Виховна година "Жити - добро творити"

Тема.   Жити – добро творити

 

Мета:  сформувати в учнів уявлення про поняття «любов», учити проявляти найкращі риси людства: добро, милосердя, повагу, любов до близьких людей, до всього живого на землі; розвивати здатність до співчуття та підтримки; стимулювати учнів до роздумів, учити робити висновки,  висловлювати власну думку, виховувати прагнення до ідеалів духовної краси.

 

Епіграф.

Що було найголовнішим у моєму житті?

Без роздумів відповідаю: любов до дітей.

В.О.Сухомлинський

Учитель

Добрий день!

Дорогі діти! Сьогодні в нас незвичайний урок – Урок Любові, Добра і Милосердя. Відтак, почнемо розкривати велику таємницю природи  любові й добра.

Завдання. Перед вами слова-пелюстки: любити, сподіватися, шана, ненависть, байдужість, повага, злагода, любов, добрий, тривога, ніжність, сумний, хвороба, турбота, війна. Розподіліть пелюстки між «Квіткою любові» та «Колючками ненависті».

Учитель

Молодці! Інтуїтивно ви правильно визначили значення цих слів. Отже, ми зробили перший крок до визначення поняття «Взаємна любов». А як уявити любов? Чи можна доторкнутися до любові? Чи можна покуштувати? Чи можна понюхати? Отже, ця категорія не матеріальна, а духовна. Любов стоїть поряд із поняттями «душа», «дух». Як же зрозуміти, що це –  Любов?

Що ви уявляєте, коли говорите Любов, Добро, Милосердя? (Сонце, мати, природа тощо). Як би ви його намалювали?

(До дошки запрошуються художники).

Завдання. Намалюйте Любов і Добро.

Учитель

А якщо любов зобразити у вигляді музики, яка це буде музика?

Завдання. Прослухайте уривки різних музичних композицій і вкажіть, який із них ілюструє любов (ніжна, приємна музика), яка – веселість, яка – сум.

Учитель

А яким кольором ви намалюєте Любов та Добро? Чому?

А що є протилежністю любові? Чого більше у світі: любові чи ненависті?

Отже, любов – це духовна категорія, її не можна торкнутися, понюхати, посмакувати. Любов можна тільки відчути: це турботливе, ласкаве, добре, ніжне ставлення до іншої людини, це готовність допомогти в скрутну хвилину, це турбота про оточуючий світ, це те, що змушує нас радіти, хвилюватися, піклуватися, співчувати.

А зараз скажіть, хто перший у вашому житті дарує вам любов? У кого найдобріші очі, найкрасивіші коси, найласкавіші у світі руки?

Уважно прослухайте оповідання.

Маленька дівчинка приїхала разом з мамою до великого міста. Пішли вони на базар. Мама вела доньку за руку. Дівчинка побачила щось цікаве. На радощах заплескала в долоні. І загубилася в юрбі. Загубилася і заплакала:

- Мамо! Де моя мама?

Люди оточили дівчинку і питають:

- Як тебе звати?

- Оля.

- А маму як звати? Скажи, ми зараз її знайдемо.

- Маму звуть … мама…матуся.

Люди усміхнулися. І знову питають:

- Ну, скажи, які у твоєї мами очі: карі, сині, блакитні, сірі?

- Очі в неї…найдобріші…

• А коси? Які в мами коси – чорні, русі?

- Коси…найкрасивіші…

Знов усміхнулися люди. Питають:

-   Скажи, які в неї руки? Може, якась родимка в неї на руках є, згадай.

- Руки в неї…найласкавіші.

Пішли люди й оголосили по радіо: «Загубилася дівчинка. У її мами найдобріші очі, найкрасивіші коси, найласкавіші у світі руки». Як ви гадаєте, знайшлася мама? Чому ви так думаєте?

Мама дала нам життя. Вона нас жаліє, коли ми поранимо пальчик, вона не досипає ночей, коли ми хворіємо, вона завжди піклується про нас, навіть тоді, коли виростемо і станемо дорослими. Отже, віддячте мамі своєю добротою, щоб у неї було менше сивих волосинок.

Робота в парах. Закінчіть речення: «Мені добре. Коли…», «Бути милосердним – це…» (записано на дошці).

Учитель

А хто вас любить дуже-дуже, навіть іноді більше, ніж мама, захищає нас від злого у світі, пече смачні пиріжки і кладе у свята під подушку подарунок?

СВЯТКОВИЙ ОБІД

Ніна живе у великій родині. У неї мати, батько, два брати, дві сестри і бабуся. Ніна в родині найменша. Їй восьмий рік. Бабуся найстарша: їй уже вісімдесят два. Коли сім’я обідає, у бабусі тремтять руки. Несе вона ложку до рота, ложка тремтить і з неї капає на стіл.

Незабаром у Ніни день народження. Мама сказала, що на її іменини буде в них святковий обід. На обід Ніна запросить своїх подруг. Ось і гості прийшли. Мама накриває стіл білою скатертиною. А Ніна думає: «Це ж  і бабуся за стіл сяде. А в неї руки тремтять… Подруги сміятимуться. Розкажуть потім у школі: у Ніниної бабусі руки тремтять».

Ніна тихенько й каже:

- Мамо, нехай бабуся з нами за стіл не сідає.

- Чого? – дивується мати.

- У неї руки тремтять. На стіл капає.

Мама зблідла. Не сказала ні слова, зняла зі столу білу скатертину й сховала її в шафу.

Вона довго сиділа мовчки. А потім сказала: «Бабуся нездужає. Тому святкового обіду не буде. Вітаю тебе, Ніно, з Днем народження. Моє тобі побажання – бути людиною».

Запитання: Що означає бути людиною?

Висновок: Бути людиною – поважати старість, дбайливо й терпимо ставитися до проявів старості, пам’ятаючи, що ніхто в цьому світі не вічний, кожен буде старим і немічним.

Ми з вами поговорили про маму, бабусю. А про кого з найближчих людей ми забулися? Послухайте оповідання «Наш тато одужав».

У синьоокої Катрусі сьогодні велика радість. Більше року хворів її тато. У лікарні лежав, три операції переніс. Мама і Катруся все горювали. Не раз, бувало, Катруся вночі прокинеться й чує: мама тихо плаче. А сьогодні татко вже на роботі. Здоровий і бадьорий.

Радісно сяють Катрусині очі. Як прийшла вона до школи, зустріла й поділилася радістю:

- Наш тато одужав.

Петько, Грицько подивилися на Катрусю, знизали плечима й, нічого не сказавши, побігли ганяти в м’яч. Катруся підійшла до дівчаток.

- Наш тато одужав, - сказала вона й засяяла на радощах.

Одна із них, Ніна, здивовано запитала:

- Ну то й що?

Катруся відчула, як до горла підкотилася грудка і їй стало важко дихати. Вона відійшла до одинокої тополі на краю шкільного подвір’я і заплакала.

•       Чого ти, Катрусю, плачеш? – почула вона тихий, ласкавий голос. Підводить голову – Костик, мовчазний хлопчик, що сидить за останньою партою.

- Наш тато одужав, - каже, схлипуючи, Катруся.

•       Ой, як здорово! – зрадів Костик. - Біля нашого дому в лісі зацвіли проліски. Зайдемо після уроків до нас, нарвемо і понесемо вашому татові.

 Якби хто знав, як було радісно на душі в Катрусі!

Запитання: Чому ж так радісно на душі в Катрусі?

Висновок: Любити, бути добрим – це не тільки здатність допомагати, поспівчувати. Бути добрим – це здатність радіти чужим  радощам, успіхам, сприймати чужу радість, як свою.

Учитель

Любі діти! Давайте заглянемо у свою душу і дамо відповідь на таке питання: чи завжди наші слова відповідають учинкам? Як краще виявити свою любов і турботу – красивим словом чи гарною справою? Зараз подивіться, як ваші старші товариші інсценували оповідання «Сьома дочка».

Було в матері сім дочок. Ось поїхала мати в гості до сина, а син жив далеко-далеко. Повернулася додому аж через місяць. Коли мати ввійшла до хати, дочка одна за одною стали говорити, як вони знудьгувалися за матір’ю.

- Я скучила за тобою, немов ластівка за сонячним промінням, - сказала перша дочка.

- Я чекала тебе, як суха земля жде краплину дощу, - промовила друга дочка.

- Я плакала за тобою, як маленьке пташеня плаче за пташкою, - сказала третя.

- Мені було тяжко без тебе, як бджолі без квітки, - щебетала четверта.

- Ти снилася мені, як троянді сниться краплина роси, - промовила п’ята .

- Я виглядала тебе, як вишневий садок виглядає соловейка, - сказала шоста.

А сьома дочка нічого не сказала. Вона посадила матусю на стілець, роззула її і принесла  води в ночвах – помити ноги.

Запитання: Хто найбільше любив свою матір?

Висновок: Любов – дієва. Вона любить конкретні добрі справи. Керуйтеся у своєму житті принципом: «Якнайменше красивих слів, якнайбільше красивих справ».

Ми тільки-но поговорили на тему «Любов і сім’я», де сказали, що родина - це маленька спільність рідних людей, які люблять, підтримують і поважають один одного. А якщо взяти багато сімей і з’єднати їх, то це вже буде народ.

А зараз послухайте розповідь та подумайте, чи проявили її герої милосердя?

ВИПРОБУВАННЯ

Діти розв’язували задачу. Стояла тиша. Раптом у двері хтось постукав. У клас  зайшов директор і сказав: «Привів нову ученицю». Усі побачили маленьку дівчинку. Двадцять пар очей дивилися на нову школярку. Дівчинка була горбатою.

В учителя забилося серце. Він дивився в очі школярам. Сам відчував, що в очах його – молитва: «Хай не побачить дівчинка у ваших поглядах, дорогі діти, ні подиву, ні насмішки».

У дитячих очах учитель побачив радість: приїхала нова учениця. Вони дивилися тільки в очі – і ласкаво посміхалися.

Учитель сказав: «ЇЇ звати Оля. Вона приїхала до нас здалеку. Хто поступиться їй місцем за першою партою? Бачите, яка маленька». Усі шість хлопчиків та дівчаток, які сиділи за першою партою, підняли руки і стали просити : «Я перейду!».

Оля сіла за першу парту.

Запитання: Як ви гадаєте: клас витримав випробування?

Висновок: Бути добрим — це бережливо ставитися до слабших від себе, до інвалідів, розуміючи, що здоров'я — це божий дар, і ми не повинні хизуватися ним перед слабшими за себе. Здорова і красива фізична оболон­ка не завжди свідчить про духовне багатство і душевну красу, а в немічно­му тілі може бути багатий внутрішній зміст, любов до оточуючих, мило­сердне ставлення до інших.             

Діти! Ми поговорили про ставлення до найближчих людей — батька, матері, бабусі, про ставлення до слабших себе та інвалідів, а тепер давайте поговоримо про ставлення до братів і сестер наших молодших — тва­рин, які є частинкою природи і теж мають серце, очі, вуха, відчувають тепле ставлення до себе.

Запитання: Як Ви розумієте вислів, написаний на дошці: «Захистіть ді­тей і тварин. У них немає права голосу, у них немає права виробу».

Послухаємо оповідання.

ПОСИРОТИВ

Юрко прийшов до школи з рогаткою. До уроків було ще чимало часу. Він сів під кущем бузку й став дивитися на горобців, що весело цвірінька­ли, плигаючи з гілки на гілку.

Враз всі горобці знялися й кудись полетіли. Залишився один. Він цвірінькав тихо й ласкаво. Потім став дзьобиком чистити пір'ячко. Юрко націлився з рогатки й пустив у нього камінець.

Юркові стало страшно: «Невже це я зробив?» — подумалось йому.

Тут відчув, як хтось поклав йому руку на плече. Панас Іванович відхи­лив гілку, і Юрко побачив на бузковій гілці горобине гніздо. З нього ви­глядало п'ятеро пташенят. Голі, безпомічні, вони жалібно пищали, роз­зявляли дзьобики.             

— Вони тепер лишилися без матері,— тихо сказав Панас Іванович.— А якби з твоєю мамою хтось таке вчинив...

Юрко стояв блідий і мовчазний.

— Ну що ж, іди на урок,— зітхнув Панас Іванович.— Допомогти цим бідолашкам ніхто вже не зможе...

Уночі Юрко майже зовсім не спав. Йому ввижалися пташенятка, що роззявили дзьобики й жалібно пищали, гукаючи матусю.

Запитання. Як ви оцінюєте вчинок Юрка? Що керувало ним, коли він убив пташку?

Висновок. Людина на те і людина, щоб оцінювати і зважувати свої дії і вчинки. Часто людська легковажність і байдужість стає причиною страж­дань і невлаштованості братів наших молодших. Отже, не будьте байдужи­ми. Пам'ятайте, що всі ми -  діти Природи і  народжені для того, щоб плекати добро.

А тепер давайте уважно прослухаємо випадок, який дійсно відбувся з моїми знайомими дітьми в реальному житті.

Ви пішли в ліс. У лісі було дуже красиво. Клас підійшов до галявини, де росли білі ромашки. Один із хлопчиків так сподобав галявину, що пірнув у це царство квітів і покачався по квітах. Дівчинка Катя подумала, що треба нарвати для мами букет ромашок, адже завтра в неї день народження.

Тільки Коля обережно підійшов до галявини, де росли білоголові кра­суні, і в захваті подивився на них, не ступивши ні кроку на галявину.

Запитання. Хто з дітей найбільше любить красу, природу? Зробіть влас­ний висновок.

Запитання. А тепер скажіть, чи все красиве — добре? (Мухомор)

Висновок. Сьогодні ми говорили про Добро і Милосердя. Ви збагатили­ся знаннями про Добро. Хотілось би, щоб після цього уроку кожен з вас осмислив свою життєву позицію і став добрішим, кращим, досконалішим.

Ми повертаємося до нашого доброго сонечка, що ви намалювали на дошці, і виконуємо таке завдання: напишіть над кожним промінцем со­нечка риси доброї людини:

Золоте правило:

1. Ставитися до інших так, як ви б хотіли, щоб ставилися до вас.
2. Поважати інших, особливо старших і слабших від себе.
3. Слухати маму, тата, бабусю,
4. Не сміятися над каліками. 
5. Любити і берегти природу, тварин.
6. Не проходити байдуже мимо людської біди, горя, розпачу.
7. Не залишати тварин у біді.
8. Любити природу і все живе. Бережливо ставитися до краси.
9. Уміти не тільки поспівчувати в горі, а й порадіти чужому успіху.

А я бажаю вам успіхів у постійній роботі над собою. Хай множаться зерна добра у ваших душах.