відчаю. Траплялось і людожерство.

Другий ведучий Із спогадів Куриленко Марії Кирилівни, 1918 року народження.

«А люди ж мерли – страх, вимирали цілі сім’ї. По селу їздила підвода, на яку виносили мертвих і складали, або і сам візник ходив з хати в хату і забирав мертвяків. Тоді віз до кладовища, а там люди копали яму велику, і скидали їх туди заразом, а то й просто в рів глибокий, що був викопаний навколо кладовища. Траплялися випадки, коли серед померлих на підводі були напівживі люди».

Фрагмент фільму.

 

Перший ведучий 1946-1947 роки. Третій удар голодом. Травень 1947 року. В Україні зареєстровано понад 900 тисяч хворих на дистрофію.

Фрагмент фільму.

       Другий ведучий Одна зі свідків голоду з Запорізької області згадувала: «Я працювала медсестрою. Навесні 47-го біля входу в райздороввідділ щоранку чекали десятки підкинутих голодними матерями дітей. Вони просили їсти. Були й немовлята із записочками «Ваня», «Тетяна», «Кирилко»…». Василь Симоненко у своєму вірші «47-й рік» писав:

Я не забув мужицькі очі хмурі,

Обличчя матерів налякані, тривожні,

Коли писали ви, продажні шкури,

Про їх життя, щасливе і заможне.

Фрагмент фільму.

 

Перший ведучий «Не убий…» - це одна із Заповідей Господніх. Вже ніхто не має сумніву, що цей вбивчий геноцид був спричинений передовсім тогочасною більшовицькою клікою і мав на меті, передусім, за будь-яку ціну поставити український народ на коліна.

Фрагмент фільму.

Учень читає вірш «Не забуваймо…»

 

Не забуваймо…

Розмитий образ немовляти у вікні,

Мов образок, що опустився з неба.

Дощами – сльози відчаю рясні,

Громами – небайдужості потреба.

 

Розмиті болем зімкнені вуста.

Німе видіння Атлантиди Смерті…

Вітрами шепотіння доліта:

«Пам’янемо скорботний тридцять третій…»

 

Розбитих доль розмиті острови.

Епохи цілі… Цілі покоління…

Не забуваймо… У ім’я живих.

В ім’я життя. І у ім’я Спасіння.

(Л. Степаненко)

 

Викладач Вічна пам’ять всім безвинно знищеним в роки голодоморів українцям. Вшануємо пам’ять всіх жертв Голодоморів в Україні хвилиною мовчання.

Хвилина мовчання.

 

Другий ведучий Господи! Страждання, муки й горе мого народу до всевишньої скорботи зарахуй, і біди й погибель від землі і народу сущого відведи. Нині, прісно і навіки вічні відведи. Амінь!

Перший ведучий

Цвіте калина між тернами…

І рідно пахнуть чорнобривці.

Спинивсь Чумацький Шлях над нами.

Ми – Українці!

Звучить пісня Тараса Петриненка «Господи, помилуй нас».

 

 

Використана література

1. Херсонське обласне Товариство політв’язнів і репресованих. «Спогади». – Херсон. – 2005.

2. Бібліотека журналу «Персонал». «Кому був вигідний Голодомор?». – Київ. – 2004.

3. Василь Пахаренко. «Побратимство».

4. Любов Голота. «Атлантида смерті». – «Урядовий кур’єр». – 2003.

5. Людмила Степаненко «Хіба на те була Господня воля?..» - Херсон – 2008

6. Людила Степаненко – авторські вірші.

 

Використані музичні твори

1. Тарас Петриненко «Господи, помилуй нас».

2. «Свіча» Оксана Білозір

3. «Пам’яті жертв Голодоморів в Україні» Лариса Кваріані, Л. Степаненко

4. «Одажио»

5. Церковні дзвони

 

Використані відеоматеріали

1. Фільм «Геноцид 20 століття»

2. Забута історія – Голодомор