Виховна година. Зимові свята в Україні: традиції, звичаї, обряди.

                                  Виховна година

                                             Для учнів 1-4 класів

                                            Опанасюк Надія Іванівна,

                                                  вчитель початкових класів

Тема: Зимові свята  в Україні: традиції, звичаї, обряди.      

 

Мета: 1.Ознайомити учнів з традиційними зимовими 

                   християнськими святами: Святого Миколая, 

                   Різдвом  Христовим, Святого Василя, з обрядом

                   колядування і  щедрування. Долучити дітей до 

                   пошукової роботи з  теми, до спільної роботи 

                   разом з батьками.

 

                2.Розвивати вміння збирати народознавчий 

                   матеріал, черпати інформацію з книжок, журналів. 

                  Вдосконалювати вокально – хорові навички,

                  артистичні  здібності, почуття ритму. Збагачувати

                  словниковий   запас дітей історичною лексикою.

 

                3.Виховувати любов і повагу до національних  

                   традицій та   обрядів рідної України.

 

( Зала святково прибрана, на дошці надпис « Щедрий вечір, добрий вечір!»; біля дошки вертеп з ялинками по боках, над вертепом – зірки і місяць;  небо синього кольору, сніг – білий; інформаційна збірка « Народний календар»; різдвяна зірка для колядувальників; витинанки у вигляді янголят, ялиночок і т. д., діти вдягнуті в українські народні костюми). 

                                  ВСТУПНА ЧАСТИНА.

               Любі друзі, хоч маленькі

               Ми вже добре про це знаєм,

               Що звемося українці,

               Й українських предків маєм.

Батько, мати, брат, сестричка,

 І всі інші члени роду-

Всі належать до одного

Українського народу.

                Бо родитись українцем

                Це велика  честь і слава,

                Рідний край свій полюбити-

                Найважливіша з усіх справа.

Але щоб землю цю

Міцно й щиро покохати,

Треба все про неї

Добре вивчити, пізнати.

 

 Вчитель. Шановні гості! Дорогі діти! Вітаємо Вас з наступаючими новорічними святами. Бажаємо Вам, щоб ці святкові хвилини залишилися з вами і в будень. Хай завжди в ваших сім’ях буде радість, взаємопорозуміння, мир і злагода.

 Діти, кожна людина має свою Батьківщину, яку любить над усе на світі. Бо Батьківщина, як рідна мати, її не можна ні купити, ні заслужити, вона одна у кожного і дається йому від народження. Слово Батьківщина має спільний корінь із словом батьки. Людський рід складається з поколінь батьків, дідів, прадідів. Ми поважаємо і шануємо старші покоління, але це не можливо зробити не дізнавшись про чудові народні свята, звичаї і обряди. Саме Вам, дорогі діти, зберігати, любити і продовжувати народні звичаї і обряди українського народу. Адже це наше коріння, бо без нього ми перекотиполе. Так співається в пісні « Немає України без калини».

( Діти співають пісню «Немає України без калини»).

 

Вчитель. Сьогодні ми дізнаємось про те, як у нас в Україні зустрічають новорічні свята: Святого Миколая, Різдва Христового, Святого Василя або старого Нового року.   

 

         СВЯТО СВЯТОГО  МИКОЛАЯ.

Вчитель. Ми вже звикли з Вами зустрічати Новий рік з Дідом Морозом і Снігуронькою і вважаємо, що так завжди і було. Не так давно в Україні Новий рік зустрічали зі Святим Миколаєм. У зимову ніч з 18 на 19 грудня Святий Миколай спускався з неба. Він заходив до кожної хати, розкладав подарунки. Він знає, що в  цю ніч усі мають бути щасливі! І ті що роблять подарунки, і ті, кому їх роблять. Бо найбільше щастя в житті – це робити добро.

 

Морозна нічка візерунки

На вікнах старанно пряде.

Йде Миколай, несе дарунки,

І в кожну хату він зайде.

           І подарунок вийме тихо

           З мішка угодник Миколай,

           Послуха, як дитина диха.

           Кладе нечутно, й ну тікать.

А рано сонце кришталево

Гра візерунками в вікні.

Дитячі очі повні дива-

Голублять дари ці чудні.

             І люблять діти Миколая,

             Святому почесть віддають.

             І ця дітей хвала святая

            Найбільша в небі є, мабуть.

Яка радість, який рай,

Іде Святий Миколай.

Несе він даруночки,

Втіху і пакуночки.

            За ним спішаться янголята,

            Тримають книги у руках.

            Що, де, кому з нас треба дати,

            Уже списали в тих книжках.

Вчитель. А як наші діти готувалися до цього свята? Чи всі були чемними, добрими, працьовитими? Які дарунки вони заробили? Про це ми переглянемо сценки.

 

                                 СЦЕНКА І.  « В ХАТІ».

Мама. Андрійку, підмети хату, будь ласка.

Андрійко. Я не маю часу.

Мама. Але ж і я не маю.

Андрійко. Я не можу замітати, бо я хлопець.

Мама. Але ж то ти насмітив.

Андрійко. То не я, а кіт. Хай він замітає.

Мама. Де ти бачив, щоб кіт замітав! А кіт, власне, чий?

Андрійко. Оксанчин.

Мама. Але ж чому ти з ним бавишся, коли він не твій? Я його більше бачу з тобою, ніж з Оксанкою. Отож, ти з ним бавився, дав йому цілу газету подерти, а тепер не хочеш прибирати.

Оксанка. Мамо, я замету. Я дуже – дуже люблю замітати. Тоді в хаті так гарно, чисто робиться!

Мама. Дякую, дорога донечко, а ти, Андрійко, недобре поводишся!

 

       СЦЕНКА  ІІ. « КОЛО ХАТИ ЗУСТРІЛИСЬ ДВА                                     

                                  ПРИЯТЕЛІ».

Марко. Здоров, Ромку!

Ромко. Здоров, Марку! Що це в тебе у торбі?

Марко. Сніданок.

Ромко. А що тобі мама поклала? Щось спеціальне?

Марко. О, так, пиріжок із маком.

Ромко. Давай його сюди.

Марко. Та не сіпай, торбу порвеш і пиріжок роздушиш. Я й так із тобою хотів поділитись.

Ромко. Поділитись?! Тут нема чим ділитись. Я все хочу. В тебе вдома їх і так багато.

Марко. Але я в школі буду голодний.

 Ромко. Не вмреш,  ти й так затовстий.

( Дає Маркові стусана, вириває з його рук торбу і тікає. Марко плаче).

Вчитель. Як ви гадаєте, чи всі діти в сценках отримують однакові подарунки від Святого Миколая? Чому? А як ви готувалися до цього свята?

 

СЦЕНКА ІІІ. « КЛАСНА КІМНАТА В РІДНІЙ ШКОЛІ».

Вчителька. Діти, надходить Різдво. Це – велике свято. А перед Різдвом відвідав нас наш любий гість і охоронець – Святий Миколай. Хто знає, коли це сталося?

Оксанка. 19 грудня!

Вчителька. Правильно! І ми всі готувалися до цього свята. Писали листи до Святого Миколая. І ми будемо зараз з вами писати листи. Тільки не просіть забагато. Просіть щось невеличке, корисне для вас, а також просіть доброго здоров’я для тата, мами і усіх рідних.

( Діти беруть від учительки папір, олівці, конверти і сідають писати листи).

Вчителька. Владко, а ти що просиш?

 

                         «Лист до Святого Миколая». 

Десь за тиждень, перед святом

Оля Соня, з Владком – братом

Взялися листа писати

 І Миколаєві послати:

«Святий отче, Миколає!

Вечір твій вже наступає.

Пишем, щоб влегчіть роботу,

На що маємо охоту.

Соні черевиків треба;

Оля просить ляльки з неба,

Владко – шаблі золотої,

І рушниці та нової!

Ну й цукерків мусиш дати,

Любим страшно ласувати!».

Діти лист цей заліпили,

За вікно його вложили.

Все зробили так як треба.

Лист поїхав аж до неба.

 

Вчителька. Але що це? Що я бачу? Чому наш Володя плаче?

 

Мені сумно, як згадаю бліду дівчинку з трамвая.

В неї дуже хворі ніжки і вона не ходить пішки.

Я не хочу ні машинок, ні солодких мандаринок.

Я прошу у Миколая – хай ту дівчинку з трамвая

Десь у Львові віднайде і на ніжки підведе.

 

Оксанка. А можна у Святого Миколая просити щось не для себе, а для когось іншого?

Вчителька. Звичайно, можна, але ти така чемна дівчинка, що й для себе щось можеш попросити, він напевне, не відмовить.

Оксанка. Ні, ні, те, що я прошу, таке велике, що для мене самої вже місця нема.

Я у Бога завжди прошу

Не цукерок і не грошей,

А здоров’я мамі й тату,

Миру, щастя в нашу хату.

Слави й волі всій родині,

Нашій рідній Україні!

 

Вчитель. Діти, хто для вас найдорожчі люди? Який дарунок від вас бажають отримати ваші батьки?

 

                   Вірш « Вклонімося найдорожчим».

Я сьогодні за парту тихенько

В класі рідному сяду на мить,

Неспокійне моє серденько,

Загадково у грудях щемить.

Вчителю! Мамо! Тату!

Як хочеться стримати час.

Людей в світі щирих багато –

Дорожчих немає за Вас.

 Вже дитинство прощально курличе,

 Найчарівніша світла пора,

 Юність манить, до себе кличе,

 Та сьогодні ми ще дітвора.

 Вчителю! Мамо! Тато!

 Як хочеться стримати час!

 Людей в світі щирих багато-

 Дорожчих немає за Вас!

І приємно, і боляче, й сумно!

Непростим є завжди перший крок.

Ви навчили жити розумно,

Через терни підем до зірок.

Вчителю! Мамо! Тату!

Як хочеться стримати час.

Людей в світі щирих багато –

Дорожчих немає за вас.

 

Виховний момент

Вчитель. Діти, чого вчить нас Святий Миколай? ( Життя Святого Миколая дає нам важливий урок бути щирими, лагідними, працьовитими і милосердними).

(Діти співають пісню « Ой, хто, хто Миколая любить..»).

 

 

                 РІЗДВО ХРИСТОВЕ.

Вчитель. Січень – перший місяць року. Традиційно на нього припадає найбільше свят. Це пов’язано не тільки  з новорічною обрядовістю. Зимовий період дозволив селянам відпочивати від важкої землеробської праці. Вільного часу було удосталь, тому його заповнювали різними формами дозвілля. 

 Перший празник – Різдво Христове. Його відзначають 7 січня. Саме у цей час народився Ісус Христос.

Вчитель. Діти, а скільки страв має бути на святковий вечір?( На святковий вечір має бути 12 страв).

- А чому?( Це тому, що в Ісуса було 12 учнів -  апостолів).

- А яка головна страва?( Головна страва – кутя).

- А що таке кутя? ( Кутя – символ життя. Її варять з пшениці).

- Діти, а коли сідають вечеряти?( Вечеряють на заході сонця, коли на небі покажеться перша зірочка. За вечерею має бути вся родина).

- Є приказка: «А нашому роду нема переводу». Як ви її розумієте? 

 У українського народу є дуже гарний звичай, якого нема ні у якого іншого народу. За цим звичаєм тримається зв’язок між живими і давно померлими.

 Наш народ вірить, що на Свят – вечір усі померлі колись предки приходять знову на землю і йдуть до хати, до своїх дітей, внуків, правнуків. Вони з ними разом їдять святу страву – кутю. Тому, кожен, хто їсть кутю, візьме ложкою раз – два, а тоді кладе ложку  знов у миску, щоб дати своїм померлим родичам їсти разом з ними.

 Це дуже гарний звичай, якого нема ні у якого іншого народу. Цим тримається зв’язок  між живими і давно померлими. За цією традицією народ є без початку і кінця. Тому і існує приказка: « А нашому роду нема переводу».

 

Вчитель. У кожній хаті ще стоїть прикрашена ялинка. Біля ялинки дуже часто встановлюють вертепи. Вертепом може називатися і різдвяна вистава, в якій беруть участь ангели, цар, і місце, де народився Ісус Христос. Такий вертеп ви маєте можливість розглянути.

 Одними з перших прийшли привітати народженого Ісуса прості пастушки з овечками.                                 

 

                 Пастушки.

Слава Богу, мир в цій хаті,

Ми пастушки небагаті,

Прийшли сьогодні у Вашу господу,

Щоб розказати усьому народу

Про чудесну новину,

Про небесну дитину.

 Ясна зірка засвітила.

 Всім дорогу возвістила,

 Аж до Вифлиєму,

  В ту країну незнайому, 

 Де Пречиста сина мала,

 Світ добром обдарувала.

Хай за вікном хуртеча злиться,

А нам співати і радіти,

Горить ялинка у світлиці –

 З Різдвом Христовим, любі діти!.

Дніпро обняв дзвінкі Карпати,

А в хаті вже кутя і сіно.

Дозвольте заколядувати:

З Різдвом Христовим, Україно!

 

Вчитель. Діти, а ви знаєте Що таке колядки? Тоді поколядуйте, а ми послухаємо!( Колядки -  величальні пісні, у яких славлять господарів дому, бажають їм здоров’я, щастя, щедрого урожаю, достатку, за що отримують нагороду).

 

                     Колядки.

По цьому дому, по веселому,

Чи дозволите колядувати,

Колядувати, дім звеселяти?

                 Коляд, коляд, колядниця,

                 Добра з медом паляниця.

                 А без меду не така –

                 Дайте, дядьку, п’ятака.

А п’ятак не такий,

Дайте дядьку золотий.

Відчиняйте скриньку.

Та давайте сливку,

Відчиняйте сундучок,

Та й давайте п’ятачок.

                Будьте здорові, з празником!

                На щастя,  на здоров’я, на Новий Рік,

                Аби в цьому році родило краще, як торік,

                Жито, пшениця, всяка пашниця.

                Будьте здорові! З Новим роком!

Хай щастя вам Бог у господу приносить.

В багатім врожаї, у щедрих покосах.

Хай діти ростуть у цій хаті чудові.

Співаючи пісню на батьківській мові.

Щоб славного роду велося коріння.

У дружбі, повазі і розумінні.

 

                    ЩЕДРИЙ ВЕЧІР.

Вчитель. Після різдва наступає Новий рік. А ще зветься він празником Святого Василя. Це день іменин усіх Василів, повне сміху, жартів. Напередодні юнаки і дівчата збиралися у ватаги, одягали чудернацькі маски. Хлопчика переодягали у дівчинку Маланку і починалося веселе дійство.

 

                           Сценка «Водіння кози».

(Хтось стукає у двері).

Хлопчик. Пане господарю, дозвольте козу до хати завести?

Господар. Нема де тій козі розгулятися, тісно в хаті!

Хлопчик. Та пустіть, бо замерзла!

Господар. Ми б пустили, та що гості скажуть?

Хлопчик. Будьте ласкаві, пустіть, бо й козенята замерзнуть.

Господар. Ну йдіть уже, йдіть, тільки добре співайте!

Хлопчик. Добрий вечір вам  та господарям, 

                 Ми не самі йдем, ми козу ведем.

                 Від хати до хати, сіру волохату,

                 З довгими ногами, крутими рогами.

Коза. Де коза ходить, там жито родить,

          Де не буває – там вилягає,

          Де коза ногою – там жито копою,

          Де коза рогом – там жито стогом.

( Коза стомилась і падає).

Діти. Ой! Коза впала! Нежива стала!

Дівчинка. Ой людочки добрі! Чи не має у вас лікаря, аптекаря, щоб нашу кізочку полікувати? Лежить вона не дише і хвостиком не колише!

Хлопчик. Друзі, може серед вас є лікар?

( Входить лікар із кондитерським шприцем).

Лікар. Хто помирає?

Всі. Коза.

Лікар. Козак? Який? Цей?( Вказує на хлопчика, одягненого козаком).

Козак. Не козак, а коза.

Лікар. Ну, це ми швидко! Що з вашою козою трапилось?( оглядає). Зуби цілі. Роги не поламані. Копита не проколоті. Треба укол робити.

( Підходить до кози, щоб зробити укол, коза тікає).

Лікар. А що мені тепер робити?

            Кому укол давати?

            Кого від смерті рятувати?

            Гей, хто хворий, признавайся?

            Для уколів роздягайся!

Вчитель. У нас всі здорові! Так, діти?

Діти. Так!

Лікар. ( Підходячи до козака)Ось ти, козаче, здається хворий, блідий!

Козак. Я здоровий,як бик!

Лікар. А покажи язик!

( Козак показує).

Лікар. Ой, бідний, бідний, ти козак,

            Язик червоний як буряк.

            Треба вводити мікстуру,

            Приготуйсь до процедури!

( Виходить).

Козак. Друзі! Заховайте мене від того лікаря!

Вчитель.А ми тебе перевдягнемо в дівчину.

Козак. Мене? В дівчину?

Вчитель. Так. За давнім Новорічним звичаєм ми тебе перевдягнемо в дівчину Маланку.

( Перевдягають хлопця, надівають намисто, хустку, фартушок).

Вчитель. Водячи козу та Меланку, щедрувальники приносили в кожну оселю сміх, веселощі, добру звістку.

( Діти співають пісню в хороводі « Ой, сивая, та і зозуленька»).

Вчитель. Раніше на новорічні свята збиралися великими ватажками, одягали веселі костюми і колядували та щедрували. А виконували колядки і щедрівки акапельно, т. б. без музичного супроводження. Саме такий спів ви маєте змогу зараз послухати.

(Діти слухають колядки і щедрівки).

                ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА.

Ми на тому, добрі люди, щедрівки кінчаєм.

Щастя й долі цьому дому всі щиро бажаєм!

Живіть у мирі, щасті, добрі, чесні люди,

Нехай Божа ласка з неба завжди з вами буде!

          Незабаром  Новий рік

          Переступить ваш поріг.

          Хай до вас він завітає з тим,

          Що серце побажає!

Хай несе у вашу хату щастя, радості багато,

А здоров’я цілий міх покладе на ваш поріг!

З Новим роком Вас усіх!

          Прощавайте, друзі, Вам низький уклін,

          Щастя вам бажаєм всі ми, як один.

          І в вас, і в нас хай буде гаразд,

          Щоб ви і  ми щасливі були.